Рішення

від 09.02.2011 по справі 13/367-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

13/367-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09.02.11 р.

Справа №13/367-10

За позовом  товариства з обмеженою відповідальністю „Гармонія-21”, м. Київ   

до  товариства з обмеженою відповідальністю „Вега-прим”, м. Підгороднє Дніпропетровської області   

про стягнення 31 969,08 грн.

Суддя  Первушин Ю.Ю.

Представники:

  від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився; 

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гармонія–21" (далі –позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вега–Прим" (далі –відповідач) про стягнення на свою користь суму заборгованості у розмірі 31 969,08 грн., з яких 28 896,25 грн. – основний борг, 3 072,83 грн.–сума неустойки за період з 27 травня 2010 року по 27 листопада 2010 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем неналежним чином виконуються зобов'язання по оплаті поставленого товару, покладені на нього за договором поставки №ВП-30569 від 01 січня 2009 року.

Позивач зазначає, що відповідно до умов договору відповідачу був поставлений товар, який оплачений частково з порушенням строків оплати, відповідно до актів звірки розрахунків від 31.12.2009 р.  заборгованість відповідача за договором поставки становила 51 830,53 грн., в зв'язку з постійним порушенням відповідачем умов оплати 25, 26 травня 2010 р. були повернені товарні залишки на суму 11 057,27 грн., тобто сума заборгованості за реалізовані товари станом на 26.05.25010 р. підлягала оплаті  у розмірі 40 773,26 грн.,  09.09.2010 р. між позивачем та відповідачем було укладено угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 11 842,42 грн., але остаточний розрахунок  відповідачем не був здійснений, та станом на 27.11.2010 р. сума заборгованості відповідача складає 28 896,25 грн.

Відповідальність за прострочення оплати у вигляді пені, яка нарахована позивачем у розмірі 3 072,83 грн. передбачена п. 8.9 Договору. Як на правову підставу свої позовних вимог позивач посилається на ч. 1 ст. 173, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України.

Відповідач відзив на позов не надав, представник відповідача в судові засідання  призначені для розгляду справи 11.01.2011 р., 25.01.2011 р., 09.02.2011 р. не з'явився. Про дату, час, та місце проведення судових засідань відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення рекомендованих поштових відправлень з ухвалами суду, які є в матеріалах справи.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними  їм процесуальними  правами,  виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів  до всебічного, повного  та  об'єктивного  дослідження  всіх  обставин справи.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розгляд справи відкладався з 11.01.2011 р. до 25.01.2011 р., з 25.01.2011р. до 03.02.2011 р.

В зв'язку з хворобою судді Первушина Ю.Ю. розгляд справи призначений на 03.02.2011 р.  було відкладено на 07.02.2011 р.

В зв'язку з хворобою судді Первушина Ю.Ю. розгляд справи призначений на 07.02.2011 р.  було відкладено на 09.02.2011 р.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу представником позивача не заявлялось.

В судове засідання  09.02.2011 р. представники сторін не з'явилися.

В судовому засіданні  09.02.2011 р. було винесено рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

                                                     ВСТАНОВИВ:          

01 січня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Гармонія –21" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вега Прим" (покупець) було укладено договір поставки № ВП - 30569 (далі –договір), відповідно до умов п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити товар в строки, обумовлені цим договором, відповідно до замовлення покупця, що є невід'ємною частиною договору, а покупець прийняти його та оплатити на умовах, обумовлених в додатку № 4 до цього договору "Додаткові умови", що є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 2.1 Договору, асортимент та ціна товару узгоджується в специфікаціях до договору. Специфікація затверджується сторонами в встановленій формі і є невід'ємною частиною договору.

Згідно з п. 3.1 Договору, постачальник здійснює поставку товару в пункт доставки відповідно до замовлення покупця власними транспортними засобами та за свій рахунок.

Пунктом 7.1 Договору встановлено, що загальна сума договору складає суму товару, отриманого по всім накладним.

Покупець проводить оплату за поставлений товар шляхом банківського перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника в строк, встановлений сторонами в п. 6 Додатку № 4 до цього договору «Додаткові умови»(п. 7.2 Договору).

Згідно положень Додатку №4 до договору №ВП-30569 від 01 січня 2009 року покупець здійснює оплату за поставлений товар шляхом банківського перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника за проданий покупцем товар кожні 30 (тридцять) календарних днів.

Позивач посилається на часткову оплату відповідачем поставленого товару та наявністю боргу у розмірі 28 896 грн. 25 коп., що і є причиною спору.

Відповідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Стаття 526 Цивільного кодексу України встановлює вимогу щодо виконання зобов'язань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

В силу ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Правовідносини, що склалися між сторонами, є правовідносинами поставки, які регулюються нормами законодавства про поставку, в тому числі параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших  цілях, не пов'язаних з особистим,  сімейним,  домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі –продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар)  у власність другій стороні  (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, з огляду на положення Додатку №4 до договору №ВП-30569 від 01 січня 2009 року, сторонами не було узгоджено та встановлено строків реалізації товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь –який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем на адресу відповідача направлено письмову претензію № 2 від 12.01.2011 р. про сплату заборгованості у сумі 28 896,25 грн., та надано відповідні докази її направлення (а.с. 114 –116).

З огляду на умови Договору щодо строку оплати поставленого товару, строк оплати поставленого товару, є таким, що настав.

Як вбачається з Акту звірки взаєморозрахунків між Товариством з обмеженою відповідальністю "Гармонія - 21" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вега - Прим" станом на 31.12.2009 р., підписаного повноважними представниками сторін, підписи скріплено печатками (а.с. 49), заборгованість відповідача на користь позивача складає 51 830,58 грн.

Відповідачем повернуто позивачу товарні залишки на загальну суму 11 057,27 грн., що підтверджується відповідними накладними про повернення (а.с. 50 –83).

09 вересня 2010 року між позивачем та відповідачем укладено угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог №593 –09/09/2010 на суму 11 842,42 грн. (а.с. 84).

Доказів оплати поставленого товару відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу, його розміру не спростував.

За наведеного, є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу у розмірі 28 896,25 грн.

Крім основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача пеню за період з 27 травня 2010 року по 27 листопада 2010 року у розмірі 3 072,83 грн.

Разом з тим, суд не вбачає підстав для задоволення вимог про стягнення пені з огляду на наступне.

Пунктом 8.9 Договору встановлено, що в разі прострочки оплати товару постачальник стягує  з покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми несплаченого в строк товару за кожний день прострочки платежу.

В наданому позивачем розрахунку суми боргу не вказано на підставі яких документів відбувалося нарахування штрафних санкцій, оскільки згідно положень Додатку №4 до договору №ВП-30569 від 01 січня 2009 року покупець здійснює оплату за поставлений товар шляхом банківського перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника за проданий покупцем товар кожні 30 (тридцять) календарних днів, а отже сторонами не було узгоджено та встановлено строків реалізації товару.

Між тим, як встановлено вище, претензія №2 від 12.01.2011 р. про сплату заборгованості у сумі 28 896,25 грн. направлена відповідачу 13.01.2011 р., що підтверджується квитанцією про відправлення цінного листа (а.с. 114), а неустойка нарахована позивачем за період з 27 травня 2010 року по 27 листопада 2010 року, а отже суд доходить висновку, що позивачем неправомірно нарахована неустойка за вищевказаний період, в якому строк виконання зобов'язання не настав.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно з ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 526, ч. 2 ст. 530, ст.ст. 611, 612, 625, 629, 655, ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу  України,  ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75,  82-87, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

                                                     ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вега Прим" (52001, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, м. Підгородне, вулиця Пушкіна, буд. 6; код ЄДРПОУ 33669196) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Гармонія - 21" (03061, м. Київ, проспект Відрадний, 95; код ЄДРПОУ 25390120) суму основного боргу у розмірі  28 896,25 грн. (двадцять вісім тисяч вісімсот дев'яносто шість  грн. 25 коп.), державне мито у сумі 288,97 грн. (двісті вісімдесят вісім грн. 97 коп.), витрати на оплату інформаційно – технічного забезпечення судового процесу у сумі 213,32 грн. (двісті тринадцять грн. 32 коп.)

Видати наказ.

В задоволенні решти позову – відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя

 Ю.Ю. Первушин

Повний текст рішення складено17.02.2011 р.