Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Харків
15.02.2011 р. справа №2а-16411/10/2070 Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Сліденко А.В.,
при секретарі судового засідання –Алексєєнко О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма" Світоч"
до
Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області
про
скасування податкового повідомлення-рішення, -
встановив:
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма" Світоч" звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просив скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача, Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області від 02.11.2010р. № 0004221500/0 та від 08.12.2010р. № 0004221500/1.
В обґрунтування заявлених вимог позивач указав наступне. Висновки податкового органу про вчинення позивачем порушень, відображені в акті перевірки від 21.10.2010р. № 1255/15-32184900, є помилковими. Позивач стверджував, що у спірних правовідносинах податок на додану вартість, за взаємовідносинами з ПП "Компанія Бір" обчислював правильно. Господарські операції з контрагентом мали реальний характер, були здійснені за правочином, які повністю відповідають вимогам закону. В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги і доводи заявленого позову, просив суд прийняти рішення про задоволення позову та скасувати повідомлення-рішення.
Відповідач, Красноградська міжрайонна державна податкова інспекція Харківської області з поданим позовом не погодився.
В обґрунтування заперечень проти позову відповідач указав наступне. Згідно з висновками акту перевірки від 21.10.2010р. № 1255/15-32184900 внаслідок віднесення Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма" Світоч" до складу податкового кредиту суми податку в розмірі 1.368,51грн. за взаємовідносинами з підприємством ПП "Компанія Бір" в липні-серпні 2010р. ТОВ було допущено порушення п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», позаяк укладений між означеними суб'єктами господарювання правочин є нікчемним, бо ПП "Бір" не подано податкової звітності. В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи і вимоги поданих проти позову заперечень, просив ухвалити рішення про відмову в позові.
Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів.
21.10.2010р. Красноградською міжрайонною державною податковою інспекцією Харківської області була проведена документальна невиїзна перевірка податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ "Фірма" Світоч" (ідентифікаційний код –32184900) з питання встановлення розбіжності даних, що містяться у деклараціях з ПДВ за липень-серпень 2010р., додатках №5 до вказаних декларацій з даними системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України за липень-серпень 2010р.
Результати проведеної перевірки оформлені актом від 21.10.2010р. № 1255/15-32184900.
02.11.2010 р. з посиланням на зазначений акт Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004221500/0 про визначення суми податкового зобов’язання по податку на додану вартість в загальному розмірі 1.885,28грн. (основний платіж –1.368,51грн.; штраф –516,77 грн.).
З приводу зазначеного податкового повідомлення-рішення позивачем було розпочато передбачену ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»процедуру оскарження рішень контролюючих органів. За наслідками такої процедури сума податкового зобов’язання, визначеного первісними податковими повідомленнями-рішеннями, залишилась незмінною, а тому з метою доведення нового граничного строку оплати означених податкових зобов’язань МДПІ було складено та направлено на адресу позивача податкове повідомлення-рішення від 08.12.2010р. №0004221500/1.
Проаналізувавши норми Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»в кореспонденції з нормами Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України" (затверджено наказом ДПА України від 18.07.2005р. №276, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.08.2005р. за №843/11123; далі за текстом –Інструкція), суд вважає, що при розв’язанні спору належить перевірити на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України і первісних податкових повідомлень-рішень, позаяк саме ці правові акти індивідуальної дії створили для позивача обов’язок здійснити до бюджету додатковий платіж, і податкових повідомлень-рішень, що були складені в процедурі оскарження рішень контролюючих органів, позаяк ці податкові повідомлення – рішення визначили строк виконання обов’язку, а отже і первісні, і наступні податкові повідомлення-рішення вплинули на права та обов’язки позивача у публічно-правових відносинах в сфері оподаткування.
Як з’ясовано судом, фактичною підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень слугували відображені в акті від 21.10.2010р. № 1255/15-32184900 висновки Красноградської МДПІ про порушення ТОВ "Фірма" Світоч" вимог пп.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: завищення суми податкового кредиту з ПДВ за липень-серпень 2010р. за рахунок включення виписаних ПП "Бір" податкових накладних за правочином, який є нікчемним, так як ПП "Бір" не задекларувало податкових зобов'язань з ПДВ за господарськими взаємовідносинами з ТОВ "Фірма "Світоч", що призвело до заниження суми податку на додану вартість на суму 1368,51 грн.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаного висновку відповідача і винесених на підставі такого висновку спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд зазначає таке.
За матеріалами справи 01.07.2010р. між позивачем, ТОВ "Фірма "Світоч" (в якості покупця) та ПП "Бір" (в якості постачальника) було укладено договір поставки ХАР №347, предметом якого є поставка продовольчих товарів.
В ході розгляду справи з пояснень представника відповідача, які в цій частині повністю узгоджуються з матеріалами справи, судом встановлено, що претензій до право і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами правочинів, укладених між позивачем та переліченими вище суб’єктами господарювання, до правового статусу сторін цих договорів як платників ПДВ, реальності господарських операцій за цими правочинами, відповідності правочинів вимогам закону, відсутності у сторін перелічених правочинів наміру безпідставно одержати податкову вигоду ДПІ ні при проведенні перевірки, ні в ході судового розгляду не має.
При вирішенні спору суд бере до уваги, що відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З положень наведеної норми процесуального закону слідує, що адміністративному суду при вирішенні адміністративного спору належить перевірити, зокрема, обґрунтованість саме тих висновків, стосовно обставин спірних правовідносин, які покладені суб’єктом владних повноважень в основу спірного рішення. Перевірка судом інших обставин спірних правовідносин виходить за межі предмету доказування в адміністративній справі і має своїм фактичним наслідком перебирання судом на себе функцій суб’єкта владних повноважень, а правовим –мотивування спірного рішення додатковими фактичними підставами, що не відповідає запровадженому ст.6 Конституції України принципу розподілу державної влади та запровадженому ст.8 Конституції України принципу верховенства права.
За таких обставин, при вирішенні справи суду належить перевірити виключно обґрунтованість судження МДПІ про порушення позивачем п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про ПДВ»з мотивів неможливості включення до складу податкового кредиту сум податку по господарським операціям з ПП "Компанія Бір", позаяк ці господарські операції відбувались в межах нікчемного правочину, бо ПП "Бір" не задекларувало податкових зобов'язань з ПДВ.
З приєднаних до справи документів вбачається, що з посиланням на договір поставки №ХАР 347 ПП "Бір" були складені податкова накладна №423 від 07.07.2010р. на суму ПДВ - 314,78грн., податкова накладна №853 від 21.07.2010р. на суму ПДВ - 359,10грн., податкова накладна №465 від 28.07.2010р. на суму ПДВ - 388,18грн., податкова накладна №1778 від 28.08.2010р. на суму ПДВ - 306,45грн. Загальна сума ПДВ за переліченими податковими накладними склала - 1.368,51грн.
Недоліків в оформленні перелічених податкових накладних згідно з п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про ПДВ" відповідачем в ході перевірки виявлено не було, в акті перевірки від 21.10.2010р. № 1255/15-32184900 відповідачем не викладено фактів оформлення перелічених податкових накладних з дефектами форми, змісту або походження, які б силу вимог ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняли втрату оглянутими документами юридичного статусу податкових накладних, існування цих обставин не покладено відповідачем в основу винесення спірних податкових повідомлень-рішень.
Окрім того, суд зауважує, що приписи п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України "Про ПДВ" регламентують виключно діяльність особи, на яку законом покладено обов'язок скласти податкову накладну, тобто продавця (постачальника) товарів (робіт, послуг). За наявними у справі документами позивач у спірних правовідносинах здійснював навпаки придбання товарів (робі, послуг), а отже об'єктивно не міг вчинити порушення п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України "Про ПДВ".
За таких обставин, слід дійти висновку, що судження податкового органу про порушення позивачем п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України "Про ПДВ" не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду.
Стосовно судження податкового органу про порушення ТОВ "Фірма"Світоч" п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про ПДВ» суд зазначає таке.
Відповідно до вказаної норми закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).
Оцінивши наявні в справі докази, суд відмічає, що сторонами не заперечується, а матеріалами справи додатково підтверджено факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості товару на користь ПП "Бір" в повному обсязі шляхом перерахування безготівкових грошових коштів. З огляду на приписи Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»та Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом»суд робить висновок про те, що операції суб’єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб – через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагенту - ПП "Бір" спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов’язаності цих осіб), в матеріалах справи немає.
З наявних у справі доказів вбачається фактичне виконання господарських операцій між позивачем, ТОВ "Фірма "Світоч" та ПП "Бір", понесення позивачем витрат у спірних правовідносинах, відсутність взаємопов’язаності перелічених суб'єктів господарювання між собою, використання отриманих товарів у власній господарській діяльності ТОВ "Фірма "Світоч", що зумовлює відсутність підстав для висновку про нікчемність зазначеного договору або невідповідності закону вчинених за ним господарських операцій.
Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом - ПП "Бір" взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.
За таких обставин, слід дійти висновку, що за правилами ч.2 ст.71 КАС України відповідач не довів правомірності та обґрунтованості мотивів судження про порушення ТОВ "Фірма" Світоч" п.п.7.2.3, п.7.2. п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про ПДВ»за взаємовідносинами з ПП "Компанія Бір".
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Оскільки в ході судового розгляду МДПІ не було доведено правомірності мотивів винесення спірних податкових повідомлень-рішень, що зумовлює висновок про необґрунтованість визначення додаткових податкових зобов’язань і, як наслідок, наявність факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів ТОВ "Фірма" Світоч", то поданий позов підлягає задоволенню.
Розподіл судових витрат по справі проводиться за правилами ч.1 ст.94 КАС України.
Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, ч. 1 ст. 158, ст. 159, ч.ч. 1, 2 ст. 160, ст. 161, ч. 1 ст. 162, ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –
постановив:
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма" Світоч" до Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області про скасування податкових повідомлень-рішень –задовольнити.
Скасувати в повному обсязі податкові повідомлення - рішення Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області від 02.11.2010р. № 0004221500/0 та від 08.12.2010р. № 0004221500/1.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Світоч" (місцезнаходження –63304, Україна, Харківська область, м.Красноград, вул. Ленінградська ,88; ідентифікаційний код –32184900) витрати по оплаті судового збору (державного мита) в сумі 3 (три) грн. 40коп.
Постанова набирає законної сили згідно з ст..254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст..186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч.3 ст.160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.
Суддя Сліденко А.В.
Суд | Харківський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 15.02.2011 |
Оприлюднено | 03.03.2011 |
Номер документу | 13945332 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Харківський окружний адміністративний суд
Сліденко А.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні