Рішення

від 23.02.2011 по справі 13/201-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

13/201-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31       http://vn.arbitr.gov.ua

І м е н е м     У к р а ї н и

РІШЕННЯ

23 лютого 2011 р.           

Справа 13/201-10

за позовом: Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"  (04116,  м. Київ, вул. Шолуденка, 1)   

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "ЛЮСТДОРФ"  (22700, Вінницька обл. , м. Іллінці, вул. Коцюбинського,1)  

про стягнення 3773,94 грн. заборгованості за природний газ

Головуючий суддя     Тісецький С.С.     

Cекретар судового засідання Поцалюк Н.В.

Представники

          позивача :   Пількевич В.В., довіреність

          відповідача : не з'явився

ВСТАНОВИВ :

Ухвалою суду від 03.10.2010 р. порушено провадження у справі за позовом  Дочірнього підприємства "НАФТОГАЗМЕРЕЖІ" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "ЛЮСТДОРФ" про стягнення 3773,94 грн. заборгованості, що включає в себе 3425,98 грн. - основної суми боргу, 282,22 грн. - пені, 65,74 грн. - 3% річних, з призначенням до слухання на 21.12.2010 р.

Ухвалою суду від 21.12.2010 р. провадження по справі №13/201-10 зупинено до закінчення процедури реорганізації Дочірнього підприємства "Нафтогазмережі" Національної  акціонерної компанії "Нафтогаз України" шляхом приєднання до Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".

Ухвалою суду від 10.02.2011 р., в зв'язку з надходженням заяви позивача  про поновлення провадження по справі №13/201-10 та здійснення заміни сторони, а саме Дочірнє підприємство "Нафтогазмережі" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" його правонаступником - Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", провадження поновлено, з призначенням до слухання на 23.02.2011 р., а також відповідно до ст.25 ГПК України здійснено заміну позивача по справі.  

Відповідно до  ст.104 ЦК України та ст. 59 ГК України, правонаступникам переходить все майно, права і обов'язки юридичної особи, що припинила свою діяльність.

Фіксація судового процесу шляхом звукозапису не здійснювалась в зв'язку з неподанням клопотання про застосування засобів технічної фіксації судового процесу,  оскільки відповідно до ч.7 ст.81-1 ГПК України технічна фіксація судового процесу це право, а не обов'язок суду.

На визначену дату з'явився представник позивача.

Відповідач правом участі свого представника у судовому засіданні не скористався, відзиву на позовну заяву не  надав. Про дату, місце та час слухання справи відповідач повідомлений належним чином, про що свідчить штамп вихідної кореспонденції канцелярії суду від 10.02.2011 р. №823р-824р.

Відсутність представника відповідача в судовому засіданні не перешкоджає розгляду справи по суті.

Крім того, суд звертає увагу на п. 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року за № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році», п. 11 інформаційного листа вищого Господарського суду України від 15.03.2007 року за № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році», в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист  своїх прав та інтересів.

З урахуванням наведеного, справа слухається за наявними у ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, який підтримав позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, надавши юридичну оцінку поданих до справи доказів, суд з'ясував:

01.01.2010 р. між сторонами був укладений договір  на транспортування природного газу №Iл-10-22-тр, згідно умов якого позивач зобов'язався надавати відповідачу послуги по транспортуванню природного газу, а відповідач - прийняти та оплатити послуги по його транспортуванню на умовах договору.

Відповідно до п.1.2 договору обсяги газу для транспортування визначаються між споживачем та постачальником, згідно затвердженого реєстру при умові підтвердження обсягів газу ДК "Укртрансгаз". Підприємство здійснює протягом 2010 року транспортування газу, а споживач зобов'язується його прийняти та сплатити на умовах цього договору послуги з транспортування природного газу в об'ємі 1730 тис.куб.м., в тому числі по місяцях, згідно  графіку визначеного договором.

Позивач свої зобов'язання згідно даного договору  виконав, надавши відповідачу  послуги з транспортуванню  природного газу, на загальну суму 73359,87 грн., що підтверджується Актами подачі-прийому  та реалізації газу (а.с.27-29).

Відповідач взяті на себе зобов'язання по договору виконав частково, а саме здійснив розрахунок за отриманий природній газ в розмірі 69933,89 грн., в зв'язку з чим його заборгованість склала 3425,98 грн.     

Відповідно до п.6.1 договору відповідач (споживач) не пізніше, ніж за 10  календарних днів до початку поставки газу здійснює попередню оплату грошовими коштами шляхом перерахування на поточний рахунок позивача (підприємству) 100% вартості  послуг з транспортування природного газу розподільними трубопроводами, який запланований для транспортування.

Умовами договору п. 6.2 сторонами було погоджено, що в разі перебору обсягів газу понад попередньо оплачених, остаточний розрахунок здійснюється до 5 числа місяця, наступного за звітним.

Згідно п.5.1. договору, тариф на транспортування 1000 куб.м. природного газу по газових мережах ДП "НАФТОГАЗМЕРЕЖІ" становить 119,64 грн. в тому числі ПДВ 19,94 грн., що відповідає вимогам Постанови НКРЕ №997 від 07.08.2008 р., в редакції змін, внесених Постановою НКРЕ від 01.12.2009 р. №1376.

Зокрема, відповідно до п.1 Постанови  НКРЕ, для ДП "НАФТОГАЗМЕРЕЖІ" затверджено тариф на транспортування природного газу  розподільними трубопроводами в розмірі 99,70 грн. за 1000 куб.м. (без урахування ПДВ, з урахуванням ПДВ сума складає 119,64 грн.).

Відповідно до п.5.3. договору, сторони домовились, що тариф на транспортування, що вказаний в договорі, змінюється нормативними актами уповноважених державних органів і є обов'язковими для сторін  за даним договором з моменту введення їх в дію.

У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи), які встановлюються або регулюються уповноваженим органом державної влади (ст.632 ЦК України).

Національна комісія регулювання електроенергетики України згідно Указу Президента України від 21.04.1998 р. №335/98, є постійно діючим державним органом, який своїми рішеннями встановлює тарифи на транспортування та розподіл трубопроводами газу природного, що постачається споживачам України.   

Рішення НКРЕ, прийняті в межах їх повноважень, є обов'язковими для виконання підприємствами, організаціями всіх форм власності, які здійснюють діяльність на ринках газу, нафти та нафтопродуктів.

Постановою НКРЕ від 07.08.2008 р. №977, в редакції змін, встановлених постановою НКРЕ від 01.03.2010 р. №195 встановлено для ДП "НАФТОГАЗМЕРЕЖІ" тариф на транспортування природного газу розподільними трубопроводами в розмірі 120,20 грн. за 1000 куб.м.

Таким чином основний борг відповідача за поставлений йому позивачем природній газ на день розгляду справи, згідно наданого розрахунку, склав 3425,98 грн.

Враховуючи викладене суд зазначає наступне.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Дії позивача по здійсненню поставки природного газу та дії  відповідача по його прийняттю у визначених обсягах та за визначеною ціною, що підтверджується вище вказаними актами подачі-прийому та реалізації газу, свідчить  про те, що у боржника (відповідача)  виникло зобов'язання  по оплаті  за отриманий природній газ.

Відповідач доказів повного проведення розрахунків з позивачем суду не надав.

Керуючись вказаними статтями, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та доведеними доказами, наявними в матеріалах справи, тому  підлягають задоволенню, а саме стягнення з відповідача 3425,98 грн. основної суми боргу, з покладанням на відповідача судових витрат на підставі ст.49 ГПК України .

Також судом розглянуто вимоги позивача про стягнення 282,22 грн. - пені за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник  вважається  таким,  що  прострочив,  якщо  він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його  у  строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених  змістом  зобов'язання  (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають  правові  наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України  виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст. 548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.ч.1,2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен  передати  кредиторові  у  разі  порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що  штрафними санкціями у  цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка,  штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської  діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного судочинства.

Таким чином, вимога позивача про стягнення 282,22 грн. - пені, згідно розрахунку позивача,  підлягає задоволенню, з покладанням на відповідача судових витрат,  так як вказана вимога передбачена умовам п.7.1. договору укладеного між сторонами, де вказано, що в разі не оплати або несвоєчасної оплати за послуги по транспортуванню у строки. зазначені у п.6.2. даного договору, відповідач (споживач) сплачує на користь позивача (постачальника), крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.  

Одночасно позивач просить стягнути з відповідача 65,74 грн. - 3% річних, згідно наданого ним розрахунку.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання і що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 65,74 грн. - 3% річних, відповідають умовам чинного законодавства і підлягають задоволенню, з покладенням на відповідача відшкодування судових витрат.

          Керуючись ст.ст.4-3, 4-5, 25, 28, 30, 43, 44, 82, 83, 84,  115, 116  ГПК України, -    

ВИРІШИВ :

1.Позов задоволити .

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "ЛЮСТДОРФ" (22700, Вінницька обл. , м. Іллінці, вул. Коцюбинського,1, код ЄДРПОУ 23063575) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116,  м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 31301827) 3425,98 грн. - основної суми боргу, 282,22 грн. - пені, 65,74 грн. - 3% річних, 102- витрат на державне мито та 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                             Тісецький С.С.

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України  28 лютого 2011 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (04116,  м. Київ, вул. Шолуденка, 1)

3 - відповідачу  (22700, Вінницька обл. , м. Іллінці, вул. Коцюбинського,1)