Рішення

від 18.09.2006 по справі 12/4567

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан

Незалежності, 1 тел. 79-57-10, факс 79-58-82

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" вересня 2006 р.

Справа № 12/4567

За позовом:  Товариства з обмеженою відповідальністю

"Ріелтер 7К" м. Хмельницький

до 1.Ізяславського

районного споживчого товариства м. Ізяслав

до 2.Приватного

підприємця ОСОБА_1 м. Ізяслав

про визнання

правочину недійсним та витребування майна із чужого незаконного володіння

Суддя                                        Шпак

В.О.

Представники сторін:

Від позивача:  Мельник О.Д. за довіреністю від

01.08.06.

Від відповідача 1:  Проскурівська К.Г. - за дорученням

НОМЕР_128 від 22.08.2006р.

                                Василишин П.В.

- за дорученням НОМЕР_127 від 22.08.2006р.

Від відповідача 2: не

з'явився

Рішення приймається 18.09.2006року,

оскільки в засіданні оголошувалась перерва. 

Суть спору:

Позивач в позовній заяві та його представник в судовому засіданні просить суд

визнати недійсним договір здачі в операційну оренду основних засобів, укладений

01.10.2005р. між Ізяславським районним споживчим товариством і підприємцем

ОСОБА_1; виселити підприямця ОСОБА_1 із частини торгівельного залу площею 20,3

кв.м., розташованого на 2-му поверсі Універмагу НОМЕР_1, який знаходиться за

адресою: АДРЕСА_1

Відповідач - Ізяславське районне

споживче товариство м. Ізяслав проти позову заперечив. Зазначив, що договір

Ізяславського РайСТ з приватним підприємцем ОСОБА_1 про оренду частини

торговельної площі в районному універмазі НОМЕР_1 діяв з 01.11.2004 і був

01.05.2006 достроково припинений за згодою сторін. В даний час орендована ПП

ОСОБА_1 торгова площа нею не використовується і орендні платежі не вносяться,

про що свідчить довідка бухгалтерії. Тому вимога позивача про визнання договору

недійсним та виселення є безпредметною. Що 

стосується  тверджень  позивача 

про  порушення  його 

прав укладенням договору з ПП ОСОБА_1, то можна побачити, що остання

користувалась частиною торгової площі з 01.11.2004. Позивач вказує в абзаці

другому своєї позовної заяви, що до вересня 2005 року безперешкодно

користувався займаною ним торговою площею. З вимогами про визнання

недійсним договору оренди з підприємцем до суду не звертався майже два роки і

виселення її не вимагав. З цього вбачається, що укладення договору оренди з

ОСОБА_1 ніяким чином не порушувало прав позивача і вимоги його в даний час є

безпідставними. Просить суд провадження у справі припинити у зв'язку із

відсутністю предмету спору та скасувати вжиті судом заходи забезпечення позову

- заборону Ізяславському районному 

споживчому  товариству  передавати в оренду або продавати приміщення

торгівельного залу, розташованого на 2-му поверсі Універмагу НОМЕР_1, що

знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

Відповідач - приватний підприємець

ОСОБА_1 м. Ізяслав в судове засідання не з'явився, витребуваних судом

документів не подав.

Розглядом матеріалів справи встановлено

наступне.

1 червня 2003р. між Ізяславським

районним споживчим товариством  та

товариством з обмеженою відповідальністю “Сьомий континент”, правонаступни ком

якого є товариство з обмеженою відповідальністю “Рієлтер 7К”, було укладено

договір передачі в оренду майна.

На виконання зазначеного договору

на підставі акту приймання-передачі від 1.12.2003р. позивач отримав у строкове

платне користування частину приміщення торгівельного залу загальною площею 290

кв.м., розташованого на 2-му поверсі Універмагу НОМЕР_1, який знаходиться за

адресою: АДРЕСА_1

Згідно із п. 7.1. вказаного

договору його було укладено сторонами строком на п'ять років.

У вересні 2005 року позивачу стало

відомо, що частину приміщень Універмагу НОМЕР_1, в т.ч. приміщення

торгівельного залу Уні вермагу НОМЕР_1, які перебували в користуванні позивача,

було відчуженні громадянину ОСОБА_2.

13 вересня 2005 р. гр.ОСОБА_2

звернувся до Ізяславського районного суду з позовом про розірвання вказаного

вище договору передачі в оренду майна від 1.12.2003р.

Рішенням Ізя славського районного

суду від 1.02.2006р., винесеного у справі, порушеній за позовом гр.ОСОБА_2,

заявлені позовні вимоги було задоволено частково, зобов'язано позивача

повернути гр.ОСОБА_2 приміщення третього поверху Універмагу НОМЕР_1, який

знаходиться в АДРЕСА_1, усунути перешкоди в користуванні даним приміщенням,

звільнити неза конно зайняти ним приміщення після вступу рішення в законну силу

та зайняти приміщення від повідно до договору оренди.

Як вбачається із змісту зазначеного

вище рішення, його винесено Ізяславським районним судом з огляду на те, що

будівля Універмагу НОМЕР_1 є триповерховою, згідно договору передачі в оренду

майна від 1.06.2003р. позивач повинен був зайняти приміщення торговельного

залу.

Дослідивши матеріали справи та

заслухавши доводи представників сторін, суд дійшов до наступних висновків. 

Відповідно ст.49 Закону України

„Про власність” володіння майном вважається правомір ним, якщо інше не буде

встановлено судом, третейським судом.

Згідно із ст.50 цього ж закону

власник має право вимагати повернення (віндикації) свого майна з чужого

незаконного володін ня.

У відповідності до ч.5 ст.48 Закону

України „Про власність" положення щодо захисту права власності поширюються

також на особу, яка хоч і не є власником, але володіє майном на праві повного

господарського відання, оперативного управління, довічного успадковуваного

володіння або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором. Ця особа

має право на захист свого володіння також від власника.

Аналогічного змісту норми містяться

і в ЦК України. Так, згідно із ст.395 ЦК України од ним із видів речових прав

на чуже майно є право володіння. Відповідно до ст.396 ЦК України особа, яка має

речове право на чуже майно, має право на захист цього права відповідно до по ложень

Глави 29 цього кодексу. Одним із способів захисту права власності у

відповідності до ст.387 ЦК України є витребування власником, а в розумінні

ст.396 ЦК України - особою, яка має речове право на чуже майно, свого майна від

особи, яка незаконно, без відповідної правової під стави заволоділа ним.

Як вбачається з матеріалів справи,

Ізяславським  районним споживчим

товариством  було укладено договір оренди

від 01.10.2005року з приватним підприємцем 

ОСОБА_1  під час дії договору

оренди вказаного  приміщення від

01.06.2003року, укладеного з позивачем, чим було порушено його права та

охоронювані законом інтереси.

Відповідно до ст. 215 Цивільного

кодексу України  підставою недійсності

правочину є  недодержання  в  момент

вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою

- третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

В ст. 203 Кодексу Зміст  правочину 

не може суперечити цьому Кодексу, 

іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна

мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину

має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі,

встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на

реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин, що вчиняється батьками

(усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх,

неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Таким чином , правочин (договір)

від 1.10.2005року на час його укладення не відповідав вимогам закону і тому є

недійсним.

Під час розгляду справи

відповідачем було надано для огляду заяву ОСОБА_1, подану ні ім'я орендодавця,

про припинення дії договору   оренди, яку

було ним погоджено.

Приймаючи до уваги, що відповідачем

було звільнено  орендоване приміщення ще

до подання позову( що було підтверджено представниками сторін у судовому

засіданні), в частині вимог стосовно виселення ПП ОСОБА_1 з орендованого

приміщення належить відмовити.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне

забезпечення судового процесу  відповідно

до ст.49 ГПК України покласти на відповідачів пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.44,49,82-84, 116

Господарського процесуального кодексу України, суд - 

вирішив:

Позов  Товариства з обмеженою відповідальністю

"Ріелтер 7К" м. Хмельницький  

до Ізяславського районного споживчого товариства м. Ізяслав та

Приватного підприємця ОСОБА_1 м. Ізяслав 

про визнання правочину недійсним та витребування майна із чужого

незаконного володіння задоволити частково.

Визнати недійсним договір здачі в

операційну оренду основних засобів, укладений 1.10.2005р. між Ізяславським

районним споживчим товариством і підприємцем ОСОБА_1.

Стягнути з Ізяславського районного

споживчого товарист ва ( Хмельницька обл., м. Ізяслав, вул. Шевченка, 54, код

ЄДРПОУ 30003990) на користь Товариства з обмеженою відповідальніс тю

"Ріелтер 7К" (29000, м. Хмельницький, вул. Чорновола, 88, код ЄДРПОУ

32179864)  42грн. ( сорок дві гривні)

50коп. державного мита, 29грн. ( двадцять дев'ять гривень) 50коп. витрат на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з Приватного підприємця

ОСОБА_1 (АДРЕСА_2 ідентифікаційний код НОМЕР_2) на користь Товариства з

обмеженою відповідальніс тю "Ріелтер 7К" (29000, м. Хмельницький, вул.

Чорновола, 88, код ЄДРПОУ 32179864) 

42грн. ( сорок дві гривні) 50коп. державного мита, 29грн. ( двадцять

дев'ять гривень) 50коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового

процесу.

Видати накази.

В решті позову відмовити. 

                              Суддя                                                                     

В.О. Шпак

Віддруковано

в 3-х примірниках:

1.          до справи; 2.          позивачу; 3.відповідачу.