Постанова

від 02.03.2011 по справі 2а/2570/706/2011

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

                                                                                 Справа №  2а/2570/706/2011

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

02 березня 2011 р.                                                                                    м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді                                                            Клопот С.Л.,

при секретарі                                                                      Герасенко А.В.,

з участю представника позивача

відповідача

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Борзнянського районного центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_1 про стягнення незаконно виплаченого матеріального забезпечення,  -

                                                 В С Т А Н О В И В:

Борзнянський районний центр зайнятості - робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 про стягнення незаконно виплаченого матеріального забезпечення в розмірі 4914,76 грн. Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідач в період з 10.04.2008 року по 29.03.2009 року перебував на обліку в Борзнянському РЦЗ та отримував допомогу по безробіттю, в той час як був зареєстрована в якості суб’єкта підприємницької діяльності, про що не повідомив Борзнянський РЦЗ, що, в свою чергу, є порушенням Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». За таких обставин відповідач не мала права перебувати на обліку в центрі зайнятості та отримувати допомогу по безробіттю.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала та просила його задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Відповідач в судовому засіданні  позовні вимоги не визнав, в їх задоволенні просив відмовити в повному обсязі, оскільки він подав заяву до державного реєстратора для припинення підприємницької діяльності 25.03.2008 року, а тому вважає, що підстав для стягнення з нього отриманих коштів матеріального забезпечення не має, так як допомогу отримував на законних підставах.   

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про зайнятість населення» безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

В Україні до зайнятого населення, відповідно до п. б ч. 3 ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення», належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах, зокрема, громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України «Про особисте селянське господарство».

Пунктом 1 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 р. N 219 до державної служби зайнятості за сприянням у працевлаштуванні можуть звертатися всі незайняті громадяни, які бажають працювати, а також зайняті громадяни, які бажають змінити професію або місце роботи, влаштуватися на роботу за сумісництвом чи у вільний від навчання час.

Згідно акту розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення № 10 від 19.11.2010 року встановлено, що ОСОБА_1 03.04.2008 року звернувся до державної служби зайнятості за сприянням у працевлаштуванні та, в зв’язку з відсутністю підходящої роботи 10.04.2008 року, Борзнянським РЦЗ було прийнято рішення про надання статусу безробітного та призначена виплата допомоги. В заяві відповідачем особисто зазначено, що станом на 10.04.2008 року він не зареєстрований як суб’єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, не отримує пенсію.

На підставі обміну інформації між центрами зайнятості та державними реєстраторами, що здійснюється згідно з Порядком взаємодії суб’єктів інформаційного обміну щодо надання та використання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців, затвердженим наказом Держпідприємництва, ДПА, Держкомстату від 07.12.2005 року № 121/560/406, постановою правління Пенсійного фонду України від 07.12.2005 року № 23-3, постановою правління Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття від 07.12.2005 року № 368, Борзнянським РЦЗ 05.10.2010 року було отримано відомості від державного реєстратора, відповідно до яких ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична особа – підприємець з 29.03.2005 року та державна реєстрація припинення його підприємницької діяльності проведена 02.09.2008 року, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців.   

Відповідно до ст. 43 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців» датою державної реєстрації фізичної особи - підприємця є дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця.

Стаття 46 вищевказаного Закону передбачає, що фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Посилання відповідача на те, що він припинив підприємницьку діяльність до звернення до служби зайнятості, оскільки подав державному реєстратору про це заяву, є неправомірним з огляду на наступне.

Частина 1 статті 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців» передбачає, що державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця проводиться у разі, зокрема прийняття фізичною особою - підприємцем рішення про припинення підприємницької діяльності.

Відповідно до ст. 47 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців» для внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення фізичної особи - підприємця щодо припинення нею підприємницької діяльності фізична особа - підприємець або уповноважена нею особа повинні подати державному реєстратору (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) такі документи: заяву про припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем; документ, що підтверджує внесення плати за публікацію повідомлення про прийняття фізичною особою - підприємцем рішення щодо припинення підприємницької діяльності.

Для проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем за її рішенням фізична особа - підприємець або уповноважена нею особа не раніше двох місяців з дати публікації повідомлення у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації подає державному реєстратору особисто (надсилає рекомендованим листом з описом вкладення) або через уповноважену особу такі документи: заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем за її рішенням; свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця; довідку відповідного органу державної податкової служби про відсутність заборгованості по податках, зборах (обов'язкових платежах); довідку відповідного органу Пенсійного фонду України про відсутність заборгованості. За відсутності підстав для залишення документів, які передбачені частиною тринадцятою цієї статті, без розгляду державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця. Дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем є датою державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем.

Аналіз вищевказаних норм законодавства дає підстави вважати, що заява про припинення підприємницької діяльності є лише першим кроком до державної реєстрації припинення підприємницької діяльності, та вподальшому передбачає ряд обов’язкових дій, які передують внесенню державним реєстратором до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця, який, у відповідності до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців», є заключним етапом в процедурі припинення підприємницької діяльності особи.

Таким чином, з наведеного вбачається, що ОСОБА_1 з 29.03.2005 року по 02.09.2008 року, тобто на момент надання статусу безробітного, був зареєстрований в якості фізичної особи –підприємця.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов’язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов’язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Пунктом 6.14 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20 листопада 2000 р. N 307, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 2000 р. за N 915/5136 передбачено, що якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин. Якщо безробітний відмовився добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо їх повернення вирішується у судовому порядку.

За таких обставин, відповідач безпідставно отримував допомогу по безробіттю, оскільки на час звернення до служби зайнятості відносився до зайнятого населення, про що не повідомив центр зайнятості всупереч ст. 36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності.

Згідно наявної в матеріалах справи довідки про виплачене Борзнянським РЦЗ матеріальне забезпечення ОСОБА_1 за період з 10.04.2008 року по 29.03.2009 року становить 4914,76 грн.

На підставі ч. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» директором Борзнянського РЦЗ прийнято наказ № 112 від 29.11.2010 року про повернення коштів в розмірі 4914,76 грн.

Крім того слід зазначити, що з метою досудового врегулювання спору, позивачем 29.11.2010 року було направлено відповідачу листа № 1253, в якому повідомлено про прийняте рішення, запропоновано добровільно повернути незаконно отримане матеріальне забезпечення та роз’яснено право на оскарження наказу. Відповідач вказаний лист отримав 02.12.2010 року, до центру зайнятості вищого рівня або в судовому порядку не оскаржив, однак кошти в добровільному порядку не повернуто.  

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Борзнянського районного центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_1 підлягають задоволенню, оскільки  є законними та обґрунтованими, а незаконно отримане матеріальне забезпечення стягненню на користь Борзнянського районного центру зайнятості.  

Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163, 167, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Борзнянського районного центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Борзнянського районного центру зайнятості – робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття незаконно виплачене матеріальне забезпечення на випадок безробіття в розмірі 4914 (чотири тисячі дев'ятсот чотирнадцять) грн. 76 коп. на р\р 97171300901057 в Чернігівській області, МФО 853592 в ГУДК в Чернігівській області, код 14236887.  .  

Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки, передбачені статтями 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

         Суддя:                                                                                              Клопот С.Л.