Рішення

від 15.02.2011 по справі 5020/23/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

5020/23/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

15 лютого 2011 року справа № 5020/23/2011

За позовом          Державного підприємства „Херсонський морський торговельний порт”, ідентифікаційний код 01125695

(73000, м. Херсон, пр-т Ушакова, 4)

до                    Товариства з обмеженою відповідальністю „Гідростройінвест”, ідентифікаційний код 35482681

(99014, м. Севастополь, вул. П. Корчагіна, 6, кв. 10)

про стягнення 58 958,31 грн.,

Суддя Головко В.О.,

Представники сторін:

позивач (ДП „Херсонський морський торговельний порт”) –Анікєєва І.В., провідний юрисконсульт відділу юридичної і договірної роботи порту, довіреність № 30-17/3 від 04.01.2011;

відповідач (ТОВ „Гідростройінвест”) –явку уповноважених представників у судове засідання не забезпечив.

Обставини справи:

29.12.2010 Державне підприємство „Херсонський морський торговельний порт” (далі –позивач) звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Гідростройінвест” (далі –відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 58 958,31 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов Договору перевезення № 95Д від 06.10.2010 в частині своєчасної і в повному обсязі оплати наданих послуг щодо перевезення піску.

У засідання суду 15.02.2011 відповідач явку уповноваженого представника не забезпечив, хоча про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення /арк. с. 81, 82/; про причини неявки суду не сповістив.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Оскільки явка відповідача обов'язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 59 Господарського процесуального кодексу України, на надання відзиву на позов.

Зважаючи на вищевикладене, суд визнав за можливе розглянути справу у відсутність представника відповідача, за наявними у справі матеріалами (в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України).

У судовому засіданні 15.02.2011 представник позивача на задоволенні позову наполягала з підстав, викладених у позовній заяві.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд –

ВСТАНОВИВ:

16.03.2010 між державним підприємством „Херсонський морський торговельний порт” (Порт) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Гідростройінвест” було укладено Договір поставки № 30Д (далі –Договір поставки) /арк. с. 69-70/, предметом якого є постачання піску на умовах даного договору –партіями на підставі письмових заявок Замовника з причалу кар'єру с. Рибальче (пункти 1.1, 1.2. Договору).

Також, між державним підприємством „Херсонський морський торговельний порт” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Гідростройінвест” було укладено Договір перевезення № 95Д від 06.10.2010 (далі –Договір) /арк. с. 10-11/, відповідно до пункту 1.1. якого ТОВ „Гідростройінвест” (Замовник) замовляє, а ДП „Херсонський морський торговельний порт” (Судновласник) виконує перевезення судном –теплоходом „Волго-Балт 218” вантажу Замовника.

10.09.2010 на підставі письмової заявки ТОВ „Гідростройінвест” № 41 від 09.09.2010 /арк. с. 12/ теплоходом „Волго-Балт 218” було здійснено постачання та перевезення до порту Севастополь піску кількістю 3000 тонн, що підтверджується такими документами:

-          коносаментом № 077994 від 10.09.2010 /арк. с. 14/, який відповідно до пункту 2 частини другої статті 134 Кодексу торговельного мореплавства України підтверджує наявність і зміст договору морського перевезення вантажу;

-          навантажувальним ордером від 10.09.2010 /арк. с. 15/, складання якого передбачено Додатком 13 (КЕ-13) до пункту 2.1. Правил оформлення вантажних перевізних документів на перевезення морським транспортом, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 13.12.2004 № 1098;

-          актами визначення ваги по осадці судна від 10.09.2010 (навантаження) та від 13.09.2010 (вивантаження) /арк. с. 16, 17/;

-          приймально-здавальною відомістю від 10.09.2010 /арк. с. 18/, складання якої передбачено Додатком 14 (КЕ-14) до пункту 2.1. Правил оформлення вантажних перевізних документів на перевезення морським транспортом, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 13.12.2004 № 1098;

-          Таймшит на судно –теплохід „Волго-Балт 218” за період з 26.08.2010 по 10.09.2010 у кар'єр с. Рибальче /арк. с. 19-20/ та Таймшит на судно –теплохід „Волго-Балт 218” за період з 12.09.2010 по 13.09.2010 у порту Севастополь       /арк. с. 21/;

-          нотисами про готовність судна до навантаження та вивантаження від 26.08.2010 та 12.09.2010 відповідно /арк. с. 27/;

-          рейсовим звітом № 20/2010 від 13.09.2010 /арк. с. 23/.

Відповідно до пункту 1 Специфікації № 1 до Договору поставки /арк. с. 70, зворотний бік/ вартість 1 тонни піску складає 20,00 грн. з ПДВ. Отже, вартість партії піску кількістю 3000 тонн складає 60000,00 грн. (3000 тонн*20,00 грн.=60000,00 грн.).

Згідно з протоколом № 10/09/2010 від 10.09.2010 засідання комісії з цінової та тарифної політики ДП „Херсонський морський торговельний порт” /арк. с. 75/ вартість перевезення 1 тонни вантажу (фрахт) теплоходом „Волго-Балт 218” з кар'єру Рибальче до міста Севастополь на період 3-го та 4-го кварталів 2010 року складає 44,00 грн. з ПДВ. Таким чином, загальна вартість перевезення піску кількістю 3000 тонн становить 132000,00 грн. (3000 т*44,00 грн.=132000,00 грн.).

Для оплати відповідачем поставленого піску та послуг з його перевезення позивачем був виставлений рахунок № 1419/1468 від 10.09.2010 на загальну суму 192000,00 грн.      /арк. с. 27/, з яких: 60000,00 грн. –за пісок, 132000,00 грн. –за послуги з перевезення піску.

У період з 23.09.2010 по 21.10.2010 відповідач здійснив оплату поставленого піску у повному обсязі, що підтверджується даними картки рахунку 3611 за контрагентом ТОВ „Гідростройінвест” /арк. с. 85/. Водночас, оплата фрахту здійснена відповідачем частково в сумі 72970,00 грн., що підтверджується виписками з особового рахунку позивача /арк. с. 30-42/ та карткою рахунку 3611 /арк. с. 85/.

Отже, несплаченими відповідачем залишились послуги в сумі 59030,00 грн. (132000,00 –72970,00).

Листом № 46 від 30.09.2010 відповідач просив позивача відстрочити оплату заборгованості до 15.10.2010 /арк. с. 13/.

Проте, позивач не погодився на таку пропозицію і вимагав оплати в строк до 08.10.2010 (лист від 04.10.2010 № 10-25/27 /арк. с. 45/).

14.10.2010 позивач надіслав відповідачеві Претензію № 20-05/44/654, в якій також вимагав погашення боргу протягом 7 банківських днів /арк. с. 43/.

Відповідач отримав претензію 18.10.2010, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення /арк. с. 44/, проте заборгованість так і не погасив.

Невиконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором перевезення щодо своєчасної і в повному обсязі оплати наданих послуг спричинило звернення позивача до суду із даним позовом.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини сторін виникли з Договору морського перевезення вантажу, тому регулюються загальними нормами Цивільного кодексу України (глава 64), Господарського кодексу України (глава 32), що набрали чинності з 01.01.2004, а також спеціальними нормами Кодексу торговельного мореплавства України (глави 1, 2 розділу V).

Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Із наведеною нормою узгоджується стаття 128 Кодексу торговельного мореплавства України, відповідно до якої умови морського перевезення вантажів визначаються договором.

Згідно зі статтею 133 Кодексу торговельного мореплавства України, яка кореспондує з частиною першою статті 909 Цивільного кодексу України, за договором морського перевезення вантажу перевізник або фрахтівник зобов'язується перевезти доручений йому відправником вантаж з порту відправлення в порт призначення і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачу), а відправник або фрахтувальник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату (фрахт).

Статтею 134 Кодексу торговельного мореплавства України унормовано, що договір морського перевезення вантажу повинен бути укладений у письмовій формі. Документами, що підтверджують наявність і зміст договору морського перевезення вантажу, є:

1)          рейсовий чартер –якщо договір передбачає умову надання для перевезення всього судна, його частини або окремих суднових приміщень;

2)          коносамент –якщо договір не передбачає умови, зазначеної в пункті 1 цієї статті;

3)          інші письмові докази.

Правовідносини між перевізником і одержувачем вантажу визначаються коносаментом (ст. 135 КТМ України).

Судом встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що між сторонами в письмовій формі укладено Договір перевезення /арк. с. 10-11, 14/.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Рахунок на попередню оплату послуг з перевезення піску № 1416/1 виставлений відповідачеві 10.09.2010 /арк. с. 25/.

Рахунок-фактуру № 1419/1468 від 10.09.2010 для здійснення остаточних розрахунків надіслано відповідачеві 21.09.2010, що підтверджується Списком № 3484 рекомендованих листів та фіскальним чеком № 7932 від 21.09.2010 /арк. с. 28-29/.

Як убачається з листа-заявки № 41 від 09.09.2010 /арк. с. 12/, відповідач просив позивача надати йому послуги з перевезення вантажу –піску кількістю 3000 тонн на умовах відстрочення платежу до 30.09.2010.

В подальшому відповідач просив перенести строк остаточної оплати наявної заборгованості на 15.10.2010 /арк. с. 13/.

Позивач виконав свої зобов'язання щодо поставки 3000 тонн піску власним транспортом –теплоходом „Волго-Балт 218” –в повному обсязі, що підтверджується матеріалами справи.

Натомість, відповідач порушив зобов'язання: за надані позивачем послуги щодо перевезення піску розрахувався несвоєчасно і не в повному обсязі, у зв'язку з чим у нього перед позивачем станом на день прийняття рішення у справі існує заборгованість (з урахуванням кредитового сальдо на 01.06.2010 в сумі 71,69 грн.) в сумі 58958,31 грн. (59030,00-71,69=58958,31).

Відповідно до частини третьої статті 170 Кодексу торговельного мореплавства України одержувач зобов'язаний при прийманні вантажу сплатити перевізнику, якщо це не було зроблено раніше вантажовідправником (вантажоодержувачем), належний фрахт, внести плату за простій, відшкодувати зазначені перевізником витрати, пов'язані з вантажем, а у випадку загальної аварії –зробити аварійний внесок або надати належне забезпечення.

За правилами статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Зважаючи на наведені норми чинного законодавства, відповідач (який одночасно є і вантажовідправником, і вантажоодержувачем) був зобов'язаний оплатити позивачеві (перевізнику) послуги з перевезення піску при прийманні вантажу.

Утім, виходячи з фактичних обставин справи, а саме погодження позивачем іншого строку оплати (лист від 04.10.2010 № 10-25/27 /арк. с. 45/) –до 08.10.2010 –відповідач був зобов'язаний оплатити позивачеві послуги з перевезення піску у зазначений строк.

За приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не надав суду доказів погашення наявної заборгованості за послуги з перевезення піску.

Беручи до уваги вищевикладене, позовні вимоги ДП „Херсонський морський торговельний порт” про стягнення з ТОВ „Гідростройінвест” заборгованості в сумі    58958,31 грн. є обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають до задоволення в повному обсязі.

За правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати позивача по сплаті державного мита в розмірі 589,58 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн. підлягають стягненню з відповідача на його користь.

Керуючись статтями 49, 75, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Гідростройінвест” (99059, м. Севастополь, вул. П. Корчагіна, 6, кв. 10, ідентифікаційний код 35482681, п/р 26008341 у відділенні № 1 в м. Сімферополі філії ЗАТ „ПУМБ”, МФО 351005, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Державного підприємства „Херсонський морський торговельний порт” (73000, м. Херсон, пр-т Ушакова, 4, ідентифікаційний код 01125695, п/р 2600201693454 у філії АТ „Укрексімбанк”, м. Херсон, МФО 352639) 58958,31 грн. (п'ятдесят вісім тисяч дев'ятсот п'ятдесят вісім грн. 31 коп.), а також витрати по сплаті державного мита в розмірі        589,58 грн. (п'ятсот вісімдесят дев'ять грн. 58 коп.) і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.).

          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                 підпис                                                В.О.Головко

Повне рішення в порядку

статті 84 ГПК України

оформлено і підписано

22.02.2011.