Постанова

від 24.02.2011 по справі 25/245-10

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

25/245-10

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.02.2011 року                                                                          Справа №  25/245-10

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Євстигнеєва О.С.- доповідача,

суддів: Лотоцької Л.О., Бахмат Р.М.

при секретарі: Соловйовій О.І.

за участю представників:

   позивача: не явився

   відповідача: не явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державного підприємства «Придніпровська залізниця»(м. Дніпропетровськ) на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2010р. у справі №25/245-10

за позовом: державного підприємства «Придніпровська залізниця»(м. Дніпропетровськ)

до: публічного акціонерного товариства «Лізингова компанія «Укртранслізинг»(м. Київ)

про: визнання недійсним положень договору фінансового лізингу

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17 листопада 2011 року по справі №25/245-10 (суддя Чередко А.Є.) було відмовлено в позові до публічного акціонерного товариства «Лізингова компанія «Укртранслізинг»(м. Київ) про визнання недійсними пунктів 1.8, 1.9, 3.2 і 3.3 договору фінансового сублізингу №ПР/ЮЦ-072283/НЮ від 15.08.2007 року.

Позивач –державне підприємство «Придніпровська залізниця»(м. Дніпропетровськ), не погодившись із рішенням суду  подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2010 року по справі №25/245-10 і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Позивач зазначає, що судом першої інстанції не досліджено правової природи валютного корегування, яку необхідно сплачувати згідно пунктів договору, які позивач просив визнати недійсними, в контексті структури лізингового платежу згідно ст.16 Закону України «Про фінансовий лізинг». Відповідачем не було підтверджено, що валютне корегування є  іншими витратами, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору. Графік платежів не містить будь-яких посилань на те, що валютне коригування за своєю правовою природою відноситься до будь-якої складової лізингових платежів. Крім того, на думку скаржника, судом першої інстанції не була дана правова  оцінка доводам позивача щодо того, що сторони не досягли згоди по всім істотним умовам договору, що вказує на неукладеність положень договору про врахування коефіцієнту коригування при сплаті лізингового платежу. Суд також неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до прийняття неправомірного рішення.  

Публічне акціонерне товариство «Лізингова компанія «Укртранслізинг»(м. Київ) –відповідач, у відзиву на апеляційну скаргу пояснив, судове рішення є законним і обґрунтованим з підстав, зазначених в судовому рішенні. Крім того, у відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначив, що спірні пункти договору відповідали вимогам законодавства на момент укладення договору. Крім того, на сьогоднішній день існує рішення господарського суду м. Києва між тими же сторонами і про той же предмет, яке апеляційною інстанцією залишено без зміни. Тотожні справи вже розглядалися господарським судом і апеляційним господарським судом, яким в задоволенні апеляційних скарг ДП «Придніпровська залізниця»було відмовлено.

В судове засідання представники сторін не явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце проведення судового засідання (повідомлення про вручення рекомендованих поштових відправлень №№93211257, 93211672). Беручи до уваги, що неявка представників сторін не перешкоджає перегляду справи по суті, справа переглядалася без участі представників сторін за наявними у справі матеріалами.

Переглянувши матеріали справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд встановив, що15.08.2007 року між відкритим акціонерним товариством лізинговою компанією "Укртранслізинг" (правонаступник –публічне акціонерне товариство "Лізингова компанія "Укртранслізинг" –статут, затвердженим загальними зборами акціонерів, протокол від 15.04.2010р., державна реєстрація змін до установчих документів 22.04.2010р.), як сублізингодавцем і державним підприємством "Придніпровська залізниця" (сублізингоодержувач) був укладений договір фінансового сублізингу № ПР/ЮЦ-072283/НЮ, за умовами якого (п. 2.1.) сублізингодавець передає сублізингоодержувачу в тимчасове платне володіння і користування на умовах, передбачених договором, предмет лізингу, отриманий раніше від лізингодавця за договором фінансового лізингу, що відповідає встановленим сублізингоодержувачем технічним вимогам.

Додатком № 1 до Договору сторони погодили специфікацію, яка визначає найменування обладнання, ціну за одиницю та загальну вартість обладнання –5 768 036,20 грн. з ПДВ. Така ж вартість предмета лізингу за Договором встановлена у п. 3.1. Договору.

В розділі 1 Договору сторони узгодили основні визначення понять, що застосовуються в цьому договорі. Так, лізинговий платіж –це сума грошових коштів, що підлягають перерахуванню Сублізингодавцю в день розрахунку відповідно до Графіку нарахування платежів. В лізинговий платіж входять суми, скориговані на Коефіцієнт коригування (К) і еквівалентні відшкодуванню вартості предмета лізингу, а також винагороди Сублізингодавця, включаючи відсотки за користування позиковими коштами з метою придбання предмета лізингу; податки, сплачувані відносно предмету лізингу Сублізингодавцем; інші витрати; тощо (п. 1.8 Договору). Коефіцієнт коригування –розрахункова величина, одержувана з відношення: К=”Курс2” / ”Курс1”, де ”Курс1” –курс, встановлений НБУ для одного долара США на дату підписання договору.  ”Курс2” –курс, встановлений НБУ для одного долара США на день, коли фактично здійснюється Лізинговий платіж (п. 1.9. Договору).  

Пунктом 3.2. Договору передбачено, що загальна ціна Договору визначається виходячи з підписаного сторонами графіку лізингових платежів, який узгоджується та підписується сторонами та є невід'ємною частиною договору. Графік нарахування платежів розраховується, виходячи з винагороди Сублізингодавця, визначеного сторонами у розмірі 17% річних на кожну партію поставки предмету лізингу. Величина лізингових платежів, що підлягають оплаті, зафіксована у графіку до Договору і розраховується згідно з пунктами 1.8., 1.9. Договору.

В день підписання Договору сторони погодили базовий графік сплати лізингових платежів за всю партію Предмету лізингу (додаток № 3), який передбачає періодичність сплати лізингових платежів щомісяця з жовтня 2007 року по жовтень 2010 року, суму лізингових платежів кожного місяця, яка включає відшкодування вартості предмету лізингу, проценти, комісії та інші витрати, що безпосередньо пов'язані з виконанням Договору, залишок зобов'язань на кінець періоду, що відповідає умовам п. 1.6. Договору.

В подальшому відповідно до додаткової угоди №1 ПР/ІОЦ-072283/НЮ-д-1 від 25.09.2007р. до договору сторони погодили базовий графік сплати лізингових платежів за всю партію Предмету лізингу (додаток № 3.1).

За п. 3.3 договору лізингові платежі за користування предметом лізингу по кожному графіку здійснюються сублізингоодержувачем до закінчення лізингового періоду не пізніше 10 числа поточного місяця, відповідно до графіка, і мають бути скоригованими на коефіцієнт коригування (К) сумами лізингових платежів. При невиконанні графіка поставки сублізингодавець зобов'язується переробити графік лізингових платежів та передати сублізингоодержувачу.

Зазначені обставини правильно встановлені місцевим господарським судом при розгляді справи і не заперечуються сторонами.

Згідно ч. 1, ч. 3 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є  недодержання  в  момент вчинення  правочину  стороною  (сторонами) вимог,  які встановлені частинами першою - третьою,  п'ятою та  шостою  статті  203  цього Кодексу. Якщо  недійсність  правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована  особа  заперечує  його дійсність на підставах,  встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Ст. 203 ЦК України, встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, серед яких: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу,  іншим актам  цивільного  законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч.1).

Відповідно до ст. 217 ЦК України, недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Позивач вважав, що пункти 1.8, 1.9, 3.2, 3.3 договору щодо корегування лізингового платежу на коефіцієнт коригування суперечать вимогам закону, оскільки змінюють ціну Договору всупереч як умовам Договору, так і ст.ст. 632, 651, 691, 712, 762 ЦК України. Крім того, на думку позивача ці пункти договору суперечать положенням ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг".

Розглядаючи вимоги позивача, місцевий господарський суд обґрунтовано зазначив, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 ГК України).

Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно  до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності  та справедливості, а згідно ч. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських  договорів  сторони  можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Включення до Договору умов щодо корегування лізингового платежу на дату його оплати на коефіцієнт коригування, який визначається як співвідношення курсу долара США на дату оплати до курсу долара США на дату підписання Договору, відповідало волевиявленню сторін Договору.

Ціна (тариф) - є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб'єкти господарювання. Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях (ч. ч. 1, 2 ст.189 ГК України). Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається. А згідно ч. 2 ст. 524 ЦК України, сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

За ст. 533 ЦК України, грошове зобов'язання має бути виконане в гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено еквівалент в іноземній валюті, сума що підлягає сплаті в гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок не встановлений договором або законом, чи іншим нормативно-правовим актом. Лізингові платежі за договором визначені як в іноземній, так і у національній валюті,що відповідає вимогам чинного законодавства. Платежі за цим Договором повинні здійснюватися також у гривнях

Відповідно до ч.1 і ч. 3 ст. 5 Закону України "Про фінансовий лізинг" сублізинг  -  це  вид   піднайму   предмета   лізингу, у відповідності з яким лізингоодержувач за договором лізингу передає третім особам (лізингоодержувачам за договором сублізингу) у користування  за  плату  на  погоджений  строк  відповідно до умов договору  сублізингу  предмет  лізингу, отриманий раніше від лізингодавця за договором лізингу. До договору сублізингу застосовуються положення про договір лізингу, якщо інше не передбачено договором лізингу.

Умовами договору фінансового лізингу № 125-ФЛ від 09.08.2007р. укладеного відповідачем, як лізингоодержувачем, з Приватним підприємством "ВТБ Лізинг Україна", як лізингодавцем, інше, а саме те, що до Договору не застосовуються положення про договір лізингу, не передбачено.

Відповідно до глави 58 Цивільного кодексу України договір лізингу є видом договору найму (оренди). Частиною 2 статті 806 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей,  встановлених  цим параграфом (параграф № 6 глави 58)  та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до ч. 3 ст. 762 ЦК України договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. У той же час, ціна товару за загальним правилом встановлюється договором.

Судом правильно встановлено, що сторони при укладенні Договору узгодили як ціну Договору, так і порядок її зміни шляхом коригування лізингового платежу на коефіцієнт коригування. Умови Договору щодо коригування лізингового платежу на коефіцієнт коригування, оскільки сторонами Договору досягнуто згоди щодо їх включення до Договору, є істотними умовами Договору.

За таких обставин є обґрунтованим висновок місцевого господарського суду, що встановлення безпосередньо Договором порядку зміни лізингового платежу не потребує внесення змін до Договору шляхом укладення додаткових угод до Договору.

Суд правильно зазначив, що не суперечать спірні положення Договору і ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг", відповідно до частини 2, якої лізингові платежі можуть включати суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу, платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно, компенсацію відсотків за кредитом, інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу, оскільки застосування коефіцієнту коригування до лізингового платежу не змінює суть та склад лізингового платежу, а є зміною його розміру за домовленістю сторін Договору.

За таких обставин доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування судового рішення, виходячи із вищезазначеного.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 103-105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу державного підприємства «Придніпровська залізниця»(м. Дніпропетровськ) залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17 листопада 2010 року по справі №25/245-10 залишити без зміни.

Головуючий суддя:                                                                               О.С.Євстигнеєв

Судді:                                                                                                      Л.О.Лотоцька

                                                                                                                               Р.М.Бахмат