Рішення

від 14.02.2011 по справі 13/369-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

13/369-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.02.11р.

Справа № 13/369-10

За позовом  товариства з обмеженою відповідальністю „Союз-Авто Лубрікантс”,

м. Дніпропетровськ   

до   товариства з обмеженою відповідальністю „Дніпробетон”, м. Дніпропетровськ    

про стягнення 14 184,03 грн.

Суддя  Первушин Ю.Ю.

Представники:

  від позивача: Кравченко  Ю.О.- представник, довіреність від 13.01.2011р .№148;

                         Єгошкін І.М.- представник, довіреність  від 13.01.2011р. №149;

від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Союз-Авто Лубрікантс" (далі –позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпробетон" (далі –відповідач) про стягнення на свою користь суму заборгованості у розмірі 14 184,03 грн., та просить з метою забезпечення позову прийняти заходи по забезпеченню позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем неналежним чином виконуються зобов'язання по сплаті за отриманий  товар згідно до видаткових накладних №РН-0001679 від 09.07.2010 р.,  №РН-0001749 від 20.07.2010 р.

Позивач зазначає, що за усною домовленістю відповідачу був поставлений товар, за умови часткової передплати, але остаточний розрахунок  відповідачем не був здійснений, та станом на дату звернення до суду (06.12.2010 р.) сума заборгованості відповідача складає 14 184,03 грн.

Відповідач відзив на позов не надав, представник відповідача в судові засідання  призначені для розгляду справи 13.01.2011 р., 03.02.2011 р., 14.02.2011 р.  не з'явився.

В зв'язку з хворобою судді Первушина Ю.Ю. розгляд справи призначений на 03.02.2011 р.  було відкладено на 07.02.2011 р.

В зв'язку з хворобою судді Первушина Ю.Ю. розгляд справи призначений на 07.02.2011 р.  було відкладено на 14.02.2011 р.

Про дату, час, та місце проведення судових засідань відповідач повідомлявся належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення рекомендованих поштових відправлень з ухвалами суду, які є в матеріалах справи. За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними  їм процесуальними  правами,  виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів  до всебічного, повного  та  об'єктивного  дослідження  всіх  обставин справи.

Суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу представником позивача не заявлялось.

В судовому засіданні 14.02.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення, згідно ст. 85  Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані докази, суд, -

                                                        ВСТАНОВИВ:          

06 липня 2010 року за усною домовленістю між Товариством з обмеженою відповідальністю „Союз-Авто Лубрікантс” (продавець) та  товариством з обмеженою відповідальністю „Дніпробетон” (покупець),  продавець зобов'язався  передати, а покупець прийняти та оплатити мастильні матеріали (товар) у кількості, за номенклатурою, цінами, строками та умовами домовленості.

Позивач зазначає, що здійснив поставку відповідачу мастильних матеріалів: ТНК Емульсор Бетрол (180кг) у кількості 4 шт., ТНК-Revolux D2 15W 40 (180 кг.), масло моторное - 1 шт., ТНК Дзель Турбо Ойл SАЕ 30 (М-10ДМ) (4л) - 10 шт.,  на підставі видаткових накладних №РН-0001679 від 09.07.2010 р.,  №РН-0001749 від 20.07.2010 р.  на загальну суму 14 624,03 грн. (з ПДВ) (а.с. 18, 19). Вказана поставка здійснювалася на підставі усного договору, укладеного у спрощений спосіб шляхом прийняття до виконання заявки покупця на товар та підписання накладної. Представник відповідача отримав товар за видатковими накладними  №РН-0001679 від 09.07.2010 р. на суму 5398,03 грн.,  №РН-0001749 від 20.07.2010 р. на суму 9226,00 грн., що підтверджується підписами та печатками посадових осіб відповідача, податковими накладними №1697 від 09.07.2010 р., та №1464 від 20.07.2010 р. На оплату вказаної поставки позивачем  було виставлено відповідачу відповідні рахунки для сплати: рахунок –фактура №СФ-0001587 від 06.07.2010 р. на суму 5398,03 грн., рахунок –фактура №СФ-0001679 від 14.07.2010 р. на суму 9 226,00 грн. (а.с. 14,15). Вказані рахунки не  були сплачені відповідачем. 15.11.2010 р. позивач направив на адресу відповідача претензію про погашення заборгованості за видатковими накладними  №РН-0001679 від 09.07.2010 р.,  №РН-0001749 від 20.07.2010 р.  у розмірі 14 184,03 грн., відповідь на яку позивач не отримав, які і докази сплати заборгованості, станом на дату звернення позивача  до суду.

Вивчивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Приписами статті 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням,  проведеним належним чином.

На підтвердження заборгованості у розмірі 14 184,03 грн. позивач надав копію  оборотно сальдової відомості  по рахунку відповідача за період 01.06.2010 р. - 30.09.2010 р., що підтверджує стан розрахунків між сторонами станом на 30.09.2010 р., що підписана представниками продавця та покупця  (а.с.22), акт звірки розрахунків між сторонами станом на 27.12.2010 р. та докази його направлення на адресу відповідача (а.с. 30, 31).

Відповідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Стаття 526 Цивільного кодексу України встановлює вимогу щодо виконання зобов'язань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

В силу ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Правовідносини, що склалися між сторонами, є правовідносинами поставки, які регулюються нормами законодавства про поставку, в тому числі параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших  цілях, не пов'язаних з особистим,  сімейним,  домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі –продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар)  у власність другій стороні  (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, сторонами не було узгоджено та встановлено строків сплати за товар, але відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь – який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем на адресу відповідача  направлялася претензія  №122 від 15.11.2010 р. про сплату заборгованості у сумі 14 184,03 грн. (а.с. 25-26). Суду надано відповідні докази направлення та отримання її представником відповідача  (а.с. 23, 24). Але, відповіді на претензію позивач не отримав. З огляду на викладене, строк оплати поставленого товару, є таким, що настав. Як вбачається з акту звірки взаєморозрахунків станом на 27.12.2010 р. (а.с. 30), заборгованість відповідача на користь позивача складає 14 184,03 грн. Доказів оплати поставленого товару відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу, його розміру не спростував, у судові засідання не з'являвся.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно з ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський  суд  за  заявою  сторони,  прокурора  чи  його заступника, який подав позов, або з  своєї  ініціативи  має  право вжити  заходів  до  забезпечення   позову.   Забезпечення   позову допускається  в  будь-якій  стадії  провадження  у  справі, якщо невжиття  таких  заходів  може  утруднити  чи  зробити  неможливим виконання рішення господарського суду.

Суд,  розглянувши заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову, а саме - накладення арешту на майно або грошові кошти відповідача, встановив, що позивачем не надано обґрунтованих доказів та підстав, що підтверджують ускладнення виконання рішення господарського суду, а тому вважає  що заява позивача не підлягає задоволенню.

За наведеного, є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості у розмірі 14 184,03 грн.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись  ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75,  82-87, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

                                                         ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпробетон" (49000, м. Дніпропетровськ, вулиця Гаванська, 4; код ЄДРПОУ 20239861) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Союз-Авто Лубрікантс" (49029, м. Дніпропетровськ , вул. Бородинська, б. 43 А, кв. 2; код ЄДРПОУ 33421145) суму заборгованості у розмірі  14 184,03 грн. (чотирнадцять тисяч сто вісімдесят чотири грн. 03 коп.), державне мито у сумі 141,84 грн. (сто сорок одна грн. 84 коп.), витрати на оплату інформаційно –технічного забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.).

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя

 Ю.Ю. Первушин

Повний текст рішення складено22.02.2011 р.