Рішення

від 03.03.2011 по справі 5005/1974/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5005/1974/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03.03.11р.

Справа № 5005/1974/2011

За позовом  Фірми "Б-Проект" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю (м.Одеса) 

до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна фабрика "Рейнфорд" (м.Дніпропетровськ) 

про стягнення заборгованості за договором № 2007-03-22 поставки від 06.03.2007р. у загальному розмірі 144 361,50 грн.

Суддя  Дубінін І.Ю.

Представники:

  Від позивача:              Сидорук І.А. - представник (дов. б/№ від 10.01.11р.)

від відповідача:             не з'явився 

СУТЬ СПОРУ:

Фірма "Б-Проект" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю (далі-позивач) звернулося до господарського суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна фабрика "Рейнфорд" (далі-відповідач) про стягнення заборгованості за договором № 2007-03-22 поставки від 06.03.2007р. у загальному розмірі 144 361,50 грн.

Позовні вимоги складаються з наступних сум: 137 315,51 грн. - основний борг, 1 729,05 грн. - інфляційні втрати, 862,20 грн. - 3% річних та 4 454,74 грн. - пеня.

Позивач обґрунтовує свої вимоги невиконанням відповідачем зобов'язань за договором № 2007-03-22 поставки від 06.03.2007р., в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар - етикетку для пакування молочної продукції (пакувальний матеріал) з нанесеним зображенням.

Відповідач у судове засідання не з'явився, відзиву на позов не надав, але був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, що підтверджується поштовим повідомленням № 4900093218103, яке повернулося до господарського суду з відміткою про отримання ухвали суду відповідачем.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними  їм процесуальними  правами,  виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів  до всебічного, повного  та  об'єктивного  дослідження  всіх  обставин справи.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши доводи представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

06.03.2007р. між відповідачем, як покупцем, та позивачем, як постачальником, було укладено договір № 2007-03-22 поставки (далі-договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язався виготовити та передати у власність покупця самоклеючу етикетку для пакування молочної продукції (пакувальний матеріал) з нанесеним зображенням, згідно затвердженого сторонами еталону та технічного завдання (далі-товар) в кількості, строки та за цінами відповідно до специфікацій, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити його. Постачальник передає покупцю товар із супровідними документами на нього. Договір вступив в силу з моменту його підписання та діяв до 31.12.2007р. (п.п. 1.1., 1.2 договору).

Додатковими угодами строк дії договору неодноразово продовжувався, останній раз додатковою угодою № 6 від 28.12.2009р. до договору поставки № 2007-03-22 від 06.03.2007р. строк дії договору було продовжено до 31.12.2010р.

На виконання умов договору, позивач здійснив поставку товару відповідачу на загальну суму 138 377,71 грн.

Поставка товару здійснюється партіями, ціна на нього і його кількість вказується в специфікації і встановлюється на 3 місяця. (п.п. 2.1., 2.2., договору).

Згідно п. 3.1. договору, передача (здача-приймання) товару здійснюється відповідно до накладної на складі покупця. Перехід права власності та ризиків на товар здійснюється в момент отримання покупцем товару.

Згідно п. 2.5. договору, оплата проводиться в безготівковому порядку, шляхом перерахування грошових коштів платіжним дорученням на рахунок постачальника. Факт оплати є надходження грошових коштів на рахунок постачальника.

Відповідно до п. 2.4. договору, покупцю надається відстрочка оплати переданого товару строком на 30 банківських днів.

На підставі п. 2.4. договору, відповідачу була надана вказана відстрочка оплати строком до 30 банківських днів, у зв'язку з чим  відповідач зобов'язаний був оплатити повну вартість товару:

- за видатковою накладною № 0440 від 11.06.2010р., у сумі 2 062,20 грн. в строк до 26.07.2010 р.;

- за видатковою накладною № 0692 від 16.08.2010 р., у сумі 18 277,27 грн. в строк до 28.09.2010 р.;

- за видатковою накладною № 0719 від 21.08.2010 р., у сумі 20 100,41 грн. в строк до 05.10.2010 р.;

- за видатковою накладною № 0747 від 28.08.2010 р., у сумі 3 009,88 грн. в строк до 11.10.2010 р.;

- за видатковою накладною № 0748 від 28.08.2010 р., у сумі 399,98 грн. в строк до 11.10.2010 р.;

- за видатковою накладною № 0749 від 30.08.2010 р., у сумі 9 599,62 грн. в строк до 11.10.2010 р.;

- за видатковою накладною № 0750 від 30.08.2010 р., у сумі 6 999,72 грн. в строк до 11.10.2010 р.;

- за видатковою накладною № 0758 від 31.08.2010 р., у сумі 299,99 грн. в строк до 12.10.2010 р.;

9.          за видатковою накладною № 0759 від 31.08.2010 р., у сумі 58,99 грн. в строк до 12.10.2010 р.;

- за видатковою накладною № 0785 від 08.09.2010 р., у сумі 14 930,33 грн. в строк до 20.10.2010 р.;

- за видатковою накладною № 0786 від 08.09.2010 р., у сумі 8 511,52 грн. в строк до 20.10.2010 р.;

- за видатковою накладною № 0787 від 08.09.2010 р., у сумі 10 416,88 грн. в строк до 20.10.2010 р.;

- за видатковою накладною № 0920 від 21.10.2010 р., у сумі 18 876,59 грн. в строк до 02.12.2010 р.;

- за видатковою накладною №0921 від 21.10.2010 р., у сумі 15 353,02 грн. в строк до 02.12.2010 р.;

- за видатковою накладною № 0922 від 21.10.2010р., у сумі 9481,31 грн. в строк до 02.12.2010 р.

Таким чином, з 11.06.2010р. позивачем поставлено товар відповідачу на загальну суму 138 377,71 грн., але відповідачем була здійснена лише часткова оплата, а саме: як за попередньо отриманий товар до 11.06.2010 р., так і частково оплачений рахунок-фактуру № 0449 від 11.06.10р., внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем у сумі 137 315,51 грн.

Претензії позивача від 03.12.2010 р. та від 22.12.2010 р. залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідно до п. 5.3. договору, у випадку несвоєчасного та/або неповного перерахування грошових коштів у відповідності до п.п. 2.4., 2.5., покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент несвоєчасної оплати, від суми невнесених платежів за кожен день прострочки, а також 3% річних від простроченої суми.

На підставі п. 5.3. позивач просить суд стягнути пеню. Згідно розрахунків, які додані до позовної заяви, розмір нарахованої пені по договору становить у сумі 4 454,74 грн.

Крім того, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач просить стягнути суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення - 1 729,05 грн., а також три проценти річних від простроченої суми у розмірі - 862,20 грн.

З огляду на положення п. 2.4 договору, строк оплати поставленого товару є таким, що настав.

Доказів виконання зобов'язання по оплаті отриманого товару у сумі 137 315,51 грн. на момент розгляду спору відповідач не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, не спростував.  

При викладених обставинах вимоги позивача щодо стягнення суми основного боргу у розмірі 137 315,51 грн. слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню. Крім того, стягненню підлягають також пеня, інфляційні втрати, а також три проценти річних від простроченої суми.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України,  суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно із п. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до п. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до п. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням,  проведеним належним чином.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Викладене є підставою для задоволення позову в частині стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 137 315,51 грн.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Відповідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищевказаної норми закону, позивачем були нараховані інфляційні втрати у розмірі 1 729,05 грн., а також 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 862,20 грн.

Згідно Рекомендацій ВСУ від 03.04.97р. № 62-97р. відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; отже умовно слід рахувати, що сума, яка підлягає стягненню з 1 по 15 числа місяця, індексується за цей період, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Враховуючи викладене, та перевіривши розрахунки позивача за допомогою нормативно-довідкових таблиць системи "Ліга", судом встановлено, що розрахунок  інфляційних втрат та 3% річних відповідає вимогам чинного  законодавства.

При викладених обставинах вимоги позивача щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 1 729,05 грн. та 862,20 грн. відповідно слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

За ст.ст. 611, 549, 551 ЦК України, у разi порушення зобов'язання настають правовi наслiдки, встановленi договором або законом, зокрема - сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або iнше майно, якi боржник повинен передати кредиторовi у разi порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме i нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмiр встановлюється договором або актом цивiльного законодавства.

За ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштiв сплачують на користь одержувачiв цих коштiв за прострочку платежу пеню в розмiрi, що встановлюється за згодою сторiн.

Крім того, відповідно до п. 5.3. договору, у випадку несвоєчасного та/або неповного перерахування грошових коштів у відповідності до п.п. 2.4., 2.5., покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент несвоєчасної оплати, від суми невнесених платежів за кожен день прострочки, а також 3% річних від простроченої суми.

На підставі вищевикладених норм, а також п. 5.3. договору позивачем була нарахована пеня у розмірі 4 454,74 грн., розрахунок якої також перевірений господарським судом.

При викладених обставинах вимогу позивача щодо стягнення пені у розмірі 4 454,74 грн. слід визнати обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Викладене є підставою для задоволення позову в повному обсязі. Судові витрати по справі слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 551, 599, 610, 611, 625, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193, 218, 232, 265 Господарського кодексу України, ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст. 49,  82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -  

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна фабрика "Рейнфорд" (юридична адреса: 49000, м. Дніпропетровськ, пр. Правди, 50; поштова адреса: 49054, м.Дніпропетровськ, вул. Благоєва, 31; код ЄДРПОУ 13472597) на користь Фірми "Б-Проект" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю (65076, м. Одеса, пл. Незалежності, 1; код ЄДРПОУ 31579829) - 137 315 грн. 51 коп. основного боргу, 1 729 грн. 05 коп. втрат від інфляції, 862 грн. 20 коп. трьох відсотків річних, 4 454 грн. 74 коп. пені, 1 443 грн. 62 коп. витрат по сплаті державного мита, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя

 І.Ю. Дубінін