Рішення

від 10.02.2011 по справі 37/252-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

37/252-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" лютого 2011 р.                                                            Справа № 37/252-10

вх. № 10899/5-37

Суддя господарського суду Доленчук Д. О. 

при секретарі судового засідання Івахненко І.Г.

за участю представників сторін:

позивача - Добровольський О.В. за довіреністю № 6536 від 21.12.2010 р.

 відповідача - не з'явився

розглянувши справу за позовом ПАТ "Харківський плитковий завод", м. Харків  

до  ТОВ "Віркс", м. Харків  

про стягнення 16777,26 грн.

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство "Харківський плитковий завод" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Віркс" (відповідач) про стягнення з відповідача на свою користь 15200,00 грн. суми боргу; 722,94 грн. суми пені; 714,40 грн. інфляційних збитків; 139,92 грн. 3% річних та судових витрат.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач взяти на себе зобов'язання за Договором поставки № 535 від 22.07.2010 р. не виконав  щодо поставки товару належної якості та комплектності (Бойлеру вартістю 15200,00 грн.) чим порушив умову договору та права позивача.

Позивач до початку судового засідання, через канцелярію господарського суду 10.02.2011 р. за вх. № Д288, надав заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дана заява не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Відповідач про судове засідання був повідомлений належним чином, в судове засідання його представник не з'явився, відзив на позовну заяву до суду не надав, про причини неявки суд не повідомив.

Позивач, через канцелярію господарського суду 10.02.2011 р. за вх. № 2513, надав клопотання про зміну найменування позивача по справі з ЗАТ "Харківський плитковий завод" на ПАТ "Харківський плитковий завод", у зв'язку зі зміною його найменування, та залучення до матеріалів справи документів вказаних у клопотанні. Дане клопотання господарським судом задовольняється, надані до суду документи судом залучаються до матеріалів справи, та суд вважає за необхідне змінити найменування позивача по справі з ЗАТ "Харківський плитковий завод" на ПАТ "Харківський плитковий завод".

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, встановив наступне.

Між сторонами 22.07.2010 р. було укладено Договір поставки № 535 (надалі - Договір), відповідно до умов якого відповідач зобов'язувався поставити у власність позивача обладнання системи опалення цеху фрізов та декорів, в тому числі бойлер, а позивач зобов'язався прийняти товар та своєчасно оплатити на умовах даного договору.

Пунктом 1.2. Договору було передбачено, що перелік, кількість та вартість обладнання (товару) вказується в специфікації, яка є невід'ємною частиною Договору. Сума договору орієнтовно складає 98618,00 грн.

Згідно п.3.1. Договору позивач повинен був перерахувати 100% предоплату партії товару відповідно до рахунку-фактури, який виписується відповідачем.

Відповідно до умов договору позивач 22.07.2010 р. платіжним дорученням № 47777 перерахував на рахунок відповідача 98618,00 грн. згідно рахунку № 57 від 16.07.2010 р.

Пунктом 2.7. Договору було передбачено, що поставку відповідної партії товару відповідач був зобов'язаний здійснити не пізніше 20 днів з моменту оплати відповідної партії товару.

В зв'язку з порушенням строку поставки відповідачем товару 01.09.2010 року позивачем відповідачу була направлена претензію на адресу відповідача з вимогою здійснити поставку товару, а саме - Бойлеру (200 кВт).

15.09.2010 року відповідачем була здійснена поставка обладнання згідно Договору, в тому числі ємності н/ж 2500 з змієвіком (Бойлер) за ціною (в тому числі ПДВ) 15200,00 грн.

Пунктом 4.2. Договору було передбачено, що у разі виявлення дефектів якості та некомплектності товару, позивач повинен письмово про це сповістити відповідача на протязі 10 календарних днів з моменту поставки. При цьому відповідач зобов'язувався  замінити дефектний товар або до поставити  відсутні запчастини в строк не більше 30 календарних днів.

В зв'язку з встановленням факту невідповідності поставленої відповідачем ємності н/ж 2500 з змієвіком (Бойлер) вимогам ДСТУ, позивачем на адресу відповідача був направлений лист № 4607 від 22.09.2010 р. про виклик представника для складання Акту приймання-передачі продукції (товарів) за кількістю та якістю. Цей лист-виклик був особисто отриманий 22.09.2010 р. директором ТОВ "Віркс" Цодіковим О.Ю. про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців щодо відповідача від 02.02.2011 р.

23.09.2010 року комісією позивача з участю представника громадськості, в зв'язку з неприбуттям представника відповідача, був оглянутий   Бойлер (ємність  н/ж 2500 з змієвіком) та складено акт про приймання - передачі продукції (товарів) за кількістю та якістю в якому було зазначено невідповідність комплектності товару (Бойлеру) вимогам ДСТУ, що перешкоджає в подальшому використанню цього товару за призначенням.

29.09.2010 року позивач направив вимогу на адресу відповідача про усунення недоліків поставленого товару - в 20 денний строк з наданням покупцю належним чином оформленої технічної документації до Бойлеру (ємність н/ж 2500 з змієвіком) та протоколу випробувань заводу виробника.

Також, 19.10.2010 року та 02.11.2010 року позивачем направлялися відповідачу претензії (вих. № 5106 та відповідно № 5422 ), згідно з яких він просив відповідача повернути на його рахунок кошти сплачені за Бойлер (ємність н/ж 2500 з змієвіком) в розмірі 15200,00 грн. і забрати вищезазначений неналежної якості товар.

Однак, судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази повернення позивачу грошових коштів в розмірі 15200,00 грн. за Бойлер (ємність н/ж 2500 з змієвіком) або його заміни.

За таких обставин господарський суд приходить до висновку, що у відповідача існує перед позивачем заборгованість за Договором у сумі 15200,00 грн.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Згідно ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей  строк (термін).

Частина  1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст  договору  становлять  умови (пункти),  визначені на розсуд сторін і погоджені ними,  та  умови,  які  є  обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки  продавець (постачальник),  який здійснює  підприємницьку  діяльність,  зобов'язується  передати  у встановлений   строк   (строки)  товар  у  власність  покупця  для використання його у підприємницькій діяльності або в інших  цілях, не пов'язаних з особистим,  сімейним,  домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.2 ст. 678 Цивільного кодексу України у разі істотного порушення вимог  щодо  якості  товару (виявлення недоліків,  які не можна усунути,  недоліків,  усунення яких пов'язане з непропорційними  витратами  або  затратами  часу, недоліків,  які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором відмовитися від договору і вимагати  повернення  сплаченої за товар грошової суми.

З огляду на вищевикладене господарський суд приходить до висновку, що сума у розмірі 15200,00 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Пунктом 5.2. Договору було передбачено, що у випадку недопоставки, несвоєчасної поставки товару постачальник зобов'язаний сплатити пеню в розмірі двох облікових ставок НБУ, діючих в момент прострочення за кожен день прострочення поставки чи не поставки товару. Постачальник за недопоставку, несвоєчасну поставку товару відшкодовує спричинені збитки, в повному обсязі включно упущену вигоду.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.  

Відповідно до ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним  правил  здійснення  господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних  санкцій  за  прострочення  виконання зобов'язання,  якщо  інше  не  встановлено  законом або договором, припиняється через шість місяців від дня,  коли зобов'язання  мало бути виконано.

У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги положення п. 5.2. Договору, та те, що відповідач не виконав прийняті на себе зобов'язання за Договором, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача на свою користь пені у розмірі 722,94 грн. відповідають вимогам Договору та діючому законодавству України, та підлягають задоволенню.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, перевіривши розрахунки позивача інфляційних збитків та 3% річних суд приходить до висновку, що сума інфляційних збитків у розмірі 714,40 грн. та сума 3% річних у розмірі 139,92 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

За таких обставин господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, доведеними суду необхідними конкретними доказами та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи те, що позов підлягає задоволенню, господарський суд відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачену позивачем суму державного мита у розмірі 167,77 грн. та суму витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст. 230, 231, 232, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 526, 530, 549, 611, 628, 629, 678, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Задовольнити клопотання позивача про зміну найменування позивача по справі з ЗАТ "Харківський плитковий завод" на ПАТ "Харківський плитковий завод" та залучення до матеріалів справи документів.

Змінити найменування позивача по справі з ЗАТ "Харківський плитковий завод" на ПАТ "Харківський плитковий завод".

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Віркс" (61202, м. Харків, пр. Людвіга Свободи, 35А, кв. 22, код ЄДРПОУ 35858368, р/р 2600949012035 в Харківськії ФПАТ "КБ "Хрещатик" м. Харків, МФО 350880) на користь Публічного акціонерного товариства "Харківський плитковий завод" (61106, м. Харків, Московський проспект, 297, код ЄДРПОУ 00293628, р/р 26005001309019 в АТ «ОТП Банк» м. Київ, МФО 300528) - 15200,00 грн. боргу; 722,94 грн. пені; 714,40 грн. інфляційних збитків; 139,92 грн. 3% річних; 167,77 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                 Доленчук Д. О.

Рішення підписано 15.02.2011 р.