Рішення

від 18.02.2011 по справі 20/152-10-5162

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

20/152-10-5162

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" лютого 2011 р.Справа  № 20/152-10-5162

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельні індустрії"

про стягнення 110 529,50 грн.

та за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельні індустрії"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг"

про стягнення 116 058,40 грн.

                                                                                                                       Суддя Щавинська Ю.М.

Представники сторін:

від ТОВ "ВіЕйБі Лізинг": Поштар Т.П.- за довіреністю № 4153 від 24.12.2010р.;

від ТОВ "Будівельні індустрії": не з'явились.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельні індустрії", в якій, з урахуванням уточнень (а.с.130-131), просить стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельні індустрії" суму основного боргу по лізинговим платежам у розмірі 82 231,30 грн., 968,66 грн. 3% річних, 3 877,19 грн. інфляційних, 5 052,35 грн. пені, 18 400 грн. штрафу, поклавши на відповідача судові витрати.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельні індустрії" був укладено договір фінансового лізингу від 23.06.2008р. № 080623-66/ФЛ-Ю-А, відповідно до умов якого Позивач зобов'язався передати Відповідачу в платне користування на умовах фінансового лізингу майно, зазначене в Специфікації до Договору, а Відповідач зобов'язався прийняти майно (предмет лізингу) та своєчасно сплачувати періодичні лізингові платежі у порядку та строки, передбачені Договором.

Проте, всупереч прийнятим обов'язкам, Відповідач зобов'язання за Договором щодо сплати лізингових платежів виконує не в повному обсязі, внаслідок чого за ним утворилася заборгованість, про стягнення якої, з урахуванням 3% річних та індексу інфляції, просить позивач. Крім того, на вказану заборгованість, в порядку, передбаченому договором, позивачем було нараховані штрафні санкції у вигляді пені.

В обґрунтування вимог про стягнення штрафу позивач посилається на те, що згідно                 п. 8.2.1. Договору Відповідач зобов'язаний щоквартально письмово інформувати Позивача про стан та місцезнаходження предмету лізингу шляхом направлення Позивачу звіту у формі, встановленій Договором (Додаток № 3 до Договору). Проте, з 4 кварталу 2009 року по 3 квартал 2010 року звіт в установленій формі Відповідач не надавав, у зв'язку з чим, відповідно до                п. 11.2.3. Договору, зобов'язаний сплатити Позивачу штраф у розмірі 1 (один) відсоток загальної вартості предмету лізингу на момент укладення Договору за кожен випадок такого порушення.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельні індустрії", не надавши будь-яких заперечень по суті заявлених вимог, звернувся до суду із зустрічним позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" збитків у вигляді упущеної вигоди в сумі 116 058,40 грн., посилаючись на те, що внаслідок невиконання лізингодавцем обов'язків по забезпеченню проходження технічного огляду самоскида, що є предметом договору лізингу, він не міг використовувати його у господарській діяльності, у зв'язку з чим не отримав прибуток у вказаній сумі.

У судовому засіданні 18.02.2011р. представник позивача уточнені вимоги підтримав у повному обсязі, проти зустрічного позову усно заперечував, вказуючи про його необґрунтованість внаслідок непідтвердження вимог належними доказами.

Представник відповідача у судове засідання 18.02.2011р. не з'явився, незважаючи на належне повідомлення про час та місце судового засідання безпосередньо представника Іващенко С.Р, діючого за довіреністю б/н від 20.01.2011 року, під час попереднього засідання 9.02.2011р. під розпис. Відзив на первісний позов та витребувані судом документи не надав.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, надані під час судового розгляду, проаналізувавши наявні у справі докази та давши їм правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Аналізуючи первісні позовні вимоги, суд зазначає, що відповідно до ст.175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як свідчать матеріали справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельні індустрії" було укладено договір фінансового лізингу від 23.06.08р. № 080623-66/ФЛ-Ю-А (а.с.17-30), відповідно до умов якого Позивач зобов'язався передати Відповідачу в платне користування на умовах фінансового лізингу майно, зазначене в Специфікації до Договору, а Відповідач зобов'язався прийняти майно (предмет лізингу) та своєчасно сплачувати періодичні лізингові платежі у порядку та строки, передбачені Договором.

Перелік майна та вартість майна, що передається в лізинг, погоджено сторонами в додатку № 2 до договору (а.с.28)

Відповідно до розділу 3 та додатку № 1 до зазначеного договору, а також  додаткової угоди від 17.10.2008р., сторони визначили розмір лізингових платежів, порядок їх коригування в залежності від зміни курсу гривні до долара США та порядок розрахунків.

В подальшому, між сторонами було укладено додаткову угоду від 2.03.2010р., згідно з умовами якої лізингоодержувачем було визнано прострочену заборгованість у розмірі            45 293,73 грн., прострочену винагороду (комісію) в розмірі 74 883,08  грн., а також прострочену заборгованість по сплаті штрафних санкцій у сумі 6 739,07 грн. Відповідно до цієї додаткової угоди сторонами укладено нові графіки сплати лізингових платежів № 1 та № 2 (а.с.37-38)    

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, яка цілком кореспондується з  положеннями  ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач за первісним позовом за актом прийому –передачі майна (а.с.39) передав предмет договору лізингоодержувач (відповідачу), чим свої зобов'язання за договором виконав належним чином.

Разом з тим, відповідач –Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельні індустрії", в порушення умов договору, не виконав своїх зобов'язань щодо своєчасного внесення лізингових платежів у повному обсязі, у зв'язку з чим за ним утворився борг перед Товариством з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг", який, з урахуванням його часткової сплати, складає 82 231,30 грн.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Статтею 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості              (ст. 627 ЦК України).

Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ч. 1 ст. 632 ЦК України).

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги про стягнення суми основного боргу, заявлені на підставі розрахунку, який перевірено судом, відповідають чинному законодавству, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши відповідні розрахунки позивача, враховуючи факт несвоєчасного виконання відповідачем грошового зобов'язання, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та втрат від інфляції в розмірі 968,66 грн. та 3 877,19 грн. відповідно.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п. 3 ст. 611 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як свідчать матеріали справи, сторони погодили, що за порушення обов'язку з своєчасної сплати лізингових платежів та інших платежів, передбачених пунктом 3.1 Договору і Графіком сплати лізингових платежів (Додаток № 1 до Договору), та інших платежів, передбачених Договором, Відповідач зобов'язався сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, яка діяла в період прострочки від непогашеної заборгованості за лізинговими платежами за кожен день прострочки та відшкодувати всі збитки, завдані цим Позивачеві, понад вказану пеню (п.11.2 договору).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Враховуючи те, що лізингоодержувач не виконував належним чином свої зобов'язання по сплаті лізингових платежів, суд, перевіривши розрахунок позивача, який відповідає вказаним нормам чинного законодавства, вважає його обґрунтованим, у зв'язку з чим вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню у сумі 5 052,35 грн.

Суд також зазначає, що в порушення вимог ст. 33 ГПК України та вимог суду, відповідач не надав контррозрахунок, який мав бути наданий ним у разі незгоди із розрахунком ТОВ "ВіЕйБі Лізинг".

Щодо вимог ТОВ "ВіЕйБі Лізинг" про стягнення з відповідача штрафу в розмірі                     18 400 грн. згідно п. 11.2.3 Договору, оскільки з 4 кварталу 2009 року по 3 квартал 2010 року ним не надавався звіт в установленій формі, суд вказує таке:

Дійсно, згідно до п. 8.2.1 Договору фінансового лізингу лізингоодержувач зобов'язався щоквартально письмово інформувати лізингодавця про стан та місцезнаходження майна шляхом направлення лізингодавцю звіту у формі, встановленій сторонами у Додатку № 3 до Договору.

Відповідно ж до п. 11.2.3 Договору за неподання інформації про стан та місцезнаходження майна згідно до п. 8.2.1 цього договору лізингоодержувач сплачує лізингодавцю штраф у розмірі 1 (один) відсоток від загальної вартості майна на момент укладення договору за кожен випадок такого порушення.

Між тим, відповідно до ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Норми матеріального права, а саме ст. 233 ГК України, яка цілком кореспондується із ч. 3 ст. 551 ЦК України, встановлює, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Проаналізувавши встановлені у справі обставини, суд враховує те, що розмір штрафу, про стягнення якого просить позивач, надмірно великий, оскільки, відповідно до умов договору, сплачується за кожен випадок порушення з боку відповідача, до того ж наявність будь-яких збитків, викликаних простроченням відповідача, позивачем не доведена.  

За таких обставин, суд вважає за необхідне, користуючись правом, наданим ст. 83 ГПК України, зменшити розмір штрафу, що підлягає стягненню, до 5 000 грн.

Аналізуючи зустрічні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельні індустрії" про стягнення з ТОВ "ВіЕйБі Лізинг" збитків у вигляді упущеної вигоди в сумі 116 058,40 грн., суд зазначає наступне:

Згідно з п. 1 ст. 224 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, що зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Зазначене цілком кореспондується зі ст. 22 ЦК України, згідно до п. 2 якої збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Отже, поняття "збитки" включає в себе так звану упущену вигоду, під якою розуміються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене. В даному випадку мова йдеться не про реальні втрати особи, які вона зробила або зробить, а про ті доходи, які вона недоотримає внаслідок порушення її цивільного права.

Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором (ч. 2 ст. 623 ЦК України).

Важливим елементом доказування наявності реальних збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Відсутність причинного зв'язку як складової цивільного правопорушення робить неможливою відповідальність відповідача.

З указаних норм законодавства України випливає, що особа, яка має на меті відшкодувати збитки у вигляді упущеної (втраченої) вигоди, повинна довести, що вона гарантовано отримала б відповідну вигоду у разі, якщо б її право було порушено іншою особою, тобто у разі належного виконання зобов'язання іншою особою.

Як на підставу упущеної вигоди в сумі 116 058,40 грн. ТОВ "Будівельні індустрії"  посилається на те, що у зв'язку з тим, що відповідач за зустрічним позовом свої зобов'язання за договором фінансового лізингу щодо передачі предмету лізингу у користування повністю не виконав, ТОВ "Будівельні індустрії" за період з січня по вересень 2010 року було позбавлено можливості використовувати предмет лізингу у виробничих цілях. При цьому, позивачем до зустрічної позовної заяви надано розрахунок упущеної вигоди, який базується на договірній ціні договору підряду № 17/05-2010 від 15.05.2010 року.

Позивач за зустрічним позовом посилається на те, що неодноразово звертався до ТОВ "ВіЕйБі Лізинг" з листами щодо виконання ним своїх зобов'язань за договором, разом з тим, копії листів, надані ним на підтвердження зазначених тверджень, надані без належних доказів їх надіслання ТОВ "ВіЕйБі Лізинг". До того ж, лист № 09/05 від 30.05.2010 року взагалі не підписаний з боку позивача.

Крім того, договір № 17/05-2010 від 15.05.2010 року, на який позивач посилається в обґрунтування своєї упущеної вигоди, був укладений значно пізніше, ніж почалося вказане листування (перший лист був датований 18.03.2010 року).

Згідно ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, ТОВ "Будівельні індустрії" було зобов'язано довести в порядку, визначеному чинним законодавством, факт неотримання упущеної вигоди внаслідок неналежного виконання відповідачем свого зобов'язання за договором фінансового лізингу, а також причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідача та упущеною вигодою, що ним, в порушення вимог ст. 33 ГПК України, зроблено не було.

У зв'язку з викладеним, у задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельні індустрії" слід відмовити.

Згідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельні індустрії" (65013,     м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 126, код ЄДРПОУ 34929804, п/р 26007964868159 в ЗАТ „ПУМБ”, МФО 328191) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 21 Г, код ЄДРПОУ 33880354, п/р 26002262400276 в ПАТ „ВіЕйБі Банк” в м. Києві, МФО 380537) 82 231 /вісімдесят дві тисячі двісті тридцять одну/ грн. 30 коп. основного боргу, 968 /дев'ятсот шістдесят вісім/ грн. 66 коп. 3% річних, 3 877 /три тисячі вісімсот сімдесят сім/ грн. 19 коп. інфляційних витрат, 5 052 /п'ять тисяч п'ятдесят дві/ грн. 35 коп. пені, 5 000 /п'ять тисяч/ штрафу, 1 105 /одна тисяча сто п'ять/ грн. 30 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 /двісті тридцять шість/ грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

3. У задоволенні решти позову відмовити.

4. У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельні індустрії" –відмовити.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельні індустрії" (65013,    м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 126, код ЄДРПОУ 34929804, п/р 26007964868159 в ЗАТ „ПУМБ”, МФО 328191) на користь Державного бюджету України на п/р 31213264700008, одержувач ГУДКУ у Одеській області, код ЄДРПОУ 23213460, банк одержувача ГУДКУ у Одеській області, МФО 828011, КБК 22050003, символ звітності банку 264 - витрати на ІТЗ судового процесу, які мали бути сплачені при поданні зустрічного позову, в сумі 236 /двісті тридцять шість/ грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.85 ГПК України.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                                             Щавинська Ю.М.

Повне рішення складено 23.02.2011р.