Постанова

від 24.02.2011 по справі 2/257-10

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

2/257-10

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.02.2011 року                                    Справа №  2/257-10

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого                    Виноградник О.М. ( доповідач)

суддів:             Джихур О.В., Лисенко О.М. (зміна складу колегії суддів відбулась на підставі розпорядження  секретаря судової палати № 255 від 22.02.2011р.)

при секретарі: Ковзикові В.Ю.

за участю представників сторін:  

від позивача:  Нітенко О.А., представник, довіреність № 499-ГО/10  від 27.12.10;

від відповідача:  Мацкевич Д.А., представник, довіреність № 44  від 10.06.10;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислового комплексу “Самара” с. Могилів на рішення господарського суду Дніпропетровської області від  09.12.10 р.   у справі № 2/257-10

за позовом:  Товариства з обмеженою відповідальністю “Український промисловий банк” м. Київ в особі Дніпропетровської філії м.Дніпропетровськ

до:  Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислового комплексу “Самара” Дніпропетровська обл., Царичанський р-н, с. Могилів,

про  стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 738 799 грн. 31 коп.   

В судовому засіданні, було проголошено вступну та резолютивну частину постанови (ст.ст.85, 99, 105 ГПК України).                             

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2010р. (суддя Боділовська М.М.) по справі № 2/257-10 за позовом  товариства з обмеженою відповідальністю “Український промисловий банк”  м. Київ в особі Дніпропетровської філії  до товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислового комплексу “Самара” Дніпропетровська обл., Царичанський р-н, с. Могилів про задоволено та  з відповідача  на користь позивача було стягнено 644478 грн. 68 коп. заборгованості  за кредитом, 67038 грн. 67 коп. –заборгованості за  відсотками, 22281 грн. 96 коп. - заборгованості по комісії за управління кредитною лінією, 7 387,99 грн. Витрат по державному миту, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Вищевказане рішення господарського суду Дніпропетровської області  мотивовано фактом неналежного виконання відповідачем своїх  договірних зобов'язань по  повному та своєчасному  повернення кредиту, сплаті відсотків; в якості  норм матеріального права рішення господарського суду мотивовано ст.ст.526,530,1048,1049,1054 ЦК України.

Не погодившись з вищезазначеним судовим рішенням, його оскаржив в апеляційному порядку відповідач по справі –Товариство з обмеженою відповідальністю” Агропромисловий комплекс “Самара”, посилається на порушення господарським судом при його прийнятті норм матеріального та процесуального права, на невідповідність висновків, викладених в рішенні, фактичним обставинам та матеріалам справи ,зокрема:

- господарським судом безпідставно залишено   без  задоволення клопотання  про зупинення провадження у справі до закінчення розгляду справи № 2/257-10 Бабушкінським  районним судом м. Дніпропетровська за позовом Сердешного О.Є., Сердешної В.В. до ТОВ” Український промисловий банк” м. Київ; господарським судом безпідставно  не досліджено  неможливість  розгляду цієї справи до  закінчення розгляду  справи № 2/257-10.

Позивач по справі - Товариство з обмеженою відповідальністю “Український промисловий банк” м. Київ в особі Дніпропетровської філії м.Дніпропетровськ правом надання відзиву на апеляційну скаргу ( ст.96 ГПК України) не скористався,  представник позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, посилаючись на  відповідність оспорюваного рішення  вимогам закону, матеріалам, обставинам справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення господарського суду, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, заслухавши представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення слід залишити без змін, виходячи з наступних підстав.

27.10.2004 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Український промисловий банк” та Товариством з обмеженою відповідальністю” Агропромисловий комплекс “Самара” був укладений кредитний договір №366  на відкриття кредитної лінії, згідно якого Позивач відкрив Відповідачу кредитну лінію з лімітом кредитування еквівалентним 300 000, 00   доларів США,  строком дії з 27.10.2004 року по 26.10.2006 року (включно), а Відповідач зобов'язався  в порядку, передбаченому Кредитним договором, повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами в розмірі 15% річних ( а.с.9-11; т.1).

В якості додатку №1,№2  до договору було  підписано  сторонами  графік  погашень заборгованості ( а.с.14;18; т.1).

До зазначеного кредитного договору  сторонами було  оформлено та підписано 15 додаткових угод( договорів про внесення змін).

30.12.2004 року Позивач та Відповідач уклали Додаткову угоду № 1  до Кредитного договору, згідно якої процентна ставка за користування кредитом  склала 16% річних                ( а.с.12; т.1).

Згідно Додаткового Договору № 2 від 04.05.2005 року назва кредитного договору  викладена у новій редакції “Кредитний договір №366 на відкриття відновлювальної кредитної лінії”( а.с.13; т.1).   

Згідно Додаткового Договору № 3 від 19.10.20005 року  процентна ставка за користування кредитом склала 14 % річних ( а.с.15; т.1).

08.02.2006р. до кредитного договору  було укладено договір про внесення змін до нього №4 ( а.с.16; т.1).

22.02.2006р. до кредитного договору  було укладено договір про внесення змін  № 5 ( а.с.17; т.1).

Згідно Договору про внесення змін та доповнень № 6 від 14.08.2006 року процентна ставка становить 13 % річних ( а.с.16; т.1).

14.08.2006р. також було  укладено сторонами  договір про внесення змін №7, відповідно до якого  встановлено  ліміт  кредитування –300000 дол.США, строком  кредитування –до 29.07.2009р.( включно); процентна ставка –13% річних ( а.с.21; т.1).

16.11.2006р. до  кредитного договору  було  укладено  договір про  внесення змін  та доповнень № 8 ( а.с.22; т.1).

02.04.2007р.до кредитного договору було  укладено  договір про внесення змін та доповнень №9, відповідно до  якого  ліміт встановлено 232496 дол.США.( а.с.23; т.1).

02.04.2007р.  також  до кредитного договору  укладено  договір про  внесення змін №10, згідно з яким відповідна ставка за кредитним договором становить 11% річних                   ( а.с.25; т.1).

01.04.2008р. до кредитного договору було укладено договір про внесення змін №11         ( а.с.26; т.1).

28.11.2008р. до кредитного договору було  укладено  договір про  внесення змін №12,  відповідно до якого змінено графік погашення заборгованості за кредитом  ( а.с.27; на звороті; т.1).

18.03.2009р. до кредитного договору  було укладено  договір про  внесення змін №13 ( а.с.28; т.1).

26.06.2009р. до кредитного договору  було  укладено договір  про внесення змін №14, відповідно до якого знесені зміни до п.4.6 договору щодо  збільшення  відсотків –16% річних у доларах США ( а.с.29; т.1).

29.07.2010р. до кредитного договору  було укладено договір №15  про внесення  змін №15 до договору  щодо строків погашення кредиту –до 02.08.2010року, а також в п.п.1.1,4.2-4.4, 4.6, 6.1.10,6.1.16 кредитного договору ( а.с.31; на звороті; т.1).

Докази визнання недійсним в встановленому  законом порядку  кредитного договору № 366, додатків до нього, їх розірвання, відсутні в матеріалах справи, не надавались судам обох інстанцій відповідно до ст.32,33,36 ГПК України.

Факт отримання кредитних коштів  в об'ємах    передбаченим  кредитним договором №366, підтверджується  виписками з особового рахунку відповідача ( а.с.33-60; т.1),  підтверджується фактом часткового погашення  заборгованості за кредитом,  самі відсотків, не оспорюється відповідачем жодним доказом в розумінні  ст.ст.32,36 ГПК України, такі докази відсутні в матеріалах справи, не надавались скаржником  судам обох інстанцій відповідно до ст.33 ГПК України.

Вищевикладене підтверджується також наданими на вимогу Дніпропетровського апеляційного господарського суду ( ухвала від 27.01.2011р.- а.с.165; т.1) позивачем  додатковими доказами,  підтверджуючих: факт отримання відповідачем кредиту за договором №366( клопотання позивача від 24.02.2011р.): заявами відповідача з проханням надати кредитні кошти, розпорядженнями бухгалтерії банку щодо  проведення банківської кредитної операції, меморіальними ордерами, виписками із особового рахунку. Зазначені додаткові  докази  залучаються апеляційним господарським судом без обмежень, встановлених ст.101 ГПК України, оскільки вони витребувані апеляційним судом  на підставі ст.38 ГПК України,  з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи з урахуванням вимог  п.9 Роз'яснень Президії ВГС України від 28.03.2002р. № 04-5/366(зі змінами та доповненнями).

Докази погашення наявної поточної заборгованості  за кредитом , своєчасної оплати  в повному обсязі, відсотків по кредиту, повернення в строк  до 02.08.2010року  зазначеного боргу за  кредитним договором відсутні в матеріалах справи, не надавались  судам обох  інстанції при  розгляді  справи у відповідності  до ст.ст. 32,33,36 ГПК України.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України  з урахуванням особливостей, що передбачені цим Кодексом.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 1046 ЦК України регламентовано, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Статтею 1049 ЦК України регламентовано, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

          Згідно зі ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

             Враховуючи  вищевикладене, факт  відсутності доказів повного та своєчасного повернення  кредитних коштів, отриманих за договором, сплати відсотків, комісії,  передбачених договором, факт прострочення  в поверненні  проценту, господарський суд дійшов до правильного висновку щодо  обґрунтованості вимог  позивача в частині стягнення 649478 грн. 68 коп. заборгованості  за  кредитом, 67038 грн. 67 коп. –заборгованості по відсоткам ( за період з 30.09.2009р. по 02.08.2010р.), 22281 грн. 96 коп. –заборгованості по оплаті  комісії за   управління кредитною лінією ( за період з 30.09.2009р. по 02.08.2010р.).

          При цьому колегія суддів бере до уваги, що  розрахунок позову, боргу за кредитом, відсотками, комісією ніяким чином не спростовується відповідачем будь-якими доказами, зокрема, контррозрахунком позову, такі докази відсутні в матеріалах справи, ненадавались  скаржником  судам обох інстанцій відповідно  до ст.33 ГПК України. Крім того, за клопотанням скаржника ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.01.2011р.( а.с.165; т.1) було  призначено звірку взаєморозрахунків, від проведення якої  скаржник ухилився,  письмові пояснення щодо непроведення звірки  взаєморозрахунків  з доказами,  підтверджуючими причини  поважності невиконання вимог суду апеляційної інстанції,  скаржником не надано.

          Щодо пояснень скаржника  на порушення  господарським судом норм  процесуального права, то  ці доводи не приймаються в силу ч.2 ст.104 ГПК України та доводи апеляційної скарги  не спростовують вищевикладені обставини, не  впливають на  правильність  та повноту  правової оцінки  поданих доказів, матеріалів справи в сукупності , згідно з законом.

          Щодо  клопотання скаржника від 21.02.2011р. про  негайне направлення  справи до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.01.2011р.  про відмову  в задоволенні клопотання про зупинення  провадження у справі та  відкладення розгляду справи ( а.с.165), то  зазначене клопотання  до закінчення розгляду справи судом апеляційної інстанції не може бути задоволено в силу ч.1 ст.106, ч.1 ст.11113 ГПК України та з урахуванням вимог до суду апеляційної інстанції, викладених в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 31.01.2005р. № 01-8/157 “Про деякі питання судової практики, пов'язані з оскарженням ухвал господарських судів”, оскільки ухвала про  відмову в задоволенні клопотання про  зупинення провадження у справі не підлягає  апеляційному та касаційному оскарженню, а дії скаржника свідчать про  свідоме затягування судового процесу.

За цих обставин висновок  господарського суду, викладений  в резолютивній  частині  оскаржуваного  судового рішення , відповідає  чинному  законодавству, матеріалам, обставинам справи, правові підстави щодо зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.99, 101, 103-105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від  09.12.10 р.   у справі № 2/257-10– залишити без змін.

Апеляційну скаргу  Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислового комплексу “Самара” с. Могилів –залишити без задоволення.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий                                                                                                    О.М. Виноградник

Суддя                                                                                                              О.В. Джихур

Суддя                                                                                                    О.М.Лисенко

постанову підписано в повному обсязі  28.02.2011р.