Рішення

від 24.02.2011 по справі 35/9-10-5387

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

35/9-10-5387

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" лютого 2011 р.Справа  № 35/9-10-5387

За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "ХІМАГРОМАРКЕТИНГ"          

до відповідача Науково-виробничої сільськогосподарської фірми "МИР" у формі товариства з обмеженою відповідальністю          

про стягнення 14317,41грн.

                                                                                                                         Суддя Гут С.Ф.

В судовому засіданні приймали участь

Від позивача: Мєхоношин Д.В., довіреність від 01.01.11р.

Від відповідача: не з'явився.

   СУТЬ СПОРУ: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ХІМАГРОМАРКЕТИНГ" звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Науково-виробничої сільськогосподарської фірми "МИР" у формі товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення заборгованості у розмірі 14317,41грн., а саме: основного боргу у сумі 5958,50грн., пені у сумі 2785,48грн., 15%річних у сумі 1848,77грн., збитків від інфляції у сумі 1376,41грн., штраф у сумі 2348,25грн.

  Ухвалою господарського суду Одеської області від 27.12.10р. порушено провадження у справі №35/9-10-5387.

  Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання згідно наявних в матеріалах справи поштових повідомлень, однак при цьому відзив на позов та витребувані судом документи не надав, про поважність причин відсутності не повідомив, своє право на захист не використав, у зв'язку з чим справа розглядається по наявним в ній матеріалам у порядку ст.75 ГПК України.

  Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив.

  22.04.08р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ХІМАГРОМАРКЕТИНГ" (Продавець) та Науково-виробничою сільськогосподарською фірмою "МИР" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (Покупець) укладено договір поставки №АП-09-0175, відповідно до умов якого Продавець зобов'язався передати у власність покупцеві, а покупець зобов'язався прийняти й оплатити наступні засоби захисту рослин(товар)(п.1.1.договору).

  Пунктом 1.2. договору передбачено, що загальна вартість товару(ціна договору) складає 15655грн. у т.ч. ПДВ 20%, що станом на 22.04.08р. за курсом 5,05грн. за один долар США становить еквівалент 3100доларів США.

  Розділом 2 цього договору визначений порядок розрахунків.

  Згідно п. 2.1. договору Покупець зобов'язаний сплатити Продавцю вартість товару, зазначену в п. 1.2.договору з урахуванням положень п.1.3. договору, в наступні строки: не пізніше 05 травня 2008р. 4696,50грн., не пізніше 01 листопада 2008р. 10958,5грн.

Строки й порядок поставки визначені розділом 3 даного договору.

Розділом 5 зазначеного договору визначена відповідальність сторін.

Згідно п. 5.1 договору сторони  відповідають за невиконання або неналежне виконання зобов'язань, за цим договором і чинним законодавством України.

У відповідності до п. 5.2 укладеного Договору, покупець відповідає за несвоєчасну оплату товару (порушення п.2.1. Договору) відповідно до діючого законодавства України й сплачує  пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день простроченого платежу. При розрахунку пені застосовується ставка НБУ, що діє в період нарахування пені.  Начислення пені здійснюється з дня прострочення, але Продавець має право застосувати штрафну санкцію лише у випадку прострочення оплати Покупцем понад 30днів.

Пунктом 5.3 укладеного договору встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через три роки від дня, коли це зобов'язання повинне бути виконане.  

Пунктом 5.4 укладеного договору передбачено, що у випадку прострочення виконання зобов'язань, передбачених п. 2.1 даного договору, більше ніж 30 днів покупець додатково сплачує продавцеві штраф у розмірі 15% від ціни договору.

Пунктом 5.5 укладеного договору передбачено, що сторони прийшли до згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України і встановлюють її в розмірі 15 відсотків. З дня закінчення строків сплати, передбачених п.2.1 Договору вважається, що продавцем пред'явлена вимога щодо сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення (минулий та майбутній) та відсотків річних.

08.05.2008р. позивачем на виконання умов укладеного договору було відвантажено відповідачу товар на суму 15655грн., в підтвердження чого позивач до свого позову надав видаткову накладну №Ап-09-0249 від 08.05.2008р., довіреність ТМЦ серії ЯПД №170289 від 08.05.2008р.

Позивачем прийняті на себе зобов'язання по укладеному договору виконані у повному обсязі, а саме передано відповідачу товар обумовлений умовами договору.   

Відповідач в свою чергу взяті на себе договірні зобов'язання в частині своєчасної та повної оплати вартості прийнятого товару виконав не належним чином, а саме ним 25.04.08р. та 06.11.2008р. було перераховано на користь позивача лише частину вартості отриманого товару в  сумі  9696,50грн., у зв'язку з чим у відповідача утворилася заборгованість у розмірі 5958,50грн.

У зв'язку з порушенням відповідачем строків оплати вартості прийнятого по договору товару, позивачем на підставі п.п. 5.1 –5.5 укладеного договору та вимог ст. 625 ЦК України, нараховані штрафні санкції, які згідно представленого позивачем розрахунку становлять: 2785,48грн. –пені; 1848,77грн. –15%річних; 1376,41грн. –збитки від інфляції; 2348,25грн. –15%штрафу.

Враховуючи невиконання відповідачем взятого на себе за договором обов'язку щодо оплати заборгованості за отриману продукцію, позивач звернувся до суду з позовною заявою, згідно якої просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 14317,41грн., а саме: основний борг у сумі 5958,50грн., пеню у сумі 2785,48грн., 15%річних у сумі 1848,77грн., збитки від інфляції у сумі 1376,41грн., штраф у сумі 2348,25грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, а саме: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).

Згідно з ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання виникають із господарських договорів.

Ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Так, судом встановлено наявність поставки позивачем відповідачу товару, часткова оплата відповідачем прийнятого товару, як то вбачається із банківської виписки, існування заборгованості Науково-виробничої сільськогосподарської фірми "МИР" у формі товариства з обмеженою відповідальністю по оплаті вартості отриманого товару, у зв'язку з чим позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідача вартості поставленого товару в сумі 5958,50грн. є обґрунтованою та підлягає судом задоволенню.          

Крім того, внаслідок неналежного виконання умов укладеного договору в частині  дотримання строків встановлених для оплати вартості отриманого товару, позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 15% річних у сумі 1848,77грн., індексу інфляції у сумі 1376,41грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 5.5 укладеного договору передбачено, що сторони прийшли до згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України і встановлюють її в розмірі 15 відсотків. З дня закінчення строків сплати, передбачених п.2.1 Договору вважається, що продавцем пред'явлена вимога щодо сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення (минулий та майбутній) та відсотків річних.

Згідно інформаційного листа ВГСУ від 07.04.2008 р. N 01-8/211 сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, тому встановлена сторонами у договорі відповідальність за прострочення виконання зобов'язання у більшому розмірі не суперечить матеріальному праву України.

Таким чином, враховуючи умови укладеного договору та вимоги ст. 625 ЦК України, дослідивши розрахунок приведений позивачем по нарахуванню відповідачу відсотків річних передбачених п. 5.5 умов договору у розмірі, встановлення судом заборгованості Науково-виробничої сільськогосподарської фірми "МИР" у формі товариства з обмеженою відповідальністю за отриманий товар, заявлені позивачем позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 15% річних в сумі 1848,77грн., індексу інфляції в сумі 1376,41грн., обрахованих із суми заборгованості за поставлений товар в розмірі 5958,50грн. підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 2785,48грн., розрахованої за період з 07.11.2008р. по 02.11.2010р.

У відповідності до п. 5.2 укладеного Договору, покупець відповідає за несвоєчасну оплату товару (порушення п.2.1. Договору) відповідно до діючого законодавства України й сплачує  пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день простроченого платежу. При розрахунку пені застосовується ставка НБУ, що діє в період нарахування пені.  Начислення пені здійснюється з дня прострочення, але Продавець має право застосувати штрафну санкцію лише у випадку прострочення оплати Покупцем понад 30днів.

Відповідно до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки –грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.    

Відповідно до ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.     

В силу ст.216, ч.1 ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 цього кодексу є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. пеня (ч.1 ст.230 ГК України).

У разі порушення строків оплати за поставлений товар, Покупець зобов'язується сплатити Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми фактичної заборгованості за кожен день прострочення.

Наданий позивачем розрахунок пені, на думку суду, здійснений належним чином, тому судом підлягають  задоволенню у розмірі 2785,48грн.          

Пунктом 5.3 укладеного договору встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через три роки від дня, коли це зобов'язання повинне бути виконане.  

Пунктом 5.4 укладеного договору передбачено, що у випадку прострочення виконання зобов'язань, передбачених п. 2.1 даного договору, більше ніж 30 днів покупець додатково сплачує продавцеві штраф у розмірі 15% від ціни договору.

Вимогами п. 2 ст. 549 ЦК України передбачено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Розглянувши позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ХІМАГРОМАРКЕТИНГ" по стягненню Науково-виробничої сільськогосподарської фірми "МИР" у формі товариства з обмеженою відповідальністю 15% штрафу у розмірі 2348,25грн., суд вважає, що вони ґрунтуються на вимогах діючого законодавства та умовах укладеного договору, розрахунок зроблено вірно, оскільки, як встановлено матеріалами справи відповідач прострочив виконання покладених на нього грошових зобов'язань більш ніж на 30 днів.  

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Під час розгляду справи відповідачем не було належним чином доведено суду та доказано виконання своїх зобов'язань.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Станом на день розгляду справи відповідач борг не сплатив, документів спростовуючих позовні вимоги не представив.

Враховуючи вищезазначені обставини справи та перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку сум заявлених до стягнення, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ХІМАГРОМАРКЕТИНГ" до Науково-виробничої сільськогосподарської фірми "МИР" у формі товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення заборгованості у розмірі 14317,41грн., а саме: основного боргу у сумі 5958,50грн., пені у сумі 2785,48грн., 15%річних у сумі 1848,77грн., збитків від інфляції у сумі 1376,41грн., штраф у сумі 2348,25грн., є обґрунтованими, підтверджені наявними у справі матеріалами та підлягають задоволенню.

Згідно ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід відшкодувати позивачу за рахунок відповідача витрати по сплаті держмита на суму 144грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справ у судах на суму 236грн.

Керуючись ст.ст.44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.   Позов задовольнити.

   2. Стягнути з Науково-виробничої сільськогосподарської фірми "МИР" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (68542, Одеська область, Тарутинський район, смт Березине, вул. Кірова, 82, Код 30295949, р/р 26001010331068, МФО 328715 ТФ АКБ”ЧБРР” смт Тарутино) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ХІМАГРОМАРКЕТИНГ" (02160, м. Київ, Проспект Возз'єднання, б.15, Код 30262667, р/р 260010307001 в „Банк”Фінанси та Кредит” СФ ВАТ, МФО 384812) основний борг у сумі 5958(п'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят вісім)грн.50коп., пеню у сумі 2785(дві тисячі сімсот вісімдесят п'ять)грн.48коп., 15%річних у сумі 1848(одну тисячу вісімсот сорок вісім)грн.77коп., збитки від інфляції у сумі 1376(одну тисячу триста сімдесят шість)грн.41коп., штраф у сумі 2348(дві тисячі триста сорок вісім)грн.25коп., витрати по сплаті держмита на суму 144(сто сорок чотири)грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на суму 236(двісті тридцять шість)грн.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати у порядку ст.116 ГПК України.

Суддя                                                                                       Гут С.Ф.

 Повний текст рішення складено 28.02.2011р.