Постанова

від 14.02.2008 по справі 21/489-07

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

21/489-07

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" лютого 2008 р.                                                           Справа № 21/489-07  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., судді Пушай В.І. , Плужник О.В.

при секретарі Гудковій І.В.

за участю представників сторін:

позивача - Заворін І.Є.

відповідача -  Лаврик Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 3804Х/3-7) на рішення господарського суду Харківської області від 04.12.07 р. по справі № 21/489-07

за позовом ТОВ "Корпорація "Агросинтез", м. Запоріжжя

до ТОВ "Техволокно", м. Харків

про стягнення 20260,44 грн.

встановила:

У жовтні 2007 року позивач - ТОВ "Корпорація "Агросинтез", м. Запоріжжя звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою  про стягнення з відповідача - ТОВ "Техволокно", м. Харків 9075,20 грн. основного боргу,  пені в сумі 1456,26 грн., штрафу в сумі 8697,60 грн., річних в сумі 261,81 грн.,  інфляційних в розмірі 769,57 грн. та судових витрат, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідно до умов укладеного між сторонами договору № 179/08/К від 18.05.2006 р. позивач по видатковій накладній № 179/8/К від 02.06.2006 р. передав відповідачу продукцію на суму 28 992,00 грн., а відповідач свої зобов'язання щодо оплати продукції здійснив лише частково.

Рішенням господарського суду Харківської області  від 04.12.2007 р. (суддя - Пелипенко Н.М.) по справі № 21/489-07  в позові відмовлено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача 9075,20 грн. основного боргу , пеню в сумі 773,50 грн., інфляційні в сумі 769,57 грн., штраф в сумі 2722,56 грн., витрат по сплаті державного мита в сумі 136,02 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн. В задоволенні позову в частині стягнення штрафу та пені в сумі 6657,80 грн. відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що сума боргу відповідачем була визнана, і відповідач не надав доказів її сплати. Інфляційні, річні, пеня та штраф підлягають стягненню на підставі умов договору та вимог чинного законодавства України. Крім того, заявлений позивачем розмір пені зменшено з урахуванням вимог ч. 6 ст.232 ГК України, а заявлений позивачем до стягнення розмір штрафу зменшено на підставі п. 3 ст. 83 ГПК України.

Відповідач з рішенням господарського суду не погоджується, подав апеляційну скаргу, в який просить  змінити рішення, відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу, визнати  п. 5.3.1 договору поставки № 179/08/К від 18.05.2006 року недійсним. В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на те, що виходячи з приписів частини 2 ст. 549, ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України, п. 5.3.1. договору у частині встановлення штрафу у розмірі 30 % вартості договору за кожен факт порушення платежу не відповідає вимогам зазначених правових норм, та фактично суперечить вимогам цього Кодексу, в зв'язку з чим підлягає визнанню недійсним. При цьому відповідач зазначає що в прийнятому по справі рішенні зазначено, що нарахування 30% штрафу від суми договору, суперечить вимогам діючого законодавства, тобто на думку відповідача судом фактично було  встановлено, що п. 5.3.1 договору поставки в частині нарахування штрафу, суперечить чинному законодавству. Разом з тим, суд, на думку відповідача, безпідставно не застосував до спірних правовідносин п. 2 Роз'яснення Вищого господарського суду України від 12.03.1999 року із змінами та доповненнями № 02-5/111 “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними”, а застосував лише п. 3 ст. 83 ГПК України та зменшив суму штрафу, в зв'язку з чим означене рішення в цій частині зменшення штрафу відповідач вважає таким, що  не відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Позивач з  обставинами, викладеними в апеляційної скарзі не погоджується, подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення та змінити рішення господарського суду Харківської по даній справі, а саме: позов задовольнити повністю; стягнути з відповідача на свою користь 9075,20 грн. основного боргу ,1456,26 грн. - пені , 8697,60 грн. - штрафу, 261,81 грн. -  річних, 769,57 грн. - витрат від інфляції, 202,60 грн. - витрат по сплаті  держмита, 118,00 грн. - витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що доводи відповідача про недійсність п. 5.3.1 договору поставки № 179/08/К від 18.05.2006 р. в частині відповідальності відповідача у вигляді штрафу у розмірі 30 % від вартості договору за прострочення строку оплати за договором, через його невідповідальність вимогам ч. 2 ст. 549, частині 2 ст. 628 Цивільного кодексу України є безпідставним, оскільки в зазначеному пункті договору сторони встановили розмір штрафу у відсотковому відношенні до суми зобов'язання за прострочення оплати поставленого товару, що не суперечить вимогам законодавства України, зокрема Господарському кодексу України.

При цьому, позивач зазначає, що він не погоджується з прийнятим по справі  рішенням в частині відмови судом у стягненні суми штрафу у розмірі 5975,04 грн. та пені у сумі 682,76 грн. Позивач  вважає щодо відмови в задоволенні позову в частині стягнення з штрафу у сумі 5975.04 грн., то п. 3 ст. 83 ГПК України  надає право господарському суду зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені) тільки у винятковому випадку. При цьому підставою для зменшення є обставини, зокрема викладені в ч. 1 ст. 233 ГК України, проте наявність таких обставини відповідач в обґрунтування своїх вимог не надавав, а судом їх наявність встановлено не було.

У відзиві на надані позивачем заперечення відповідач заперечує проти посилань позивача на те, що п. 5.3.1 договору поставки № 179/08/К від 18.05.2006 року не суперечить вимогам норм діючого законодавства, та вважає їх  помилковими, оскільки зміст вказаного пункту договору, на думку відповідача, суперечить зокрема вимогам Цивільного та Господарського кодексів України.

Судова колегія, перевіривши матеріали справи, вислухавши представників позивача та відповідача встановила, що між позивачем та відповідачем  було укладено договір поставки № 179/08/К від 18.05.2006 року, відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача товар відомості про який зазначено в додатку № 1 до договору, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити даний товар на умовах даного договору.

Відповідно до додатку № 1 до договору позивач зобов'язався передати у власність відповідача засіб захисту рослин Зелек Супер в кількості 160 л. за ціною 151,00 грн. за одиницю товару, тобто всього на суму 28992 грн.

Пунктом 4.2 спірного договору встановлений  порядок розрахунків, відповідно до якого покупець зобов'язується оплатити постачальникові товар у наступний термін: авансовий платіж 22,98 % вартості договору , тобто 6661,15 грн. у строк не пізніше 06.06.2006 р.; заключний платіж  77,02 % вартості договору (згідно п.1.2. договору) тобто 22330,85 грн. у строк не пізніше 02.10.2006 р.

Суд першої інстанції  обґрунтовано встановив, що відповідач на виконання вимог п. 4.2 спірного договору здійснив попередню оплату, тобто сплатив позивачу авансовий платіж в розмірі 22,98 % вартості договору в сумі 6661,15 грн., а позивач в свою чергу  по видатковій накладній № 179/8/К від 02.06.2006 р. передав  відповідачу спірний товар на суму 28992 грн. Відповідач  прийняв товар через свого представника, що діяв на підставі довіреністю ЯИПN № 818797 від 26.05.2006 р. та листом № 27 від 07.08.2007 р. зобов'язався погасити заборгованість до 15.09.2007 р., однак свої зобов'язання щодо оплати товару, здійснив частково в сумі 13255,65 грн. В зв'язку з чим, залишилась несплаченою заборгованість в сумі 9075,20 грн.

Як свідчать матеріали справи, між сторонами був укладений договір поставки, а відносини по поставці регулюються нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 9 ЦК України законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання, тобто підприємницькі відносини регулюються Господарським кодексом України.

Отже, при застосуванні норм діючого законодавства слід виходити з принципу пріоритету спеціального закону перед законом загальним, в першу чергу застосовуються норми ГК України, як спеціальне законодавство, а у випадку не врегулювання або недостатнього врегулювання відповідних відносин застосовуються норми ЦК України.

Статтями 264-271 Господарського кодексу України не врегульовані питання оплати отриманої продукції. В зв'язку з чим необхідно застосувати норми ст. 692, 712 ЦК України , згідно з яким покупець зобов'язаний оплатити товар після його приймання або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актом цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Суд першої інстанції враховуючи, що сума боргу відповідачем була визнана як у суді першої інстанції та і у суді апеляційної інстанції, що листом № 27 від 07.08.2007 відповідач  визнав борг та зобов'язався погасити заборгованість до 15.09.2007 р., що   відповідачем не було надане до суду доказів погашення суми боргу правомірно задовольнив позовні вимоги в частині стягнення заборгованості у сумі 9075,20 грн.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановленими договором або законом, зокрема; сплата неустойки.

Згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання повинен на вимогу кредитору сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлено іншій розмір відсотків.

Суд першої інстанції, враховуючи, що відповідач не виконав своїх обов'язків по оплаті, зробив обґрунтований висновок щодо стягнення з відповідача  інфляційних в розмірі 769,57 грн. та 3% річних в розмірі 261,81 грн. та обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в  цій частині.

Пунктом  5.3.1. договору сторони передбачили за порушення строку платежу пеню в розмірі 0.25 %, але не більше розміру, визначеного законодавством, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, та штраф в розмірі 30% від вартості договору.

Відповідно до Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня.

Згідно зі ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання повинно бути виконане.

В зв'язку з чим, суд першої інстанції обґрунтовано стягнув пеню в розмірі 773,5 грн.

Відповідно до п. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а п. 2 ст. 551 ЦК України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума,її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути  збільшений у договорі.

В зв'язку з чим, посилання відповідача про те, що п. 5.3.1 спірного договору є недійсним та суперечить приписам ч. 2 ст. 549, ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України безпідставне, оскільки відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Посилання відповідача на вимоги п. 1 ст. 83 ГПК України та обовязок суду визнати недійсним пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству, також безпідставне, так як це є правом суду, а не обовязком.

      Суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги заперечення відповідача,  оскільки відповідачем не надано доказів визнання в установленому законом порядку п. 5.3.1 договору поставки № 179/08/К від 18.05.2006 року недійсним, відповідач не звертався до суду з зустрічними позовними вимогами.

     Згідно зі  ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не  визнаний судом недійсним.

     Судова колегія вважає, що сторони при укладанні договору збільшили розмір штрафу, визначивши, що штраф обчислюється у розмірі 30% вартості договору за кожен факт порушення строку платежу.

     Відповідно до ст. 233 ГК України, у  разі  якщо  належні  до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні;  не  лише майнові,  але і інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

     Згідно з п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штраф, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Судова колегія вважає, що заявлені позивачем до стягнення штрафні санкції надмірно великі порівняно з розміром не сплаченої відповідачем заборгованості, на час звернення відповідач сплатив значну частину заборгованості, доказів наявності збитків та доказів погіршення ведення господарської діяльності через неналежне виконання відповідачем зобов'язання за спірним договором позивач не надав,  і господарський суд правомірно з посиланням на п. 3 ст. 83 ГПК України зменшив суму штрафу.

Отже, прийняте по справі рішення в частині стягнення з відповідача  773,50 грн. пені та 2722,56 грн. штрафу є обґрунтованим, а вимоги позивача щодо повного задоволення позову в частині стягнення штрафу та пені є безпідставними.  

Таким чином, висновки викладені в рішенні господарського суду відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви відповідача не можуть бути підставою для його скасування, керуючись ст.ст. 9, 526, 530, 712  ЦК України,  п. 3 ст. 83, ст.ст.101-105 ГПК України

постановила:

Рішення господарського суду Харківської області від 04.12.2007 р. по справі № 21/489-07 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

         Головуючий суддя                                                                    Могилєвкін Ю.О.  

                                 Судді                                                                    Пушай В.І.  

                                                                                                               Плужник О.В.  

Повний текст постанови підписано 15.02.2008 р.