Рішення

від 21.02.2011 по справі 2/8/2011/5003

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/8/2011/5003

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31       http://vn.arbitr.gov.ua

І м е н е м     У к р а ї н и

РІШЕННЯ

21 лютого 2011 р.           

Справа 2/8/2011/5003

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "Асканія Дістріб"юшн"  01042, м. Київ, пров. Новопечерський, 5   

до:Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля-П"  22216, Вінницька обл., Погребищенський р-н., с. Гопчиця  

про стягнення 1 818,16 грн. заборгованості

Головуючий суддя     Мельник П.А.     

Cекретар судового засідання Віннік О.В.

Представники сторін не з''явились

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов ТОВ "Асканія Дістріб'юшн" до ТОВ "Полілля-П" про стягнення 1 818,16 грн. заборгованості за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 19 січня 2011 року порушено провадження у справі №2/8/2011/5003 та призначено засідання на 21.02.2011 року.

В судове засідання представники сторін не з''явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення №20478734 від 07.01.11 р., №20478432 від 07.02.11 р. та №20478742 від 11.02.11 р.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення сторін належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останніх в судове засідання для реалізації їх права на судовий захист  своїх прав та інтересів.

Також, як встановлено судом, від позивача електронною поштою надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв''язку з хворобою представника.

Зважаючи на те, що судовий розгляд справи №2/8/2011/5003  закінчено об 10 год. 40 хв. згідно протоколу судового засідання від 21.02.2011 року, а позивач подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи об 12 год. 45 хв. згідно відмітки канцелярії господарського суду Вінницької області, тобто після оголошення вступної та резолютивної частини рішення та оголошення судового засідання закритим по справі № 2/8/2011/5003 у відповідності до протоколу судового засідання від 21.02.2011 року, зазначене клопотання позивача судом до уваги не береться.

За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст.75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов судом встановлено наступне.

Відповідно до Договору поставки № 1355 від 30.04.2010 року (далі по тексту- Договір) Товариство з обмеженою відповідальністю «Асканія Дістріб'юшн» (далі по тексту- Позивач), згідно видаткових накладних № 1/8270 від 05.05.2010 р., № 1/8268 від 05.05.2010 р. передало Відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю «Поділля-П», а Відповідач отримав товар на загальну суму 1 889, 16 грн.

Ціна Договору складається з усіх сум накладних на товар, який постачається за Договором окремими партіями. (п.4.1. Договору)

Відповідно до пункту 4.3 Договору Відповідач зобов'язаний здійснювати оплату товару не пізніше 10 (десяти) календарних днів з дати отримання товару.

Відповідач оплатив товар, поставлений йому Позивачем, частково в розмірі 390,00 грн., з порушенням терміну оплати.

Станом на день звернення з позовом до суду борг відповідача перед позивачем становить1 499,16 грн., який в добровільному порядку не повертає, що і змусило позивача звернутись з даним позовом до суду.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За своєю правовою природою укладений між сторонами у справі договір  № 1355 від 30.04.2010 року є договором поставки .

В силу ст. 712 ЦК України за договором  поставки  продавець  (постачальник),  який здійснює  підприємницьку  діяльність,  зобов'язується  передати  у встановлений   строк   (строки)  товар  у  власність  покупця  для використання його у підприємницькій діяльності або в інших  цілях, не пов'язаних з особистим,  сімейним,  домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений  інший строк оплати товару.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином, вимоги позивача про стягнення 1 499,16 грн. заборгованості за поставлений товар підлягають задоволенню, оскільки є обгрунтованими та фактично відповідають матеріалам справи.

Поряд з цим, за порушення відповідачем взятих на себе зобов"язань позивачем було нараховано та заявлено до стягнення 138,37 грн. -  пені за несвоєчасну оплату поставленого товару та 20 % річних згідно умов Договору.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати товару Покупець зобов'язаний сплатити на користь Постачальника суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, 20% річних від простроченої суми, а також пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, що діяла в період заборгованості, за кожний день прострочення платежу.

В силу ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Виходячи з матеріалів справи, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 138,37 грн. - пені та 180,63 грн.- 20% річних заявлено правомірно та підлягають задоволенню.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду від 19.01.2011 року відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення заборгованості, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За вказаних вище обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу  покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 527, 546, 549, 551, 610, 612, 625, 629, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193, 198, 231, 232 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 47, 49, 75, 82, 84, 85, 115, 116  ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

      1.  Позов задовільнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля-П" (22216, Вінницька область, Погребищенський район, с.Гопчиця, код ЄДРПОУ 34334860) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Асканія Дістріб''юшн" (03022, м.Київ, вул.Козацька, 122, код ЄДРПОУ 30468065) 1 499,16 грн. заборгованості за поставлений товар, 138,37 грн. пені, 180,63 грн. - 20 % річних, 102,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат  на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення надіслати сторонам по справі рекомендованим листом.

Суддя                                             Мельник П.А.

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано

відповідно до вимог ст.84 ГПК України  22 лютого 2011 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2, 3  - позивачу  01042, м. Київ, пров. Новопечерський, 5; 03022, м. Київ, вул. Козацька, 122 ,

4 - відповідачу  22216, Вінницька обл., Погребищенський р-н., с. Гопчиця