Постанова

від 28.02.2011 по справі 2-7/1872-2010

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

2-7/1872-2010

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

 24 лютого 2011 року   Справа № 2-7/1872-2010

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Градової О.Г.,

суддів                                                                      Латиніна О.А.,

                                                                                          Маслової З.Д.,

за участю представників сторін:

позивача, Юдаков Віктор Володимирович, довіреність № б/н від 04.01.11, товариство з обмеженою відповідальністю "СВС і К";

відповідача, Юршина Марія Олександрівна, довіреність №5 від 18.01.11,  Добровська сільська рада;

прокурор, не з'явився, Сімферопольський міжрайонний природоохоронний прокурор;

розглянувши апеляційну скаргу Сімферопольського міжрайонного природоохоронного прокурора на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Дворний І.І.) від 23 грудня 2010 року у справі № 2-7/1872-2010

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "СВС і К" (вул. Кечкеметська, 2а, Сімферополь, 95050) (вул. Бородіна, 14а, Сімферополь, 95022)

до Добровської сільської ради (вул. 40 років Перемоги, 11, с. Добре, Сімферопольський район, 97571)

за участю Сімферопольського міжрайонного природоохоронного прокурора (вул. Дзержинського, 6, Сімферополь, 95034)

про визнання протиправним та скасування пункту рішення,                              

                                                            ВСТАНОВИВ:

                    Рішенням місцевого господарського суду позов задоволено, визнано недійсним та скасований пункт рішення органу місцевого самоврядування про спонукання позивача сплатити витрати сільськогосподарського виробництва. З відповідача на користь позивача стягнуті судові витрати: 85 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (а.с. 89-95 т. 1).

             Судове рішення мотивовано тим, що земельна ділянка, яка передана позивачу в оренду, не використовувалася як основний засіб сільськогосподарського виробництва.

              Прокурор подав апеляційну скаргу, якою просить скасувати судове рішення, провадження у справі припинити через те, що судове рішення прийнято з порушенням норм процесуального та матеріального права (а.с. 107-111 т. 1).

                    З відзиву на апеляційну скаргу слідує, що позивач з її доводами не згоден тому, що на момент передачі земельної ділянки в оренду позивачу ця земля не використовувалася як основний засіб сільського господарства, що підтверджено належними доказами, в тому числі висновком судової експертизи (а.с. 134-136 т. 1).

                  Від інших осіб відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

                    У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи відзиву на апеляційну скаргу; представник Добровської сільської ради погодився з апеляційною скаргою тому, що в не залежності від фактичного використання земельної ділянки в сільському господарстві, ця земельна ділянка мала сільськогосподарську категорію, а тому з зміною такої категорії на іншу, були визначені втрати сільськогосподарського виробництва.

               Прокурор не скористався правом на участь в судовому засіданні, про час та місце засідання Сімферопольський міжрайонний природоохоронний прокурор та прокурор міста Севастополя сповіщені ухвалою суду, копії якої 10 лютого 2011 року рекомендованою кореспонденцією направлені на їх адреси (а.с. 102-103 т. 1). Ця кореспонденція поштою не повернута. Заяв про відкладення розгляду справи до суду не надійшло. У справі достатньо доказів для розгляду спору. Явка прокурора не визнана судом обов'язковою. Тому судова колегія розглядає справу за відсутністю в судовому засіданні прокурора.

                    На підставі статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд долучив додані до апеляційної скарги засвідчені копії доказів та витребував реєстраційні документи сторін і додаткові докази (а.с. 119-125, 128-132 т. 1, а.с. 1-39 т. 2), встановив наступне.

                    11 листопада 2009 року 26 сесією 5 скликання Добровської сільської ради Сімферопольського району Автономної Республіки Крим прийнято рішення (а.с. 8), пунктами якого:

                    1) затверджений проект землеустрою з відводу позивачу земельної ділянки для комерційного використання (під розміщення автокемпінгу та кафе);

                    2) затверджена нормативна грошова оцінка цієї земельної ділянки площею 0,3928 га в селі Перевальне, вул. Берегова, що передається в оренду на п'ять років, в розмірі 1.419.814,88 грн.;

                    3) передана позивачу строком на п'ять років в оренду з земель запасу сільськогосподарського призначення (по угіддям: сільськогосподарські землі, в тому числі рілля 0,3928 га);

                    4) позивач зобов'язаний укласти договір оренди;

                    5) встановлений розмір орендної плати в 141.981,49 грн. щорічно;

                    6) позивач попереджений про наслідки нецільового використання земельної ділянки,

                    7) на позивача покладені обов'язки:

                    - використати земельну ділянку за призначенням,

             - оплатити втрати сільськогосподарського призначення в розмірі 52.865 грн. протягом 2-х місяців з моменту прийняття цього рішення;

             - приступити до використання земельної ділянки після укладення договору оренди та його державної реєстрації.

                    Предметом спору є частина цього рішення, а саме, частина пункту 7 про зобов'язання позивача оплатити втрати сільськогосподарського призначення в розмірі 52.865 грн. протягом 2-х місяців з моменту прийняття цього рішення.

                    Після прийняття вказаного рішення, договір оренди вказаної земельної ділянки не укладений, про що пояснили представники сторін в судовому засіданні апеляційного суду та письмово (а.с. 1 т. 2).

             З письмових доказів вбачається, що земельна ділянка площею 0,3928 га по вул. Берегової в селі Перевальне Добровської селищної ради Сімферопольського району Автономної Республіки Крим, до її відводу позивачу в оренду знаходилася в запасі вказаної ради, мала категорію - сільськогосподарська (рілля), що слідує з довідки Виконавчого комітету Добровської сільської ради (а.с. 76 т. 1) та проекту землеустрою (а.с. 19-39 т. 2). Сторони цього факту не оспорюють.

                    З пояснень представника відповідача також слідує, що до зарахування вказаної земельної ділянки до запасу, ця земля використовувалася раніше існуючим радгоспом, та після припинення права користування цьому радгоспу, земельна ділянка без зміни цільового призначення (сільськогосподарське виробництво) була зарахована до запасу.  

                    З проекту землеустрою та погоджень до нього вбачається, що вказана земельна ділянка має категорію сільськогосподарські угіддя (рілля), а проектується для використання за іншою категорією - несільськогосподарське призначення, під забудову; на земельній ділянці багатолітніх насаджень не має, ділянка не благоустроєна. При цьому, територіальний орган по екології та природним ресурсам погодив проект землеустрою за умовою оплати втрат сільськогосподарського виробництва, такий же висновок про оплату втрат сільськогосподарського виробництва вказаний в акті вибору та обстеження земельної ділянки (а.с. 23-24, 26-28, 33, 37 т. 2).

                    21 березня 2008 року Сімферопольським районним відділом земельних ресурсів здійснений розрахунок розміру втрат сільськогосподарського виробництва щодо проектованої до відводу в оренду земельної ділянки, загальна сума такого розміру склала 52.865 грн., цей розмір був погоджений з позивачем (а.с. 38 т. 2). На час розгляду справи судом першої та другої інстанцій позивач не оскаржував цей розрахунок, вважає, що не має підстав для здійснення такого розрахунку через не використання земельної ділянки в сільськогосподарському виробництві.

                    На стадії розгляду справи місцевим господарським судом була призначена та проведена комісійна судово-ґрунтознавча експертиза, за висновками якої більша частина планованої до оренди земельної ділянки зайнята котлованом, дослідження ґрунтового профілю не можливо, встановити, що порушена частина ділянки була ріллям не можливо, земельна ділянка тривалий час не використовувалася у сільськогосподарському виробництві, ця ділянка в даний час не виконує та не може виконувати функцію основного засобу сільськогосподарського виробництва, вона потребує агротехнічної рекультивації (а.с. 45-53 т. 1).

                    13 вересня 2010 року постановою Севастопольського апеляційного господарського суду по справі №2-1/1387-2010 прийнято рішення, яким з товариства з обмеженою відповідальністю "СВС і К" стягнуті витрати сільськогосподарського призначення у загальній сумі 52.865 грн. до різних бюджетів: Автономної Республіки Крим - 13.216,25 грн., Сімферопольської міської ради - 7.929,75 грн., Добровської сільської ради - 31.719 рн. (а.с. 62-66 т. 1). В касаційному порядку це постанова 07 грудня  2010 року залишена без змін (а.с. 119-125 т. 1).

                    Відповідно до частини 2 статті 207 Земельного кодексу України  (з змінами на 11 листопада 2009 року - дата спірного рішення відповідача) відшкодуванню підлягають втрати сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, перелогів, сінокосів, пасовищ), лісових земель та чагарників як основного засобу виробництва в сільському і лісовому господарстві внаслідок вилучення (викупу) їх для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом.

                    Пункт "а" частини 2 статті 22 вказаного Кодексу передбачає, що до земель сільськогосподарського призначення належать сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).

                    Таким чином, законодавче встановлено, що землями сільськогосподарського призначення є такий вид сільськогосподарських угідь як рілля. Такі угіддя (рілля) можуть надаватися для виробництва сільськогосподарської продукції, що встановлено частиною 1 статті 22 Земельного кодексу України.

                    Крім того, частина 2 статті 18 Земельного кодексу України передбачає, що категорії земель України мають особливий правовий режим. Саме з цим пов'язано зобов'язання орендаря оплатити втрати сільськогосподарського виробництва, якщо земельна ділянка, яка за сільськогосподарським призначенням (в тому числі рілля) може бути надана для виробництва сільськогосподарської продукції, передається в оренду за іншою категорією - несільськогосподарського призначення.

                    У зв'язку з чим апеляційний господарський суд вважає неспроможними доводи позивача та помилковим висновок суду першої інстанції про те, що якщо земельна ділянка, яка проектувалася до передачі позивачу в оренду, фактично не використовувалася як основний засіб виробництва з сільськогосподарським призначенням, то не має підстав для відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва. Як встановлено, запроектована до оренди земля відноситься за угіддями до рілля, такий вид угідь може використовуватися для виробництва сільськогосподарської продукції, але ця земельна ділянка передається в оренду з іншим, несільськогосподарським призначенням - для будівництва. А тому є правові підстави для відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва.  

                    Висновки судової експертизи про те, що земельна ділянка потребує рекультивації не можуть вплинути на визначену категорію цієї земельної ділянки тому, що відповідно до частини 1 статті 20 Земельного кодексу України категорія земельної ділянки визначається рішенням компетентних органів, в даному випадку сільської ради.

                    Як слідує з розрахунку розміру втрат сільськогосподарського виробництва (а.с. 38 т. 2) та постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 13 вересня 2010 року по справі №2-1/1387-2010, яка в касаційному порядку залишена без змін, цей розрахунок здійснений відповідно до встановленого законодавством порядку, а саме, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1279 від 17 листопада 1997 року "Про розміри та Порядок визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню" (з змінами на час здійснення розрахунку). Цей порядок на час прийняття відповідачем спірного рішення не змінився.  А тому підстав вважати, що відповідачем рішення в частині зобов'язання позивача оплатити втрати сільськогосподарського виробництва не відповідає законодавству України, не має, а саме такі умови відповідно до статті 19 Конституції України є підставою для визнання рішення органу місцевого самоврядування недійсним.

                    Разом з тим, апеляційний господарський суд не може погодися з доводами апеляційної скарги про те, що вказаний спір не підвідомчий господарським судам України та є компетенцією адміністративних судів України з наступного.

                    Згідно до пункту 4 вказаної постанови Кабінету Міністрів України №1279 від 17 листопада 1999 року (з змінами) відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва, спричинених вилученням сільськогосподарських угідь для цілей, не пов'язаних із веденням сільського господарства, провадиться юридичними особами в двомісячний термін після затвердження в установленому порядку проекту відведення їм земельних ділянок; контроль за дотриманням порядку визначення та відшкодування таких втрат здійснюють Держземінспекція та її територіальні органи.

                    Відповідно до статті 1 та пункту 1 частини 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають з інших підстав, крім спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції адміністративних судів.

                    Також пункт 6 частини 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

                    З частини 1 та пункту 1 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України слідує, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, зокрема на спори юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії).  

                    Пункт 7 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України надає поняття суб'єкта владних повноважень - це орган місцевого самоврядування при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

                    Відповідач є органом місцевого самоврядування, але при прийнятті спірного пункту рішення про зобов'язання позивача оплатити втрати сільськогосподарського виробництва він не здійснював владних управлінських функцій. Функції по контролю за дотриманням порядку визначення та відшкодування таких втрат покладені на Держземінспекцію та її територіальні органи. А тому не має підстав вважати, що цей спір є адміністративним.

                    На підставі вказаного апеляційна скарга обґрунтована частково (в частині скасування судового рішення) та в цій частині підлягає задоволенню; у позові слідує відмовити, рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню тому, що воно прийнято з порушенням норм матеріального права, викладені в ньому висновки не відповідають обставинам справи.

                    Керуючись статтями 101, 102, 103 (пункт 2), 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                            ПОСТАНОВИВ:

                    Апеляційну скаргу Сімферопольського міжрайонного природоохоронного прокурора задовольнити частково.

              Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 23 грудня 2010 року у справі № 2-7/1872-2010 скасувати.

         У позові відмовити.                                                    

Головуючий суддя                                                    О.Г. Градова

Судді                                                                                  О.А.Латинін

                                                                                  З.Д. Маслова

Розсилка:

1. товариство з обмеженою відповідальністю "СВС і К" (вул. Кечкеметська, 2а, Сімферополь, 95050)

2. товариство з обмеженою відповідальністю "СВС і К" (вул. Бородіна, 14а, Сімферополь, 95022)

3. Добровська сільська рада (вул. 40 років Перемоги, 11, с. Добре, Сімферопольський район, 97571)

4. Сімферопольський міжрайонний природоохоронний прокурор (вул. Дзержинського, 6, Сімферополь, 95034)