Постанова

від 18.10.2007 по справі 22а-2807/2007

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м.Львів вул.Чоловського, 2.

Головуючий у 1-й інстанції суддя

Позичев В.М.

Господарський суд Львівської

області, справа № 5/659 - 25/114 А

Доповідач у 2-й інстанції суддя

Яворський І.О.                                                                                  

ряд.ст.зв. № 29

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

18 жовтня 2007 р.                      Справа № 22а-2807/07                          м.Львів

Колегія

суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:

Судді-доповідача                Яворського І.О.

Суддів                                  

Любашевського  В.П.

                                                            Нос С.П.            

при

секретарі судового засідання:   Гідей

К.М.

розглянув апеляційну скаргу Приватної

фірми „Буковина”, м.Львів (далі ПФ “Буковина”)

на постанову Господарського суду Львівської

області від 19.06.2007 року

за позовом: ПФ «Буковина»

до відповідача: Державної

податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова, м.Львів (далі ДПІ у

Личаківському районі м.Львова)

про скасування податкових

повідомлень-рішень № 0001622310/1/16371/23-0 від 31.08.2006р., №

0001622310/2/659/23-0 від 12.01.2007р., №0000072310/0/660/23-0 від 12.01.2007р.

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Господарського суду Львівської області від 19.06.2007 року  в задоволенні адміністративного позову ПФ

«Буковина» до ДПІ у Личаківському районі м. Львова про визнання нечинними

податкових повідомлень-рішень № 0001622310/1/16371/23-0 від 31.08.2006р., №

0001622310/2/659/23-0 від 12.01.2007р., № 0000072310/0/660/23-0 від

12.01.2007р. відмовлено.

Не погоджуючись з  постановою

господарського суду Львівської області від 19.06.2007р., ПФ «Буковина»

оскаржила дане рішення в апеляційному порядку, просить скасувати постанову суду

першої інстанції у даній справі та ухвалити нове рішення, яким позов

задоволити.

В апеляційній скарзі позивач вказує, що оскаржувана постанова є незаконною

та необґрунтованою внаслідок недоведеності обставин, що мають значення для

справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідності

висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального права,

що призвело до неправильного вирішення справи.

В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що суд першої

інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови безпідставно не взяв до уваги

доводи позивача, що підтверджені наявними в матеріалах справи доказами, з яких

вбачається, що донарахування податковим органом позивачу податкових зобов»язань

з податку на прибуток внаслідок застосування звичайних цін було здійснено за

відсутності визначених законом підстав для застосування звичайних цін, без

належного обґрунтування рівня застосованих звичайних цін та з порушенням

процедури донарахування податкових зобов”язань внаслідок застосування

інституту звичайних цін.

Колегія суддів дослідивши наявні докази по справі

встановила, що 02.06.2006 р. ПФ “Буковина” отримала податкове

повідомлення-рішення № 0001622310/0 від 25.05.2006р., яким було визначено суму

податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі

1 034 160,00 грн., в т.ч. 517080,00 грн. за основним платежем, 517080,00 грн.

за штрафними (фінансовими) санкціями.

         Вказане податкове повідомлення -

рішення прийняте за результатами акту № 82/23-0/20843491 від 10.05.2006р. про

результати виїзної планової документальної перевірки ПП фірма “Буковина” (код

ЄДРПОУ 20843491) дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період

з 01.01.2005р. по 31.12.2005р.,  яким

встановлено порушення ПФ “Буковина” п. п. 1.20.1, 1.20.2, 1.20.5-1 п.1.20.,

п.1.26 ст.1, п.5.1, 5.9 ст.5, пп. 7.4.2 п.7.4 ст.7  Закону України “Про оподаткування прибутку

підприємств”.

         Дане податкове повідомлення-рішення

оскаржене приватною фірмою “Буковина” до ДПІ у Личаківському районі м. Львова.

Рішенням про результати розгляду скарги № 14426/25-0 від 03.08.2006 р.  ДПІ у Личаківському районі м. Львова частково

скасувала податкове повідомлення-рішення № 0001622310/0 від 25.05.2006р. в

частині 96 955,00 грн. основного платежу та 96 955,00 грн. застосованих

штрафних (фінансових) санкцій.

Внаслідок прийняття цього рішення ДПІ у Личаківському

районі м. Львова у відповідності до п.6.5 ст. 6 Закону України “Про порядок

погашення зобов”язань платників податків перед бюджетами та державними

цільовими фондами” видала податкове повідомлення-рішення №

0001622310/1/16371/23-0 від 31.08. 2006 р., яким визначено нову суму

податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств 840250,00

грн., в т.ч. за основним  платежем

420125,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 420125,00 грн.

Рішенням про результати розгляду повторної скарги від 13.10.2006р.

№17309/25-0, Державна податкова інспекція у місті Львові залишила без змін

податкове повідомлення-рішення ДПІ у Личаківському районі м. Львова від

25.05.2006 р. № 0001622310/0 з урахуванням рішення ДПІ у Личаківському районі

м. Львова від 03.08.2006р № 14426/25-0 про результати розгляду скарги

(податкове повідомлення-рішення від 31.08.2006р. № 00016223310/1/16371/23-0), а

скаргу ПФ „Буковина” - без задоволення.

 ДПА у Львівській області своїм

рішенням про результати розгляду повторної скарги від 22.12.2006р.

№21295/10/25-005/1278:

         - залишила без змін податкове

повідомлення-рішення ДПІ у Личаківському районі м. Львова від 25.05.2006р. №

0001622310/0 з урахуванням рішення ДПІ у Личаківському районі м. Львова від

03.08.2006р. № 14426/25-0 про результати розгляду первинної скарги (податкове

повідомлення-рішення від 31.08.2006р. № 0001622310/1/16371/23-0), а скаргу ПФ

„Буковина”- без задоволення;

         - збільшила на 81520,00грн. штрафні

(фінансові) санкції відповідно до п.п. 17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України „Про

порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними

цільовими фондами” від 21.12.2000р. №2181-ІІІ (зі змінами та доповненнями).

У відповідності до цього рішення та вимог Порядку

направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень

платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій,

затвердженого наказом ДПА України від 21.06.2001р. № 253, ДПІ у Личаківському

районі м. Львова направило Приватній фірмі “Буковина” податкове повідомлення

рішення № 0001622310/2/659/23-0 від 12.01.2007 р., яким визначено суму

податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств 840250,00

грн., в т.ч. за основним  платежем

420125,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 420125,00 грн., а також

податкове повідомлення-рішення № 0000072310/660/23-0 від 12.01.2007р., яким

визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних

підприємств 81520,00 грн., в т.ч. за основним 

платежем 0 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 81520,00 грн.

ДПІ у Личаківському районі м. Львова  встановила заниження приватною фірмою

“Буковина” податку на прибуток на 420125,00 грн. внаслідок порушення п. п.

1.20.1 п.1.20., п.п. 1.20.5-1, п.1.26 ст1, п.5.1.  ст.5, пп. 7.4.2 п.7.4 ст. 7  Закону України “Про оподаткування прибутку

підприємств”.

Зокрема, ДПІ у Личаківському районі м. Львова до операцій

по придбанню приватною фірмою «Буковина» шкіряного напівфабриката «Вет-блу» у

ТзОВ «Геос-Львів», які мали місце в січні-лютому 2005 року, та при їх

оподаткуванні застосовує звичайну ціну, вказану у висновку Львівської

торгово-промислової палати за № 19-09/129 від 24.02.2005р., оскільки вважає, що

договір № 01/04/1 від 04. 01.2005 р., на виконання якого поставлявся шкіряний

напівфабрикат «Вет-блу», був укладений між пов»язаними особами. Підтвердженням

пов»язаності, на думку податкового органу, є те, що відповідальним за

фінансово-господарську діяльність приватної фірми «Буковина» за період з 19.

12. 1994 р. по дату складання акту перевірки є ОСОБА_1, а головним бухгалтером

ТзОВ «Геос-Львів» за період з 09.09.2002 р. по 15.03.2005 р. була ОСОБА_2, яка

є донькою ОСОБА_1.

Для обгрунтування рівня звичайних цін податковий орган  посилається на висновок Львівської

торгово-промислової палати № 19-09/129 від 24.02.2005р. та вказує, що згідно

останнього вартість шкіряного напівфабрикату «Вет-блю» із шкір ВРХ становить

від 6 до 12 дол. США (без ПДВ) за кв.м. При цьому, у зазначеному висновку

вказана вартість шкіряного напівфабрикату «Вет-блу» 4-го сорту.

Судом також встановлено, що згідно з висновком Львівської

Торгово-промислової палати № 19-09/197оц від 16.08.2005р. рівень цін на

шкіряний напівфабрикат «Вет-блу»  сорт 1

(А) із сировини ВРХ за період листопад 2004 р. - лютий 2005 р. знаходиться в

межах 23,9-31,9 Євро за кв.м., а згідно з експертним заключенням

Івано-Франківської Торгово-промислової палати № В-449 ринкові ціни в Україні на

хромовий напівфабрикат «Вет-блу» в залежності від виду сировини, товщини,

сорту, виду обробки сировини та умов поставки коливаються від 20 Євро до 35

Євро за кв.м. Вартість визначена станом на липень-серпень 2005 року.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, заслухавши

пояснення представників сторін у судовому засіданні, колегія суддів дійшла до

висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанову суду першої

інстанції слід скасувати та винести нове рішення, яким позов задовольнити. При

винесенні рішення колегія суддів виходила з наступного.

Відповідно до

п.п. 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові

витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у

грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація

вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким

платником податку для їх подальшого використання у власній господарській

діяльності.

Відповідно до

абзацу 2 п.п.1.20.10 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку

підприємств» податковий орган має право застосовувати звичайні ціни для

визначення бази оподаткування у випадках, передбачених законом, незалежно від

виду господарської операції, що здійснюється платником цього податку, або

податкового статусу іншої сторони такої операції.

Відповідно до

п.п.7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»

витрати, понесені, платником податку у зв»язку з придбанням товарів (робіт,

послуг) у пов»язаної особи визначаються виходячи із договірних цін, але не

більших за звичайні ціни, що діяли на дату такого придбання.

Згідно з п.1.26. Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”

пов'язана особа - особа, що відповідає будь-якій з наведених нижче ознак:

юридична особа, яка здійснює контроль над платником податку, або

контролюється таким платником податку, або перебуває під спільним контролем з

таким платником податку;

фізична особа або члени сім'ї фізичної особи, які здійснюють контроль над

платником податку. Членами сім'ї фізичної особи вважаються її чоловік або

дружина, прямі родичі (діти або батьки) як фізичної особи, так і її чоловіка

або дружини, а також чоловік або дружина будь-якого прямого родича фізичної

особи або її чоловіка (дружини);

посадова особа платника податку, уповноважена здійснювати від імені

платника податку юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або зупинення

правових відносин, а також члени її сім'ї.

Під здійсненням контролю слід розуміти володіння

безпосередньо або через більшу кількість пов'язаних фізичних чи юридичних осіб

найбільшою часткою (паєм, пакетом акцій) статутного фонду платника податку або

управління найбільшою кількістю голосів у керівному органі такого платника

податку або володіння часткою (паєм, пакетом акцій), не меншою 20 відсотків від

статутного фонду платника податку.

Для фізичної особи загальна сума володіння часткою статутного фонду

платника податку (голосів у керівному органі) визначається як загальна сума

корпоративних прав, що належить такій фізичній особі, членам сім'ї такої

фізичної особи та юридичним особам, які контролюються такою фізичною особою або

членами її сім'ї.

Підтвердженням пов»язаності ТзОВ «Геос-Львів» та ПФ «Буковина»,

на думку податкового органу, є те, що відповідальним за фінансово-господарську

діяльність приватної фірми «Буковина» за період з 19.12.1994 р. по дату

складання акту перевірки є ОСОБА_1, а головним бухгалтером ТзОВ «Геос-Львів» за

період з 09.09.2002 р. по 15.03.2005 р. була ОСОБА_2, яка є донькою ОСОБА_1.

Однак, судом встановлено, що ТзОВ «Геос-Львів» не здійснює контролю над

приватною фірмою «Буковина», приватна фірма «Буковина» не здійснює контролю над

ТзОВ «Геос-Львів»; крім того, приватна фірма «Буковина» не перебуває під

спільним контролем з ТзОВ «Геос-Львів». ОСОБА_2, як фізична особа, не

здійснювала контроль над платником податку - ТзОВ “Геос-Львів”, оскільки вона

не володіла найбільшою кількістю голосів у керівному органі ТзОВ «Геос-Львів» та

не володіла часткою понад 20 відсотків від статутного фонду цього підприємства.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції прийшов до висновку,

що ОСОБА_2 є посадовою особою ТзОВ «Геос-Львів», яка уповноважена здійснювати

від імені цього платника юридичні дії спрямовані на встановлення, зміну або

зупинення правових відносин.

            Однак, колегія суддів вважає, що при цьому судом першої

інстанції безпідставно не було взято до уваги, що відповідно до п.1.2. ст.1

Посадової інструкції головного бухгалтера ТзОВ «Геос-Львів» та п.3.7 ст.3

Трудового договору з головним бухгалтером ТзОВ “Геос-Львів” від 09.09.2002 р.

головний бухгалтер не є посадовою особою, яка уповноважена здійснювати від

імені ТзОВ «Геос-Львів» юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або

припинення правових відносин. Єдиною посадовою особою, яка була уповноважена в

січні-лютому 2005 року (періоді, в якому мали місце господарські операції між

позивачем та ТзОВ «Геос-Львів») вчиняти від імені ТзОВ «Геос-Львів» юридичні

дії, спрямовані на встановлення, зміну або припинення правових відносин, був

директор цього товариства Павленко Ігор Григорович.

Висновок суду першої інстанції відносно того, що головний бухгалтер ТзОВ

“Геос-Львів” ОСОБА_2 могла тимчасово виконувати обов”язки директора даного

підприємства ґрунтується виключно на припущеннях та спростовується наданою ТзОВ

“Геос-Львів” довідкою від 08.06.2007р. про те, що в період січень-лютий 2005

року (період, в якому мали місце господарські операції між ПФ «Буковина» та

ТзОВ «Геос-Львів») обов”язки керівника ТзОВ “Геос-Львів” виконував його

директор Павленко Ігор Григорович, а інші особи, в тому числі головний

бухгалтер товариства ОСОБА_2, обов”язків директора ТзОВ “Геос-Львів” у вказаний

період не виконували.

Таким чином, колегія суддів вважає необгрунтованим висновок суду першої

інстанції про пов»язаність приватної фірми «Буковина» та ТзОВ «Геос-Львів», що,

в свою чергу, означає, відсутність підстав у податкового органу для

застосування до операцій, які мали місце між Приватною фірмою “Буковина” та

ТзОВ “Геос-Львів”, інституту звичайних цін при визначенні бази оподаткування.

Відмовляючи у

задоволенні позову, суд першої інстанції визнав обґрунтованим рівень звичайної

ціни, застосований відповідачем до операцій з придбання позивачем шкіряного

напівфабрикату «Вет-блу» у ТзОВ «Геос-Львів».

Згідно з п.п.1.20.1 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку

підприємств» звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена

сторонами договору. Якщо не доведено зворотнє, вважається, що така звичайна

ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

У відповідності до п.п.1.20.8 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування

прибутку підприємств» обов»язок доведення того, що ціна договору не відповідає

рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим законом, покладається на

податковий орган у порядку, встановленому законом.

Як вбачається з матеріалів справи, для обґрунтування рівня звичайних цін на

шкіряний напівфабрикат «вет-блу» і Позивач і Відповідач посилаються на

експертні документи, надані торгово-промисловими палатами.

Згідно з ч.2 ст.3 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»

одним із завдань торгово-промислових палат є надання довідково-інформаційних

послуг, основних відомостей, що не є комерційною таємницею, про діяльність

українських підприємців і підприємців зарубіжних країн згідно з національним

законодавством, сприяння поширенню, зокрема через засоби масової інформації,

знань про економіку і науково-технічні досягнення, законодавство, звичаї та

правила торгівлі в Україні і зарубіжних країнах, можливості

зовнішньоекономічного співробітництва українських підприємців.

Відповідно до ч.1 ст.11 Закону України «Про торгово-промислові палати в

Україні» торгово-промислові палати мають право проводити на замовлення українських

та іноземних підприємців експертизу, контроль якості, кількості, комплектності

товарів (у тому числі експортних та імпортних) і визначати їх вартість.

Згідно з ч.2 ст.11 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»

методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах

їх повноважень, є обов»язковими для застосування на всій території України.

При прийнятті постанови, суд взяв до уваги наданий відповідачем висновок

Львівської торгово-промислової палати № 19-09/129 від 24.02.05р., а також лист

Міністерства економіки України від 27.11.2006р. № 135-27/1840, який за

твердженням відповідача підтверджує правильність цін у вказаному висновку

Львівської торгово-промислової палати.

Судом встановлено, що приватна фірма «Буковина» придбавала в ТзОВ

«Геос-Львів» шкіряний напівфабрикат “вет-блу” виключно першого сорту. Факт

придбання приватною фірмою «Буковина» шкіряного напівфабрикату «вет-блу» саме

першого сорту, підтверджується сертифікатами якості, виданими виробником товару

- ТзОВ «Геос-Львів». Крім того, підтвердженням вказаної обставини є той факт,

що при подальшому експортуванні вказаного товару за межі митної території

України у вантажних митних деклараціях зазначений товар задекларований

приватною фірмою «Буковина» як шкіряний напівфабрикат «вет-блу» із сировини

шкір ВРХ сорту А, що відповідає сорту 1.

Тому, колегія суддів вважає, що висновок Львівської торгово-промислової

палати № 19-09/129 від 24.02.2005 р. щодо рівня цін на шкіряний напівфабрикат

«Вет-блу» не може бути належним доказом у даній справі, оскільки у ньому

вказана вартість шкіряного напівфабрикату «Вет-блу» 4-го сорту. Посилання суду

першої інстанції на підтвердження Міністерством економіки України у листі від

27.11.2006 р. № 135-27/1840 правильності рівня цін на шкіряний напівфабрикат

«вет-блу», вказаного у наданому відповідачем висновку Львівської

торгово-промислової палати, не доводить правомірності застосування самого

такого висновку, який виданий на шкіряний напівфабрикат «вет-блу» 4-го сорту,

до операцій, предметом яких є шкіряний напівфабрикат «вет-блу» 1-го сорту.

Також, на думку колегії суддів, суд першої інстанції безпідставно не взяв

до уваги висновок Львівської Торгово-промислової палати № 19-09/197оц від

16.08.2005р., згідно з яким середня ціна на шкіряний напівфабрикат

«Вет-блу»  1-го сорту (А) із сировини ВРХ

в листопаді 2004 р. - лютому 2005 р. становить 23,9-31,9 Євро за кв.м., а також

експертне заключення № В-449 Івано-Франківської торгово-промислової палати,

згідно з яким ринкові ціни в Україні на хромовий напівфабрикат «вет-блу»

коливаються від 20 до 35 євро за 1 кв.м.

Відповідачем в ході судового розгляду та судом першої інстанції в постанові

не було наведено жодних аргументів на підтвердження того, що вищевказані

висновок Львівської ТПП № 19-09/197оц від 16.08.2005р. та експертне заключення

Івано-Франківської ТПП № В-449, які у відповідності до ч.2 ст.11 Закону України

«Про торгово-промислові палати в Україні» є обов»язковими для застосування на

всій території України, є необґрунтованими.

Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами позивача відносно того,

що рівень цін, який був застосований податковим органом при донарахуванні

податкових зобов”язань приватній фірмі «Буковина», відповідачем не був

підтверджений належними та допустимими доказами.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України та ст.9 Кодексу

адміністративного судочинства України органи державної влади та органи

місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі,

в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами

України.

У відповідності до абзацу 1 пп.1.20.10 п.1.20 ст.1 Закону

України “Про оподаткування прибутку підприємств” донарахування податкових

зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних

цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових

зобов'язань за непрямими методами.

Згідно з п.п.4.3.3 п.4.3 ст.4 Закону України “Про порядок

погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними

цільовими фондами” методика визначення суми податкових зобов'язань за непрямими

методами затверджується законом і є загальною для всіх платників податків.

На момент визначення податковим органом суми податкового

зобов'язання ПФ „Буковина” не існувало закону, який затверджує методику

визначення суми податкових зобов'язань за непрямим методом.

В постанові суду вказано, що відповідачем при проведенні

перевірки використано процедуру визначення звичайних цін, що за правовою

природою відмінна від непрямих методів та міститься в Законі України «Про

оподаткування прибутку підприємств».

При цьому, судом першої інстанції не враховано, що

використання податковим органом процедури донарахування податкових зобов»язань

внаслідок визначення звичайних цін, відмінної від процедури встановленої для

нарахування податкових зобов»язань за непрямими методами, прямо суперечить

абзацу 1 п.п.1.20.10 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку

підприємств», що в свою чергу є підтвердженням порушення відповідачем процедури

донарахування податкових зобов”язань позивачу внаслідок застосування

інституту звичайних цін.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає

безпідставними та необґрунтованими доводи відповідача щодо заниження позивачем

податкових зобов»язань з податку на прибуток  за період з 01.01.2005р. по 31.12.2005р. на

420125 грн.

Згідно із ч.1, 2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна

довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім

випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. В адміністративних справах про

протиправність  рішень, дій чи

бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування

правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача,

якщо він заперечує проти адміністративного позову.

            Згідно

із ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім

переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та

об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої

сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо,

а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

               Відповідач не подав у встановленому законом порядку належних та допустимих

доказів, які б достовірно обґрунтовували правомірність прийняття спірних податкових

повідомлень-рішень.

Таким чином, колегія суддів, оцінивши наявні в справі

докази, прийшла до висновку, що спірні податкові повідомлення-рішення не

відповідають фактичним обставинам справи, видані всупереч нормам чинного

законодавства України, а тому порушують права позивача, що є підставою для їх

скасування.

            Враховуючи

викладене вище, колегія суддів вважає, що постанова господарського суду

Львівської області від 19.06.2007р. внаслідок її невідповідності фактичним

обставинам справи та нормам чинного законодавства України підлягає скасуванню,

а позовні вимоги приватної фірми «Буковина» підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 79, 86, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 206

Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Львівського

апеляційного адміністративного суду, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну

скаргу приватної фірми «Буковина» задовольнити, скасувати постанову  господарського суду Львівської області від

19.06.2007 року.

Прийняти нову постанову, якою позов приватної фірми

«Буковина» до ДПІ у Личаківському районі м. Львова про скасування податкових

повідомлень-рішень № 0001622310/1/16371/23-0 від 31.08.2006р., №

0001622310/2/659/23-0 від 12.01.2007р., № 0000072310/0/660/23-0 від

12.01.2007р. задовольнити повністю.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття і

може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 212, 254 КАС

України.

         Суддя-доповідач:                                                                 Яворський І.О.

          Судді:                                                                          Любашевський В.П.

Нос С.П.