Рішення

від 14.02.2011 по справі 25/159-10-4941

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

25/159-10-4941

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" лютого 2011 р.Справа  № 25/159-10-4941

За позовом: Одеського виробничого хіміко-фармацевтичного підприємства „Біостимулятор” у формі ТОВ

до відповідача: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області

про визнання недійсним п.8 договору від 19.12.2008 р.

                                                                                                Суддя           Малярчук І.А.

В судових  засіданнях приймали участь представники сторін:

Від позивача: Федоткіна Ж.О., довіреність №28-08 від 12.01.2010 р.

Від відповідача: Десятова Н.А., довіреність №661 від 21.12.2009 р., Чапліна О.В., довіреність №2 від 05.01.2011 р.  

В судовому  засіданні 14.02.2011 р. приймали участь представники сторін:

Від позивача: не з`явився

Від відповідача: Чапліна О.В., довіреність №2 від 05.01.2011 р.  

СУТЬ СПОРУ: про визнання недійсним п.8 договору від 19.12.2008 р. про внесення змін до договору оренди цілісного майнового комплексу ДП „Біостимулятор” ДАК „Укрмедпром” від 19.11.2003 р., укладеного між РВ ФДМУ по Одеській області та Одеським виробничим хіміко-фармацевтичним підприємством „Біостимулятор” у формі ТОВ, який викладений в редакції: „п.10.1. договору оренди доповнити реченням такого змісту: „Продовжити термін дії договору оренди до 19.11.2010 р. включно”.  

Позивач на заявлених позовних вимогах наполягає, надав суду уточнену позовну заяву від 20.12.2010 р. вх. 34354, в якій відмічає, що 19.11.2003 р. між РВ ФДМУ по Одеській області та ОВХФП „Біостимулятор” у формі ТОВ був укладений договір оренди цілісного майнового комплексу ДП „Біостимулятор” ДАК „Укрмедпром”, розташованого за адресою: м. Одеса, Хаджибейська дорога,2, строком на 5 років, на виконання якого зазначене майно було передано ОВХФП „Біостимулятор” у формі ТОВ згідно з актом прийому-передачі майна від 19.11.2003 р. Відповідно до п.10.1. договору від 19.12.2008 р. строк дії договору оренди був продовжений до 19.11.2010 р. Позивач вважає, що у зв'язку з тим, що договором від 19.12.2008 р. про внесення змін до договору оренди від 19.11.2003р. було продовжено лише на 2 роки строк дії договору, то дана умова договору від 19.12.2008 р. суперечить нормам чинного законодавства та відповідно до ч.1 ст.207 ГК України, якою передбачено, що  господарське зобов'язання, яке не відповідає вимогам закону може бути визнано недійсним на вимогу однієї зі сторін, просить суд визнати недійсним п.8 договору від 19.12.2008 р. Звідси, позивач робить висновок про те, що п.8 договору від 19.12.2008 р. про внесення змін до договору оренди від 19.11.2003 р. вважається недійсним, так як не відповідає вимогам ст.ст.203, 764 ЦК України, ст.284 ГК України, ст.17 Закону України „По оренду державного та комунального майна” та п.10.8 договору оренди від 19.11.2003 р.

Відповідач у відзиві на позов від 10.12.2010 р. вх. №33363 просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на наступне. Рішенням господарського суду Одеської області від 16.08.2010 р. по справі №15/105-10-2884, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25.11.2010р. із ОВХФП „Біостимулятор” у формі ТОВ на користь РВ ФДМУ по Одеській області стягнуто заборгованість по орендній платі, розірвано договір оренди від 19.11.2003 р., зобов'язано ОВФХП „Біостимулятор” у формі ТОВ повернути державі в особі Міністерства охорони здоров`я України цілісний майновий комплекс ДП „Біостимулятор” ДАК „Укрмедпром”.  Відповідач вказує, що зазначене рішення місцевого суду в частині передачі орендованого за спірним договором майна ані в добровільному, ані в примусовому порядку не виконано, однак, ним вживаються заходи щодо повернення об'єкту оренди.  За таких підстав визнання недійсним умов договору, дія якого припинена шляхом розірвання в судовому порядку, на думку відповідача, є неможливим.  

Ухвалою суду від 27.01.2011 р. за клопотанням відповідача, згідно ч.3 ст.69 ГПК України, строк розгляду справи було продовжено до 14.02.2011 р.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши доводи представників сторін, суд встановив наступне:

          19.11.2003 р. між РВ ФДМУ по Одеській області (орендодавець) та ОВХФП „Біостимулятор” у формі ТОВ (орендар) було укладено договір оренди, умовами п.1.1. якого передбачено, що орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування майно цілісного майнового комплексу ДП „Біостимулятор” ДАК „Укрмедпром”, склад і вартість якого станом на 31.07.2003 р. визначені відповідно до акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу в загальній сумі 21 012,20 тис. грн. Мета використання об'єкту оренди –за цільовим призначенням відповідно до профілю виробничої діяльності підприємства, майно якого передано в оренду, а саме: виробництво основних фармацевтичних продуктів (договір від 19.12.2008 р.).

          Після укладення цього договору орендар приєднує до свого майна підприємство у встановленому порядку. Припинення діяльності ДП „Біостимулятор” ДАК „Укрмедпром” здійснюється шляхом його реорганізації через приєднання до орендаря.  Майно підприємства враховується окремо від іншого майна орендаря на окремому балансі з зазначенням того, що це майно є орендованим (п.п.1.6., 1.7., 1.8. договору оренди від 19.11.2003 р.).

          Згідно п.2.2. договору оренди від 19.11.2003 р. передача підприємства в оренду не тягне за собою виникнення права власності орендаря на це майно. Власником підприємства залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди.

          Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Постановою КМУ від 04.10.1995 р. №786 (зі змінами) і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (листопад 2008 р.) 280 241,11 грн. (п.3.1. договору від 19.11.2003 р. в ред. договору від 19.12.2008 р.). Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом корегування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць (п.3.3. договору від 19.11.2003 р. в ред. договору від 19.12.2008 р.).

          За положеннями п.8.2. договору оренди від 19.11.2003 р. орендодавець має право виступати з ініціативою щодо внесення змін до цього договору або його розірвання в разі погіршення стану орендованого майна підприємства внаслідок невиконання або неналежного виконання умов цього договору.

          Відповідно до п.10.1. договору оренди від 19.11.2003 р. цей договір укладено строком на п'ять років, що діє з моменту підписання договору оренди. Зміни і доповнення або розірвання цього договору допускаються за взаємної згоди сторін (п.10.3. договору оренди від 19.11.2003 р.).

          У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором  (п.10.8. договору від 19.11.2003 р.).

          На виконання умов договору від 19.11.2003 р. ЦМК ДП „Біостимулятор” ДАК „Укрмедпром” було передано РВ ФДМУ по Одеській області орендарю за актом прийому-передачі від 19.11.2003 р.

          19.12.2008 р. між РВ ФДМУ по Одеській області та ОВХФП „Біостимулятор” у формі ТОВ було укладено договір про внесення змін до договору оренди від 19.11.2003 р., за умовами п.8 якого п.10.1. договору оренди доповнено реченням такого змісту: „Продовжити термін дії договору оренди до 19.11.2010 р. включно”.

          Рішенням господарського суду Одеської області від 16.08.2010 р. у справі №15/105-10-2884 розірвано договір оренди державного майна від 19.11.2003 р., укладений між РВ ФДМУ по Одеській області та Одеським виробничим хіміко-фармацевтичним підприємством „Біостимулятор” у формі ТОВ, зобов'язано Одеське виробниче хіміко-фармацевтичне підприємство „Біостимулятор” у формі ТОВ повернути до держави в особі Міністерства охорони здоров`я України цілісний майновий комплекс ДП „Біостимулятор” ДАК „Укрмедпром” з урахуванням невикористаних амортизаційних відрахувань, згідно Порядку, затвердженого наказом ФДМУ №847 від 07.08.1997 р. та зареєстрованого Мінюстом України за №446/2250 від 25.09.1997 р. Рішення суду мотивоване порушенням з боку ОВХФП „Біостимулятор” у формі ТОВ істотних умов договору оренди  від 09.11.2003р., в частині невиконання зобов'язань по страхуванню взятого ним в оренду майна та порушено зобов'язання щодо сплати орендної плати.   

           Дане рішення господарського суду було залишено в силі постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25.11.2010 р. та постановою Вищого господарського суду України від 09.02.2011 р.

           Згідно ч.2 ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

           Засадами чинного Цивільного кодексу України в редакції від 16.01.03 р. передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного  законодавства. (ст. 15 ЦК України від 16.01.03 р.).

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема: визнання правочинну недійсним (ст. 16 ЦК України від 16.01.03 р.).

           Відповідно до п.1 ст.203, ст. 215 ЦК України зміст  правочину  не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам  цивільного  законодавства,  а   також   моральним   засадам суспільства. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення  правочину  стороною  (сторонами) вимог,  які встановлені частинами першою - третьою,  п'ятою та  шостою  статті  203  цього Кодексу. Якщо  недійсність  правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована  особа  заперечує  його дійсність на підставах,  встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини. Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення  (ч.1 п.1 ст.216, ст.217, п.1 ст.236 ЦК України).

             Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.  Відповідно  до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з   урахуванням   вимог  цього  Кодексу,  інших  актів  цивільного законодавства,  звичаїв  ділового  обороту,  вимог  розумності  та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.  (п. 1 ст.626, ст. 627, п.1 ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст.180 ГК України господарський   договір  вважається  укладеним,  якщо  між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (ч.3 ст.180 ГК України). Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості (ч.4 ст.180 ГК України).

Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін.

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором (ч.2 ст.17 ЗУ „Про оренду державного та комунального майна”).

Згідно ч.3 ст.17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.

Так, у позовній заяві позивач просить суд визнати п.8 договору від 19.12.2008 р. недійсним, але при цьому не навів жодного обґрунтування яким чином даний пункт договору від 19.12.2008 р. про внесення змін до договору оренди від 19.11.2003 р. суперечить чинному законодавству та якому саме, не навів обставин та не надав доказів недодержання в момент вчинення  правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою,  п'ятою та  шостою  статті  203  цього Кодексу, не обґрунтував наявність порушених його прав даними умовами договору.

При цьому, рішенням суду від 16.08.2010 р. у справі №15/105-10-2884 розірвано договір оренди державного майна від 19.11.2003 р., до якого внесені зміни договором від 19.12.2008р. та він припинив свою дію, за умови чого є незрозумілою позиція позивача стосовно доречності заявлення позовних вимог щодо недійсності умови додаткової угоди до припиненого договору, яка, зокрема, також є припиненою з набранням законної сили судового рішення у справі №15/105-10-2884.

Отже, за викладених обставин, позовні вимоги позивача є недоведеними, необґрунтованими, тому задоволенню судом не підлягають.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).

З огляду на вищевикладені обставини справи, з урахуванням положень чинного законодавства, суд вважає, заявлений ОВХФП „Біостимулятор” у формі ТОВ позов таким, що не підлягає задоволенню.

Згідно ст. 49 ГПК України витрати пов'язані зі сплатою позивачем державного мита та витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процессу покладаються на останнього.

Керуючись ст. ст. 44, 49,  82- 85 ГПК  України суд, -

                 ВИРІШИВ:

1. Відмовити Одеському виробничому хіміко-фармацевтичному підприємству „Біостимулятор” у формі ТОВ у задоволенні позову повністю.

         Рішення господарського суду набирає законної  сили згідно зі ст. 85 ГПК України, після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

          Суддя                                                                                       Малярчук І.А.

Повний текст рішення складено 18.02.2011 р.