Рішення

від 23.02.2011 по справі 2/13/2011/5003

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/13/2011/5003

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31       http://vn.arbitr.gov.ua

І м е н е м     У к р а ї н и

РІШЕННЯ

23 лютого 2011 р.                          Справа 2/13/2011/5003

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю-виробничого підприємства "Віннспецпостач"  21022, м.Вінниця, вул.Тарногородського, 21А   

до: Відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут"  22400, Вінницька область, м.Калинівка, вул.Фрунзе, 45  

про стягнення 21325,44 грн. заборгованості

Головуючий суддя     Мельник П.А.     

Cекретар судового засідання Віннік О.В.

Представники

          позивача: Олійник В.В. - за довіреністю;

          відповідача : не з"явився;

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов Товариства з обмеженою відповідальністю-виробничого підприємства "Віннспецпостач" до Відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут" про стягнення 21325,44 грн. заборгованості.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 24.01.11 р. порушено провадження у справі №2/13/2011/5003 та призначено засідання на 23.02.11 р. року.

23.02.11 р. в судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив суд задовольнити його в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, незважаючи на те, що належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, підтвердженням чого є повідомлення про вручення поштового відправлення № 20533808 від 02.02.11 р.

За таких обставин, справу розглянуто за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

27.12.2007 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю-виробничим підприємством "Віннспецпостач" та Відкритим акціонерним товариством "Вінніфрут" укладено договір, згідно умов якого позивач (компанія) зобов'язався надавати відповідачу (підприємству) послуги (виконувати роботи) по збиранню, сортуванню, транспортуванню, переробці та утилізації використаної тари, відходів, вторинної сировини, що утворились внаслідок виробничої діяльності відповідача (підприємства).

Позивач свої зобов'язання по договору виконав належним чином та в повному об'ємі.

Відповідно до п.3.1. договору оплата наданих позивачем (компанією) послуг здійснюється у безготівковому порядку шляхом перерахування на розрахунковий рахунок  позивача коштів в розмірі 2500,00 грн. (з ПДВ) до 15-го числа кожного місяця.

Відповідачем зобов'язання по договору щодо здійснення оплати за отримані послуги виконані не були, в зв'язку з чим сторонами були підписані акти звірки взаємних розрахунків по дебету, станом на 31.08.2010 р. на суму 54176,73 грн. та станом на 31.08.10р. на суму 36085,53 грн.

Таким чином, станом 31.08.10 р. заборгованість відповідача перед позивачем становила різницю між дебетом та кредитом відповідно до вищезгаданих актів звірки взаємних розрахунків та мала розмір 18091,20 грн.

Після чого позивачем продовжувались надаватись відповідачу послуги, відповідно до умов договору, на загальну суму 5000,00 грн., що підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг), однак відповідачем свої зобов'язання щодо здійснення оплати виконані частково на суму 1765,76 грн., що підтверджується видатковими накладними №АТ-0003547 від 09.09.2010 р., АТ - 0003886 від 06.10.10 р., АТ - 0004016 від 19.10.10 р., АТ-0004147 від 01.11.2010 р.  

Отже, основний борг відповідача станом на день звернення позивача до суду становить (18091,20 грн. + 5000,00 грн.) - 1765,76 = 21325,44 грн.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України визначає підстави виникнення цивільних прав та обов'язків. Зокрема, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що визначаються законами, а також із дій осіб, які за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків є договори, які можуть укладатися як письмово так і усно.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт    (управнена  сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За своєю правовою природою укладений між сторонами у справі договір  від 27.12 2007  року є договором про надання послуг.

В силу ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач виконав свої зобов'язання по наданню відповідачу послуги (виконанню робіт) по збиранню, сортуванню, транспортуванню, переробці та утилізації використаної тари, відходів, вторинної сировини належним чином, що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін актами звірки взаємних розрахунків від 31.08.10 року та актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000400 від 20.09.10 р та №ОУ-0000479 від 01.11.2010 р.,

Однак, відповідач в порушення умов договору не виконав свого обов"язку щодо повного розрахунку з позивачем за надані послуги, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 21325,44 грн., про що свідчить відсутність доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення заборгованості за надані послуги підлягають задоволенню в сумі 21325,44 грн., оскільки є обгрунтованими  та фактично відповідають матеріалам справи.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду від 24.01.11 року відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення заборгованості, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За вказаних вище обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача, відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 527, 901, 903 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193, ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 47, 49, 75, 78, 82, 84, 85, 115, 116  ГПК України, суд -  

ВИРІШИВ :

1. Позов задовільнити.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут" (22400, Вінницька область, м.Калинівка, вул.Фрунзе, 45, код ЄДРПОУ 30807701) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю-виробниче підприємство "Віннспецпостач" (21022, м.Вінниця, вул.Тарногородського, 21А, код ЄДРПОУ 23103174) 21325,44 грн. боргу, 213,25 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат по сплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення надіслати сторонам по справі рекомендованим листом.  

Суддя                                             Мельник П.А.

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України  25 лютого 2011 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу  21022, м.Вінниця, вул.Тарногородського, 21А

3 - відповідачу  22400, Вінницька область, м.Калинівка, вул.Фрунзе, 45