Рішення

від 15.02.2011 по справі 5788-2010

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

5788-2010

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 301

РІШЕННЯ

Іменем України

15.02.2011Справа №5002-16/5788-2010

За позовом Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно – каналізаційного господарства м. Керчі» (98303, м. Керч, вул.. Години, б.2-В,  ідентифікаційний код 19195199)

До відповідача  Обслуговуючого кооперативу «Житлово – будівельний кооператив № 29» (98300, м. Керч, вул.. Будьонного,33,  ідентифікаційний код 22328793)

Про спонукання  укласти  договір

Суддя ГС АР Крим  Білоус М.О.

                                        представники:

Від позивача – не з'явився

Від відповідача  - не з'явився

Обставини  справи: Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно – каналізаційного господарства м. Керчі»  звернулось  до Господарського суду АР Крим із позовною заявою, в якій просить зобов'язати Обслуговуючий кооператив «Житлово – будівельний кооператив № 29»   укласти договір про надання послуг з водопостачання та водовідведення у редакції позивача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 10.09.2010 р. Кримське  республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно – каналізаційного господарства м. Керчі»   звернулось  до Обслуговуючого кооперативу «Житлово – будівельний кооператив № 29»   з проектом договору  про надання послуг з водопостачання та водовідведення, укладення якого, в силу норм ст..ст. 19,21 Закону України “Про питну воду та питне водопостачання”, ст.. 21 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”, є обов'язковим.  Проте, відповідач не відповів на цю пропозицію, що з'явилось підставою  для звернення до суду.

           Відповідач з позовними вимогами позивача не згодний, вважає їх необґрунтованими та просить суд відмовити у задоволенні позову з мотивів, викладених у відзивах на позовну заяву. (а.с.47-49; 56).

При цьому, звертав увагу суду на те, що позивачем не доведено вручення відповідачеві проекту договору, який наданий до суду, а відтак порушені вимоги ст. 181 Господарського кодексу України.

Більш того, Закон України “Про питну воду та питне водопостачання”, на який посилається позивач взагалі не містить вказівки на обов'язковість укладення такого договору, а тому у чинність ст. 179 Господарського кодексу України, ст. 627 Цивільного кодексу України у позивача відсутні підстави  зобов'язувати відповідача укладати договір  щодо надання послуг з водопостачання та водовідведення.

Статутом Обслуговуючого кооперативу “Житлово-будівельний кооператив №29”не передбачено, що кооператив є споживачем води та у нього є необхідність використовування води  для будь-яких потреб.

Крім того, відповідач вказував, що власники квартир у будинку №33 по вул.. Будьонного в м. Керч є  безпосередніми споживачами послуг позивача та мають право на укладання договорів з позивачем. В той же час відповідач не є виконавцем житлово-комунальних послуг, оскільки не має відповідного рішення Керченського міськвиконкому.  Відповідач також зазначав, що не може бути постачальником  води, враховуючи відсутність у нього ліцензії на право здійснення централізованого водопостачання  та водовідведення, необхідної згідно ст. 10 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”, ст.. 18 Закону України “Про питну воду та питне водопостачання”, п. 21 ст. 9 Закону України “Про ліцензування  певних видів господарської діяльності”. У додаткових запереченням від 01.02.11 р.  відповідач також зазначав, що  позивачем неправильно обраний спосіб захисту своїх прав, оскільки ст. 16 Цивільного кодексу України зобов'язання укладання договору не передбачено. Доданий до матеріалів справи проект договору не містить відомостей щодо кількості наданих послуг та порядку визначення  об'єму споживання  відповідачем послуг з водопостачання, тобто суперечить ст. 638 Цивільного кодексу України.

Позивач явку представника до судового засідання не забезпечив, однак,  14 лютого 2011 року надіслав на адресу суду  додаткові документи, які були  залучені судом до матеріалів справи.

Представник відповідача  у  судове засідання  не з'явився, про причин неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був проінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін – це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо неявка цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Судом у порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України вирішувалося питання про продовження строку розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши  раніше пояснення  представників сторін, суд

                                                         ВСТАНОВИВ :

Як вбачається з матеріалів справи,  КРП «Виробниче підприємство водопровідно – каналізаційного господарства м. Керчі» разом з супровідним листом  вих.. № 657/05-05-20 від 10.09.2010 р. на адресу Обслуговуючого кооперативу «Житлово – будівельний кооператив № 29»  був направлений  проект договору  про надання послуг з водопостачання та водовідведення № 104, для його підписання та повернення. Договір був отриманий відповідачем 13.09.2010 р., про що свідчить підпис уповноваженого представника відповідача  у відповідному поштовому повідомленні, наявному в матеріалах справи (а. с. 18).

Відповідь на вказану пропозицію щодо укладення договору від відповідача не була отримана позивачем. Не надано такої відповіді і під час судового засідання.

Але, в матеріалах справи є копія відповіді Обслуговуючого кооперативу «Житлово – будівельний кооператив № 29»  від 19.01.2010 р., згідно  з якою на аналогічну пропозицію позивача, кооператив відмовився від укладання договору, посилаючись на невідповідність проекту договору діючим нормам законодавства.

Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно – каналізаційного господарства м. Керчі» та Обслуговуючий кооператив «Житлово – будівельний кооператив № 29» є учасниками  відносин у сфері господарювання відповідно  до Господарського кодексу України.

Згідно ч. 3 ст. 179  Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Аналіз чинного законодавства свідчить, що обов'язковість укладення договору про надання послуг  з водовідведення та водопостачання між виробником та споживачем передбачається законом.

Згідно зі ст. 19 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» №2918-ІІІ від 10.01.2002 р. (з наступними змінами та доповненнями) договір про надання послуг з питного водопостачання укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання  або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем, визначеним у частині першої цієї статті.

Стаття 19 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” також встановлює, що  відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються  виключно на договірних засадах.

При цьому, учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник, виробник послуг  може бути їх виконавцем, а  особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод  можуть  бути споживачем, виконавцем  або виробником.

Стаття 1 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” визначає поняття  власника будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд, як  фізичну або і юридичну особу, якій належить зареєстроване у встановленому порядку право володіння, користування та розпорядження приміщенням, будинком, спорудою, житловим комплексом. Балансоутримувачем будівлі, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд є власник   або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює  розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення  капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.

Відповідно до ст. 29 3акону України “Про житлово-комунальні послуги” договір на надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку   укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою, а у разі  коли балансоутримувач не є  виконавцем, він укладає договори на надання житлово-комунальних послуг з іншим виконавцем. Процедура погодження умов договору відбувається  протягом одного місяця з дня внесення проекту договору однією із сторін.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 19 Закону України “Про питну воду та питне водопостачання” послуги  з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з об'єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об'єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання  та водовідведення на підставі укладених ними договорів.

Згідно  з п.1.1 Статуту Обслуговуючого кооперативу «Житлово – будівельний кооператив № 29»  кооператив є юридичною особою, утвореною фізичними особами, що добровільно об'єдналися на основі членства для ведення спільної діяльності з метою задоволення своїх потреб по експлуатації квартир на принципах самоврядування.

У  п..2.2. Статуту  Обслуговуючого кооперативу «Житлово – будівельний кооператив № 29»  вказано, що задачами кооперативу є  підтримка належного санітарного стану на відведеній і прилеглій території кооперативу, облаштування місць загального користування, ремонт пішохідних шляхів, належна експлуатація ліній електропередач, водопроводів і каналізації.

Згідно п. 8.2 Статуту  кооператив є власником будівель, споруд, грошових і майнових внесків  його  членів, а також іншого майна, придбаного на підставах, не заборонених законодавством.  Відповідно до п. 4.1 Статуту  кооператив має право укладати  договори з підприємствами, установами  всіх форм власності, приватними особами по забезпеченню статутної діяльності (а.с. 30-37).     

З наданих суду документів вбачається, що  відповідач є власником та балансоутримувачем  будинку №33 по вул. Будьонного в м Керч, на нього покладено завдання забезпечувати експлуатаційними послугами членів кооперативу, а тому  відповідно до вищенаведених вимог законодавства він має право та обов'язок виступити як споживач за договором про надання послуг з водопостачання та водовідведення.

Доводи відповідача про те, що  позивачем укладені договори  про водопостачання  та водовідведення безпосередньо з власниками квартир будинку №33 по вул.. Будьонного в м. Керч, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи. Відповідачем не надано жодного такого договору, а позивач, згідно листа від 14.02.11 р., вказує, що договірних відносин з власниками окремих квартир у спірному будинку не має, хоча і мешканці квартир ЖБК №29  оплачують вартість послуг з водопостачання індивідуально,  відповідно до показів лічильників, що відповідає припису пункту 10 Правил, в якому вказано, що оплата послуг за показаннями квартирних засобів обліку провадиться лише у разі здійснення обліку в усіх точках розбору холодної та гарячої води у квартирі незалежно від наявності засобів обліку на вводах у багатоквартирний будинок.

При цьому, суд  приймає до уваги, що згідно чинного законодавства власники квартир у багатоквартирних будинках не є власниками будинку,  споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд в розумінні ст.. 1 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”, які можуть  бути учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг відповідно до ст. 19 цього закону.

Надані відповідачем акти  про прийняття на баланс позивача зовнішніх мереж водопостачання та водовідвення до будинку № 33   у м. Керчі, здавання  в експлуатацію зовнішніх мереж водопостачання та інші, слід розцінювати як доказ меж поділу балансової належності, оскільки виходячи із п.1.5 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008 року N 190  та зареєстрованим  в Міністерстві юстиції України від 7 жовтня 2008 р. за N 936/15627, згідно з яким водопровідні вводи державного житлового фонду, житлово-будівельних кооперативів (далі - ЖБК), а також об'єднань співвласників багатоквартирних будинків (далі - ОСББ), усі магістральні й розподільчі внутрішньоквартальні мережі централізованого водопостачання, а також вуличні водорозбірні колонки, призначені для колективного водокористування, окремо розташовані підвищувальні насосні станції холодного водопостачання, артезіанські свердловини передаються за згодою власника згідно з відповідними рішеннями органів місцевого самоврядування на баланс виробника для подальшої експлуатації.

Також доводи відповідача про те, що він  не може бути виконавцем житлово-комунальних послуг, а також постачальником води не впливають  на його обов'язок як споживача  укласти договір з КРП “Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі”про надання послуг з водопостачання та водовідведення. Вибраний позивачем спосіб захисту відповідає ст. 16 Цивільного кодексу України, оскільки перелік способів захисту прав у цієї статті не є вичерпним.

Вивчивши редакцію проекту договору, запропонованого позивачем, суд вважає зауважити наступне.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України  господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 638 Цивільного кодексу України передбачено, що Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно  ч.ч. 2,3 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Частиною 4 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості.

Як вбачається з матеріалів справи запропонований позивачем  проект договору не містить  пропозицій щодо об'ємів водопостачання та водовідведення.  У Типовому договорі, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 р. №630 “Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення”, відсутні умови щодо об'єму водопостачання та водовідведення, але позивач  включив їх до проекту договору, отже сторони повинні досягнути згоди щодо цієї умови. В той же час пропозиції позивача щодо цих умов у проекті договору не зафіксовані, не заповнено графи п.2.1. договору, тобто не вказані  умови, які згідно вимог ч.1 ст.638 ЦК України є істотними, оскільки саме позивач вказує у договорі відповідний пункт щодо його умов, що в свою чергу приводить  до порушення позивачем принципу розумності,  закріпленого в ст.3 ЦК України.

Таким чином у запропонованому проекті договору відсутні необхідні достатні  умови про предмет договору. Отже, суд позбавлений можливості спонукати відповідача укласти договір про надання послуг  з водопостачання та водовідведення саме в цій редакції.

 З урахуванням викладеного, суд  не знаходить правових підстав для  задоволення вимог позивача про зобов'язання Обслуговуючого кооперативу «Житлово – будівельний кооператив № 29»    укласти договір на  водопостачання та водовідведення № 104  в редакції позивача,  а тому у позові слід відмовити.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на позивача відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст.  82-85  Господарського  процесуального кодексу  України, суд

ВИРІШИВ:

   В позові відмовити.          

Повний текст рішення складено  та підписано  21.02.2011р. 

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Білоус М.О.