Постанова

від 01.03.2011 по справі 17/169-10

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

  ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

 ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  28 лютого 2011 року                                                        Справа № 17/169-10

 Колегія суддів у складі:

головуючого-судді - Могилєвкіна Ю.О. суддів – Пушай В.І., Плужник О.В.

при секретарі – Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача – ОСОБА_1

відповідача –  не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача (вх. № 478С/3-9)  на рішення господарського суду Сумської області від 13.01.11 року по справі № 17/169-10

за позовом Фізичної особи – підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1

до ТОВ «Агропромислове підприємство «Віринське», с. Куянівка

про стягнення 75037,61 грн., -

                                                          встановила:

  Позивач звернувся до господарського суду Сумської області з позовною заявою в якій  в якій просить суд стягнути з відповідача на свою користь 75 037 грн. 61 коп., з яких: 67 975 грн. 00 коп. основного боргу, 3 145 грн. 28 коп. пені, 3 330 грн. 77 коп. інфляційних збитків, 586 грн. 56 коп. – 3% річних, нарахованих у зв‘язку з неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору №1 на виконання сільськогосподарських робіт від 21.07.2010 р.; 750,38 грн. держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішенням господарського суду Сумської області від  13.01.2011 року по справі № 17/169-10 (суддя Коваленко О.В.) позов задоволений в повному обсязі. Стягнуто з відповідача на користь позивача - 67 975 грн. 00 коп. основного боргу, 3 145 грн. 28 коп. пені, 3 330 грн. 77 коп. інфляційних збитків, 586 грн. 56 коп. –3% річних, 750 грн. 38 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення мотивоване з тих підстав, що сума заборгованості, пені, інфляційних втрат та річних підтверджені наданими до матеріалів справи доказами та розрахунками.

Відповідач з обставинами, викладеними в рішенні не погодився, просить його скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що судом першої інстанції не тільки порушено застосування норм матеріального та процесуального права, але й неповною мірою з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а тому вищезазначене рішення є не обґрунтованим і незаконним.

Як зазначає відповідач у своїй скарзі він був позбавлений можливості надати суду відзив (заперечення) та належним чином оформлені документ, що підтверджують заперечення проти позову, оскільки він не отримав від позивача обґрунтований розрахунок суми позову.

Також, відповідач зазначає, що він не був присутній на розгляді справі  по причині того, що був залучений до кримінальної справи, яка розглядалась у Білопільському районному суді Сумської області 13.01.2011 року, що не дало змоги надати обґрунтований відзив-заперечення. та надати суду копії документів, які б вплинули на суть рішення суду.

Як зазначає відповідач у своїй скарзі, відповідно до п.2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, боржник повинен виконувати такий обов'язок від дня пред'явлення вимоги.

Моментом пред'явлення вимоги, на думку відповідача, є строк 21.12.2010 року коли він отримав позовну заяву на свою юридичну адресу, рекомендованим письмом, на суму 75037.61 гри.

Згідно ст. 625 ЦК України час прострочення за котрий відповідач зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням пені з простроченої суми починається з моменту прострочення виконання грошового зобов'язання.

Прострочення виконання грошового зобов'язання перед позивачем починається в момент пред'явлення вимоги до відповідача.

Момент пред'явлення вимоги до відповідача та час прострочення виконання грошового зобов'язання збігають у часі. Час прострочення по сплаті боргу, відсутній.

Тому, на думку відповідача, суд першої інстанції при вирішені справи довільно дослідив надані сторонами справи докази і в порушення ст. 43 ГПК України без належних на те підстав, необґрунтовано, виніс незаконне рішення по справі.

Позивач з обставинами, викладеними в апеляційній скарзі не погоджується, подав заперечення на апеляційну скаргу, вважає рішення суду обґрунтованим, законним, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права, просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст.101 ГПК України, колегія суддів приходить до висновку про залишення рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

 Посилання відповідача на те, що господарських суд першої інстанції при розгляді справи порушив принцип  рівності та змагальності учасників судового процесу, в зв’язку з тим, що справа розглянута без участі його представника безпідставне і свідчить про необґрунтоване доведення спору до розгляду в суді та затягування судового процесу при розгляді справи.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач не направив свого представника в судове засідання та не надав витребуваних судом документів згідно ухвали суду.  Повідомлення щодо неможливості надсилання представника в засідання суду та неможливості надання витребуваних документів суду не направив, що спонукало суд на розгляд справи за наявними в ній матеріалами згідно ст.75 ГПК України.

Посилання відповідача на те, що він не був присутній на розгляді справі  по причині того, що був залучений до кримінальної справи, яка розглядалась у Білопільському районному суді Сумської області 13.01.2011 року безпідставне, оскільки відповідач як юридична особа мав змогу та повинен був направити у засідання іншого представника  для надання пояснень щодо заявленого позову.

Тобто, саме відповідач не скористався своїм правом на ознайомлення з матеріалами справи, на участь в судовому процесі і надання відповідних пояснень, щодо невиконання договірних зобов’язань.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами, перелік котрих передбачений зазначеною статтею, але відповідно до вимог цієї статті сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

Подавши апеляційну скаргу скаржник не надав будь-яких додаткових пояснень та доказів в обґрунтування невиконання договірних зобов’язань.

Свого представника в засідання судової колегії відповідач також не направив.

     Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом першої інстанції 21 липня 2010 р. між позивачем і відповідачем був укладений договір №1 на виконання сільськогосподарських робіт (далі за текстом –«Договір»), відповідно до умов якого відповідач доручив, позивач взяв на себе зобов‘язання виконати сільськогосподарські роботи по збиранню сільськогосподарських культур комбайнами, а відповідач, в свою чергу, зобов‘язувався їх прийняти та оплатити їх вартість в порядку та строки, визначені цим договором.

Згідно п. 3.1. Договору вартість окремих видів сільськогосподарських робіт, а також загальна вартість сільськогосподарських робіт, які позивач зобов‘язується виконати за цим договором, встановлюється за погодженням сторін і зазначається в Додатку №1 до цього Договору, що є його невід‘ємною частиною. Кінцева загальна вартість сільськогосподарських робіт фіксується сторонами в акті прийому-передачі виконаних робіт, виходячи із загальної площі земель, на яких позивачем були виконані сільськогосподарські роботи.

Пунктом 3.2. Договору встановлено, що відповідач зобов‘язаний здійснювати оплату виконаних робіт поступово після кожних 300 га. прибраної площини на протязі одного календарного дня із дня підписання сторонами акту прийому-передач виконаних робіт.    

Відповідно до п. 3.3. Договору оплата виконаних робіт здійснюється в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів, належних до сплати, на поточний рахунок позивача або готівкою в касу підприємства.

Додатком №1 до Договору встановлено, що позивач взяв на себе зобов‘язання виконати на користь відповідача пряме комбайнування ранніх зернових на території 900 га з 24.07.2010 р. по 20.08.2010 р. за договірною орієнтовною вартістю виконання робіт на одному гектарі 275 грн. 00 коп.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав обумовлені договором роботи на користь позивача, про що свідчить акт №1 прийомки-передачі виконаних робіт від 11.08.2010 р. на загальну суму 117 975 грн. 00 коп. з позначкою про те, що зауважень та претензій по виконаній роботі відповідач не має, але відповідач в порушення своїх зобов‘язань розрахувався з позивачем лише частково, перерахувавши на його користь 17.08.2010 р. 50 000 грн. 00 коп., що підтверджується письмовими матеріалами справи. Таким чином, залишкова сума боргу відповідача станом на день розгляду справи становить 67 975 грн. 00 коп.

Суд першої інстанції правомірно зазначив у своєму рішенні, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідно до п. 2 ст. 625 чинного Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов‘язання, на вимогу кредитора зобов‘язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.

Посилання відповідача у апеляційній скарзі на те, що він не отримував вимоги про сплату боргу і час прострочення по сплаті боргу відсутній, безпідставне.

Як вбачається з матеріалів справи відповідно до п. 3.2. Договору, оплата за виконану роботу здійснюється після збирання кожних 300 га сільськогосподарських культур, протягом одного календарного дня з дня підписання акту приймання - передачі виконаних робіт.

Таким чином Договором №1 від 21 липня 2010 року укладеним між сторонами було чітко визначено строк виконання зобов'язання Відповідачем, а саме протягом одного календарного дня з дня підписання акту приймання - передачі виконаних робіт.

01.08.2010 року між сторонами був підписаний акт №1 приймання - передачі виконаних робіт по Договору.

Відповідно до змісту акту, позивач виконав пряме комбайнування ранніх зернових в об'ємі 429 га, на загальну суму 117975,00 (сто сімнадцять тисяч дев'ятсот сімдесят п'ять) грн. 00 коп.

З врахуванням того, що відповідно до умов Договору (п.3.2.) оплата повинна здійснюватися протягом одного календарного дня з моменту підписання Акту, починаючи з 12.08.2010 року, позивачем обґрунтовано нарахована пеня, інфляційні втрати та річні, що підтверджені наданими до матеріалів справи доказами та розрахунками.

За таких обставин, суд першої інстанції правомірно визнав, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 3 330 грн. 77 коп. інфляційних збитків, 586 грн. 56 коп. –3% річних є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, рішення господарського суду Сумської області від  13.01.2011 року по справі № 17/169-10 прийнято з урахуванням фактичних обставин справи та діючого законодавства, без порушень норм матеріального та процесуального права, тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526, 530, 625, Цивільного Кодексу України, ст.ст. 22, 33, 49, 99, 101, п.1 ст.103, ст.ст.104-105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія, –

  постановила:

  Рішення господарського суду Сумської області від  13.01.2011 року по справі № 17/169-10 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

  Головуючий суддя                                                     Могилєвкін Ю.О.                                               

                        судді                                                      Пушай В.І.

                                                                                        Плужник О.В.

  Повний текст постанови підписаний 02.03.2011 року.