Постанова

від 07.02.2008 по справі 38/121-07

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Україна

Україна

Харківський апеляційний

господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2008

р.                                                               

Справа № 38/121-07 

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Демченко В.О.,

судді Такмаков Ю.В. , Барбашова С.В.,

при секретарі Соколовій Ю.І.

за

участю представників сторін:

позивача - Олійника О.А.

(дов. № б/н від 24.01.08 р.)

відповідача - ОСОБА_2.

(дов. 1344 № від 21.03.07 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського

апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця

ОСОБА_1, м. Харків (вх. № 3707 Х/3) на рішення господарського

суду Харківської області від 26.11.07 р. по справі № 38/121-07

за позовом Дочірнього

підприємства "Адідас-Україна", м. Харків

до Фізичної особи - підприємця

ОСОБА_1, м. Харків

про стягнення 444543,80 грн., -

встановила:

Рішенням господарського суду Харківської області від 26.11.07р. по

справі № 38/121-07 (судді Прохоров С.А., Тихий П.В., Шарко Л.В.) позовні вимоги

задоволені та стягнуто з Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи

ОСОБА_1 на користь Дочірнього підприємства "Адідас-Україна" 429288,70

грн. основного боргу, 15255,10 грн. пені за прострочення виконання грошових

зобов'язань, 4564,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач з рішенням місцевого господарського суду не погодився,

подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення та неправильне

застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить

оскаржене рішення скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог

відмовити.

Позивач у своїх запереченнях по апеляційній скарзі вважає

апеляційну скаргу безпідставною та такою, що задоволенню не підлягає, а

оскаржене рішення вважає прийнятим з дотриманням норм матеріального та

процесуального права, а тому просить залишити його без змін.

Заслухавши уповноважених представників позивача та відповідача,

які підтримали свої позиції у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги в

межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу

України, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки

судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським

судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого

рішення, колегія суддів встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи, 15 вересня 2006 року між позивачем

та  відповідачем у справі укладено

Контракт № 20062-PSGDA-SH-03130, відповідно до умов якого позивач зобов'язався

передати у власність відповідача, а останній в свою чергу зобов'язався прийняти

та оплатити товари торгової марки "Salomon" колекції 2006 року на

умовах Контракту (далі  -  Контракт).

Позивач обумовлені даним Контрактом обов'язки виконав в повному

обсязі, передавши відповідачеві товар, що підтверджується накладними №

810041119 від 24.10.06 р. на загальну суму 21763,20 грн., № 810041120 від

24.10.06 р. на загальну суму 73498,80 грн., № 8Ю043480 від 21.11.06 р. на

загальну суму 158446,80 грн., № 810043447 від 21.11.06 р. на загальну суму

7436,40 грн., № 810043448 від 21.10.06 р. на загальну суму 53776,20 грн., №

810045893 від 20.12.06 р. на загальну суму 78567,00 грн., № 810045894 від

20.12.06 р. на загальну суму 265998,00 грн., № 810045895 від 20.12.06 р. на

загальну суму 6174,60 грн., № 810046737 від 29.12.06 р. на загальну суму

9834,00 грн. та № 810046738 від 29.12.06 р. на загальну суму 2034,00 грн.

Із матеріалів справи також вбачається, що товар прийнято уповноваженими

особами відповідача ("Покупця") згідно Довіреності серії ЯЕИ № 013638

від 29.10.2006 р., Довіреності серії ЯЕИ № 013637 від 21.11.2006 р.,

Довіреності серії ЯЕИ № 013638 від 21.11.2006 р., Довіреності серії ЯЕИ №

013641 від 19.12.2006 р. та Довіреності серії ЯЕИ № 013643 від 28.12.2006 р.

Всього за вищевказаними документами передано у власність

відповідача товару на загальну суму 677529,00 грн.

Однак позивач в порушення взятих на себе зобов'язань, оплату

вартості прийнятого товару на умовах і в строки, погоджених сторонами за

Контрактом, не провів.

В силу положень п.п. 3.2., 3.9. та 4.4.1. Контракту на відповідача

покладено обов'язок з оплати відвантаженого товару згідно Графіку платежів. При

цьому, Графіком також закріплено зобов'язання з оплати Відповідачем суми

заборгованості в розмірі 244319,00 грн., яка утворилась за зобов'язаннями

Відповідача за іншим Контрактом, а саме № 20061-PSGDA-NT-03130.

Згідно Графіку платежів, який є невід'ємною частиною Контракту та

встановлює порядок виконання обов'язку з оплати товару, оплата товару

здійснюється щомісячно не пізніше ніж за 2 банківські дні до закінчення місяця.

Враховуючи викладене, в жовтні у відповідача виникло зобов'язання

з оплати поставки згідно Графіку на загальну суму 228580,70 грн. Це зобов'язання

мало бути виконано до 27 жовтня 2006 р. Однак зобов'язання частково було

виконано лише 20 листопада 2006 р., тобто з простроченням платежу на 24 дні, на

загальну суму 219691,00 грн. При цьому залишилися несплаченими 8889,70 грн.

У листопаді у відповідача виникло зобов'язання з оплати поставки

згідно Графіку на загальну суму 2196559 грн. та залишалось зобов'язання з

оплати заборгованості за жовтень 2006 р. в розмірі 8889,70 грн. Всього в

листопаді відповідач мав сплатити 228549,10 грн. Це зобов'язання мало бути

виконано до 28 листопада 2006 р. Однак, зобов'язання виконано частково лише в

період з 14 по 29 грудня 2006 р., тобто з простроченням платежу на 16 днів, на

загальну суму 161868,00 грн. При цьому залишилися несплаченими 66681,10 грн.

У грудні у відповідача виникло зобов'язання з оплати поставки

згідно Графіку на загальну суму 362607,60 грн. та залишилось зобов'язання з

оплати заборгованості за листопад 2006 р. в розмірі 66681,10 грн. Всього в

грудні відповідач мав сплатити 429288,70 грн. Це зобов'язання мало бути

виконано до 27 грудня 2006 р. Однак, вказані зобов'язання залишились

відповідачем не виконаними, а сума заборгованості несплаченою.

Таким чином, матеріали справи свідчать про порушення відповідачем

зобов'язання за Контрактом № 20062-PSGDA-SH-03130 від 15.09.2006 р. та несплату

вартості поставленого товару в розмірі та строк, обумовлений сторонами.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має

виконуватися належним чином, у встановлений строк у відповідності з вказівками

закону, договору, а за відсутності таких вказівок - у відповідності до звичайно

пред'явлених вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України,

суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні

виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших

правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання

зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Невиконання зазначених положень в силу ст. 610 Цивільного кодексу України, є

порушенням зобов'язання.

Виходячи з наведеного, а також враховуючи те, що сума основного

боргу відповідачем не оспорена і доказів погашення заборгованості відповідач не

надав, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, в

зв'язку з їх матеріальною обґрунтованістю та правомірністю, і стягнув суму

основного боргу в розмірі 429288,70 грн. з відповідача на користь позивача.

В силу п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, наслідком

порушення зобов'язання є, зокрема, сплата неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до загальних засад відповідальності учасників

господарських відносин, сторони пунктом 7.2. спірного Контракту передбачили, що

у випадку порушення відповідачем строків оплати товару, встановлених

Контрактом, позивач має право вимагати від відповідач сплати пені в розмірі

подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період такого прострочення, від

простроченої суми за кожний день прострочення, що відповідає вимогам розділу V

Господарського кодексу України та Закону України "Про відповідальність за

несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР,

у зв'язку з чим господарський суд визначився, що вимоги ДП

"Адідас-Україна" в частині стягнення пені в розмірі 15255,10 грн. також

підлягають задоволенню.

Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії

суддів, повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи,

їм надана правильна та належна правова оцінка, тому підстав для задоволення

апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення колегія суддів не

вбачає, оскільки відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу

України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що

ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі

всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України

доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд

у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на

яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають

значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України

кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на

підставу своїх вимог і заперечень.

В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які

свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів,

якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач

обґрунтовує заперечення проти позову.

При цьому, згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу

України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути

підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими

засобами доказування.

На думку колегії суддів, позивач обґрунтував та належним

чином  довів належними та допустимими

доказами правомірність своїх позовних вимог до відповідача. Разом з цим, факти,

викладені в апеляційній скарзі відповідачем і його посилання на незаконність та

необґрунтованість рішення суду першої інстанції, не знайшли свого

підтвердження.

Так, заявник апеляційної скарги вказує на те, що господарським

судом порушено вимоги положень ст. ст. 33, 38 Господарського процесуального

кодексу України, а саме не витребувано у позивача бухгалтерських та

розрахункових документів, необхідних для складання акту звірки, оскільки

частина боргу відповідачем була погашена.

Однак вказані посилання не приймаються до уваги колегією суддів,

оскільки із матеріалів справи вбачається, що ухвалою господарського суду

Харківської області від 07.11.07р. відповідача зобов'язано направити до

позивача уповноваженого представника з відповідними документами для проведення

звірки розрахунків, про результати якої повідомити суд першої інстанції. Однак

відповідач вимоги вказаної ухвали не виконав, уповноваженого представника для

проведення звірки не направив та від проведення звірки взаєморозрахунків

ухилився. Доказів відмови позивача від проведення такої звірки відповідачем не

надано. При цьому, згідно з ч. 3 ст. 22 Господарського процесуального кодексу

України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм

процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав та охоронюваних законом

інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та

об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Більш того, жодних доказів в підтвердження доводів заявника

апеляційної скарги щодо сплати частини заборгованості та її розміру, з

посиланням на конкретні документи, відповідачем як суду першої так і

апеляційної інстанції не надано. Разом з тим, відповідач не був обмежений в

поданні додаткових доказів в обґрунтування 

своїх заперечень проти вимог позивача. Належних доказів існування іншого

розміру заборгованості, ніж заявлений у позові, відповідач судам не представив.

В даному випадку, заборгованість відповідача підтверджується й

іншими доказами, наданими позивачем до матеріалів справи, а саме належним чином

завіреними копіями первинних документів - 

накладними та довіреностями на отримання товару, які містять відомості

про господарські операції та підтверджують їх здійснення, та доказами часткової

сплати вартості отриманого від позивача товару за спірним Контрактом та

зазначених накладних.

Відповідач в своїй апеляційній скарзі також стверджує, що надані

позивачем в обґрунтування його вимог накладні та довіреності не відповідають

вимогам чинного законодавства, оскільки довіреність на отримання ТМЦ була

вчинена в простій письмовій формі, що не відповідає вимогам щодо представництва

фізичних осіб, а накладні підписані з боку відповідача невідомою особою без

розшифрування підпису.

Проте, вказані твердження необґрунтовані та не узгоджуються з

приписами чинного законодавства, з огляду на те, що відповідачем не надано  жодного належного доказу невідповідності

вказаних документів вимогам чинного законодавства та чіткого посилання на його

конкретні норми.

Так, довіреність на одержання цінностей є первинним документом, що

фіксує  рішення  уповноваженої 

особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної

особи одержати для  підприємства

визначені перелік та кількість цінностей. Без довіреності не може бути створено

інший первинний документ - накладну-вимогу, товарно-транспортну накладну,  який є дозволом для   здійснення  

господарської  операції з відпуску

цінностей і відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік

та фінансову звітність в Україні" підставою для її бухгалтерського обліку.

Порядок видачі,    реєстрації   довіреностей   на  

одержання товарно-матеріальних цінностей регулюється Інструкцією про

порядок реєстрації  виданих, повернутих і

використаних довіреностей на одержання цінностей. Пунктом 2 Інструкції

визначено,  що  сировина, матеріали,  паливо, запчастини, інвентар  та   

інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові  документи 

і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безоплатно тільки

за довіреністю одержувача.

Враховуючи вказане, колегія суддів вважає, що наявні в матеріалах

справи довіреності  відповідають  затвердженій типовій формі № М-2, заповнені у

відповідності з вимогами Інструкції і видані уповноваженою особою, а тому

посилання відповідача на їх невідповідність вимогам чинного законодавства до

уваги не приймаються.

Колегія суддів також вважає необхідним зазначити, що матеріали

справи свідчать про те, що заявник апеляційної скарги ні до моменту звернення

позивачем з даними позовними вимогами до господарського суду ні в процесі розгляду

даної справи по суті, не звертався у встановленому порядку до правоохоронних

органів стосовно факту підписання спірних накладних невідомими особами з боку

відповідача. Окрім того, належних доказів отримання товару від позивача по

спірним накладним не уповноваженими особами з боку відповідача, останнім не

надано.

Твердження відповідача про те, що поставка йому спортивного товару

за Контрактом № 20061-PSGDA-SH-0313 взагалі позивачем не здійснювалася, не

знайшли свого підтвердження  в суді

апеляційної інстанції.

Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного

господарського суду вважає, що апеляційна скарга відповідача позбавлена

фактичного та правового обґрунтування на її підтвердження, рішення

господарського суду Харківської області від 26.11.2007р. по справі № 38/121-07

прийняте без порушень норм матеріального та процесуального права, а доводи

відповідача з яких подана апеляційна скарга про скасування рішення, не можуть

бути підставою для його зміни чи скасування.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 43, 99, 101, п. 1 ст.

103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

апеляційного господарського суду,  -

постановила:

Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Харків

залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 26.11.2007р.

по справі № 38/121-07 залишити без змін.

Головуючий

суддя                                                                   

Демченко В.О. 

Суддя                                                                               Такмаков

Ю.В. 

Суддя                                                                              

Барбашова С.В.