Рішення

від 17.02.2011 по справі 5005/831/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5005/831/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15.02.11р.

Справа № 5005/831/2011

За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріон плюс", м. Дніпропетровськ    

до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансмаш", м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області 

про стягнення заборгованості у сумі 2 104 770,03 грн.

Суддя  Парусніков Ю.Б.

Представники:

  від позивача: Зарубіна О.О., довіреність № 72 від 19.01.2011 р.;

від відповідача: Свінухов О.В., довіреність № 5-09 від 14.06.2009 р. 

СУТЬ СПОРУ:

21.01.2011 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Оріон плюс», (м. Дніпропетровськ) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансмаш" (м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області) про стягнення на свою користь суми збитків з урахуванням індексу інфляції у сумі 1 488 858,03 грн., пені у сумі 537 618,10 грн. та 3% річних у сумі –78 293,90 грн., а всього: 2 104 770,03 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором поставки від 08.08.2008 р. № 340 щодо оплати вартості поставленого позивачем товару.

У судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги визнав частково, надав відзив на позов, згідно якого просив відмовити у задоволенні позовних вимог позивачу в частині стягнення пені у розмірі 537 618,10 грн. та інфляційних витрат у розмірі 27 872,64 грн., посилаючись на пропуск позивачем строку позовної давності та завищеним розміром індексу інфляції.

У судовому засіданні 15.02.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

08.08.2008 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Оріон плюс»(далі - Позивач) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Трансмаш" (далі - Відповідач), уклали договір поставки № 340 (далі –Договір), за умовами якого (п.1.) покупець зобов'язався оплатити, а продавець поставити колісні пари РУ1-Ш-950А з буксою по ГОСТ 4835-80, ТУ 24.05816-82, креслення 100.10.000-12сб в ґрунтованому вигляді.

08.08.2008 року між Позивачем та Відповідачем погоджено Специфікацію №1 (Додаток №1 до Договору) на поставку продукції за Договором, згідно якої були погоджені кількість, ціна та строк поставки.

Згідно пункту 3.3. Договору строк поставки Продукції згідно Специфікації, не пізніше 45-ти днів з моменту надходження передплати.

05 та 08 вересня 2008 року Позивачем на адресу Відповідача були поставлені колісні пари РУ1-Ш-950А згідно видаткових накладних РН-0000499 від 05.09.2008 р. в кількості 46 штук та РН-0000502 від 08.09.2008 р. в кількості 46 штук, на загальну суму з ПДВ - 2 269 257,60 грн. підписані та засвідчені печаткою представника Відповідача (а.с. 27, 28).

Факт виконання Позивачем Договірних зобов'язань перед Відповідачем також підтверджується накладними на відпуск готової продукції № 51540 від 29.08.2008 р. та № 51541 від 02.09.2008 р. (а.с. 86, 91).

Згідно п. 5.1. Договору і Специфікації, передбачено порядок поставки і здійснення оплати товару, а саме: - 20% передплати шляхом перерахування грошових засобів на розрахунковий рахунок продавця до 18.08.2008 р. Повна оплата за товар здійснюється до 10.09.2008 року.

Відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань проводив оплати за поставлену Позивачем Продукцію частками, а саме:

- передплата за Договором –451 911,36 грн. в тому числі ПДВ (платіжне доручення від 22.08.2008 р.);

- оплата залізничного тарифу –9 700,00 грн. в тому числі ПДВ (платіжне доручення від 18.09.2008 р.);

- оплата за Договором –700 000,00 грн. в тому числі ПДВ (платіжне доручення від 23.09.2008 р.);

Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобов'язань по оплаті поставленого товару та наявністю боргу Відповідача.

19.02.2009 р. та 06.12.2010 р. Позивачем на адресу Відповідача були надіслані претензії           про повернення грошових коштів за відпущений товар. Відповідач на претензії не відреагував, борг за поставлений товар не сплатив.

Наявність заборгованості Відповідача перед Позивачем у сумі 1 107 646,24 грн. підтверджується актами звірки взаємних розрахунків по Договору (а.с. 21, 85).

Згідно ч.1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання  відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до п. 1 статті 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором  поставки  продавець  (постачальник),  який здійснює  підприємницьку  діяльність,  зобов'язується  передати  у встановлений строк (строки)  товар  у  власність  покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших  цілях, не пов'язаних з особистим,  сімейним,  домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Доказів оплати за поставлений товар Відповідач на вимогу суду не надав, доводи Позивача щодо наявності боргу не спростував.

Окрім того, згідно п. 9.3. Договору за порушення строків оплати Продукції, Покупець сплачує Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки.

Згідно ст. 223 ГК України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення  виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За умовами вказаного Договору поставки Відповідач зобов'язався оплатити поставлену продукцію у строк до 10.09.2008 р., таким чином річний строк щодо стягнення пені починається з 11.09.2008 р.

З урахуванням викладеного, Позивачем пропущено строк позовної давності щодо стягнення пені, що є підставою для відмови у позові в цій частині.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При перевірці судом розрахунків Позивача про стягнення з Відповідача інфляційних нарахувань встановлено, що Позивач у позовній заяві невірно визначив індекс інфляції та відповідно суму інфляційного збільшення загального боргу.

Індекс інфляції за період з 11.09.08 р. по 18.01.11 р. складає 1,319, відтак загальна сума інфляційних витрат складає 353 339,15 грн. замість 381 211,79 грн. заявлених Позивачем до стягнення.

Розрахунок суми боргу в частині стягнення 3% річних повністю відповідає матеріалам справи та Відповідачем не заперечується.

За наведеного вище, є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача основного боргу з урахуванням індексу інфляції у сумі –1 460 985,39 грн. за період з вересня 2008 по грудень 2010 р., 3 % річних у розмірі 78 293,90 грн. за період з 11.09.08р. по 18.01.11р..

У решті позовних вимог слід відмовити.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати по справі підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 1, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансмаш" (49044, Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, Жовтневий район, вул. Дзержинського, буд. 15А –3, квартира 3, ідентифікаційний код 32887752) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю " Оріон плюс" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Плеханова, 34 б, кв.120, офіс 1, ідентифікаційний код 31076085) суму збитків з урахуванням індексу інфляції –1 460 985,39 грн. (один мільйон чотириста шістдесят тисяч дев'ятсот вісімдесят п'ять грн. 39 коп.), 3% річних у розмірі 78 293,90 грн. (сімдесят вісім тисяч двісті дев'яносто три тисячі 90 коп.), а також витрати на оплату державного мита у сумі 15 392,79 грн. (п'ятнадцять тисяч триста дев'яносто дві гривні 79 коп.) та витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у сумі  172,59 грн. (сто сімдесят дві гривні 59 коп.) - про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог – відмовити.

Суддя

 Ю.Б. Парусніков

Дата підписання рішення, оформленого відповідно до вимог ст. 84 ГПК України, - 17.02.2011 р.