Постанова

від 13.02.2008 по справі 20-11/253-4/608

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

20-11/253-4/608

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

справа № 20-11/253-4/608

ПОСТАНОВА

і м е н е м     У к р а ї н и

"13" лютого 2008 р.  16:30                                                                                          м. Севастополь

За адміністративним позовом

Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (99011, місто Севастополь, вул. Гоголя, буд. 20-А)

до відповідача: Приватного підприємства  “Верховина” (99011,  місто Севастополь, вул. Велика Морська, 10)

про стягнення заборгованості в розмірі 2517,00 грн.,

суддя Остапова К.А.,

при секретарі судового засідання Пірог О.В.

За участю представників:

Від позивача: Кухаренко В.М., довіреність № 04-01 від 08.01.2008,

Від відповідача: не з`явився,

Суть спору: У липні 2005 року відділення Фонду звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом про стягнення з ПП "Верховина" 2517,00 грн. штрафних санкцій за нестворення у 2004 році робочих місць для працевлаштування інвалідів на підставі статей 19, 20 Закону України "Про  основи  соціальної  захищеності  інвалідів  в  Україні".

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 24.02.2006 (суддя Дмитрієв В.Є.), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.03.2006, позов задоволено: на користь відділення Фонду стягнуто 2517,00 грн. штрафних санкцій; на відповідача віднесено судові витрати зі справи. Судові рішення мотивовані невиконанням ПП "Верховина" вимог Закону стосовно створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та неповідомленням відповідних органів про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів.

ПП "Верховина" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані рішення та постанову попередніх судових інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 22.05.2006 касаційну скаргу ПП "Верховина" разом з матеріалами даної справи передано для розгляду до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03.10.2007 касаційне провадження у даній справі закрито, а касаційну скаргу ПП "Верховина" повернуто до Вищого господарського суду України з посиланням на відсутність у Вищого адміністративного суду України повноважень з перегляду в касаційному порядку рішень, прийнятих не за Кодексом адміністративного судочинства України.

Постановою Вищого господарського суду України від 04.12.2007 касаційну скаргу ПП „Верховина” задоволено частково, рішення господарського суду міста Севастополя від 24.02.2006 та постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.03.2006 зі справи № 20-11/253 скасовані, справа передана на новий розгляд до господарського суду міста Севастополя за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою від 24.12.2007 справа №20-11/253 прийнята до провадження суддею Остаповою К.А. з привласненням справі №20-11/253-4/608 та призначенням попереднього судового засідання на 30.01.2008.

За наслідками підготовчого провадження ухвалою від 30.01.2008 справа призначена до судового розгляду на 13.02.2008.

Відповідач явку повноважних представників в судове засідання не забезпечив, про причину нез`явлення суд не повідомив, про дату, місце та час судового розгляду повідомлений належним чином.

Суд визнав можливим вирішити спір по суті по наявним в справі матеріалам в зв`язку з тим, що вони  в достатній мірі характеризують правовідношення сторін.

Згідно зі статтями 27-32, 49, 51 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні представнику позивача роз'яснені  процесуальні права та обов'язки.  

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача,  суд

в с т а н о в и в :

Згідно з пунктом 4 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України до компетенції адміністративних судів входить розгляд спорів за зверненням суб'єктів владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Згідно з пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Визначення суб'єкта владних повноважень дається в пункті сьомому статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з яким - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно зі статтею 8 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” державне управління в галузі забезпечення соціальної захищеності інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, Міністерством охорони здоров'я України та органами місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2002 року № 1434 Фонд соціального захисту інвалідів є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінпраці та підпорядковується йому.

Згідно з пунктом 9 цього ж Положення для реалізації покладених на Фонд завдань за погодженням з Мінпраці утворюються територіальні відділення Фонду в межах граничної  чисельності його працівників.

За змістом статті 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” саме Фонду соціального захисту інвалідів надано право на стягнення адміністративно-господарських санкції за недодержання законодавчо встановленого нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Таким чином, такий позов підлягає розгляду господарським судом в порядку адміністративного судочинства.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 17.01.2006.

Згідно зі статтею 10 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів” фінансування роботи із соціальної захищеності інвалідів здійснюється Фондом України соціального захисту інвалідів. Виходячи з Положення про Севастопольське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів, затвердженого директором Фонду 10.06.2004, дане відділення є територіальним органом урядового органа державного управління - Фонду соціального захисту інвалідів, на яке, зокрема, покладений контроль за своєчасним і повним перерахуванням у бюджет відділення штрафних санкцій підприємствами, установами, організаціями за недотримання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, вживання заходів по стягненню штрафних санкцій у випадку їхньої несплати в судовому порядку.

Основні правила щодо працевлаштування інвалідів, зокрема, приписи стосовно органів та організацій, що мають здійснювати працевлаштування інвалідів, нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів та штрафних санкцій за його невиконання, містять статті 17-20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” № 875-ХІІ від 21.03.1991 (зі змінами та доповненнями, далі –Закон №875).

Згідно з частиною першою 1 статті 19 Закону №875 в редакції від 15.06.2004 №1773-IV для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця, якщо інше не передбачено законом.

Згідно зі Звітом відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів (форма №10-ПІ, затверджена наказом Мінпраці України 29.12.2004 №338) за 2004 рік норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів склав одне робоче місце від середньооблікової чисельності працюючих на підприємстві (29 осіб), середньоблікова кількість штатних працівників, яким встановлена інвалідність, - 1 особа.

Середньоблікова чисельність працюючих інвалідів складає 0 одиниць, тобто менш ніж встановлений норматив для працевлаштування інвалідів на 1 одиницю.

Середня річна заробітна плата на підприємстві за рік склала 2517,00 грн.

Таким чином, враховуючи вимоги Закону №875, відповідач за недотримання нормативів робочих місць по кількості працюючих інвалідів, зобов`язаний сплатити позивачеві адміністративно-господарські санкції у розмірі 2517,00 грн.

Відповідно до листа Центральної міської медико-соціальної експертної комісії (вих. № 175 від 19.10.2004), атестація робочих місць інвалідів Приватним підприємством „Верховина”, сумісно з представниками Центральної міської медико-соціальної експертної комісії, не проводилась.

Відповідно до статті 20 Закону №875 підприємства (об'єднання), установи і організації, крім тих, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньорічної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте  інвалідом.

Штрафні санкції, передбачені статтею 20 Закону №875, є видом адміністративно-господарських санкцій, правовий режим яких визначено у статтях 238, 239, 249, 250 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України підприємства зобов'язані вживати всіх залежних від них заходів для недопущення господарського правопорушення, яким, зокрема, є невиконання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів. До  числа  таких  заходів відносяться обов'язки підприємства, визначені  у  пунктах  3, 5  та  14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №314 від 03.05.1995, яке діяло до 31.01.2007.

Пунктами 10-14 цього Положення, передбачено, що підприємства інформують державну службу зайнятості та місцеві органі соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів, а працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів.

Таким чином відповідачем порушені вимоги пункту 14 Постанови Кабінету Міністрів України № 314 від 03.05.1995 “Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів”, яким встановлено, що підприємства інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.

Аналіз наведених положень чинного законодавства України дає підстави для висновку про те, що виконанню відповідними органами обов'язку працевлаштовувати інвалідів передує вжиття підприємством необхідних заходів для забезпечення такого працевлаштування, до яких належать, зокрема, здійснення заходів зі створення в установленому порядку робочих місць у межах нормативу та інформування названих органів про наявність вакантних посад для інвалідів.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом України у постановах від 20.07.2004 № 04/336 зі справи № 2-23/9789-03, від 29.03.2005 № 05/145 зі справи № 13/403 та від 29.03.2005 № 05/144 зі справи № 3/118.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги  про стягнення штрафних санкцій в сумі 2517,00 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до пункту 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 10, 19, 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в України”, статтями 27-32, 49, 51, 94, 159, 160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Приватного підприємства  “Верховина” (99011,  місто Севастополь, вул. Велика Морська, 10, ідентифікаційний код 24874488) на користь Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Гоголя, 20-А, місто Севастополь, 99011, ідентифікаційний код 24694007) суму штрафних санкцій в розмірі  2517,00 грн.

Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного господарського суду шляхом подання заяви про апеляційне оскарження до господарського суду міста Севастополя протягом десяті днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства –з дня складання в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.  

Виконавчий лист видається за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено.

Суддя К.А. Остапова

Постанова складена та підписанав порядку частини  третьої статті  160 КАС України18.02.2008