Рішення

від 18.02.2011 по справі 13/383-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

13/383-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.02.11р.

Справа № 13/383-10

За позовом  відкритого акціонерного товариства „Енергопостачальна компанія „Дніпрообленерго”, м. Дніпропетровськ  

до   Нікопольського комунального підприємства „Західне”, м. Нікополь Дніпропетровської області 

про стягнення  460 603,96 грн.

Суддя  Первушин Ю.Ю.

Представники:

  від позивача:  Фесенко  В.М.- представник, довіреність від 04.12.2010 р.;

від відповідача: Іванцова  Г.В.- представник, довіреність  від 10.01.2011 р. №08;  

СУТЬ СПОРУ:

Відкрите акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" (далі – позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області  з позовом та просить стягнути з Нікопольського комунального підприємства "Західне" на свою користь суму заборгованості за спожиту з серпня по жовтень 2010 року активну електричну енергію у розмірі 460 603,96 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем неналежним чином виконуються зобов'язання, покладені на нього за договором  №2/44 про постачання електричної енергії

ВАТ «ЕК «Дніпрообленерго»для споживачів (субспоживачів) Дніпропетровської області  від 29.03.2002 р.,  а саме несвоєчасно та не в повному обсязі здійснюється платежі за поставлену активну електроенергію.

Позивач посилається на те, що відповідач виставлені рахунки за спожиту активну електричну енергію, у строки, встановлені договором, оплачував частково, внаслідок чого утворилась заборгованість за поставлену з серпня по жовтень 2010 року включно активну електричну енергію у сумі 460 603,96 грн.

Відповідач, відповідно до відзиву на позов від 10.02.2011р., повідомив, що дійсно ним за спірний період спожито електроенергії на суму 961 839,49 грн., розрахунок за яку проведено частково на суму 501 235,53 грн.  Разом з тим, відповідач звертає увагу суду на те, що ним сплачено грошові кошти у сумі 64 800,00 грн., за серпень 2010 року на суму 64 630,74 грн. та за вересень 2010 року у сумі 169,26 грн., що підтверджується відповідним платіжним дорученням №17 від 30.12.2010 р., а отже сума боргу зменшилась до 395 803,96 грн. Крім того, відповідач просить суд відстрочити виконання рішення по справі в частині стягнення боргу до 31.12.2011 р. В обґрунтування зазначеного прохання, відповідач посилається на те, що Нікопольське комунальне підприємство "Західне" не має можливості скоротити обсяг споживання електроенергії, оскільки вона придбається для забезпечення потреб населення та юридичних осіб послугою з очищення стічних вод. Зупинення цієї діяльності є неприпустимим через непередбачувані санітарно –епідеміологічні наслідки. Також, існує значна дебіторська заборгованість перед відповідачем, що не дозволяє в повній мірі забезпечувати виконання прийнятих на себе господарських зобов'язань.

Розгляд справи відкладався з 20.01.2011 р. до 10.02.2011 р.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу представниками сторін не заявлялось.

В судовому засіданні 10.02.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши доводи представників позивача та відповідача, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд, -

                                                       ВСТАНОВИВ:

29.03.2002 р. між Відкритим акціонерним товариством "Дніпрообленерго" (далі –позивач, енергопостачальник) та Нікопольським комунальним підприємством "Західне" (далі –споживач, відповідач) укладено договір №2/44 про постачання електричної енергії Відкритим акціонерним товариством "ЕК «Дніпрообленерго»для споживачів (субспоживачів) Дніпропетровської області (далі –договір), відповідно до п. 1.1 якого предметом договору є постачання електроенергії енергопостачальником та оплата спожитої електроенергії споживачем.

Відповідно до п. 2.1 Договору обсяги постачання електроенергії та її вартість визначаються відповідно до додатку №1 за тарифами на електроенергію, які визначаються у порядку, затвердженому НКРЕ України.

Згідно з п. 11.4 договору, цей договір укладається на строк до 31 грудня 2003 року і набирає чинності з дня його підписання та вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення строку не буде заявлено однією із сторін про відмову від цього договору  або його перегляд.

Згідно з п. 2.2 Договору постачання електроенергії здійснюється в межах 2100 кВА (кВт) заявленої споживачем потужності.

Споживач зобов'язаний вносити плату за споживання активної електричної енергії у вигляді передоплати виключно коштами. Оплата за активну електроенергію здійснюється до уповноваженого банку на розподільчий рахунок енергопостачальника (п. 4.1 договору).

Згідно п. 4.2 договору, споживач вносить передплату за активну електричну енергію в такому порядку:

- до першої, другої та третьої щотижневої середи розрахункового місяця оплачує за кожний тиждень 30% і з третьої до четвертої середи 10% вартості на розрахунковий місяць обсягу споживання електроенергії.

- остаточний розрахунок здійснюється за фактично спожиту електроенергію у розрахунко-вому  місяці у термін до 7 числа місяця наступного за розрахунковим.

Відповідно до п. 7.1.2 договору споживач зобов'язаний сплачувати за фактично спожиту електричну енергію, а також вносити всі інші платежі за розрахунковий період згідно з діючою ціною (тарифом) у термін, визначений п. п. 4.2, 4.3., 4.5 договору.

Позивач посилається на те, що свої обов'язки за договором виконує належно і в повному обсязі, що підтверджується звітами про споживання електричної енергії відповідачем за період з серпня по жовтень 2010 року (а.с. 17 –19). Відповідачем отримано рахунки на сплату за активну електричну енергію спожиту у серпні –жовтні 2010 року (а.с. 20 –22), але не зважаючи на це, внаслідок невиконання умов договору за відповідачем існувала заборгованість у сумі 460 603,96 грн. за спожиту активну електричну енергію відповідачем станом на 23.11.2010 р., яка не оплачена, що стало причиною подання позову до суду.

Відповідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Стаття 526 Цивільного кодексу України встановлює вимогу щодо виконання зобов'язань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

В силу ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Правовідносини, що склалися між сторонами, є правовідносинами з енергопостачання, які регулюються нормами законодавства про енергопостачання та електроенергетику, в тому числі параграфом 3 глави 30 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі –енергію) споживачеві, який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

З огляду на умови Договору щодо строку оплати вартості спожитої електроенергії, строк оплати вартості  електроенергії, спожитої відповідно до вищезазначених рахунків, є таким, що настав.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з платіжного доручення №17 від 30.12.2010 року, призначення платежу –сплата за договором №2/44, тобто після звернення позивача з позовом до суду та порушення провадження у справі, відповідач оплатив заборгованість у сумі 64 800,00 грн., що підтверджує позивач у судовому засіданні.

З огляду на викладене, провадження у справі щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у сумі 64 800,00 грн. підлягає припиненню у зв'язку з відсутністю предмета спору на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Доказів повної оплати вартості спожитої електроенергії відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу, його розміру не спростував.

За наведеного, є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу за спожиту активну електроенергію у сумі 395 803,96 грн.

У відзиві на позов відповідач просить суд відстрочити виконання рішення по справі в частині стягнення боргу до 31.12.2011 р.

Пунктом 6 статті 83 Господарського процесуального кодексу України суду при прийнятті рішення надано право відстрочити або розстрочити його виконання. При цьому слід ураховувати приписи ст. 121 Господарського процесуального кодексу України про те, що за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Вирішуючи питання про відстрочення виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Виходячи з того, що обставини, якими відповідач обґрунтовує клопотання про розстрочку виконання рішення є такими, що роблять неможливим негайне виконання рішення суду, клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення до 31.12.2011 р. підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 526, 530, 610, 612, 629, Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 33, 34, 43, 44, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, 82-85, 115-117  Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов  задовольнити.

Припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми боргу у розмірі 68 400,00 грн.

Стягнути з Нікопольського комунального підприємства "Західне" (53225, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Херсонська, 557; код ЄДРПОУ 30926988) на користь Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" (49107, м. Дніпропетровськ, шосе Запорізьке, 22, код ЄДРПОУ 23359034) основний борг у сумі 395 803,96 грн. (триста дев'яносто п'ять тисяч вісімсот три грн. 96 коп.), витрати на оплату державного мита у сумі 4 606,04 грн. (чотири тисячі шістсот шість грн. 04 коп.), витрати на оплату інформаційно –технічного забезпечення судового процесу у сумі 236,00 (двісті тридцять шість грн. 00 коп.).

Видати наказ.

Відстрочити виконання рішення господарського суду до 31.12.2011 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя

 Ю.Ю. Первушин

Повний текст  рішення складено18.02.2011 р.