Рішення

від 07.02.2008 по справі 15/14-08-278

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/14-08-278

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

        "07" лютого 2008 р.Справа  № 15/14-08-278

Господарський суд Одеської області у складі:

        судді                                                Петрова В.С.

        При секретарі                                 Стойковій М.Д.

За участю представників:

від позивача –        Оксюта В.В.,  

від відповідача –    не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Військового радгоспу „Гвардійський” до Комунального підприємства „Комінтернівське районне бюро технічної інвентаризації” про визнання права власності на майно, -

ВСТАНОВИВ:  

Військовий радгосп „Гвардійський” звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Комунального підприємства „Комінтернівське районне бюро технічної інвентаризації” про визнання права власності за державою в особі Міністерства оборони України на торговий центр, розташований за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, с. Гвардійське, вул. Миру, буд. № 6, який складається з наступних будівель: будівля торгового центру –літ. „А”,  прибудова - літ. „А1”, підвал –літ. „ПД(А)”, вхід в підвал –літ. „ВХПД”, вимощення –І, що знаходяться в повному господарському віданні позивача. В обґрунтування позовних вимог позивач послався на наступне.  

08.11.2007 р. Військовий радгосп „Гвардійський” звернувся до КП „Комінтернівське РБТІ” з проханням зареєструвати право власності на об'єкт нерухомості –на торговий центр, розташований за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, с. Гвардійське, вул. Миру, буд. № 6, який належить державі Україна в особі Міністерства оборони України та знаходиться в повному господарському віданні позивача. Однак, 30.11.2007 р. листом № 3999 відповідач відмовив у реєстрації права власності на вказаний об'єкт з посиланням на те, що подані позивачем документи не є правовстановлюючими. Так, позивач вважає, що відмовою у реєстрації права власності на вказаний об'єкт за державою Україна в особі Міністерства оборони України, що знаходиться у повному господарському віданні позивача, відповідач не визнав право власності на нього за державою Україна в особі Міністерства оборони України та право повного господарського відання за позивачем, яке повністю підтверджене наявними документами, що відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України дає позивачу право заявити до відповідача позов про визнання права власності на спірне майно за державою Україна в особі Міністерства оборони України, що знаходиться у повному господарському віданні позивача.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.01.2008 р. порушено провадження у справі № 15/14-08-278 та справу призначено до судового розгляду в засіданні суду.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, проте відповідачем був наданий до господарського суду відзив на позов, в якому відповідач зазначає, що при зверненні позивача із заявою до відповідача про здійснення державної реєстрації права власності на спірне майно позивачем не були надані правовстановлюючі документи, у зв'язку з чим   відповідачем було відмовлено у здійсненні реєстрації.     

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив наступне.

Військовий радгосп „Гвардійський” звернувся до Комунального підприємства „Комінтернівське районне бюро технічної інвентаризації” з листом від 08.11.2007 р., в якому просив відповідача зареєструвати право власності на торгівельний центр, розташований за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, с. Гвардійське, вул. Миру, буд. № 6, який належить державі Україна в особі Міністерства оборони України та знаходиться в повному господарському віданні позивача.

Між тим листом від 30.11.2007 р. за вих. № 3999 КП „Комінтернівське районне бюро технічної інвентаризації” відмовило у задоволенні заяви позивача про реєстрацію права власності на спірне майно, обґрунтовуючи таку відмову ненаданням позивачем правовстановлюючих документів згідно Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 р.  

Так, відмова Комунального підприємства „Комінтернівське районне бюро технічної інвентаризації” у державній реєстрації за державою в особі Міністерства оборони України (органа, уповноваженого управляти спірним майном) права власності на спірний об'єкт нерухомості і стала підставою для звернення позивача до суду з позовом до відповідача.

Разом з тим суд зазначає наступне.  

Відповідно до ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно п. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 326 Цивільного кодексу України визначено, що у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади.

Підстави набуття права власності передбачені статтею 328 Цивільного кодексу України, згідно положень якої право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

До того ж в силу ст. 329 Цивільного кодексу України юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом.

Як зазначає позивач, спірний об'єкт нерухомості був збудований за державні кошти, з 1974 року постійно експлуатувався за його прямим цільовим призначенням, тобто був зданий в експлуатацію, та знаходився весь час на балансі ВР „Гвардійський” на праві повного господарського відання. Однак, через значну давність майже в 35 років з моменту введення об'єкта в експлуатацію до теперішнього часу акт комісії про введення об'єкта нерухомості в експлуатацію та акт приймання-передачі об'єкта нерухомості не збереглися і відновити їх не вбачається можливим. При цьому позивач вказує, що майно було набуте державою правомірно та у порядку, передбаченому законодавством, передане ВР „Гвардійський” у повне господарське відання; розташоване вказане майно на земельній ділянці, яка надана в постійне користування ВР „Гвардійське” згідно рішення Чорноморської сільської ради народних депутатів Комінтернівського району Одеської області від 28.01.1993 р. № 14-ХХІ у відповідності до ст. 19 Земельного кодексу України від 18.12.1990 р. № 561-ХІІ (чинного на момент прийняття рішення про надання земельної ділянки в постійне користування).

Так, як вбачається з довідки ВР „Гвардійський” № 146 від 14.12.2007 р., торговий центр, розташований за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, с. Гвардійське, вул. Миру, буд. № 6, згідно книги основних фондів за 2007 рік (стор.24-26) перебуває на балансі ВР „Гвардійський” з залишковою вартістю –„повний знос”. При цьому у вказаній довідці зазначено, що спірний торговий центр був введений в експлуатацію у 1974 році.

Як з'ясовано судом, у зв'язку з тим, що будівництво спірного об'єкта здійснювалося без участі позивача (введено зазначене майно в експлуатацію у 1974 році, до дати державної реєстрації позивача як юридичної особи - 01.07.1994 р.), і спірне майно було передано на баланс (у повне господарське відання) позивачу після створення радгоспу, у позивача та у органа управління спірним майном відсутні правовстановлюючі документи.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи витягу з рішення № 159 від 16.10.2007 р. щодо присвоєння Виконавчим  комітетом Чорноморської селищної ради Комінтернівського району Одеської області (на території якого спірне майно розташовано) адреси об'єктів нерухомого майна військового радгоспу „Гвардійський”, спірному майну присвоєно адресу: Одеська область, Комінтернівський район, с. Гвардійське, вул. Миру, буд. № 6.

Відповідно до технічного паспорту, виготовленого КП „Комінтернівське районне бюро технічної інвентаризації” станом на 02.10.2007 р., спірний об'єкт нерухомого майна,   розташований за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, с. Гвардійське, вул. Миру, буд. № 6, а саме: торговий центр складається з: будівлі торгового центру –літ. „А”,  прибудови - літ. „А1”, підвалу –літ. „ПД(А)”, входу в підвал –літ. „ВХПД”, вимощення –І. Також згідно технічного паспорту зазначений об'єкт нерухомості належить державі Україна в особі Міністерства оборони України та знаходиться в повному господарському віданні ВР „Гвардійський”.

Між тим, як зазначено в п. 4.1 статуту ВР „Гвардійський” майно підприємства становлять основні фонди та оборотні кошти, а також цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства. Відповідно до п. 4.2 вказаного статуту майно ВР „Гвардійський” є державною власністю і закріплюється за ним на правах господарського відання. Підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству та статуту. Органом управління майном ВР „Гвардійський” згідно положень статуту є Управління сільського господарства Міністерства оборони України.

Джерелом формування майна ВР „Гвардійський” є, зокрема, майно, передане підприємству органом управління майном, та інше майно, набуте на підставах, не заборонених законодавством (п. 4.3 статуту).

Так, виходячи з положень статуту та ст.ст. 63, 73, 74 Господарського кодексу України,  суд доходить висновку, що ВР „Гвардійське” є державним комерційним підприємством.

Відповідно до ст. 73 Господарського кодексу України державне унітарне підприємство утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, як правило, без поділу її на частки, і входить до сфери його управління. Орган державної влади, до сфери управління якого входить підприємство, є представником власника і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами. Майно державного унітарного підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання чи праві оперативного управління.

Згідно ст. 74 Господарського кодексу України державне комерційне підприємство є суб'єктом господарської діяльності, діє на основі статуту на принципах підприємництва і несе відповідальність за наслідки своєї діяльності усім належним йому на праві господарського відання майном згідно з ГК України та іншими законами, прийнятими відповідно до цього кодексу. Майно державного комерційного підприємства закріплюється за ним на праві господарського відання.

У відповідності з положеннями ст. 136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Суб'єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника.

Аналогічні положення щодо захисту речових прав на чуже майно містяться у ст. 396 Цивільного кодексу України, згідно якої захист речового права здійснюється відповідно до положень ст. 29 Цивільного кодексу України „Захист права власності”.        

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України (глава 29 кодексу) власник майна може пред'явити позов про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документу, що посвідчує його право власності.  

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Так, оскільки позивач не претендує на право власності на спірне майно і не оспорює це право за державною в особі Міністерства оборони України, на думку суду, фактично позов пред'явлено позивачем з метою захисту свого речового права на нерухоме майно –права повного господарського відання шляхом його визнання. Однак, у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спірне майно відповідно визнання права повного господарського відання на майно за позивачем можливе лише в разі визнання (підтвердження) права власності на це майно за державою в особі уповноваженого органу. Як з'ясовано судом, заперечення з боку органу управління майном –Міністерства оборони України в особі Управління сільського господарства про те, що спірне майно є державною власністю і на законних підставах знаходиться у ВР „Гвардійський” на праві повного господарського відання, відсутні.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оцінюючи надані докази в сукупності та враховуючи те, що право власності на спірне майно за державою та право господарського відання позивача не визнається відповідачем, господарський суд вважає позовні вимоги ВР „Гвардійський” про визнання права власності на торговий центр, що знаходиться в повному господарському віданні ВР „Гвардійський”, за державою Україна в особі Міністерства оборони України обґрунтованими і такими, що направлені на захист речового права (права повного господарського відання) ВР „Гвардійський”.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

суд –

ВИРІШИВ:

1.          Позовну заяву Військового радгоспу „Гвардійський” до Комунального підприємства „Комінтернівське районне бюро технічної інвентаризації” про визнання права власності на майно задовольнити.

2.          ВИЗНАТИ за державою Україна в особі Міністерства оборони України право власності на торговий центр, розташований за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, с. Гвардійське, вул. Миру, буд. № 6, який складається з: будівлі торгового центру –літ. „А”,  прибудови - літ. „А1”, підвалу –літ. „ПД(А)”, входу в підвал –літ. „ВХПД”, вимощення –І., що знаходяться в повному господарському віданні Військового радгоспу „Гвардійський” (67554, Одеська область, Комінтернівський район, с. Гвардійське, вул. Олімпійська, 1; код ЄДРПОУ 14304703).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття.

                             Суддя                                                                                       Петров В.С.