Рішення

від 21.02.2011 по справі 5020-4/254

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

5020-4/254

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

21 лютого 2011 року справа № 5020-4/254

За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю “Бетонстрой”

(99045, м. Севастополь, вул. Тульська, будинок 14, кВ. 9,

ідентіфікаційний код 32610969)

до                     Товариства з обмеженою відповідальністю “Метр-ФФ”

(99053 м. Севастополь, вул. Глухова, будинок 3, квартира 16,

ідентифікаційний код 35333831),

про стягнення 54277,17 грн.,           

Суддя Погребняк О.С.

За участю представників:

позивач (ТОВ «Бетонстрой») –Півненко Н.В., представник, довіреність від 28.12.2010;

відповідач (ТОВ «Метр-ФФ») - не з'явився,

СУТЬ СПОРУ:

          Товариство з обмеженою відповідальністю “Бетонстрой” звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Метр-ФФ” про стягнення 54277,17 грн.

          Позов обґрунтований порушенням з боку відповідача умов договору поставки від 14.06.2010 в частині належної та своєчасної оплати за отриманий товар.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 21.12.2010 порушено провадження у справі, розгляд справи призначений на 10.01.2011.

У порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи було відкладено у судових засіданнях 10.01.2011 на 07.02.2011, 07.02.2011 на 21.02.2011.

У судове засідання 21.02.2011 відповідач явку уповноважених представників не забезпечив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно –рекомендованою кореспонденцією з повідомленням, яке було підписано уповноваженим представником відповідача, про причини неявки не сповістив.

Згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 Господарського процесуального кодексу України: не надав господарському суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009 №2-7/10608-2008.

Зважаючи на те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а нез'явлення представника Відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу у його відсутність за наявними в справі матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач у судовому засіданні 21.02.2011 виклав зміст позовних вимог, просив позов задовольнити з підстав, викладених в позовній заяви, зазначивши про те, що станом на 21.02.2011 відповідач заходів щодо погашення заборгованості не проводив.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд –

В С Т А Н О В И В:

14.06.2010 між позивачем (Постачальник) та ТОВ “Метр-ФФ” (Покупець) був укладений Договір поставки (надалі –Договір), за змістом якого постачальник зобов'язався у порядку та на умовах, означених у договорі передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити Товар (товарний бетон в асортименті та розчини, готові вироби та будівельні матеріали згідно із специфікаціями).

Відповідно до пунктів 2.1-2.2, ціна договору складає суму усіх накладних за Договором. Під сумою накладних слідує розуміти вартість конкретної партії товару. Ціна одиниці товару є договірною та узгоджується між сторонами та визначається у специфікації, яка підписується сторонами та є невід'ємною частиною Договору.

За змістом пункту 2.8 Договору, оплата за товар здійснюється на підставі виставленого рахунку шляхом безготівкового розрахунку протягом 3 банківських днів від дати виписки рахунку. За попереднім узгодженням сторін можливі ї інші форми розрахунків, що не суперечать діючому законодавству України.

Незалежно від дати отримання рахунку покупець здійснює повний розрахунок за поставлений товар не пізніше 3 календарних днів від дати поставки товару на підставі накладної. Під повним розрахунком за Договором сторони розуміють оплату постачальнику вартості поставленого товару та вартості його доставки (п. 2.9).

Сторони зобов'язані щомісячно до 15 числа наступного місяця здійснювати звернення взаєморозрахунків та підписувати акти звернення за Договором.

Відповідно до пункту 3.1 Договору, на кожну поставку товару покупець направляє на адресу Постачальника заявку із обов'язковим зазначенням найменування (марки), кількості, умов та дати поставки Товару.

На підставі заявки постачальник надсилає на адресу покупця рахунок. В рахунку зазначається найменування товару, що постачається, його кількість, ціна за одиницю та загальна сума. Направлення рахунку є підтвердженням прийняття постачальником заявки до виконання (пункт 3.3 Договору).

Покупець зобов'язаний прийняти та оплатити товар відповідно до умов цього Договору (пункт 4.2.1 Договору) за власний рахунок здійснити перевірку якості, кількості та асортименту поставленого товару в момент його передачі.

Відповідно до пункту 5.3.2 Договору, у випадку, якщо покупець не сплатить повну вартість поставленого товару протягом строку, передбаченого пунктом 2.9 Договору, додатково до пені покупець зобов'язаний сплатити постачальнику штраф у наступних розмірах:

-          при затримці більш 30 календарних днів –в розмірі 10% від суми недоплати;

-          при затримці більш 60 календарних днів –в розмірі 30% від суми недоплати;

-          при затримці більш 90 календарних днів –в розмірі 50% від суми недоплати.

За змістом пункту 5.4 Договору, у випадку порушення покупцем строків оплати товару, передбаченого пунктом 2.9 Договору, більш 10 календарних днів постачальник застосовує до покупця оперативно-господарську санкцію у вигляді переведення покупця на попередню оплату товару в розмірі 100% від суми заявки. В даному випадку строк поставки товару буде відраховуватися від дати отримання постачальником повної суми оплати рахунку, виставленого на підставі такій заявки.

Відповідно до пункту 5.5 Договору, за прострочення грошового зобов'язання винна сторона виплачує другій стороні проценти від користування грошовими коштами у розмірі 10% річних з простроченій суми за весь час затримки.

Відповідно до пункту 6.1, Договір набирає сили з моменту його підписання та діє до 30.09.2010.    

Строк дії договору в частині виконання грошових зобов'язань та зобов'язань по погашенню заборгованості покупця перед постачальником за поставлений товар встановлюється за згодою сторін до моменту їх повного виконання покупцем (пункт 6.2 Договору).

У специфікаціях сторонами було узгоджено вартість Товару (арк.с. 54).

На виконання умов договору позивач відвантажив відповідачеві товар на суму 33749,00 грн., що підтверджується витратною накладною №РН-0000051 від 01.09.2010 (арк.с. 35), а також рахунком-фактурою №СФ-0000052 від 01.09.2010 на суму             33749,00 грн. (арк.с. 36).

Відповідно до акту звірення, складеному між ТОВ «Бетонстрой»та ТОВ «Метр-ФФ», станом на 01.09.2010 сума заборгованості ТОВ «Метр-ФФ»складає 33749,00 грн. (арк.с. 37).

04.12.2010 позивач звернувся з претензією до відповідача, у який просив в строк до 15.12.2010 погасити наявну заборгованість у розмірі 33749,00 грн. (арк.с. 38).

Несплата суми боргу за поставлений товар і стала причиною для звернення позивача до господарського суду з вимогами по сплаті заборгованості із урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення у розмірі 34997,71 грн., процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 943,12 грн., а також суму пені за прострочення грошового зобов'язання у сумі 1461,84 грн. та штрафу за невиконання грошового зобов'язання у розмірі 16874,50 грн., а всього 54277,17 грн.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.

Правовідносини сторін виникли з приводу виконання господарського договору.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості щодо оплати отриманого за вказаним договору товару з урахуванням індексу інфляції, а також 10% річних, пені та штрафу за несвоєчасну його оплату. Тому, застосуванню до спірних правовідносин підлягають відповідні норми Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 (з наступними змінами і доповненнями), Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 (з наступними змінами і доповненнями), які регулюють загальні положення про зобов'язання, питання виконання зобов'язань та відповідальності за порушення зобов'язань.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами частини першої статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Згідно із статтею 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частинами першою та третьою статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Судом встановлено, що позивач поставив відповідачеві товар 01.09.2010 на суму 33749,00 грн.

Враховуючи умови Договору (пункти 2.8, 2.9 Договору), оплата за отриманий товар має бути здійснена Покупцем протягом 3 банківських днів з моменту виписки рахунку. Незалежно від дати отримання рахунку Покупець здійснює повний розрахунок за поставлений товар не пізніше 3 календарних днів від дати поставки товару на підставі накладної.

Таким чином, строк оплати товару за умовами Договору сплинув 06.09.2010.

Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість за витратною накладною                 № РН0000051 у сумі 33749,00 грн. відповідачем станом на дату розгляду справи сплачена не була.

За приписами статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У встановлені строки відповідач взяті на себе за Договором зобов'язання щодо оплати за отриманий товар не виконав.

Отже, наявна заборгованість в сумі 33749,00 грн. підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач доказів сплати суми боргу за Договором не надав.

Враховуючи несплату основної заборгованості, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 33749,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підтверджені наявними у справі доказами.

Враховуючи несплату основної заборгованості позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції.

За змістом положень статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Суд перевірив розрахунок заборгованості з урахуванням індексу інфляції (арк.с. 4), зроблений позивачем, вважає його вірним, а тому позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу з урахуванням індексу інфляції у розмірі 34997,71 грн. підлягають задоволенню.

При проведенні розрахунку збитків від інфляції судом застосовані рекомендації, що викладені в Листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97Р, та офіційні індекси інфляції, встановлені Державним комітетом статистики України.

Відповідно до частини другої статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Із наведеною нормою кореспондує стаття 611 Цивільного кодексу України, згідно з якою, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

За приписами статті 549 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник (учасник господарських відносин) повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За змістом пункту 5.3.1 Покупець несе відповідальність перед постачальником за дотримання строків оплати вартості поставленого товару у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від вартості недоплати, за кожний день прострочення, якщо дане прострочення допущено без письмового узгодження між сторонами.

Згідно з частиною другою статті 343 Господарського кодексу України, Платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно зі статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 № 543/96-ВР (з наступними змінами і доповненнями), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивачем нарахована пеня в розмірі 1461,84 грн. (арк.с. 8).

Суд перевірив розрахунок пені, наданий позивачем, в тому числі щодо розміру облікової ставки НБУ, що брався до уваги при розрахунку, а також розміру заборгованості і періоду прострочення.

За результатами перевірки суд дійшов висновку про те, що здійснений позивачем розрахунок пені хоча в цілому відповідає вимогам чинного законодавства України, однак, невірно врахований період початку розрахунку пені, виходячи з того, що за умовами договору покупець зобов'язаний розрахуватися з постачальником протягом трьох банківських днів з моменту поставки товару, тому судом зроблений власний розрахунок суми пені з періодом розрахунку з 06.09.2010 по 15.12.2010, а саме:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення

33749.0006.09.2010 - 15.12.20101017.7500 %0.042 %*1447.51

Таким чином, загальна сума пені за договором складає 1447.51 грн.

Враховуючи викладене, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення суми пені такими, що підлягають частковому задоволенню у розмірі 1447,51 грн.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 10% річних від суми заборгованості розмірі 943,12 грн. за період з 04.09.2010 по 15.12.2010.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналогічне положення щодо сплати процентів міститься і в частині третій статті 692 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 5.5 Договору за прострочення грошового зобов'язання винна сторона сплачує другій стороні проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 10% річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Суд перевірив розрахунок 10% річних зроблений позивачем, вважає вимоги позивача щодо стягнення відсотків за користування чужими грошовими коштами такими, що підлягають частковому задоволенню у сумі 933,88 грн., враховуючі що позивачем невірно визначена дата початку періоду розрахунку суми річних.

Враховуючи викладене, судом зроблений власний розрахунок суми 10% річних, а саме: 33749,00 грн. : 365 днів * 101 днів прострочення (06-09.2010-15.12.2010) * 10% = 933,88 грн.

Також позивач просив стягнути з відповідача суму штрафу за невиконання грошового зобов'язання більш 90 календарних днів у розмірі 16874,50 грн.

Штрафом  є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного зобов'язання або неналежно виконаного зобов'язання; пенею  є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частини друга та третя статті 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), і, у разі його порушення настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежного виконання зобов'язання.

У разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штраф - господарську санкцію у вигляді грошової суми (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України ).

Штрафні санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором, якщо їх розмір не визначено законом (частина 4 статті 231 Господарського кодексу України).

Згідно з частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пункту 5.3.2 Договору, у випадку, якщо покупець не сплатить повну вартість поставленого товару протягом строку, передбаченого пунктом 2.9 Договору, додатково до пені покупець зобов'язаний сплатити постачальнику штраф у наступних розмірах:

-          при затримці більш 30 календарних днів –в розмірі 10% від суми недоплати;

-          при затримці більш 60 календарних днів –в розмірі 30% від суми недоплати;

-          при затримці більш 90 календарних днів –в розмірі 50% від суми недоплати.

Відповідно до розрахунку позивача сума штрафу, яка заявлена до стягнення з відповідача складає 16874,50 грн. згідно з розрахунком (33749,00 грн. * 50%).

Вивчивши розрахунок позивача, суд вважає його вірним, а вимоги щодо стягнення суми штрафу - такими, що підлягають задоволенню у заявленому розмірі.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума основного боргу з урахуванням індексу інфляції у розмірі 34997,71 грн., сума пені –1447,51 грн.; 10% річних –933,88 грн., сума штрафу –16874,50 грн. а всього 54253,60 грн.

Відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову витрати по оплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 75, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Метр-ФФ” (99053                м. Севастополь, вул. Глухова, будинок 3, квартира 16, ідентифікаційний код 35333831) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Бетонстрой” (99045,                           м. Севастополь, вул. Тульська, будинок 14, кВ. 9, ідентифікаційний код 32610969) суму основного боргу з урахуванням індексу інфляції у розмірі 34997,71 грн., суму пені –1447,51 грн.; 10% річних –933,88 грн., суму штрафу –16874,50 грн., всього -              54253,60 грн. (п'ятдесят чотири тисячі двісті п'ятдесят три грн. 60 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Метр-ФФ” (99053                м. Севастополь, вул. Глухова, будинок 3, квартира 16, ідентифікаційний код 35333831) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Бетонстрой” (99045,                           м. Севастополь, вул. Тульська, будинок 14, кВ. 9, ідентифікаційний код 32610969) витрати по сплаті державного мита в сумі 542,55 грн. (п'ятсот сорок дві грн. 55 коп.), витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 235,91 грн. (двісті тридцять п'ять 91 коп.)

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4.          В іншій частині позовних вимог відмовити.

Суддя                                                                                             О.С. Погребняк

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського

процесуального кодексу України і підписано 22.02.2011