Постанова

від 12.09.2006 по справі 11875-2006а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

11875-2006А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 320

ПОСТАНОВА

Іменем України

12.09.2006Справа №2-13/11875-2006А

Господарський суд Автономної Республіки Крим у складі:

Судді                               Жукової А.І.

При секретарі          Морозовій Г.Л.

за участю:

Від позивача – Антонов Л.Є. – представник, дов. від 04.08.2005 року

Від відповідача – Новикова Н.В. – фахівець 1 кат., ю/к., дов № 24/01-06/109 від 23.01.2006 року

Від третьої особи – Пефті С.В. – представник, дов. № 7 від 28.07.2006 року.

Розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Раса”, м. Сімферополь

До відповідача Сімферопольської міської ради, м. Сімферополь

Третя особа – ВАТ “Сільгосптехніка”, м. Сімферополь

Про визнання недійсним пункту рішення

          Суть спору: ТОВ “Раса” звернулось до Господарського суду АР Крим із позовом, у якому просить визнати недійсним п. 5.14 рішення № 480, 33 сесії 4 скликання Сімферопольської міської ради від 27.10.2005 року.

          Позовні вимоги мотивовані тим, що Рішенням № 480 , 33 сесії 4го скликання Сімферопольської міської ради, пунктом 5.14, ВАТ „Сільгосптехніка” виділена земельна ділянка загальною площею 3,8930 га, до складу якої входить дорога загального користування площею 0,1967 га, що істотно порушує права землекористувача ТОВ „Раса”, оскільки цим рішенням не передбачено обмежень для ВАТ „Сільгосптехніка”, передбачених гл.16 Земельного Кодексу України, в користуванні вищевказаною дорогою. Також не витримана процедура узгодження проектної документації.

Третя особа проти позову заперечує за мотивами, що рішення № 480 винесене законно, підстав для визнання недійсним п. 5.14 немає. Крім того пояснює, що ВАТ “Сільгосптехніка” запропонувала тим особам, які мають земельні ділянки неподалік укласти договори про спільне користування землями загального призначення, однак ТОВ “Раса” відмовилась від укладання договору.

Відповідач  три рази у судове засідання не з'явився, причини нез'явлення суду не відомі, про день та час слухання справи був сповіщений належним чином. Відзив на позов суду не надав.

30.08.2006 року у судовому засіданні у порядку статті 150 КАС України була оголошена перерва. Після перерви слухання справи продовжено за присутності сторін та третьої особи.

          Провадження у справі здійснювалось відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України.

          Сторони  та третя особа  відмовились від послуг перекладача.

          Згідно до внесених змін до Кодексу Адміністративного судочинства України (від 08.09.2005 р. №2875-1У) повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу здійснюється судом тільки за вимоги особи, яка бере участь у справі, або за ініціативою суду.

          Сторони  і третя особа у судовому засіданні заявили про відмову у фіксуванні судового процесу технічними засобами.

          Відповідно до статті 130 Кодексу Адміністративного судочинства України перед початком слухання справи сторонам і третій особі були вручені пам'ятки про права та обов'язки.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін і третьої особи, суд, -

                                                  В с т а н о в и в:

          24.09.2003 року ТОВ “Раса” унаслідок публічних торгів придбало у ТОВ “Сільгосптехніка” частину споруди, яка розташована за адресою: м. Сімферополь вул. Рубцова, 44.

У зв'язку з переходом до позивача права власності на частину споруди, йому була передана у встановленому законом порядку земельна ділянка на праві оренди площею 0,2565 га строком на 10 років.

Суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 12 Закону України “Про місцеве самоврядування” міська Рада є органом місцевого самоврядування, який діє по принципу розподілу повноважень у порядку, визначеному діючим законодавством.

Відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України розпоряджаються землею органи місцевого самоврядування та органи державної влади, які у межах своїх повноважень передають землі у власність або надають у користування або вилучають їх.

Рішенням 32 сесії 4 скликання № 462 Сімферопольської міської ради ВАТ “Сільгосптехніка” дозволена розробка проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки загальною площею 3,8930 га в м. Сімферополі по вул. Рубцова, 44 для обслуговування адміністративного і виробничих будівель.

Проте при прийнятті даного рішення Сімферопольська міська рада не розглядала встановлення земельного сервітуту на проїзд загального користування для суміжного землекористувача – ТОВ “Раса”.

Необхідність встановлення земельного сервітуту підтверджується Пояснювальною запискою до проекту відводу земельної ділянки ВАТ “Сільгосптехніка”, де вказано, що до загальної площі земельної ділянки, яку займає ВАТ “Сільгосптехніка” входить площа під проїздами загального користування з суміжними землекористувачами – 0,7019 га. Також підтверджується Пояснювальною запискою по встановленню фактичних меж і площі земельної ділянки, яку займає на вул. Рубцова, 44 ТОВ Раса“, згідно якої до площі земельної ділянки входить проїзд спільного користування – 1967 кв.м.

27.10.2005 року Рішенням  № 480, 33 сесії 4 скликання Сімферопольської міської ради ВАТ “Сільгосптехніка” виділено в довгострокову оренду строком на 10 років вищевказану земельну ділянку.

До складу земель даної земельної ділянки входить дорога загального користування площею 0,1967 га, по якій здійснюється під'їзд до виробничих приміщень ТОВ “Раса”.

Відповідно до п. 1 статті 98 Земельного кодексу України, право земельного сервітуту – це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

З суті вищевказаної статті виходить, що зміст права земельного сервітуту полягає в тому, що власник (користувач) однієї земельної ділянки має право на обмежене користування суміжною (сусідньою) земельною ділянкою з метою усунення недоліків власної ділянки.

Право земельного сервітуту є обмеженим і передбачає користування лише невеликою частиною обслуговуючої земельної ділянки для чітко зафіксованих потреб.

Стаття 99 передбачає види права земельного сервітуту. Власник або землекористувач земельних ділянок можуть вимагати встановлення права проїзду на транспортному засобі по наявному шляху.

Згідно з п. 1 статті 100 Земельного кодексу України, власник або землекористувач земельної ділянки має право вимагати встановлення земельного сервітуту для обслуговування своєї земельної ділянки.

Той факт, що позивач обмежений в користуванні земельною ділянкою і встановлення сервітуту зачіпляє його  права і законні інтереси по користуванні земельною ділянкою на якій розташована власність ТОВ “Раса” підтверджується Постановою Севастопольського Апеляційного господарського суду від 08.02.2005 року по справі № 2-2/2656-2004, якою ТОВ “Сільгосптехніка” була зобов'язана усунути перешкоди у користуванні ТОВ “Раса” земельною ділянкою загального користування – дорогою площею 0,1967 га, яка розташована за адресою: м. Сімферополь вул. Рубцова, 44, шляхом демонтажу шлагбауму.

З суті глави 16 статті 110 Земельного кодексу України вбачається, якщо сервітут поєднується зі встановленням обмеження прав на землю власника цієї земельної ділянки, то правовий режим такого сервітуту визначається не тільки главою 16 Земельного кодексу України, а й главою 18 ЗК України.

Стаття 111 п. є визначає обмеження права на земельну ділянку законом або договором шляхом встановлення умови здійснити будівництво, ремонт або утримання дороги, ділянки дороги.

Крім того, відповідач звертався до позивача з договором про сумісне використання земель загального призначення (сервітут) від 16.12.2004 року. Позивач супровідним листом № 57 від 16.12.2004 року направив на адресу відповідача протокол розбіжностей до договору від 01.12.2004 року.

Проте договір про сумісне використання земель загального призначення (сервітут) так і не був укладений.

Відповідно до статті 100 п. 2 Земельного кодексу України, земельний сервітут встановлюється за домовленістю між власниками сусідніх земельних ділянок на підставі договору або за рішенням суду.

Договір з власником земельної ділянки – Сімферопольською міською радою можливий на тих самих умовах, які визначені у рішенні відповідної ради.

П 3 вищевказаної статті передбачає, право земельного сервітуту виникає після його державної реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на земельну ділянку.

При таких обставинах суд приходить до висновку, що зобов'язання при вирішенні питання стосовно надання земельної ділянки і наступним укладенням договору оренди є рішення власника, у даном у випадку – Сімферопольської міської ради по встановленню обмежень у вигляді сервітуту  на спірній земельній  ділянці, якім є договір загального користування.

На підставі даного рішення укладається договір оренди з користувачем земельної ділянки з обов'язковим встановленням права сервітуту, якій реєструється у встановленому законом порядку.

У зв'язку з вищевикладеним, суд вважає, що  п. 5.14 рішення Сімферопольської міської ради № 480 від 27.10.2005 року  порушує право позивача користуватися земельною ділянкою, воно є необґрунтованим та не законним, оскільки перешкоджає позивачу обслуговувати свою земельну ділянку.

Пункт 10 статті 59 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” передбачає, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або Законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Таким чином, суд вважає, що доводи позивача обґрунтовані і позов при таких обставинах підлягає задоволенню.

          Судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь у розмірі 3,40 грн. з Державного бюджету України на підставі ч. 1 ст. 94 КАС України.

У судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини постанови.

          Постанова оформлена відповідно до статті 167 КАС України та підписана 19.08.2006 року

          На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 94, 98, 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

п о с т а н о в и в:

1.          Позов задовольнити.

2.          Визнати нечинним та скасувати пункт 5.14 Рішення Сімферопольської міської ради 33 сесії 4-госкликання  від 27.10.2005 року № 480 “Про дозволення розробки проектів землеустрою по відводу земельних ділянок, наданні, передачі громадянам України, юридичним та фізичним особам (суб'єктам підприємницької діяльності) земельних ділянок у власність, постійне користування, оренду в м. Сімферополі.”

3.          Стягнути з державного бюджету України (р\р 31118095600002 у банку отримувача: Управління Державного казначейства в АР Крим, отримувач: Держбюджет м. Сімферополь,  МФО 824026, ЗКПО 22301854) на користь ТОВ “Раса” (м. Сімферополь вул. Рубцова, 44; банківські реквізити: р/р 2600438498001 в КРФ АКБ Укрсоцбанк, МФО 324010, ЗКПО 30848774) 3,40 державного мита.

          Виконавчий документ видати після вступу постанови у законну силу.

          У разі неподання заяви про апеляційне оскарження постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набирає чинності через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, у Севастопольський апеляційний господарський суд.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Жукова А.І.