Рішення

від 22.02.2011 по справі 13/11/2011/5003

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

13/11/2011/5003

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31       http://vn.arbitr.gov.ua

І м е н е м     У к р а ї н и

РІШЕННЯ

22 лютого 2011 р.           Справа 13/11/2011/5003

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "Тірас-Арс"  (01030, м. Київ, вул. Чапаєва, 10)   

до:Відкритого акціонерного товариства "Вінницький міський молочний завод"  (21034, м. Вінниця, вул. Іванова, 55а)  

про стягнення 500 000,00 грн.

Головуючий суддя     Тісецький С.С.     

Cекретар судового засідання Поцалюк Н.В.

Представники

          позивача :   Котик С.Ю., довіреність

          відповідача : Остапук В.В., довіреність

ВСТАНОВИВ :

Ухвалою суду від 25.01.2011 р. порушено провадження у справі за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "Тірас-Арс" до  Відкритого акціонерного товариства "Вінницький міський молочний завод"  про стягнення 500 000,00 грн. боргу, з призначенням до слухання на 08.02.2011 р.. проте в зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів судове засідання було відкладено на 22.02.2011 р.

Фіксація судового процесу шляхом звукозапису не здійснювалась в зв'язку з неподанням клопотання про застосування засобів технічної фіксації судового процесу,  оскільки відповідно до ч.7 ст.81-1 ГПК України технічна фіксація судового процесу це право, а не обов'язок суду.

На визначену дату з'явились представники сторін.

Заслухавши пояснення представника позивача, який підтримав позовні вимоги, представника  відповідача, який суму позову визнав, дослідивши матеріали справи, надавши юридичну оцінку поданих до справи доказів, суд з'ясував:

Згідно укладеного між сторонами договору комісії №2001/1 від 20.012.2009 р., відповідач  на умовах даного договору  зобов'язався за дорученням позивача за  винагороду протягом терміну дії даного договору  укласти від свого імені та за рахунок позивача угоди на придбання: бензину марки А-80 - по ціні не більше 3700,00 грн., в т.ч ПДВ - 20% за одну тонну в кількості 1000,00 тонн та бензин марки А-92 - по ціні не більше  3800,00 грн., в т.ч. ПДВ - 20% за одну тонну, в кількості  700,00 тонни (п.1.1. договору).

Відповідно до п.1.5, загальна сума договору становить 6 360 000,00 грн.

Позивач на виконання своїх зобов'язань здійснив перерахунок коштів на рахунок відповідача в сумі 6288000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №120 від 27.01.2009 р.

Відповідач свої зобов'язання по договору не виконав.

Таким чином, в зв'язку з неможливістю виконання договору сторонами 15.12.2009 р. було розірвано договір комісії №2001/1 від 20.01.2009 р. шляхом підписання угоди №1 про розірвання договору комісії №2001/1 від 20.01.2009 р.

Відповідно до п.2 угоди відповідач взяв на себе зобов'язання повернути позивачеві 6288000,00 грн. до 31.12.2010 р.

Однак свого зобов'язання щодо повернення коштів позивачу, відповідач у встановлений строк не виконав.

В зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 6288000,00 грн.

На підставі викладеного позивач, перебуваючи в скрутному фінансовому становищі, звернувся до суду з вимогою стягнення лише часткової заборгованості в розмірі 500000,00 грн.

Враховуючи викладене суд зазначає наступне.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Відповідач доказів повного проведення розрахунків з позивачем суду не надав.

Керуючись вказаними статтями, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та доведеними доказами, наявними в матеріалах справи, тому  підлягають задоволенню, а саме стягнення з відповідача 500000,00 грн. основної суми боргу, з покладанням на відповідача судових витрат на підставі ст.49 ГПК України .

          Керуючись ст.ст.4-3, 4-5, 25, 28, 30, 43, 44, 82, 83, 84,  115, 116  ГПК України, -    

ВИРІШИВ :

 1.Позов задоволити .

2.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Вінницький міський молочний завод" (21034, м. Вінниця, вул. Іванова, 55а, код ЄДРПОУ 00444429) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тірас-Арс" (01030, м. Київ, вул. Чапаєва, 10, код ЄДРПОУ 35211344) 500000,00 грн. - основної суми боргу, 5000,00 грн. - витрат на державне мито та 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                             Тісецький С.С.

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України  25 лютого 2011 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи