Рішення

від 21.02.2011 по справі 07/188-38

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

07/188-38

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" лютого 2011 р.                                   Справа № 07/188-38

за позовом  Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Качківське”, Вінницька область, Ямпільський район, с. Качківка  

до  Товариства з обмеженою відповідальністю “Неофіт” ЛТД, м.Луцьк  

про стягнення 14485,09грн

                                                                                          Суддя    Сур'як О.Г.

Представники :

від позивача: Баюш В.Я., довіреність від 10.01.2011р.

від відповідача: Грибков М.С., довіреність №26 від 01.02.2011р.

Суть спору: Позивач –Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю “Качківське” звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача –Товариства з обмеженою відповідальністю “Неофіт” ЛТД 14485,09грн., з них 11 360 грн. помилково переплачених коштів згідно договору купівлі-продажу №13/0 від 07.04.2008р., 13813,76грн. інфляційних втрат та 671,33грн. –3% річних відповідно до ст.625 ГПК України.

Представник позивача підтримав свої позовні вимоги у повному об'ємі.

Відповідач у судовому засіданні та у відзиві від 21.02.2011р., суму заборгованості в розмірі 14 485,09 грн. визнає повністю; зазначає, що покупцем здійснено продавцю переплату коштів за поставлений товар на загальну суму  11360,00 грн., що підтверджується актами звірок взаєморозрахунків за період з 01.01.2008р. по 31.01.2011р.; з нарахуванням інфляційних та 3% річних погоджується.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив наступне:

07.04.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Неофіт" (продавець) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю “Качківське” (покупець) був укладений договір №13/0.

Відповідно до п.1.1 розділу 1 договору продавець зобов'язаний передати у власність покупця, а покупець зобов'язаний прийняти і оплатити товар за ціною та в кількості зазначених в даному договорі.

Згідно п.п. 3.1 та 4.1. Договору загальна вартість товару за даним договором,  в т.ч. ПДВ-20% - 34 218,33 грн.. Покупець оплачує за товар шляхом перерахунку на розрахунковий рахунок згідно поданого Продавцем рахунку на наступних умовах:

а) 10% оплата від загальної вартості в квітні місяці;

б) 10% оплата від загальної вартості в травні місяці;

в) 10% оплата від загальної вартості в червні місяці;

г) 70%  оплата від загальної вартості до 01.11.2008р.

Пунктами 5.1 та 6.1 Договору передбачено, що товар поставляється, згідно попередніх заявок покупця; продавець здійснює поставку товару на підставі отриманої заявки на поставку від покупця, згідно графіка.

Відповідач свої зобов'язання по договору виконав належним чином і поставив позивачу товар на загальну суму 194 080,00 грн., що підтверджується видатковими накладними за період з 14.04.2008р. по 12.06.2008р.

Згідно умов договору продавець надав покупцеві до оплати рахунок-фактуру №Н-00000022 від 14.04.2008р. на суму 205 440,00 грн., а покупець здійснив оплату згідно платіжних доручень №248 від 07.05.2008р., №367 від 09.07.2008р. та №12 від 27.11.2008р. на суму 205 440,00 грн., тобто помилково перераховано на 11 360,00 грн. (205 440,00 - 194 080,00 = 11 360,00 грн.) більше, ніж у рахунку, виставленому продавцем  до оплати.

Відповідно до п. 10.2 Договору фактична кількість товару, що передається покупцеві продавцем визначається за видатковими накладними і може бути більшою або меншою від кількості передбаченої в договорі.

Отже, покупцем помилково здійснено переплату в розмірі 11 360,00 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків між СТОВ "Качківське" та ТзОВ "Неофіт" ЛТД за період з 01.01.2008р. по 18.05.2010р.

Згідно ч.1 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

На момент розгляду спору по суті сума переплачених коштів позивача складає 11 360,00 грн., відповідачем дана сума не повернена, визнана відповідачем, підтверджена матеріалами справи та підлягає до стягнення.

Позивачем на адресу відповідача була направлена претензія №27 від 16.03.2009р. з пропозицією в денний термін повернути переплачену суму в розмірі 11360,00 грн. на рахунок покупця. У випадку неповернення переплачених коштів у визначений термін, позивач буде змушений направити позов до господарського суду про стягнення зазначеної суми з урахуванням індексів інфляції та відсотків за користування зі стягненням судових витрат і штрафних санкції.

Відповідач залишив дану претензію без задоволення.

Відповідно до ч 2 ст. 1214 ЦК України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Згідно ч. 1 ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Частиною 3 статті 198 ГК України передбачено, що відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.

Відповідно до ст. 625 ЦК  України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Як вбачається з розрахунку, наведеного позивачем у позовній заяві, розмір інфляційних втрат за період з 01.01.2009р. по 20.12.2010р. складає 2 453,76 грн., 3% річних за той же період складає 671,33 грн.

З огляду на викладене, з відповідача за прострочення повернення зайво сплачених грошових коштів слід стягнути 2 453,76 грн. інфляційних втрат  та 671,33грн. -  3% річних.

Оскільки спір до розгляду в суді доведений з вини відповідача, судові витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, понесені позивачем, підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Враховуючи зазначене та керуючись, ст.198 ГК України, ст. 625, 1212, 1214 ЦК  України, ст.ст. 44, 49,  ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд, –

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити.

          2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Неофіт” ЛТД (м. Луцьк, вул. Лесі Українки, 46, код ЄДРПОУ 20137132, р/р 26002786 в ВОД ВАТ "РБ Аваль" м.Луцьк, МФО 3033569) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Качківське” (Вінницька область, Ямпільський район, с. Качківка, вул. Рутковського, 62/7, код ЄДРПОУ 31915144, р/р 2600326206 в ВАТ АБ "Укргазбанк" в м. Вінниця, МФО 302753) 14 485 грн. 09 коп. (в тому числі 11 360,00 грн. помилково переплачених коштів, 2 453 грн. 76 коп. інфляційних втрат та 671 грн. 33 коп.. - 3% річних , а також 144,85 грн.  витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

           Суддя                                                    О. Г. Сур'як