Рішення

від 24.02.2011 по справі 5020/2/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

5020/2/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

24 лютого 2011 року справа № 5020/2/2011

За позовом           Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний

          промислово-інвестиційний банк»

          (01001, м. Київ, пров. Шевченка, 12)

в особі           філії «Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Севастополь

          Автономної Республіки Крим»

          (99029, м. Севастополь, пр-кт Ген. Острякова, 36-А)

до           Товариства з обмеженою відповідальністю «Марина-59»

          (99703, м. Севастополь, вул. Ангарська, 10-А),

          Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Лінарт»

          (99703, м. Севастополь, вул. Ангарська, 10-А)

про           стягнення 103458,19 грн.

                                                                                                                            Суддя Лазарев С.Г.

Представники:

позивача –Агібалова С.Ю., довіреність №2970 від 15.06.2010;

відповідача (Товариство з обмеженою відповідальністю «Марина-59») –Сорокін О.С., директор, наказ №01 від 09.03.2007;

відповідача (Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Лінарт») –Ліннік П.Ю., директор, наказ №01 від 20.10.2008.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»в особі філії «Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Севастополь Автономної Республіки Крим»звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Марина-59», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Лінарт»про стягнення 98957,54 грн.

Позовні вимоги з посиланням на норми статей 525, 526, 553, 554 Цивільного кодексу України обґрунтовані тим, що відповідачі ухиляються від виконання взятих на себе зобов'язань за кредитним договором №246-07/д від 24.10.2007 та договором поруки №1 від 24.10.2007, у зв'язку з чим станом на 30.12.2010 за ними утворилась заборгованість в розмірі 98957,54 грн., з яких: 78424,00 грн. –заборгованість по кредиту, 7990,40 грн. –заборгованість по процентам, 1000,00 грн. –заборгованість по комісії за управління кредитом, 11182,87 грн. –пеня за прострочення оплати кредиту, 360,27 грн. –пеня за прострочення оплати процентів.

          Ухвалою від 12.01.2011 суд прийняв позовну заяву до розгляду та порушив провадження у справі.

Представник позивача надав уточнення позовних вимог, просить суд стягнути з відповідачів у солідарному порядку 103458,19 грн., з яких: 78424,00 грн. –заборгованість по кредиту, 8441,60 грн. –заборгованість по процентам, 1250,00 грн. –заборгованість по комісії за управління кредитом, 14464,85 грн. –пеня за прострочення оплати кредиту, 877,74 грн. –пеня за прострочення оплати процентів.

В судовому засіданні 24.02.2011 представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав, просить суд позов задовольнити.           

У відзиві на позов відповідач (Товариство з обмеженою відповідальністю «Марина-59») визнав заборгованість по кредиту в розмірі 78424,00 грн., проти решти позовних вимог  заперечує, просить в їх задоволенні відмовити.

У відзиві на позов відповідач (Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Лінарт») визнав заборгованість по кредиту в розмірі 78424,00 грн., проти решти позовних вимог  заперечує, просить в їх задоволенні відмовити.

Представникам сторін в судовому засіданні роз'яснені їх процесуальні права і обов'язки, передбачені статтями 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи неодноразово відкладався за правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін,  суд

                                                 ВСТАНОВИВ:

24.10.2007 між Закритим акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»(правонаступником якого є - Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк») в особі філії «Відділення Промінвестбанку в м. Севастополь Автономної Республіки Крим»(далі –Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Марина-59»(далі –Позичальник) був укладений кредитний договір №246-07/д (надалі –кредитний договір) (арк. с. 8-10), за умовами якого Банк при умові наявності вільних кредитних ресурсів надає Позичальнику кредит в сумі 250000,00 грн. на умовах, передбачених цим договором.

12.06.2008, 13.11.2009 були укладені договори про внесення змін і доповнень до кредитного договору №246-07/д від 24.10.2007.

Відповідно до пункту 2.3. кредитного договору (зі змінами) кредит погашається Позичальником згідно з графіком погашення, який являється невід'ємною частиною цього договору.

Пунктом 3.2. кредитного договору (зі змінами) визначено, що проценти за користування кредитом сплачуються Позичальником, виходячи з встановленої Банком процентної ставки в розмірі 25% річних, а також 250,00 грн. щомісячно комісійної винагороди за управління кредитом на протязі строку кредитування.

У відповідності з пунктом 3.4. кредитного договору (зі змінами) проценти за користування кредитом і комісійна винагорода за управління кредитом нараховуються Банком один раз в місяць, в останній робочий день місяця, за період з останнього робочого дня попереднього місяця по передостанній робочий день поточного місяця і сплачуються Позичальником щомісячно в останній робочий день поточного місяця.

Пунктом 4.2.2. кредитного договору встановлений обов'язок Позичальника своєчасно виплачувати Банку проценти за користування кредитом в розмірі 25% річних на умовах і в порядку, передбачених даним договором, а також суми передбачених даним договором штрафних санкцій.

Згідно з пунктом 2.2. кредитного договору дата остаточного повернення кредиту –22.10.2010.

24.10.2007 між Закритим акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»(правонаступником якого є - Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк») в особі філії «Відділення Промінвестбанку в м. Севастополь Автономної Республіки Крим»(Банк), Товариством з обмеженою відповідальністю «Марина-59»(Позичальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Лінарт»  (Поручитель) був укладений договір поруки №1 (арк. с. 14).  

13.11.2009 між сторонами був укладений договір №1 про внесення змін і доповнень до договору поруки №1 від 24.10.2007, яким пункт 1. договору поруки викладено в наступній редакції: «Поручитель зобов'язується перед Банком відповідати по зобов'язанням Позичальника, які випливають з кредитного договору №246-07/д від 24.10.2007, укладеного між Банком і Позичальником, за умовами якого останній зобов'язаний повернути Банку в строк до 22.10.2010 кредит в сумі 250000,00 грн., сплатити 25% річних за користування кредитом, комісійну винагороду за обслуговування кредиту в розмірі 250,00 грн., які сплачуються Позичальником щомісячно протягом строку кредитування, а також комісії, неустойки і інші штрафні санкції в розмірі і у випадках, передбачених кредитним і цим договорами».

Відповідно до пункту 3. договору поруки Поручитель і Позичальник несуть солідарну відповідальність перед Банком.

Згідно з пунктом 7. договору поруки даний договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до повного виконання зобов'язань Позичальника за кредитним договором.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України суд, провівши оцінку доказів по справі, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю.

Згідно з частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України за  кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

          Частиною першою статті 1048 Цивільного кодексу України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

          У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За приписами частини першої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.

На вимогу суду між сторонами було проведено звірення взаєморозрахунків, відповідно до складеного акту відповідач (Товариство з обмеженою відповідальністю «Марина-59») визнав заборгованість в розмірі 88115,60 грн., з яких: 78424,00 грн. –заборгованість по кредиту, 8441,60 грн. –заборгованість по процентам, 1250,00 грн. –заборгованість по комісії за управління кредитом. Проте відповідач не згодний з нарахованими сумами пені.

          Відповідно до статей 553, 554 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

          У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

         Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

         Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

         Відповідачі свої зобов'язання за кредитним договором та договором поруки не виконують, а тому суд вважає вимоги позивача щодо стягнення солідарно з відповідачів 88115,60 грн., з яких: 78424,00 грн. –заборгованість по кредиту, 8441,60 грн. –заборгованість по процентам, 1250,00 грн. –заборгованість по комісії за управління кредитом, такими, що підлягають задоволенню повністю.

В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

До інших способів відноситься, зокрема, передбачена статтею 549 Цивільного кодексу України пеня, яка є грошовою сумою, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання та обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності з пунктом 5.3. кредитного договору за порушення строків повернення кредиту та/або відсотків за користування кредитом та/або інших зобов'язань по сплаті коштів, передбачених цим договором, Позичальник зобов'язується сплачувати Банку додатково до встановленої процентної ставки за кредит пеню, що обчислюється від суми простроченої заборгованості в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє в період, за який стягується пеня, за кожен день прострочення платежу. Пеня сплачується Позичальником за весь період з моменту невиконання Позичальником зобов'язань по день повного виконання невиконаних у строк зобов'язань.

          Згідно розрахунку позивача, відповідачу нарахована пеня за прострочення оплати кредиту в розмірі 14464,85 грн. та пеня за прострочення оплати процентів розмірі 877,74 грн.                 

Перевіривши розрахунок пені, суд вважає, що вказаний розрахунок здійснений з урахуванням вимог діючого законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Представник відповідача (Товариство з обмеженою відповідальністю «Марина-59») в судовому засіданні 08.02.2011 надав заяву в порядку статті 121 Господарського процесуального кодексу України про розстрочку виконання рішення суду на дванадцять місяців.

          Заяву про розстрочку виконання рішення суду Товариство з обмеженою відповідальністю «Марина-59»обґрунтовує тим, що на даний час не має можливості погасити заборгованість перед позивачем в повному обсязі у зв'язку з незадовільним станом товариства.

          Відповідач (Товариство з обмеженою відповідальністю «Марина-59») пояснив, що товариство являється постачальником послуг по стоянці суден і має дебіторську заборгованість в розмірі 135962,56 грн., по якій проводить активну претензійну та позовну роботу, а тому зобов'язується погасити заборгованість перед позивачем в повному обсязі, але частинами, щомісячно з 01.03.2011 до 01.03.2012.  

          На підтвердження своїх доводів відповідач (Товариство з обмеженою відповідальністю «Марина-59») надав суду копію договору про надання послуг по стоянці та обслуговуванню судна, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «Крим-Херсонес»і баланс Товариства з обмеженою відповідальністю «Марина-59»на 31.12.2010.

          Ухвалою від 08.02.2011 суд зобов'язав відповідачів надати докази, які підтверджують незадовільний стан товариств; висновок незалежного аудитора про фінансовий стан товариств та докази ведення Товариством з обмеженою відповідальністю «Марина-59»претензійної та позовної роботи по одержанню дебіторської заборгованості.  

           На виконання вимог ухвали суду від 08.02.2011 відповідачем були надані копії вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Марина-59»до інших товариств про сплату заборгованості за договорами про надання послуг по стоянці та акти звірки взаємних розрахунків з цими товариствами.

           Проте відповідачами не було надано суду жодних доказів, які б підтверджували незадовільний стан товариств та доказів ведення Товариством з обмеженою відповідальністю «Марина-59» позовної роботи по одержанню дебіторської заборгованості.

           Таким чином, суд вважає, що заява відповідача (Товариство з обмеженою відповідальністю «Марина-59») про розстрочку виконання рішення суду задоволенню не підлягає.      

          Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на відповідачів відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 43, 49, 77, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити  повністю.

          2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Марина-59» (99703, м. Севастополь, вул. Ангарська, 10-А; код ЄДРПОУ 34883000, відомості про розрахункові рахунки відсутні), Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Лінарт»(99703, м. Севастополь, вул. Ангарська, 10-А, код ЄДРПОУ 19449122, відомості про розрахункові рахунки відсутні) на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»в особі філії «Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Севастополь Автономної Республіки Крим»(99029, м. Севастополь,             пр-кт Ген. Острякова, 36-А; код ЄДРПОУ 09324514) 103458,19 грн., з яких: 78424,00 грн. –заборгованість по кредиту, 8441,60 грн. –заборгованість по процентам, 1250,00 грн. –заборгованість по комісії за управління кредитом, 14464,85 грн. –пеня за прострочення оплати кредиту, 877,74 грн. –пеня за прострочення оплати процентів, а також витрати по сплаті державного мита у розмірі 1034,58 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                                      С.Г. Лазарев

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського                         

процесуального кодексу України і підписано 28.02.2011