Рішення
від 18.02.2011 по справі 9/285-10-5499
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/285-10-5499

            

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ


ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" лютого 2011 р.Справа  № 9/285-10-5499

За позовом: Приватного підприємства "ЗАХИСТ-ГАРАНТ";     

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Продсервістранзит";        

про стягнення 28324,02 грн.

Суддя Меденцев П.А.

Представники:

Від позивача: Пишняк А.І.  (керівник);

Від відповідача: не з'явився;  

       СУТЬ СПОРУ: 24.12.2010р. за вх. №10690 Приватне підприємство "ЗАХИСТ-ГАРАНТ" (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Продсервістранзит" (далі –Відповідач) в сумі 28 324,02 грн.

      Позивач на позовних вимогах наполягає.

      Відповідач у судових засіданнях не з'являвся, незважаючи на те, що про дату, час та місце судового засідання був належним чином повідомлений. Відповідач відзив на позов не надав, у зв'язку з чим справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, у відповідності до ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

       Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія „Азот-Транс-ЛТД” перейменовано в Товариство з обмеженою відповідальністю "Продсервістранзит".

       01 квітня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія „Азот-Транс-ЛТД” та Приватним підприємством "ЗАХИСТ-ГАРАНТ" було укладено договір № 50 про охорону, за умовами якого Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія „Азот-Транс-ЛТД”, як Замовник доручало, а Приватне підприємство "ЗАХИСТ-ГАРАНТ" - як Охоронна фірма, приймало на себе зо6ов'язання по охороні об'єктів, визначених Дислокацією (Додаток № 1 до договору), що розташовані за адресою м. Херсон, вул. Домобудівна, 11, а також здійснення встановленого Замовником перепускного та внутрішнього об'єктового режиму. Даний договір було укладено строком на 11 місяців на умовах подальшої пролонгації, якщо жодна із сторін не викаже побажання його розірвати.

       Пунктом 6.1. розділу 6 даного договору передбачено, що ціна договору складає        30 000 грн. на місяць без урахування ПДВ. Оплата за надані послуги, відповідно до визначених тарифів, здійснюється платіжними дорученнями Замовника на підставі акта виконаних робіт до 30 числа звітного періоду.

      Охоронною фірмою Приватного підприємства "ЗАХИСТ-ГАРАНТ" були надані послуги по охороні об'єкту в січні 2010 року на загальну суму 13 800 грн., про що сторонами договору складено акт здачі-приймання наданих послуг. Таким чином, за надані послуги Товариству з обмеженою відповідальністю Компанія „Азот-Транс-ЛТД” на оплату було виставлено рахунок-фактуру № СФ - 0000002 від 04 січня 2010 року у сумі 13 800 грн.        

         Однак, на момент подання позову, надані охоронні послуги не оплачені Замовником. В подальшому, в порушення вимог п. 7.2. даного договору, Замовником були розірвані договірні відносини у зв'язку із зміною власника об'єкту охорони. Достроковим розірванням договірних відносин Замовник спричинив Охоронній фірмі збитки, тому позивач просить суд відшкодувати на його користь понесені витрати в розмірі 12 000 грн.

         За умовами п. 6.3. даного Договору, у разі невиконання Замовником зобов'язань з оплати послуг, останній має сплатити пеню у розмірі подвійної ставки НБУ за кожен день прострочки. Згідно розрахунку пені за договором № 50 про охорону від 01 квітня 2009 року, сума нарахованої пені станом на 15.12.2010 року складає 2 584,74 грн.

        Виходячи з вищенаведеного, позивач просить суд стягнути на його користь суму основного боргу –13 800 грн., пеню –2 524,02 грн., відшкодування понесених витрат у розмірі 12 000 грн.

        24.12.2010р. за вх. №35027 Приватне підприємство "ЗАХИСТ-ГАРАНТ" надало до суду заяву про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на кошти, що знаходяться на рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Продсервістранзит", в межах суми заявленого позову –28 324,02 грн., та судових витрат –519,85 грн.  

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи  норми чинного законодавства, що       стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків  є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій –це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.  

Згідно з ст.174 ГК України, господарські зобов'язання виникають із господарських договорів.

Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно із ч.1 ст.901 ЦК України за  договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

          Як вище встановлено господарським судом, між сторонами у справі укладений договір про надання послуг з охорони, згідно з яким, відповідач –Замовник, доручає, а позивач –Охоронна фірма, приймає на себе зобов'язання по охороні зазначених об'єктів.

Згідно із ч.1 ст.903 ЦК України якщо договором  передбачено  надання  послуг  за   плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Господарським судом визначено, що позивач належним чином виконав умови договору, що підтверджується актом № ОУ-0000003 здачі прийняття робіт (надання послуг), підписаним обома сторонами та скріпленим печатками.

Як вбачається господарським судом, позивач надає до позовної заяви рахунок (рахунок-фактура № СФ-0000002 від 04.01.2010р.), на основі якого вчинено розрахунок основного боргу, що стягуються.

Таким чином на момент розгляду справи заборгованість відповідача за послуги, що надані позивачем на підставі укладеного між сторонами договору становить 13 800 грн., що жодним чином не спростовано відповідачем, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Посилання позивача щодо відшкодування на його користь понесених витрат за договором у розмірі 12 000 грн., ґрунтуються на наступному. Так, Приватне підприємство "ЗАХИСТ-ГАРАНТ", спеціально для виконання умов договору № 50 від 01 квітня 2010р., працевлаштувало на роботу 4 особи з оплатою праці, згідно розміру встановленого законодавством. Так як Замовник, без попередження за 30 днів, як це передбачено умовами договору, розірвав договірні стосунки із Охоронною фірмою, не заплативши їй вартості послуг за договором, то Охоронна фірма понесла витрати з оплати праці найманих осіб в розмірі 12 000 грн. Однак дані вимоги позивача, не підтверджені належними доказами, що містяться в матеріалах справи, тому не підлягають задоволенню.

Щодо наданих наказів (аркуш справи 13-16) про працевлаштування, суд не приймає їх як належні докази оскільки вони не підтверджують факт взяття на роботу охоронців саме для розміщення їх на об'єкті відповідача.

  Відповідно до вимог ч.1 ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.  В силу вимог ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.  Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 ГК України.

Водночас відповідно до вимог ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання. Вимогами  п.3 ч.1 ст.611 ЦК України також передбачено, що  одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Розрахунок пені, який здійснений позивачем у позовній заяві, та згідно з яким, розмір пені, що нараховані відповідачу на період з 15.12.2009р. по 15.12.2010р., становить 2 524,02 грн., перевірений господарським судом та встановлено його не відповідність нормам чинного законодавства, а саме положенням ст. 232 Господарського кодексу України.

За положеннями ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних  санкцій  за  прострочення  виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, дослідивши надані позивачем матеріали справи, суд дійшов до висновку, що розмір пені, що має бути стягнутий на рахунок Приватного підприємства "ЗАХИСТ-ГАРАНТ", розраховується за період з 15.12.2009р. по 07.06.2010р., та становить –1 348,26 грн.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

         Згідно положень ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

         Як зазначається в роз'ясненні Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994р. № 02-5/611 „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову”, умовою до застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно яке є у Відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення, що не знайшло свого відображення у тексті позовної заяви Позивача.

         Оскільки вимога про забезпечення позову розглядається  судом без виклику сторін, тягар доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст. 33 ГПК України.  

         Питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справу, із зазначенням про це в рішенні чи ухвалі.

Таким чином, вимоги Приватного підприємства "ЗАХИСТ-ГАРАНТ", щодо забезпечення позову, не є обґрунтованими та правомірними, такими, що не підтверджуються наявними у справі доказами, а тому не підлягають задоволенню.  

        Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

         Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести за рахунок Відповідача пропорційно задоволених вимог, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

         На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд,  -

ВИРІШИВ:

1.  Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Продсервістранзит" (73011, Херсонська область, м. Херсон, вул. Р.Люксембург, буд. 28/74, кв. 19, код ЄДРПОУ 33725936, р/р 2600138841 в АППБ „Райффайзенбанк Аваль”, МФО 380805) на користь Приватного підприємства "ЗАХИСТ-ГАРАНТ" (65010, Одеська область, м. Одеса, Київський район, проспект Адміральський, буд. 33-А, кім. 312 код ЄДРПОУ 24770211) суму боргу у розмірі 13 800 грн., пеню –1 348,26 грн., 127,30 грн. держмита та 126,21 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Продсервістранзит" (73011, Херсонська область, м. Херсон, вул. Р.Люксембург, буд. 28/74, кв. 19, код ЄДРПОУ 33725936, р/р 2600138841 в АППБ „Райффайзенбанк Аваль”, МФО 380805) на користь Державного бюджету України (код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності 095, р/р31114095700008, Банк одержувача –ГУДКУ в Одеській області, МФО –828011, одержувач –ГУДКУ в Одеській області, код ЄДРПОУ - 23213460) 1 грн. державного мита.

4. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд  протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної  скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                        Меденцев П.А.

Повний текст рішення складено 21 лютого 2011 року.

СудГосподарський суд Одеської області
Дата ухвалення рішення18.02.2011
Оприлюднено03.03.2011
Номер документу13952158
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —9/285-10-5499

Ухвала від 26.09.2011

Господарське

Господарський суд Одеської області

Меденцев П.А.

Ухвала від 22.09.2011

Господарське

Господарський суд Одеської області

Меденцев П.А.

Ухвала від 22.09.2011

Господарське

Господарський суд Одеської області

Меденцев П.А.

Рішення від 18.02.2011

Господарське

Господарський суд Одеської області

Меденцев П.А.

Ухвала від 02.02.2011

Господарське

Господарський суд Одеської області

Меденцев П.А.

Ухвала від 19.01.2011

Господарське

Господарський суд Одеської області

Меденцев П.А.

Ухвала від 27.12.2010

Господарське

Господарський суд Одеської області

Меденцев П.А.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні