Рішення

від 14.02.2011 по справі 3/16-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

3/16-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.02.11р.

Справа № 3/16-11

За позовом  Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго", м. Дніпропетровськ в особі Новомосковського району електричних мереж, м. Новомосковськ 

до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Фітолайф", м. Дніпропетровськ 

про стягнення 179,13 грн.

Суддя  Юзіков С.Г.

Представники:

позивача - Черевко О.О., довіреність № 329 від 20.05.10р.

відповідача - не з'явився (про час і місце засідання суду сповіщений належно)

СУТЬ СПОРУ:

Позивач просить стягнути з Відповідача борг 179,13 грн.

Відзив на позов та документи витребувані ухвалами суду не надав.

Клопотання про відкладення розгляду спору від Відповідача не надходило.

Згідно зі ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника Позивача, господарський суд

встановив:

01.10.2002р. сторонами укладено договір про постачання електричної енергії                 № 529/24 (далі Договір), предметом якого є постачання електроенергії Позивачем та оплата спожитої електроенергії Відповідачем (п.1.1 Договору).

У додатку №1 до Договору  сторони погодили обсяги постачання електроенергії.  

Пунктом 4.5 Договору обумовлено, що у разі споживання електроенергії понад обсяг, що обумовлений цим договором на розрахунковий період, Відповідач сплачує Позивачеві вартість усієї спожитої електричної енергії на розподільчий рахунок за чинним роздрібним тарифом, а також здійснює оплату через застосовану санкцію за таке порушення умов договору в сумі чотирикратної вартості різниці між фактично спожитою і договірною величинами електричної енергії, на поточний рахунок Позивача протягом 5-ти днів з моменту отримання рахунку постачальника. У разі перевищення договірної величини потужності Відповідач сплачує Позивачу п'ятикратну вартість різниці між найбільшою величиною потужності, що зафіксована в актах протягом розрахункового періоду, та договірною величиною потужності.

Позивач  на виконання Договору постачав електроенергію Відповідачеві.

Відповідно до ч.5 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" споживачі  (крім  населення,  професійно-технічних навчальних закладів  та  вищих  навчальних  закладів  I-IV рівнів акредитації державної  і  комунальної  форм  власності)  у  випадку споживання електричної  енергії  понад  договірну  величину  за розрахунковий період  сплачують  енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

        Відповідач  у березні, квітні 2008р. перевищив договірні обсяги споживання електроенергії на 340 кВт/г, про що Позивачем зазначено у відповідних повідомленнях  Відповідачеві.  У зв'язку з цим, станом на 01.10.2010р., у Відповідача утворився борг за понад договірне використання електроенергії, що за розрахунками Позивача становить 177,58 грн.    

Відносини, що виникли між сторонами у справі є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі статтею 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України,  одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов  не  допускається,  якщо  інше  не   встановлено договором або законом.  Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання.   Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

        Згідно зі ст. 216-217, 230-231 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Пунктом 4.6 Договору обумовлено, що у разі несвоєчасних розрахунків споживач на момент погашення заборгованості сплачує енергопостачальнику пеню за кожен день прострочення платежу за споживання електроенергії у розмірі 0,5 % але не більше подвійної величини облікової ставки Національного банку України. Пеня перераховується енергопостачальником, починаючи з першого дня після дати розрахунку, що наведені  в          п. 4.2 і 4.3 Договору, а також після 5-денного терміну з дня одержання рахунка-фактури на інші платежі.

На прострочений борг Відповідача Позивачем  нарахована пеня у розмірі 1,55 грн.

Відповідач не надав суду доказів відсутності боргу чи контррозрахунку стягуваної суми.

Відповідно до ст. 33, 34  ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які  відповідно  до  законодавства  повинні бути  підтверджені  певними  засобами  доказування,   не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

До матеріалів справи Позивачем надано докази погашення Відповідачем, після порушення провадження у даній справі, суми основного боргу, а саме –банківську виписку. У зв'язку з цим, провадження у частині вимог про стягнення з Відповідача 177,58 грн. підлягає припиненню за відсутності предмету спору.

Оскільки Позивачем до позовної заяви не додано обґрунтованого розрахунку пені, а заявлено її до стягнення в сукупності з основним боргом -179,13 грн.,    вимоги Позивача про стягнення з Відповідача пені задоволенню не підлягають, оскільки суд позбавлений можливості перевірити правильність її нарахування.

Згідно зі ст. 49 ГПК України, судові витрати  слід покласти на обидві сторони, пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 33, 34, 44, 49, 75, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, 82-85, 115-118 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Провадження у частині вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фітолайф" (49006, м. Дніпропетровськ, пр. Кірова, 20/79, код ЄДРПОУ 31780754) 177, 58 грн. припинити.

        Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фітолайф" (49006, м. Дніпропетровськ, пр. Кірова, 20/79, код ЄДРПОУ 31780754)  на користь Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго", м. Дніпропетровськ в особі Новомосковського району електричних мереж (51200, м. Новомосковськ, вул. Стадіонна, 25, код ЄДРПОУ05434588) 101, 12 грн.  –витрат по сплаті державного мита, 234, 00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.  

У решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання його повного тексту.

Суддя                                                                                                                   С.Г. Юзіков           

Рішення підписане