Рішення

від 28.02.2011 по справі 2/27

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/27

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

28.02.11 р.                                                                                    Справа № 2/27                               

Суддя господарського суду Донецької області Мартюхіна Н.О.

при секретарі судового засідання Трубачевій А.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Малого приватного спеціалізованого підприємства „Артемівськліфт”,                            м. Артемівськ

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства „Вуглегірський експериментальний комбікормовий завод”, с. Новолуганське

про: стягнення заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції у розмірі 47317,77грн., пені у розмірі 12354,99грн.

За участю

представників сторін:

від позивача:       Полич В.М. – керівник

від відповідача:   не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Мале приватне спеціалізоване підприємство „Артемівськліфт”, м. Артемівськ  звернувся до господарського суду Донецької області позовом до Відкритого акціонерного товариства „Вуглегірський експериментальний комбікормовий завод”, с. Новолуганське  про стягнення заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції у розмірі 47317,77грн., пені у розмірі 12354,99грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договорів № 2 від 29.12.2008р. та 29.12.2009р., акти приймання виконаних робіт. Як на правові підстави заявленого позову посилається на ст. 180, 193, 224 Господарського кодексу України, ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, відзиву по заявленим вимогам не надав, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином шляхом направлення на його адресу рекомендованих листів з повідомленням про вручення поштового відправлення.

З урахуванням цих даних, суд вважає належним виконання обов'язку щодо повідомлення відповідача про вчинені судом процесуальні дії та можливим розглянути спір, згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в справі матеріалами. До того ж, згідно ст. 59 ГПК України, надання відзиву на позов є правом відповідача.

          Приймаючи до уваги вищенаведені обставини, з огляду на достатність представлених матеріалів, справа розглянута згідно зі ст. 75  Господарського  процесуального  кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши наявні в матеріалах справи документи суд ВСТАНОВИВ:

29.12.2008р. та 29.12.2009р. між Малим приватним спеціалізованим підприємством „Артемівськліфт” (Виконавець) та Відкритим акціонерним товариством „Вуглегірський експериментальний комбікормовий завод” (Замовник) були укладені договори на технічне обслуговування та ремонт ліфтів, умови яких є тотожними.

За цими договорами Замовник доручає, а виконавець приймає на себе виконання робіт з технічного обслуговування ліфтів в об'ємах відповідно переліку об'єктів та об'ємів робіт, а також ремонт цих ліфтів.

Пунктом 3.3. договорів встановлено, що Замовник щомісячно не пізніше 1 числа наступного місяця перераховує Виконавцю оплату технічного обслуговування за місяць в розмірі договірної місячної ціни технічного обслуговування за цей місяць в розмірі договірної місячної ціни технічного обслуговування ліфтів.

Пунктом 4.2. договорів встановлено, що при порушенні строків оплати виконаних по договору робіт Замовник сплачує Виконавцю неустойку у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України  (станом на період за який розраховується пеня) від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Як видно з матеріалів справи позивачем у період з січня 2009р. по лютий 2010р. надавалися послуги обумовлені договорами.

За фактом наданих послуг між сторонами складалися акти приймання виконаних робіт, а саме:

-          за січень 2009р. на суму 2667,34грн.

-          за лютий 2009р. на суму 2667,34грн.

-          за березень 2009р. на суму 2667,34грн.

-          за квітень 2009р. на суму 2667,34грн.

-          за травень 2009р. на суму 2667, 34грн.

-          за червень 2009р. на суму 2667,34грн.

-          за липень 2009р. на суму 2667,34грн.

-          за серпень 2009р. на суму 2667,34грн.

-          за вересень 2009р. на суму 2667,34грн.

-          за жовтень 2009р. на суму 2667,34грн.

-          за листопад 2009р. на суму 2667,34грн.

-          за грудень 2009р. на суму 2667,34грн.

-          за січень 2010р. на суму 3388,88грн.

-          за лютий 2010р. на суму 3388,88грн., а всього на загальну суму 38785,84грн.

Вказані акти приймання виконаних робіт підписані та скріплені печатками сторін без зауважень.

Проте, як видно з матеріалів справи відповідач умови договорів виконав частково, за отримані послуги розрахувався в сумі 2667,34грн., у зв'язку з чим за останнім облікується заборгованість в розмірі 36118,50грн., що підтверджується матеріалами справи та двостороннім актом звірки взаємних розрахунків станом на 15.03.2010р.

З огляду на викладене вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 36118,50грн. підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.  

Статтею 509 Цивільного кодексу України закріплено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.   

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Свої зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати грошових коштів всупереч вищевказаним нормам Цивільного та Господарського кодексу України, умовам Договорів  відповідач не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість в сумі 36118,50грн.

Відповідач доказів погашення суми боргу в розмірі 36118,50грн. до матеріалів справи не надав, заявлені вимоги не спростував, тому позовні вимоги про стягнення суми боргу в розмірі 36118,50грн. підлягають задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 12354,993грн., яка нарахована на підставі п. 4.2. договорів.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, з урахуванням вимог ст. 232 Господарського кодексу України вимоги позивача про стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню в розмірі 4065,64грн. за період з 01.02.2009р. по 01.09.2010р., з огляду на невірне визначення позивачем періоду нарахування пені.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача індекс інфляції в розмірі 11199,27грн. за період з січня 2009р. по 01.01.2011р. на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від  простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок індексу інфляції, судом встановлено, що розмір індексу інфляції за період з січня 2009р. по січень 2011р. складає 4952,83грн.

З огляду на викладене вимоги позивача підлягають частковому задоволенню в розмірі 4952,83грн., оскільки позивачем при обрахуванні індексу інфляції неправомірно здійснено нарахування індексу інфляції на суми боргу з врахуванням індексу інфляції.

Відповідно зі ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Оскільки  відповідачем   до теперішнього часу, виконані позивачем зобов'язання не оплачені, то суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та  такими, що підлягають часткову задоволенню.

Судові витрати в порядку, що передбачений ст. 49 ГПК України підлягають віднесенню на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, ст. ст. 22, 33, 34, 35, 43, 44, 49, 75, ст. ст. 82 – 85 ГПК України, господарський суд

                                                    ВИРІШИВ:

Позов Малого приватного спеціалізованого підприємства „Артемівськліфт”,                         м. Артемівськ до Відкритого акціонерного товариства „Вуглегірський комбікормовий завод”, с. Новолуганське про стягнення заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції у розмірі 47317,77грн., пені у розмірі 12354,99грн. – задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Вуглегірський експериментальний комбікормовий завод” (84573, Донецька область, с. Новолуганське, вул. Победи, 23, р/р 26007959969928 у філії ПУМБ м. Артемівськ, МФО 335537, ЄДРПОУ 0095286) на користь Малого приватного спеціалізованого підприємства „Артемівськліфт” (84500, м. Артемівськ, вул.. Ціолковського, 27, кв.13, р/р 2600323832 у Райффайзен Банк Аваль, МФО 380805, ЄДРПОУ 22034531) заборгованість в розмірі 36118,50грн., пеню в розмірі 4065,64грн., індекс інфляції в розмірі 4952,83грн., витрати по сплаті державного мита в розмірі 451,37грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 178,51грн.

В задоволенні решти вимог – відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення суду може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дні прийняття рішення.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                               Мартюхіна Н.О.