Рішення

від 24.02.2011 по справі 8/5004/203/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/5004/203/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" лютого 2011 р.                                   Справа № 8/5004/203/11

за позовом    Приватного підприємства "ЛІКОМ"

до відповідача:   Приватного підприємства "ВОЛИНЬ-ПРОДУКТ"

про стягнення 36 382 грн. 89 коп.

                                                                                     Суддя: Кравчук А. М.

за участю представників сторін:

від позивача: Войцех В.І. – директор       

від відповідача: Колтонюк Ю.В., довіреність від 22.02.2011 року

Суть спору: позивач  - приватне підприємство "Ліком" просить стягнути з відповідача -  приватного підприємства "Волинь - продукт" 36 382 грн. 89 коп., в тому числі: 31 837 грн. 74 коп. основного боргу згідно договору від 02.11.2009 року №959/09, 2 207 грн. 17 коп. пені, 427 грн. 14 коп. річних, 1 910 грн. 84 коп. збитків від інфляції та судові витрати по справі: 364 грн. 00 коп. в повернення витрат по сплаті державного мита та 236 грн. 00 коп. в повернення витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

       Представник позивача в судовому засіданні повідомив про часткову оплату відповідачем основного боргу в сумі 5 000 грн. 00 коп. 08.02.2011 року – після звернення позивача з позовом до суду (позовна заява відправлена 04.02.2011 року згідно штампу органів зв'язку на конверті); подав довідку про заборгованість відповідача в сумі 26 837 грн. 74 коп.

  Представник відповідача у поясненні від 23.02.2011 року та в судовому засіданні позовні вимоги заперечує, стверджує, що відповідач товар згідно видаткової накладної від 07.09.2010 року №Лк-0123547, на яку посилається позивач, не отримував, оскільки довіреність на отримання товару відсутня; печатку підприємства на накладній  пояснює можливим погодженням асортименту товару

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд,-

  ВСТАНОВИВ:

   2 листопада 2009 року між позивачем - приватним підприємством "Ліком" та відповідачем -  приватним підприємством "Волинь - продукт" був укладений договір №959/09 (далі договір, а. с. 12-14).

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з договору. Між сторонами зобов'язання виникли з договору від 02.11.2009 року №959/09.

       Згідно п. п. 1.1, 2.2, 3.2, 4.2 договору позивач зобов'язувався передавати у власність, а відповідач – приймати товар, передача права власності на який здійснюється в момент приймання товару і підписання накладної, та оплачувати його вартість на протязі 14 -ти календарних днів з моменту передачі товару.  За несвоєчасну оплату товару відповідач  сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасно оплаченої суми за кожен день прострочення платежу. Згідно п. 7.1 договору він діє до 31.12.2010 року, але в будь – якому випадку до повного виконання відповідачем зобов'язань.

       У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та закону, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

 На виконання умов договору позивач передав відповідачу товар на загальну суму 43 895 грн. 55 коп., що стверджується накладною від 07.09.2010 року

№Лк-0123547 (а. с. 19).

      В порушення умов договору відповідач отриманий товар оплатив частково, претензію від 11.01.2011 року (а. с. 20-21) залишив без відповіді та задоволення.

      Після звернення позивача з позовом до суду (позовна заява відправлена 04.02.2011 року згідно штампу органів зв'язку на конверті) відповідач 08.02.2011 року сплатив 5 000 грн. 00 коп. основного боргу (банківська виписка, а. с. 59).

      Провадження у справі на суму 5 000 грн. 00 коп. підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмету спору в цій частині.

      Заборгованість відповідача в сумі 26 837 грн. 74 коп.  підтверджена матеріалами справи, підставна і підлягає до стягнення з відповідача, оскільки в силу ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

     Заперечення відповідача щодо неотримання товару не прийняті судом до уваги з наступних підстав.

     Згідно з ч. 1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

     Письмовою формою вважатиметься таке оформлення правочину, яке забезпечує фіксацію змісту правочину в одному документі (довіреності, заповіті, договорі, розписці про одержання грошових коштів у позику, підписаній обома сторонами, тощо) або в кількох документах (довідка-рахунок на придбання в магазині автомобіля та касовий чек про оплату його вартості), в листах, телеграмах, якими обмінялися учасники правочину.

     Документ - це діловий папір, що виданий за підписом уповноваженої особи (осіб), має визначені реквізити і викладений у письмовій формі. Зазвичай документ підтверджує певний юридичний факт чи право особи.

     В даному випадку сторонами здійснено обмін видатковою накладною, на підставі якої відпускався товар.

      Відповідно до ч.1 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві.

      На підставі ч. 1ст. 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача за договором купівлі-продажу виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

     Момент передачі товару може визначатися як момент передачі коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно.

     Відповідно до п. 2.2 договору передача права власності на товар здійснюється в момент приймання товару і підписання накладної з відбитком печатки або штампу покупця.

      Крім того, у доповненні №б/н до договору (а. с. 60) приведено зразок печатки підприємства і підписів матеріально – відповідальних осіб, якими підтверджується отримання товару від ПП «Ліком» згідно договору поставки від 12.01.2009 року №959/09 та погоджено отримання товару без довіреності згідно п. 12 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих та використаних довіреностей на отримання цінностей, що затверджена наказом МФ України від 16.05.1996 року №99.

      Згідно ч. 2 ст. 625  ЦК України боржник , який прострочив виконання

зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції  за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

       Нараховані позивачем 427 грн. 14 коп. річних за період з 23.09.2010 року по 31.01.2011 року включно підставні та підлягають до стягнення в силу ст. 625 ЦК України.

       З нарахованих позивачем 1 910 грн. 84 коп. збитків від інфляції за вересень 2010 року  - січень 2011 року підставні і підлягають до стягнення збитки від інфляції в сумі 996 грн. 24 коп. за період з 23.09.2010 року (через 14 календарних днів з моменту передачі товару відповідно до п. 3.2 договору) по 31.01.2011 року.

      У позові на суму 914 грн. 60 коп. слід відмовити.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за

несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів  цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та сплата неустойки  (штрафу, пені). В силу п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Згідно п. 4.2 договору за несвоєчасну оплату товару відповідач  сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасно оплаченої суми за кожен день прострочення платежу.              

       Нарахована позивачем пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ в сумі

2 207 грн. 17 коп. за період з 23.09.2010 року по 31.01.2011 року підставна і підлягає до стягнення з відповідача в силу ст.ст.230, 232  ГК України, п. 4.2 договору.

       Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати пропорційно до задоволених позовних вимог по сплаті державного мита в сумі

354 грн. 68 коп. та 230 грн. 08 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 ГПК України віднести на нього.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

        2. Стягнути з приватного підприємства "Волинь - продукт", м. Луцьк,

пр. Молоді, 14/17, р/р 2600321907395 в філії ВАТ «ВТБ Банк» в м. Луцьку,

МФО 303473, код 36180941 на користь приватного підприємства "Ліком",

м. Київ,  пров. Радищева, 3, р/р 26001001324281 в АТ  „ОТП Банк”, МФО 300528, код 30638249         

        - 26 837 грн. 74 коп. основного боргу, 2 207 грн. 17 коп. пені, 427 грн. 14 коп. річних, 996 грн. 24 коп. збитків від інфляції, 354 грн. 68 коп. в повернення витрат по сплаті державного мита, 230 грн. 08 коп. в повернення витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а всього: 31 053 грн. 05 коп. (тридцять одна тисяча п'ятдесят три грн. 05 коп.).

      3. У позові на суму 914 грн. 60 коп. відмовити.

      4. Провадження у справі на суму 5 000 грн. 00 коп. припинити.

      5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

           Суддя                                                    А. М. Кравчук

Повний текст рішення

складено та підписано

24.02.11