Рішення

від 28.02.2011 по справі 07/178-38

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

07/178-38

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" лютого 2011 р.                                   Справа № 07/178-38

за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю «Імперія солодощів», м.Київ

до  Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинська дистрибуційна компанія», м.Луцьк

про стягнення  41406грн. 91коп.                

                                                                                          Суддя     Сур'як О.Г.

Представники :

від позивача   : Герасимук О.М., довіреність від 23.02.2011р.

від відповідача : н/з

Суть спору: Позивач –Товариства з обмеженою відповідальністю «Імперія солодощів»звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинська дистрибуційна компанія»41406грн. 91коп., з них: 40934,77грн. заборгованості за поставлений товар згідно договору  №010510 від 01.05.2010р., 373,16грн. пені згідно п.9.1 договору, 26,76грн. інфляційних втрат, 72,22грн. –3% річних відповідно до ст.625 ЦК України, а також  2500грн. за надані юридичні послуги.

Представник відповідача в судовому засіданні 09.02.2011р. та у відзиві від 08.02.2011р. позов не визнав, пояснивши, що позивачем невірно вказана сума основного боргу за укладеним договором поставки. Так, в підтвердження суми заборгованості саме у такому розмірі ТзОВ «Імперія солодощів»надано акт звірки взаєморозрахунків сторін станом на 31.10.2010 року на суму 44 434 грн. 77 коп.

Проте, звірка взаєморозрахунків сторін була проведена і станом на 31.12.2010 року про що позивач суд не повідомив.

Так, у відповідності до акту звірки взаєморозрахунків станом на 31.12.2010 року сальдо на 31.12.2010 року становило 39 760 грн. 47 коп. Вказаний акт звірки був підписаний сторонами та завірений печатками кожної із сторін.

Окрім того, 30 грудня 2010 року товариством з обмеженою, відповідальністю «Волинська дистрибуцій на компанія»з огляду на неможливість сплати заборгованості по договору на вимогу Постачальника (ТзОВ «Імперія солодощів») було повернуто частину отриманого товару Постачальнику на загальну суму 18 215, 06грн., що підтверджується наступними документами: видатковою накладною від 30 грудня 2010року №АР-0004637 на суму 18 215, 06грн.; податковою накладною від 30.12.2010 року (порядковий номер 443б)на суму 18 215, 06грн.; довіреністю №573931 від 30.12.2010 року, виданою на ім'я Васкевич Марії Петрівни на отримання від ТзОВ «Волинська дистрибуцій на компанія»товару на підставі видаткової накладної №АР-0004637 від 30 грудня 2010року. Отже, згідно проведеного акту звірки взаєморозрахунків сума заборгованості ТзОВ «Волинська дистрибуційна компанія»становила 39 760 грн. 47 коп. Після повернення товару на загальну суму 18 215 грн. 06 коп. сума боргу ТзОВ «Волинська дистрибуційна компанія»на користь ТзОВ «Імперія солодощів»становить 21 545грн. 41 коп.

Як наслідок позивачем, невірно вказана сума заборгованості, з огляду на що і усі штрафні санкції нараховані невірно.

          Представник позивача підтримав свої позовні вимоги у повному об'ємі та надав суду додаткові пояснення з приводу зазначеного відповідачем, пояснивши, що в судове засідання, яке відбулося 09 лютого 2011 року представник відповідача надав суду видаткову накладну, яка, начебто підтверджує повернення товару.

          Позивач звертає увагу суду на невідповідність таких показів представника відповідача та належність накладної до іншого господарського договору між сторонами.

          Між позивачем та відповідачем було укладено договір № 010510 від 01.05.2010р. Відповідно до п.2.1 Договору Продавець продає, а Покупець купує Продукцію з метою її подальшого поширення і продажу на умовах, передбачених Договором.

          Саме за цим договором виникла заборгованість Відповідача перед Позивачем за накладними:          видаткова накладна № РН-0000835 від 14.09.2010р. на суму 8665,60 грн., видаткова накладна № РН-0000896 від 29.09.2010р. на суму 8514,46 грн., видаткова накладна № РН-0000949 від 12.10.2010р. на суму 10645,16грн., видаткова накладна № РН-0000976 від 19.10.2010р. на суму 9019,50 грн., видаткова накладна № РН-00001010 від 26.10.2010р. на суму 8637,30 грн.

          Оплата була здійснена частково, що підтверджується виписками, які містяться в матеріалах справи.

          Станом на 29.11.2010р. у відповідача перед позивачем сформувалась заборгованість по Договору в розмірі: 40934 грн. 77 коп.

          Крім зазначених правовідносин, між сторонами виникли інші господарські відносини за іншим договором. 01 грудня 2010 року між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі - продажу № 011210/1, відповідно до якого Продавцем виступив відповідач, а покупцем - Позивач. Згідно пункту 1.1. Договору Продавець зобов'язувався на умовах договору продати товар, у відповідності з поданими Покупцем замовленнями, а Покупець зобов'язувався прийняти товар у власність та своєчасно оплатити його вартість Продавцю.

          Саме на умовах цього договору від 01 грудня 2010 року Відповідачем було продано товар Позивачу 30 грудня 2010 року, що підтверджується видатковою накладною від 30.12.2010 року № АР-0004637 на загальну суму 18 215,06 гривень.

          Цей товар не було повернуто Відповідачем Позивачу, а було продано на умовах господарського договору.

          Отже, Відповідач не повернув товар на суму 18215,06 гривень за договором, на підставі якого відбулося звернення до суду, а здійснив продаж товару за іншим господарським зобов'язанням.

          Зарахування зустрічних вимог договорами між сторонами не передбачено.           Відповідачем не доведено факт прострочення оплати Позивачем за поставкою, а лише введено суд в оману щодо правової природи такої поставки.

          На адресу суду від позивача надійшла заява від 21.02.2011р. про забезпечення позову, в якій  він просить накласти арешт на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинська дистрибуційна компанія»№260013012269, код ЄДРПОУ 37003976.

          Дане клопотання про забезпечення позову відхилено як необґрунтоване та не підтверджене належними доказами відповідно до ст.ст. 66, 67 ГПК України.

          Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників  сторін, господарський суд встановив наступне:

          01.05.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Імперія солодощів»та  Товариством з обмеженою відповідальністю «Волинська дистрибуційна компанія»був укладений договір №010510.

Відповідно до п.2.1. договору Товариство з обмеженою відповідальністю «Імперія солодощів»(Продавець) продає, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Волинська дистрибуційна компанія»(Покупець) купує продукцію з метою її подальшого поширення і продажу на умовах, передбачених договором.

Згідно п.п.4.1. та 4.5.договору відвантаження продукції здійснюється Продавцем на підставі письмового замовлення Покупця, у встановленій формі Продавця. Кожне замовлення приймається Продавцем від Покупця по факсимільному зв'язку або по електронній пошті до 12 год. дня. Адреса складу: м.Луцьк, вул. Лідавська, 1а.

Пунктами 6.1. та 6.6. передбачено, що продукція, яка поставляється Покупцеві, відпускається по дистриб'юторській ціні прайс-листа, що є невід'ємною частиною договору. Покупець здійснює оплату за поставлену продукцію на розрахунковий рахунок Продавця, зазначений у даному договорі, на підставі видаткової накладної протягом __ календарних днів з моменту отримання продукції. Платіж вважається здійсненим, а оплата проведеною з моменту  зарахування коштів банківською установою на розрахунковий рахунок Продавця.

Відповідно до умов договору позивач передав відповідачу продукцію на суму 45482,02грн., що підтверджується  видатковими накладними, доданими до матеріалів справи.

Відповідач свої зобов'язання по договору не виконував належним чином, в результаті чого станом на 29.11.2010р. у нього виникла заборгованість за отриману продукцію що складає 40934,77грн.

Позивачем на адресу відповідача було направлено претензію №18/11/10-1 від 18.11.2010р. з вимогою сплатити заборгованість, але відповідач залишив її без задоволення.

В силу ч.1, 7 ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

На момент розгляду спору по суті заборгованість відповідача перед позивачем складає 40934,77грн. не погашена, підтверджена матеріалами справи та підлягає до стягнення.

Згідно ч.2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених кодексом, іншими законами або договором.

Пунктом 9.1. Договору  передбачено, що при порушенні термінів оплати, Покупець виплачує Продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в момент порушення, від суми неоплаченої продукції, за кожний день протермінованого платежу.

Відповідно до ст. 625 ЦК  України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

З огляду на викладене, з відповідача за прострочення платежу слід стягнути 373,16грн. пені, 26,76грн. інфляційних втрат, 72,22грн. –3% річних.

Позивач, також просить стягнути з відповідача 2500грн. за надані юридичні послуги. В підтвердження надає договір про надання юридичних послуг від 26.11.2010р. та розрахунок витрат робочого часу.

          Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Позивачем не надано суду доказів зайняття адвокатською діяльністю підприємця Дядик О.Ю., отже в стягненні 2500грн. за надані юридичні послуги слід відмовити.

Оскільки спір до розгляду в суді доведений з вини відповідача, судові витрати по сплаті державного мита, на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та витрати на отримання довідки ЄДРПОУ, понесені позивачем, підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Враховуючи зазначене та керуючись, ст.193 ГК України, ст. 625 ЦК  України, ст.ст. 44, 49,  ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд, –

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинська дистрибуційна компанія»(м.Луцьк, вул. В'ячеслава Чорновола, 8/15, код ЄДРПОУ 37003976, р/р260013012269 в філії відділення ПАТ «Промінвестбанк», МФО 303138) на користь  Товариства з обмеженою відповідальністю «Імперія солодощів»(м. Київ, вул. Голосіївська, 7, к.1, офіс 292, код ЄДРПОУ 35289531, р/р. 2600217980 в ВАТ «Український Професійний  Банк»,  МФО 300205) 41406грн. 91коп., з них 40934,77грн. заборгованості, 373,16грн. пені, 26,76грн. інфляційних втрат, 72,22грн. –3% річних, а також 414грн. 06коп.  витрат по сплаті державного мита та 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Відмовити у стягненні 2500грн. за надані юридичні послуги.

           Суддя                                                    О. Г. Сур'як