Рішення

від 21.02.2011 по справі 4/128-38-4/7/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ



ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.02.11                                                                                 Справа № 4/128-38-4/7/2011

Розглянувши матеріали справи за позовом

Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1, м. Луцьк

до Приватного підприємства   “Перша транспортна компанія “Прайм”, м. Стаханов Луганської області

про стягнення 4841 грн. 00 коп.

Суддя: Старкова Г.М.

за участю секретаря судового засідання: Макаренка В.А.

в присутності представників сторін:

від позивача -не прибув;

від відповідача - не прибув.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу  про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 4700,00 грн. та 3% річних у сумі 141,00 грн.,всього на загальну суму 4841 грн.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 06.12.2010 порушено провадження у справі № 4/128-38 за позовом Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1, м. Луцьк до Приватного підприємства   “Перша транспортна компанія “Прайм”, м. Стаханов Луганської області про стягнення 4841 грн. 00 коп.

           Ухвалою   господарського суду Волинської області від 14.12.2010 у справі № 4/128-38 за позовом Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1, м. Луцьк до Приватного підприємства   “Перша транспортна компанія “Прайм”, м. Стаханов Луганської області про стягнення 4841 грн. 00 коп. передано матеріали справи за підсудністю до господарського суду  Луганської області.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 04.01.2011, справа № 4/128-38 прийнята до провадження, справі  присвоєно номер: 4/128-38-4/7/2011.

Позивачем надана заява, яка надійшла до суду 18.02.2011, про розгляд  справи без його участі. Вказана заява судом розглянута та судом задовольняється.

Відповідач витребувані судом документи не представив, участь свого представника у судовому засіданні не забезпечив, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином: ухвали суду направлялись за адресою, яка є офіційним місцезнаходженням підприємства та підтверджена довідкою державного реєстратора у виконавчому комітеті.

Отримання ухвал відповідачем підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас, до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому, відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 N 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23).

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

На підставі викладеного справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, всебічно і повно з’ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору,  суд –

в с т а н о в и в:

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що згідно заявки відповідача № 216098 від 31.05.2010 та товарно –транспортної накладної № 10112 від 31.05.2010, позивач здійснив перевезення вантажу- гіпсокартону масою 20т. з м. Солідар Донецької області   від ДП «Кнауф Маркетинг»у м. Ковель Волинської області до Мікс –Буд –Ковель. Вищевказаною домовленістю було досягнуто згоди відносно ціни за надані автотранспортні послуги, а саме у розмірі 4700 грн.

Як зазначає позивач, сума за надані автотранспортні послуги у розмірі 4700 грн. повинна була бути перерахована  відповідачем позивачу протягом 5-7 діб з моменту розвантаження товару.

Позивач зазначив, що він у повному обсязі виконав умови заявки відповідача щодо надання останньому автотранспортних послуг.  

Позивач посилається на те, що факт надання відповідачу автотранспортних послуг  підтверджується товарно – транспортною накладною від 31.05.2010, однак відповідач за вищевказані послуги оплату не провів.

Позивач у позові зазначив, що  на адресу відповідача надіслана претензія від 04.09.2009, якою просить відповідача перерахувати заборгованість за надані послуги, але відповідач відповіді не надав, оплату послуг не здійснив.( а.с.14).

Оскільки відповідач не провів повну оплату за надані автотранспортні послуги, тому позивач звернувся до господарського суду з вимогами про стягнення з відповідача суми заборгованості за надані послуги у сумі 4700,00 грн. та 3% річних у сумі 141,00 грн.

          Відповідач  відзив на позовну заяву не надав.

          Оцінивши за матеріалами справи доводи представників сторін у їх сукупності, суд вважає позов не обґрунтованим та таким, що не підлягає до задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 33 ГПК України,  кожна сторона повинна довести ті  обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Керуючись ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору  та вимог цього Кодексу.

За приписами статті 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.

Згідно ст. 193 ГК України, суб’єкти господарювання  повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договору даного виду, а також ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Крім того, згідно ч.1 ст.205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь- якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договору не вимагалася.

Так, у відповідності до вимог ст.205, ч.1 ст.638 ч.1, ч.2 ст.639 ЦК України, позивач та відповідач обрали усну форму договору на вищевикладених умовах.

Також, відповідно до ч.1 ст.206 ЦК України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Враховуючи те, що зобов'язання сторін договору одна перед одною виконані в момент їх вчинення, договір вважається виконаний сторонами, а саме, відповідно до вимог ч.3 ст. 206 ЦК України, позивач надав відповідачу послуги щодо перевезення вантажу відповідно до товарно - транспортної накладної  (а.с.10).

Статтею 525 цього ж кодексу передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами статті 530 згаданого кодексу, зокрема, встановлено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 908 ЦК України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Відповідно до ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.  Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.  Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст.916 ЦК України, за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.  

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Як свідчать матеріали справи, позивачем, згідно усної домовленості між позивачем та відповідачем, відповідачу були надані автотранспортні послуги щодо поставки товару (гіпсокартон), що підтверджено товарно –транспортною накладною (а.с.10), а позивач повинен був оплатити відповідачу за надані останнім послуги перевезення у сумі 4700грн.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідачу були надані послуги перевезення, а саме заявкою –договором на транспортно –експедиційне обслуговування 216098 від 31.05.2010 з якого вбачається, що замовник - Приватне підприємство   “Перша транспортна компанія “Прайм”, перевізник –ПП Громик, вантаж –гіпсокартон (а.с.10).

Однак, позивачем до матеріалів справи долучена товарно –транспортна накладна від 31.05.2010 до подорожнього листа № 10074,  з якої вбачається, що автопідприємство –ДП «ФМ ЛожістікДніпро», замовник (платник) –ДП»Кнауф Маркетинг Баупродукти», вантажовідправник –ДП «Кнауфт Маркетинг», вантажоодержувач –ТОВ «Мікс –Буд –Ковель», п.3 –назва продукції –товару, згідно накладної № 10112, засвідчений печаткою –ДП » Кнауф Маркетинг Баупродукти»та підписом водія ОСОБА_2.  Також у вказаній товарно –транспортній накладній міститься штамп вантаж одержав –ТОВ «Мікс –Буд –Ковель» без підпису та зазначення реквізитів особи, яка нібито отримала товар (а.с.10,зворотна сторона).

Неодноразово ухвалами господарського суду Луганської області від 04.01.2011, 20.01.2011 та  03.02.2011 у позивача витребувались оригінали документів, які додані до позовної заяви в копіях, для огляду у засіданні; підстави звернення з даним позовом до суду; розрахунок 3% річних з вказанням періоду нарахування, підстав та днів на рік; копію довідки про державну реєстрацію; документальні підстави надання відповідачу послуг, однак позивач додаткових документів не надав, у засідання суду жодного разу не прибув.

Суд вважає, що позивачем не надано належних документальних доказів  надання відповідачу автотранспортних послуг.

У відповідності до ст. 530 ЦК України, якщо строк /термін/ виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами, а саме у товарно транспортній накладній від 31.05.2010 (а.с.10) фактично, не було визначено строк виконання відповідачем зобов’язань по оплаті за надання послуг перевезення, тому позивач надіслав на адресу відповідача лист б/н від 04.09.2010 рекомендованою кореспонденцією з вимогою сплатити  заборгованість у сумі 4700 грн. та 3% річних у сумі 141 грн.(а.с.11), який останній, отримав 10.09.2010, відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення ( а.с 13). Посилання позивача на те, що на адресу відповідача позивач надіслав претензію від 04.09.2009 на яку відповідач відповіді не надав, оплату послуг не здійснив.( а.с.14), спростовується матеріалами справи, оскільки доказів надіслання відповідачу вказаного листа саме 04.09.2009, позивачем не надано.

Як свідчать матеріали справи, позивачем не надано суду обґрунтованих доказів, які підтверджують   викладені в позовній заяві обставини.

На підставі викладеного, суд робить висновок, що позивач не надав суду безспірних доказів своїх позовних вимог тому, у задоволенні позову щодо стягнення з відповідача боргу у сумі 4700 грн., слід відмовити.

Оскільки суд відмовляє позивачу у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача основного боргу , тому підстави щодо задоволення вимоги про стягнення 3% річних у сумі 141 грн. відсутні.

За таких обставин, у вимозі позивача про стягнення з відповідача 3% річних слід відмовити.

Суд вважає, вимоги позову про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги у сумі 4700 грн. та 3% річних у сумі 141 грн., такими, що не підлягають до задоволення, оскільки вони спростовуються матеріалами справи.                

У судовому засіданні 21.02.2011 оголошена  вступна  та резолютивна частина рішення.

Відповідно до ст.ст. 44,49 ГПК України витрати по державному миту та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу  покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд,-

                                                                  в и р і ш и в:

1.У задоволенні позовних вимог відмовити

2.Судові витрати покласти на позивача.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Повне рішення складено: 25.02.2011.

Суддя                                                                                                        Г.М.Старкова

Пом. судді                                                                                                            Ю.А.Зайцева

.