Рішення

від 03.03.2011 по справі 08/5004/112/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

08/5004/112/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" березня 2011 р.                                   Справа № 08/5004/112/11

за позовом    товариства з обмеженою відповідальністю "Укрметал", м. Київ

до відповідача:   товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеркабельзахід", м. Луцьк

про стягнення 146652,48 грн.

                                                                                     Суддя: Войціховський В.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Хілова І.М. – представник (дов. від 23.02.2011р.)       

від відповідача: не з'явились

Суть спору: товариство з обмеженою відповідальністю "Укрметал" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеркабельзахід" 146652 грн., в тому числі 104959,71 грн. заборгованості, котра виникла внаслідок невиконання відповідачем умов укладеного з позивачем договору купівлі-продажу товарів №325 від 22.05.2009р., 24646,84 грн. пені, нарахованої за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, зокрема, за прострочку повернення у встановлені договором строки здійсненої передоплати (за період прострочки платежів з 17.09.2009р. по 31.12.2010р.), 12991,32 грн. суми збитків від інфляції за період з вересня 2009 року по грудень місяць 2010 року, а також 4054,61 грн. трьох процентів річних за період з 17.09.2009р. по 31.12.2010р., нарахованих згідно із ст. 625 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду від 25.01.2011р. за вказаним позовом було порушено провадження у справі  та призначено розгляд останньої в судовому засіданні. Ухвалою від 14.02.2011р. у зв'язку з невиконанням сторонами вимог суду та заявленим позивачем клопотанням розгляд справи відкладався.

Представник позивача в судовому засіданні надавши суду витребувані документи пред'явлені до відповідача позовні вимоги підтримав та просить суд задовольнити останні в повному об'ємі, поклавши при цьому на товариство "Інтеркабельзахід" обов'язок відшкодування ТзОВ "Укрметал" понесених останнім у зв'язку з поданям позову до суду витрат (сплата державного мита та оплата інформаційно-технічного забезпечення судового процесу).

Відповідачем всупереч вимогам ухвали суду від 14.02.2011р. про відкладення розгляду справи не було представлено суду письмових пояснень та інших витребуваних документів, компетентного представника в судове засідання ТзОВ "Інтеркабельзахід" не направило, хоча про день та час розгляду справи в суді було повідомлене належним чином (зазначена ухвала направлялась на юридичну: м. Луцьк, вул. Єршова, 3, адресу відповідача рекомендованою кореспонденцією та до суду без вручення адресату повернута не була).

З огляду на викладене суд вважає, що у відповідача існувало достатньо часу (з 29.01.2011р. – дата вручення ухвали про порушення провадження у справі) для підготовки та своєчасного подання до господарського суду мотивованого відзиву на позовну заяву, письмових пояснень з приводу пред'явленого позову, направлення в судове засідання у встановлений день та час свого повноважного представника.

Водночас згідно з частиною третьою статті 22 ГПК сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. №01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві").

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Проаналізувавши подані позивачем на обґрунтування позовних вимог докази, беручи до уваги те, що ухвалою суду від 14.02.2011р. явка в судове засідання представника відповідача обов'язковою не визнавалась, відповідач належним чином повідомлявся про дату, час та місце судового розгляду справи, проте не направив в судове засідання свого представника, не подав заперечень на позов, господарський суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника ТзОВ "Інтеркабельзахід", за наявними у ній матеріалами. В судовому засіданні представник ТзОВ "Укрметал" з приводу розгляду справи за відсутності представника товариства-відповідача не заперечив.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд,-

  ВСТАНОВИВ:

   22 травня 2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Укрметал", м. Київ та товариством з обмеженою відповідальністю "Інтеркабельзахід", м. Луцьк було укладено договір купівлі-продажу товару №325 у відповідності до умов котрого товариство з обмеженою відповідальністю "Інтеркабельзахід" зобов'язувалось продати (передати у власність) товариству з обмеженою відповідальністю "Укрметал" брухт (відходи) чорних металів, а останнє – прийняти зазначені товарно-матеріальні цінності та оплатити їх на умовах зазначеного договору.

Пунктом 7.2 договору №325 від 22.05.2009р. було визначено, що покупець наділений повноваженнями здійснювати на адресу продавця попередню оплату за товар до моменту його відвантаження, незалежно від виду транспорту. В даному випадку після отримання попередньої оплати, продавець зобов'язаний поставити товар на суму отриманої передоплати впродовж 14 календарних днів з моменту отримання передоплати. У випадку прострочки продавцем цього строку, останній зобов'язується повернути покупцю суму отриманої попередньої оплати в 2-х денний термін з моменту закінчення строку.

На виконання умов укладеної між сторонами угоди ТзОВ "Укрметал" згідно платіжного доручення №12673 від 19.08.2009р. було перераховано ТзОВ "Інтеркабельзахід" в якості попередньої оплати товарно-матеріальних цінностей суму 220000 грн. (докази перерахування коштів – банківська виписка АКБ "Форум" від 19.08.2009р. – а.с. 16).

В свою чергу товариство "Інтеркабельзахід" на виконання умов договору купівлі-продажу від 22.05.2009р. згідно видаткової накладної №РН-0000023 від 31.08.2009р. та приймально-передавального акту від 31.08.209р. №4029 відпустило ТзОВ "Укрметал" товарно-матеріальних цінностей (брухту металу) вартістю 115040,29 грн.

Згідно наданих представником позивача в судовому засіданні пояснень не дивлячись на наявний залишок здійсненої ТзОВ "Укрметал" передоплати 104959,71 грн., станом на 03.03.2011р. жодного іншого відпуску металу відповідачем на адресу позивача здійснено не було, як і не було повернуто зазначеної суми грошових коштів у встановлених угодою №325 від 22.05.2009р. порядку та строки.

Судом встановлено, що враховуючи положення укладеного між сторонами договору купівлі-продажу товарів №325 від 22.05.2009р., наявний факт здійснення товариством "Укрметал" належних платежів товариству "Інтеркабельзахід" (19 серпня 2009 року на суму 220000 грн.), останнє було зобов'язане впродовж 14 календарних днів (в термін до 02.09.2009р. включно) здійснити відпуск брухту чорних металів зазначеною вартістю, що товариством було виконано частково на суму 115040,29 грн., а у випадку прострочення цього строку впродовж двох днів (в даному випадку до 04.09.2009р. включно) повернути ТзОВ "Укрметал" суму отриманої попередньої оплати (в даному випадку її залишку в розмірі 104959,71 грн.)

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтеркабельзахід" взяті на себе згідно договору №325 від 22.05.2009р. зобов'язання в частині відпуску товарів на загальну суму здійсненої попередньої оплати 220000 грн., а також зобов'язання в частині повернення залишку здійсненої позивачем попередньої оплати 104959,71 грн. (у строки та порядку, визначених угодою) не виконало, коштів у зазначеному розмірі товариству "Укрметал" не повернуло.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтями 692, 693 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

В даному випадку, відносини між сторонами носять договірний характер, укладений між останніми договір купівлі-продажу товарів предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами договору, здійснення позивачем на виконання його умов перерахування коштів відповідачу в якості попередньої оплати товарів, отримання цих коштів товариством "Інтеркабельзахід" та не проведення при цьому всіх належних зустрічних поставок і відпусків металу, неповернення відповідачем залишку попередньої оплати у визначеному угодою порядку, суд дійшов до висновку про існування у ТзОВ "Інтеркабельзахід" перед ТзОВ "Укрметал" відповідної заборгованості та підставність пред'явленого позивачем до відповідача позову в частині стягнення коштів  в розмірі 104959,71 грн.

Сума заборгованості 104959,71 грн. повністю підтверджується наявними в матеріалах справи документами, у встановленому порядку не була спростована чи заперечена відповідачем.

Одночасно з цим пунктом 8.5 договору №325 від 22.05.2009р. сторонами було визначено, що у випадку несвоєчасного повернення попередньої оплати, продавець сплачує покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочки, від суми неповернутої передоплати.

Згідно із ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (п.1 ст. 549 ЦК України). Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання. Статтями 230, 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).    

В даному випадку сторони у п. 8.5 договору №325 від 22.05.2009р. встановили, що у разі несвоєчасного повернення попередньої оплати, продавець сплачує покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочки, від суми неповернутої передоплати. Договір №325 від 22.05.2009р. недійсним чи зміненим, зокрема, в частині п. 8.5, не визнавався. Відповідач зобов'язання щодо повернення здійсненої попередньої оплати не виконав, тому сплата пені є його договірним зобов'язанням.

Розглянувши позовну вимогу ТзОВ "Укрметал" щодо стягнення з ТзОВ "Інтеркабельзахід" пені в розмірі 24646,84 грн. (за період прострочки платежів з 17.09.2009р. по 31.12.2010р.) суд вважає, що остання підлягає до часткового задоволення на суму 10021,50 грн. (за період з 17.09.2009р. по 05.03.2010р.), а в частині стягнення 14625,34 грн. пені позивачу в позові слід відмовити.

Викладена позиція господарського суду пов'язана з наступними обставинами:

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій  за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Зобов'язання товариства "Інтеркабельзахід" перед товариством "Укрметал" в частині повернення залишку здійсненої попередньої оплати 104959,71 грн., як це вбачається з умов договору купівлі-продажу та фактичних обставин справи (дати здійснення передоплати позивачем та зустрічних поставок товарів відповідачем) мало бути виконано ТзОВ "Інтеркабельзахід" у строк до 04.09.2009р. включно, а тому суд вважає, що початковим періодом нарахування пені для позивача може виступати дата 05.09.2009р., хоча в даному випадку позивачем обраховується пеня з 17.09.2009р. Відтак кінцевим терміном (останнім днем) для можливого нарахування позивачем пені, в силу ст. 232 Господарського кодексу України, виступає 05 березня 2010 року.

Одночасно з цим положеннями укладеної між сторонами угоди купівлі-продажу від 22.05.2009р., зокрема пунктом 8.5 останньої, можливість нарахування позивачем відповідачу пені за весь період існування заборгованості (прострочки платежів), що у відповідності до ч. 6 ст. 232 ГК України надавало б позивачу право для такого нарахування за весь період, визначено не було.

Разом з цим суд вважає за необхідне засвідчити, що відповідач маючи в наявності позовну заяву із відповідними розрахунками штрафних санкцій (пені) не скористався належним йому згідно ст. 267 Цивільного кодексу України правом щодо заперечення позовних вимог в частині стягнення нарахованої суми пені з підстав часткового спливу позовної давності.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з представленими господарському суду розрахунками позивачем відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України було нараховано відповідачу 12991,32 грн. суми збитків від інфляції за період прострочки платежів вересня місяця 2009 року по грудень місяць 2010 року, а також 4054,61 грн. трьох процентів річних за період прострочки платежів з 17.09.2009р. по 31.12.2010р.

Розглянувши позовні вимоги щодо стягнення сум інфляційних збитків та трьох процентів річних суд вважає, що останні підставні, нараховані у відповідності та з дотриманням положень чинного законодавства України, відповідають фактичним обставинам справи та підлягають до повного задоволення.

Беручи до уваги, що спір до суду було доведено з вини відповідача, витрати, пов'язані з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи в суді, що понесло ТзОВ "Укрметал", слід відшкодувати останньому у відповідності до ст. 49 ГПК України за рахунок товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеркабельзахід" пропорційно розміру підставних та задоволених судом позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 144, 173, 193, 230-232 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 526, 527, 530, 546-550, 599, 625, 646, 655, 692, 693 Цивільного кодексу України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеркабельзахід" (м. Луцьк, вул. Єршова, 3, р/р 260064945 у АТ "Райффайзен Банк Аваль" м. Луцьк, МФО 303569, код ЄДРПОУ 33462972) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Укрметал" (м. Київ, вул. Каунаська, 27, р/р 26006300008731 в АКБ "Форум" м. Києва, МФО 322948, код ЄДРПОУ 32980869) 104959,71 грн. заборгованості, 10021,50 грн. пені, 12991,32 грн. збитків від інфляції та 4054,61 грн. трьох процентів річних, а всього 132027,14 грн., 1320,27 грн. в повернення витрат по сплаті державного мита та 212,46 грн. в повернення витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

3. В задоволенні решти позовних вимог в позові відмовити.

           Суддя                                                    В. А. Войціховський

Повний текст рішення

складено та підписано

03.03.11