Рішення

від 15.02.2011 по справі 6-24-11/71-10-3113

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

6-24-11/71-10-3113

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

"15" лютого 2011 р.Справа  № 6-24-11/71-10-3113

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Паритет-С”

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Віннер Імпортс Україна, ЛТД”

Про зобов`язання усунення перешкод в користуванні майном та стягнення 1037221,8грн.збитків

Суддя                                                                     Демешин О.А.

Представники :

Від позивача:   не з`явився

Від відповідача:   Лазебний А.М. - довіреність

Суть спору: : Товариством з обмеженою відповідальністю „ПАРИТЕТ-С” (далі –Позивач) надано позов до  Товариства з обмеженою відповідальністю „Вінер Імпортс Україна ЛТД” (далі –Відповідач)  в якому позивач просить зобов`язати відповідача усунути перешкоди у користуванні автосалоном «Форд», розташованим у нежитловому приміщенні  1-го рівня вхідного павільйону Одеського морського вокзалу (літ.”Е”), загальною площею 301,4кв.м., за адресою: м.Одеса, вул.Приморська, 6, у відповідності до умов дилерського договору про продаж та обслуговування 64/F  та стягнути з відповідача 1037221,8грн. збитків.

                                                     В С Т А Н О В И В :

    15.09.2008р. між ТОВ „Паритет-С та ТзІІ „”Вінер Імпортс Україна, ЛТД” було укладено Дилерський договір № 64/F про продаж та обслуговування, відповідно до якого  позивач отримав офіційний статус дилера для здійснення продажу та обслуговування продукції  компанії „Ford”.

    Як стверджує позивач в позовній заяві, ним було укладено договір оренди павільйону Одеського морського вокзалу, загальною площею 301,4кв.м. за адресою: м.Одеса, вул.Приморська в якому на цей час розміщено автосалон „Ford”.

    Посилаючись на невиконання відповідачем умов вищевказаного дилерського договору, позивач вважає, що цим здійснюються перешкоди в користуванні зазначеним нежитловим приміщенням, зобов`язання усунення яких шляхом надання  автомобілів для розміщення у вказаному салоні, в кількості та асортименті, що сприятиме досягненню цілей дилерського договору.

   Крім того, позивач просить стягнути з відповідача збитки, завдані неможливістю використовувати майно через небажання відповідача виконувати умови дилерського договору № 64F від 15.09.2008р.  Розмір цих збитків, за розрахунком позивача, становить 1037221,8грн.

   Відповідач відзиву на позов не надав, у зв`язку з чим справа розглядається за наявними матеріалами в порядку ст.75 ГПК України.

   Судом не вбачається підстав для задоволення клопотання відповідача про направлення справи до господарського суду м.Києва за підсудністю, з огляду на те, що статтею частиною другою статті 16 ГПК України встановлено, що справи у спорах про усунення перешкод у користуванні майном розглядаються за місцезнаходженням майна.

Оскільки приміщення  площею 301,4 кв.м,  про усунення перешкод в користування яким заявлено позовні вимоги, розташоване за адресою: м.Одеса, вул..Приморська, 6 –то позивачем правильно визначено підсудність цієї справи господарському суду Одеської області.

           Заслухавши пояснення сторін, надані під час розгляду справи, та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного:

Як зазначалось вище, вбґрунтовуючи позовні вимоги позивач стверджує, що відповідач перешкоджає йому  користуватися автосалоном „Форд”, розташованому у нежитловому приміщенні 1-го рівня вхідного павільйону  Одеського морського вокзалу (літ.”Е”) площею 301,4кв.м.  

Перешкоджання полягають у невиконанні товариством з іноземними інвестиціями „Віннер Імпортс Україна „ЛТД” своїх зобов`язань по Дилерському договору № 64/F від 15.09.2008р. у вигляді відмови відповідача надавати транспортні засоби у належній кількості.

Суд не погоджується з такими твердженнями позивача, оскільки невиконання вказаного дилерського договору ніяким чином не перешкоджає користуватися нерухомим майном. В разі порушень договірних умов однією стороною інша сторона, відповідно до ст.1 ГПК України вправі звернутись до господарського суду за захистом своїх порушених  прав і порушення цим прав по конкретному договору (в даному випадку –по дилерському договору)  має бути встановлено рішенням суду.

 Позивач, стверджуючи про порушення його прав у зв`язку з невиконанням відповідачем умов Дилерського договору № 64/F від 15.09.2008р.,  не підтвердив належним чином факту невиконання або неналежного виконання цього договору.

 Суд вважає, що розглядаючи справу предметом спору в якій є зобов`язання не перешкоджати у користуванні нерухомим майном,  суд не може вважати встановленим факт виконання чи невиконання будь-якою стороною (зокрема –відповідачем) умов дилерського договору, оскільки встановлення такого факту має бути предметом доказування в окремому позовному провадженні.

  Крім того, з пунктів 1.1. та 1.2., укладеного між Регіональним відділенням Фонду Державного майна України по Одеській області та Товариством з обмеженою відповідальністю „Паритет-С”  договору від 21.05.2010р.  оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, вбачається, що позивач прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно: нежитлові приміщення 1-го рівня вхідного павільйону Одеського морського вокзалу (літ „Е”), загальною площею 301,4кв.м. за адресою: м.Одеса, вул..Приморська, 6, з метою: „для розміщення офісу”.

  Зазначений договір оренди не передбачав розміщення в орендованому приміщенні безпосередньо автосалону, необхідного для здійснення позивачем своєї підприємницької діяльності з продажу кінцевим споживачам продукції „Форд”.

Інших доказів перешкоджання у користуванні приміщенням, насамперед щодо використання цього приміщення в якості „офісу” -  позивачем не надано.

Частиною першою статті 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

 Відповідно до частини другої статті 34 ГПК України –обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, суд вважає, що у задоволенні позову в частині позовних вимог про  зобов`язання відповідача не перешкоджати в користуванні приміщенням, слід відмовити, оскільки позивачем не надано належних доказів здійснення відповідачем таких перешкоджань.

 Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача збитків в загальному розмірі 10377221,8грн., то вони, також, не підлягають задоволенню, з огляду на наступне:

Частиною 1 статті 623 ЦК України передбачено, що боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.          

  Відповідно до частини 1 статті 614 ЦК України –особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.                   

            Підставою для стягнення збитків,  як зазначив  позивач в позовній заяві, стало порушення відповідачем  зобов`язань по Дилерського договору № 64/F від 15.09.2008р., а не певні перешкоджання з боку відповідача у користуванні нерухомим майном.

         Між тим, доказів перешкоджання позивачем не надано,  а  встановлення фактів порушення відповідачем умов вказаного договору, як зазначалось вище,  -  не є предметом доказування у справі з позовними вимогами про неперешкоджання у користуванні майном.  

            Приймаючи до уваги вищевикладене, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити з покладенням на позивача судових витрат.

                                                   Керуючись 44, 49,82-85 ГПК України,  суд –

В И Р І Ш И В:

                              В задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

                         Рішення суду набирає законної в порядку ст.85 ГПК України

               Суддя                                                                                       Демешин О.А.