Герб України

Постанова від 06.10.2026 по справі 914/1188/25

Західний апеляційний господарський суд

Новинка

ШІ-аналіз судового документа

Отримуйте стислий та зрозумілий зміст судового рішення. Це заощадить ваш час та зусилля.

Реєстрація

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 914/1188/25

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючої судді Галушко Н.А.

суддів Желіка М.Б.

Орищин Г.В.

секретар судового засідання Олійник Н.

за участю представників учасників процесу:

представник позивача Рісна Ю.Б.

представник відповідача Шегинський Р.А.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Інвест-Тандем» від 27.07.2026 (вх. № ЗАГС 01-05/2487/26 від 27.07.2026)

на рішення Господарського суду Львівської області від 23.06.2026 (повний текст рішення складено та підписано 06.07.2026, суддя Яворський Б.І.)

у справі № 914/1188/25

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Інвест-Тандем», м. Київ

до відповідача Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «МДГ», м. Львів

про стягнення 3 706 568, 20 грн. заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Інвест-Тандем» до Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «МДГ» про стягнення заборгованості в сумі 3 419 178,55 грн. за договором №31/07/24-1 про управління активами корпоративного інвестиційного фонду від 31.07.2024 та Меморандуму з додатками, з яких: 3286097,00 грн винагорода за управління активами та 133081,55 грн пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що компанія на підставі укладених між сторонами договору про управління активами корпоративного інвестиційного фонду та Меморандуму здійснювала управління активами відповідача. Законодавство не вимагає окремого затвердження меморандуму загальними зборами. Факт виконання сторонами досягнутих домовленостей, в т.ч. і меморандуму підтверджується підписаними актами про нарахування винагороди №№1-5. У грудні 2024 року відповідач внаслідок реалізації (продажу) інструменту капіталу (корпоративних прав - частки у статутному капіталі ТОВ «Вітропарк Західний-Р») отримав прибуток у розмірі 325 614 310,00 грн. Відтак, враховуючи умови договору та Меморандуму у відповідача виник обов`язок сплатити на користь позивача винагороду у розмірі 3 286 097,00 грн.; розрахунок проведено з урахування дати розірвання договору. За неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань позивачем, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, нараховано 420471,20 грн. пені, яку просить стягнути з відповідача. Зазначив, що строк сплати визначено у погоджених сторонами актах і часткові платежі підтверджують визнання ним своїх зобов`язань.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 23.06.2026 у справі №914/1188/25 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що у договорі (п.9.5, 9.6 ) сторони чітко передбачили, що усі зміни та доповнення до цього договору мають бути викладені у договорах про внесення змін до цього договору, які дійсні виключно за умови їх підписання обома сторонами та подальшого затвердження загальними зборами (Єдиним учасником) Фонду. У договорі не передбачено, що Меморандум чи будь-який інший документ, окрім договору, може регулювати відносини між його сторонами. Крім того, Меморандумом не вносилися зміни до договору (про це не зазначається у Меморандумі) і його зміст не погоджувався загальними зборами учасників фонду.

Відтак, в силу приписів ст.ст.629, 651, 654 ЦК України, Закону України «Про інститути спільного нвестування» та п.п.9.5, 9.6 договору Меморандум не є додатком до договору та не створює юридичних наслідків для сторін, зокрема, щодо визначення вартості послуг.

Оскільки, Меморандум не є частиною/додатком до договору сторони договору не вправі були визначати в ньому вартість наданих на підставі договору послуг. У самому договорі відсутні умови, які б дозволяли чітко провести розрахунки наданих послуг та перевірити правильність нарахування позивачем відповідних сум. Акт №6 сторонами не підписаний та вартість послуг не погоджена, а тому підстави для її стягнення відсутні.

Щодо стягнення пені, суд дійшов висновку, що погоджені сторонами в акті №4 та №5 суми і нарахована на них пеня оплачені відповідачем, адже суми нарахування та оплати співпадають. Відтак, позовні вимоги в цій частині є безпідставними.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Інвест-Тандем» подано апеляційну скаргу від 27.07.2026 (вх. № ЗАГС 01-05/2487/26 від 27.07.2026), в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 23.06.2026 у справі №914/1188/25 та ухвалити нове рішення, яким задоволити позовні вимоги.

Зокрема, скаржник зазначає, що:

· відповідач погоджував з позивачем як умови самого договору так і умови Меморандуму, які підписувались в один день, однією і тією ж уповноваженою особою Головою наглядової ради Акціонерного товариства «ЗАКРИТИЙ НЕДИВЕРСИФІКОВАНИЙ ВЕНЧУРНИЙ КОРПОРАТИВНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ФОНД «МДГ» Сергієм Мацьківим;

· підписаний сторонами Меморандум є договором, який містить домовленість між учасниками правовідносин, а також містить положення відносно прав та обов`язків сторін за договором;

· факт регулювання відносин між сторонами Меморандумом підтверджується листом Відповідача від 09.01.2025 р. №09-01/1, в якому Фонд визнає заборгованість за надані КУА послуги за жовтень 2024 року в розмірі 124 800,00 грн. та за листопад 2024 р. в розмірі 125700,00 грн.;

· сторони не фіксували сталий відсоток від вартості чистих активів в Договорі про управління активами. Сторони у п.5.3 Договору про управління активами встановили, що КУА визначає такий відсоток в акті про нарахування винагороди за надані послуги, який складає щомісячно. Проте, враховуючи підписаний Меморандум між сторонами, КУА не на власний розсуд фіксувала такий відсоток у актах, а враховувала домовленості сторін згідно Меморандуму;

· розмір винагороди, зазначений в Акті № 6 від 18.12.2024 р., був визначений відповідно до умов Договору про управління активами, Меморандуму та Порядку про нарахування винагороди;

· у відповідача в грудні 2024 року в зв`язку з укладенням договору купівлі-продажу часток ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВІТРОПАРК ЗАХІДНИЙ-Р» виник прибуток, який в свою чергу став базою для нарахування винагороди відповідно до п.1.1.4 Додатку №1 до Меморандуму;

· сума сплаченої відповідачем пені за Договором про управління активами складає 34 620,90 грн. (29 953,90+4 667,00). Залишок несплаченої пені складає 385 850,30 грн. (420 471,20-34 620,90);

· договір про управління активами не визначає черговості погашення заборгованості. Відповідачем не було чітко зазначено в новому призначенні платежу погашення якої саме заборгованості здійснюється відповідачем. Формулювання «Оплата згідно договору №31/07/24-1 від 31.07.2024, без ПДВ» передбачає будь-яку оплату заборгованості за договором, як пені, так і основної суми боргу.

Акціонерним товариством «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «МДГ» подано відзив на апеляційну скаргу, в якому, спростовуючи доводи апеляційної скарги, просить, рішення Господарського суду Львівської області від 23.06.2026 у справі №914/1188/25 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Зокрема, зазначає, що

· належним документом, який врегульовує відносини між компанією з управління активами та корпоративним інвестиційним фондом та який може встановлювати розмір винагороди Компанії з управління активами за управління активами Корпоративного інвестиційного фонду, порядок її нарахування та оплати є Договір про управління активами корпоративного інвестиційного фонду;

· Меморандум, підписаний сторонами 31 липня 2024 року, як документ, який врегульовує відносини між Компанією з управління активами та Корпоративним інвестиційним фондом чинним законодавством України не передбачений та не створює для сторін жодних юридичних наслідків, оскільки, як зазначалося, вище єдиним документом, що врегульовує відносини між компанією з управління активами та корпоративним інвестиційним фондом є Договір;

· згідно з Актом №6 про нарахування винагороди за управління активами відповідача середньомісячна вартість чистих активів розрахована станом на 18.12.2024 року, що прямо суперечить умовам Договору №31/07/24-1 про управління активами Корпоративного інвестиційного фонду від 31.07.2024 року та пп.2 п.1 Розділу «ІІІ. Порядок і терміни визначення вартості чистих активів інститутів спільного інвестування» Положення №1336, у яких зазначено, що КУА розраховує вартість чистих активів окремо за кожним інститутом;

· позивач жодним чином не обгрунтував, яким чином та у який спосіб ним визначався момент прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання за кожною сумою заборгованості та чому саме з відповідної дати ним проводилося нарахування пені, а тому у задоволенні вимог позивача про стягнення пені слід також відмовити;

Процесуальні дії суду у справі.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.07.2026 вказану справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі головуючої судді Галушко Н.А., суддів Орищин Г.В., Желіка М.Б.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 03.08.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Інвест-Тандем» від 27.07.2026 (вх. № ЗАГС 01-05/2487/26 від 27.07.2026) на рішення Господарського суду Львівської області від 23.06.2026 у справі № 914/1188/25, розгляд справи призначено на 27.08.2026.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 27.08.2026 розгляд справи відкладено на 22.09.2026.

У судовому засіданні 22.09.2026 оголошено перерву до 06.10.2026.

У судовому засіданні 06.10.2026 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Водночас, необхідно зазначити, що відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до п.10 ч.3 ст. 2 ГПК України.

Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важкості предмета спору для заявника ( рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Враховуючи вищевикладене, вказана справа розглянута судом апеляційної інстанції з застосуванням принципу розумного строку тривалості провадження поза межами строку, визначеного ст. 273 ГПК України.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

31 липня 2024 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Інвест-Тандем» (КУА) та Акціонерним товариством «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «МДГ» (Фонд) укладено договір №31/07/24-1 про управління активами корпоративного інвестиційного фонду, з додатком (інвестиційною декларацією, затвердженою наглядовою радою АТ «ЗНДВКІФ «МДГ» 31.07.2024 - протокол №5/2024), відповідно до умов якого Фонд з метою проведення діяльності зі спільного інвестування доручає, а Компанія з управління активами за винагороду приймає на себе зобов`язання щодо надання послуг з управління активами Фонду від імені, в інтересах і за рахунок Фонду, відповідно до умов та протягом дії цього договору та у відповідності до чинного законодавства України. Компанія з управління активами зобов`язується здійснювати управління активами Фонду з метою отримання максимального інвестиційного доходу при мінімально можливих ризиках відповідно до Інвестиційної декларації Фонду, Регламенту Фонду, рішень Наглядової ради Фонду та чинного законодавства України (п.1.2).

Договір №31/07/24-1 затверджений загальними зборами учасників АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «МДГ» (протокол №2 від 31.07.2024).

Згідно з п.2.1.1 та 2.1.36 договору компанія з управління активами зобов`язана, серед іншого, управляти активами Фонду відповідно до вимог Регламенту Фонду, Проспекту емісії цінних паперів Фонду, Наглядової ради Фонду та чинного законодавства України, здійснювати інші обов`язки, передбачені Проспектом емісії цінних паперів Фонду, Регламентом Фонду, та чинним законодавством України. Компанія має право отримувати винагороду за свою діяльність відповідно до розділу 5 цього договору (п. 2.2.2 договору).

Згідно з п.2.3.14 договору Компанія з управління активами під час провадження нею діяльності з управління активами Фонду не має права, зокрема, укладати, змінювати чи розривати договори щодо активів Фонду, договори про придбання та/або викупу цінних паперів Фонду, незалежно від їх вартості, без наявності рішення Наглядової ради Фонду щодо погодження істотних умов таких договорів.

Договори, істотні умови яких згідно Статуту Фонду та/або цього договору підлягають погодженню Наглядовою радою Фонду, вчинені Компанією з управління активами від імені Фонду, вважаються укладеними з моменту підписання з боку Фонду уповноваженою особою Компанії з управління активами та Головою Наглядової ради або Членом Наглядової ради, уповноважених на таке підписання Наглядовою радою Фонду (п.2.3.15).

Відповідно до п. 3.2.3 Фонд зобов`язався здійснювати розрахунки (погоджувати їх проведення Компанією з управління активами від імені та за рахунок Фонду) з покриття витрат, які відшкодовуються за рахунок активів Фонду, згідно укладених Фондом, Компанією з управління активами від імені Фонду та затверджених Загальними зборами Фонду (Єдиним учасником) договорів та щомісячно підписувати акти про нарахування винагороди Компанії з управління активами, в яких визначається відсоток вартості чистих активів Фонду і остаточний розмір винагороди Компанії з управління активами, розрахованої у співвідношенні до вартості чистих активів Фонду. Сумарні витраті сплачуються за рахунок активів Фонду не повинні перевищувати 15 (п`ятнадцяти) відсотків середньої вартості чистих активів Фонду протягом фінансового року, розрахованої відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють діяльність інститутів спільного інвестування.

У разі невиконання або неналежного виконання Фондом зобов`язань щодо розрахунків з Компанією з управління активами згідно вимог розділу 5 цього договору, Фонд сплачує Компанії з управління активами за кожен день прострочення пеню у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується неня, у перерахунку на один день від суми простроченої заборгованості (п.4.2.2 договору).

У розділі 5 договору сторони погодили порядок визначення розміру винагороди Компанії з управління активами, її нарахування та оплати. Так, п. 5.3 та п. 5.4 визначено, що винагорода Компанії з управління активами визначається як відсоток вартості чистих активів Фонду. Відсоток вартості чистих активів Фонду та остаточний розмір винагороди Компанії з управління активами, розрахованої у співвідношені до вартості чистих активів Фонду визначається в акті про нарахування винагороди, який щомісячно підписується Головою Наглядової ради Фонду (або Членом Наглядової ради Фонду, уповноваженим на таке підписання Наглядовою радою) та представником Компанії з управління активами. Винагорода Компанії з управління активами, розрахована у співвідношенні до вартості чистих активів Фонду, нараховується та сплачується щомісячно за рахунок активів Фонду.

Визначення вартості чистих активів для розрахунку винагороди Компанії з управління активами здійснюється на підставі даних середньомісячних розрахунків вартості чистих активів Фонду станом на кінець останнього робочого дня звітного місяця. За підсумками фінансового року здійснюється остаточний перерахунок винагороди Компанії з управління активами за рік на підставі розрахунку середньорічної вартості чистих активів, здійсненого за даними щомісячних розрахунків вартості чистих активів Фонду (п.5.6).

Сторонами у п. 9.2 та п. 9.4 договору визначено, що цей договір набирає чинності з моменту затвердження його Загальними зборами фонду (Єдиним учасником). Дія договору може бути подовжена тільки за рішенням Загальними зборами фонду (Єдиним учасника).

Пунктами 9.5 та 9.6 договору передбачено, що усі зміни та доповнення до цього договору мають бути викладені у договорах про внесення змін до цього договору, які дійсні виключно за умови їх підписання обома сторонами та подальшого затвердження Загальними зборами (Єдиним учасником) Фонду. Зміни та доповнення до цього договору вносяться за взаємною згодою сторін шляхом укладання договору про внесення змін, що стає невід`ємною частиною цього договору після його підписання та подальшого затвердження Загальними зборами Фонду (Єдиним учасником).

Додаток до договору №31/07/24-1 від 31.07.2024 «Інвестиційна декларація Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «МДГ» (нова редакція), затверджений наглядовою радою (протокол №5/2004 від 31.07.2024) містить інформацію про напрями інвестиційної діяльності, склад та структуру активів Фонду, обмеження інвестиційної діяльності та ризики, що пов`язані з інвестуванням.

Позивач стверджує, що одночасно із укладенням договору №31/07/24-1 від 31.07.2024 сторонами (головою Наглядової ради Фонду та генеральним директором КУА) було підписано Меморандум з додатком до нього «Тарифи», який є невід`ємною частиною договору, оскільки конкретизує порядок нарахування винагороди, що є істотною умовою договору. Відповідач, не заперечуючи факту підписання Меморандуму, наголошує, що він не є частиною договору та не породжує зобов`язань за договором.

За змістом умов Меморандуму, в якому відповідач визначається як сторона-1, а позивач як сторона-2, позивач взяв на себе зобов`язання по управлінню бізнес-проектами шляхом ведення бухгалтерського та податкового обліку, супроводженню податкових перевірок та операцій КІФ, здійсненню фінансового моніторингу, підготовці звітності, організації та підготовці загальних зборів та засідань наглядової ради КІФ, тощо.

У пункті 7 Меморандуму сторони встановили, що відповідач щомісячно до 15 числа місяця, наступного за звітним, виплачує винагороду позивачу, згідно тарифів, встановлених у додатку 1 до Меморандуму, відповідно до акта про нарахування винагороди, який затверджується головою наглядової ради КІФ.

У матеріалах справи містяться акти про нарахування винагороди за управління активами Фонду, а саме:

- акт №4 від 01.11.2024 про нарахування винагороди за управління активами Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «МДГ» відповідно до договору №31/07/24-1 про управління активами корпоративного інвестиційного фонду від 31.07.2024 за період з 01.10.2024 по 31.10.2024, винагорода компанії визначається як 1,270002% від середньомісячної вартості чистих активів і становить 124800,00 грн. та сплачується Фондом до 15.11.2024;

- акт №5 від 02.12.2024 про нарахування винагороди за період з 01.11.2024 по 30.11.2024, винагорода компанії визначається як 1,284418% від середньомісячної вартості чистих активів і становить 125 700,00 грн. та сплачується Фондом до 15.12.2024;

- акт №6 від 18.12.2024 про нарахування винагороди за період з 01.12.2024 р. по 18.12.2024 р., винагорода компанії визначається як 2,517789% від середньомісячної вартості чистих активів і становить 3256143,10 грн та сплачується Фондом до 15.11.2024.

При цьому акт №4 від 01.11.2024 та акт №5 від 02.12.2024 підписані сторонами (головою Наглядової ради Фонду та генеральним директором КУА) без зауважень та оплачені відповідачем 21.01.2025 (платіжна інструкція №6 на суму 124800,00 грн (призначення платежу: «оплата винагороди за жовтень згідно договору №КІФ-38/25 від 02.01.2025») та №5 на суму 125700,00 грн (призначення платежу: «оплата винагороди за листопад згідно договору №КІФ-38/25 від 02.01.2025»). Листом №21/01/25 від 21.01.2025 відповідач просив позивача зарахувати вказані платежі як оплату згідно договору №31/07/24-1 від 31.07.2024.

Крім того, 27.01.2025 згідно платіжної інструкції №17 відповідач оплатив 2995,00 грн (призначення платежу: «оплата пені відповідно до п.4.2.2 договору №31/07/24-1 від 31.07.2024 (пеня нарахована на суму згідно акта №4 від 01.11.2024») та згідно платіжної інструкції №18 відповідач оплатив 1672,00 грн (призначення платежу: «оплата пені відповідно до п.4.2.2 договору №31/07/24-1 від 31.07.2024 (пеня нарахована на суму згідно акта №5 від 02.12.2024)».

Акт №6 від 18.12.2024 не підписаний та заперечується відповідачем.

Позивач стверджує, що Меморандум породжує зобов`язання, оскільки листом №15-12/1 від 15.12.2024 відповідач повідомив позивача про намір розірвати договір та Меморандум. Листом від 16.12.2024 №16/12/2024-1IT позивач повідомив відповідача про процедуру розірвання договору та необхідність сплати заборгованості в розмірі 3506643,10 грн., однак відповідач такої не оплатив.

Позивач зазначає, що розмір винагороди, зазначений в акті №6 від 18.12.2024, був визначений відповідно до умов договору, меморандуму та Порядку нарахування винагороди Компанії з управління активами за управління активами корпоративного інвестиційного фонду, затвердженого наказом Генерального директора №01/09-2020-2Г від 01.09.2020, з урахуванням прибутковості Фонду (приросту вартості активів) в період з 18.12.2024 відповідно до Меморандуму.

За неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань позивачем, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, нараховано 420471,20 грн. пені, яку просить стягнути з відповідача.

При прийнятті постанови суд апеляційної інстанції виходив з наступного.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини (ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст.ст. 15, 16 ЦК України).

Відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.651 ЦК України).

Стаття 654 ЦК України визначає, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Так, між сторонами виникли взаємні права та обов`язки на підставі укладеного договору №31/07/24-1 про управління активами корпоративного інвестиційного фонду від 31.07.2024 з додатком (інвестиційною декларацією, затвердженою наглядовою радою АТ «ЗНДВКІФ «МДГ» 31.07.2024).

Відповідно до ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст.903 ЦК України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Правові та організаційні основи створення, діяльності, припинення суб`єктів спільного інвестування, особливості управління активами зазначених суб`єктів, вимоги до складу, структури та зберігання таких активів, особливості емісії, обігу, обліку та викупу цінних паперів інститутів спільного інвестування, а також порядок розкриття інформації про їх діяльність визначені Законом України "Про інститути спільного інвестування".

Положеннями ч. 6 ст. 63 Закону України «Про інститути спільного інвестування» встановлено, що у відносинах з третіми особами компанія з управління активами корпоративного фонду повинна діяти від імені та в інтересах такого фонду на підставі договору про управління активами.

Статтею 14 Закону України "Про інститути спільного інвестування" передбачено, що управління активами корпоративного фонду на підставі відповідного договору здійснює компанія з управління активами. Договір між корпоративним фондом і компанією з управління активами про управління активами корпоративного фонду та договір між корпоративним фондом і зберігачем активів корпоративного фонду укладаються на строки, визначені сторонами договорів. Дію таких договорів може бути продовжено за рішенням загальних зборів учасників корпоративного фонду.

Положенням про особливості здійснення діяльності з управління активами інституційних інвесторів, затвердженим Рішенням №1414 Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 06.08.2013 встановлено вимоги до Договору про управління активами.

Відповідно до п.1 Розділу ІІ Положення №1414 договір про управління активами повинен містити, зокрема порядок зміни умов договору та відомості про уповноважених осіб сторін договору.

Відповідно до п.2 Розділу ІІ Положення №1414 визначено вимоги

до договору про управління активами корпоративного інвестиційного фонду, зокрема: КУА здійснює управління активами корпоративного інвестиціного фонду на підставі та відповідно до умов договору про управління активами цього фонду від імені, в інтересах фонду та за його рахунок; договір про управління активами корпоративного інвестиціного фонду укладається між КУА та наглядовою радою корпоративного інвестиціного фонду та затверджується загальними зборами цього фонду; розмір винагороди КУА, порядок її нарахування та оплати, а також можливість виплати премії КУА, що визначається в регламенті такого фонду відповідно до законодавства.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів зазначає, що, єдиним документом, на підставі якого Компанія з управління активами здійснює управління активами Корпоративного інвестиційного фонду та який породжує будь-які юридичні зобов`язання між Компанією з упраління активами та Корпоративним інвестиційним фондом за надані КУА послуги з управління інвестиційними активами Корпоративного інвестиційного фонду є Договір про управління активами Корпоративного інвестиційного фонду, що укладений між Компанією з управління активами та відповідним Корпоративним інвестиційним фондом. При цьому рішення про укладення такого договору, а, від так, і його проект має обов`язково бути затверджений загальними зборами корпоративного інвестиційного фонду.

Так, у п. 9.5 та п. 9.6 Договору сторони визначили, що усі зміни та доповнення до цього договору мають бути викладені у договорах про внесення змін до цього договору, які дійсні виключно за умови їх підписання обома сторонами та подальшого затвердження Загальними зборами (Єдиним учасником) Фонду. Зміни та доповнення до цього договору вносяться за взаємною згодою сторін шляхом укладання договору про внесення змін, що стає невід`ємною частиною цього договору після його підписання та подальшого затвердження Загальними зборами Фонду (Єдиним учасником).

Відтак, сторони за умови наявності наміру реалізації положень Меморадуму та надання їм юридичної сили в частині, що відмінна від умов укладеного ними Договору, мали б укласти Додаткову угоду до Договору чи викласти Договір у новій редакції та в порядку передбаченому Законом України «Про інститути спільного інвестування» та схвалити його загальними зборами Корпоративного інвестиційного фонду.

Спірний Меморандум був підписаний Головою Наглядової ради Фонду та генеральним директором КУА, однак матеріали справи не містять доказів того, що цей Меморандум затверджувався вищим органом управління Фонду загальними зборами (або Єдиним учасником) Фонду), відтак, він (меморандум) не набув статусу чинної додаткової угоди до договору та не створює юридичних наслідків для сторін, зокрема, щодо визначення вартості послуг за даним договором.

Щодо розрахунків між сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст.903 ЦК України).

Порядок визначення розміру винагороди компанії з управління активами, її нарахування та оплати визначений у розілі 5 Договору.

Відповідно до п.5.3 Договору винагорода Компанії з управління активами визначається як відсоток вартості чистих активів Фонду. Відсоток вартості чистих активів Фонду та остаточний розмір винагороди Компанії з управління активами, розрахованої у співвідношенні до вартості чистих активів Фонду визначається в акті про нарахування винагороди, який щомісячно підписується Головою Наглядової ради Фонду (або членом Наглядової ради Фонду, уповноваженим на таке підписання Наглядовою радою) та представником Компанії з управління активами. Відповідно до п.5.4 Договору Винагорода Компанії з управління активами, розрахована у співвідношенні до вартості чистих активів Фонду, нараховується та сплачується щомісячно за рахунок активів Фонду.

Відповідно до п.5.5 Договору максимальний розмір винагороди Компанії з управління активами, розрахованої у співвідношенні до вартості чистих активів Фонду, не може перевищувати 20 відсотків середньорічної вартості чистих активів Фонду протягом фінансового року, визначеної відповідно до нормативно-правових актів Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Відповідно до п.5.6 Договору визначення вартості чистих активів для розрахунку винагороди Компанії з управління активами здійснюється на підставі даних середньомісячних розрахунків вартості чистих активів Фонду станом на кінець останнього робочого дня звітного місяця. За підсумками фінансового року здійснюється остаточний перерахунок винагороди Компанії з управління активами за рік на підставі розрахунку середнорічної вартості чистих активів, здійсненого за даними щомісячних розрахунків вартості чистих активів Фонду.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У разі невиконання або неналежного виконання Фондом зобов`язань щодо розрахунків з Компанією з управління активами згідно вимог розділу 5 цього договору, Фонд сплачує Компанії з управління активами за кожен день прострочення пеню у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла на період, за який сплачується неня, у перерахунку на один день від суми простроченої заборгованості (п.4.2.2 договору).

Як встановлено судом першої інстанції, відповідач (Фонд) на виконання договірних зобов`язань здійснив оплату винагороди за управління активами за період з 01.10.2024 по 31.10.2024 згідно з Актом №4 від 01.11.2024 (платіжна інструкція №6 на суму 124 800,00 грн) та за за період з 01.11.2024 по 31.11.2024 згідно з Актом №5 від 02.12.2024 (платіжна інструкція №7 на суму 125 700,00 грн).

Листом №21/01/25 від 21.01.2025 відповідач просив позивача зарахувати вказані платежі як оплату згідно договору №31/07/24-1 від 31.07.2024, оскільки ним помилково було вказано невірний номер договору. Судом встановлено, що вказані кошти не поверталися та були зараховані позивачем в оплату за договором №31/07/24-1 від 31.07.2024.

Крім того, 27.01.2025 відповідач згідно платіжної інструкції №17 здійснив оплату 2995,00 грн, з призначенням платежу: «оплата пені відповідно до п.4.2.2 договору №31/07/24-1 від 31.07.2024 (пеня нарахована на суму згідно акта №4 від 01.11.2024») та згідно платіжної інструкції №18 - 1672,00 грн, з призначення платежу: «оплата пені відповідно до п.4.2.2 договору №31/07/24-1 від 31.07.2024 (пеня нарахована на суму згідно акта №5 від 02.12.2024)».

Судом першої інстанції встановлено, що з оплаченої відповідачем за актом №5 суми 125700,00 грн. позивач 29593,90 грн. зарахував у рахунок оплати пені, яка, начебто, існувала на момент здійснення оплати. Відповідач заперечив правомірність такого зарахування відповідної суми у рахунок оплати пені.

У відповідності до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", ініціювання переказу здійснюється за таким видом розрахункового документу , як платіжне доручення.

Відповідно до п. 53 ст. 1 Закону України «Про платіжні послуги», платіжна інструкція є розпорядженням ініціатора (платника) надавачу платіжних послуг щодо виконання платіжної операції.

Згідно з п. 41 Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, затвердженої постановою Правління НБУ від 29.07.2022 №163, платник заповнює реквізит "Призначення платежу" платіжної інструкції так, щоб надавати отримувачу коштів повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється платіжна операція. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

Статтею 534 ЦК України визначено черговість погашення вимог, так у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Можливість застосування положень статті 534 Цивільного кодексу України безпосередньо залежить від змісту реквізиту "призначення платежу" платіжного доручення, згідно з яким боржник здійснював платіж кредиторові на виконання грошового зобов`язання. Це означає, що якщо платник (боржник) здійснює переказ коштів, чітко зазначаючи призначення платежу - погашення основного боргу (оплата товару, робіт, послуг), черговість, встановлена статтею 534 цього Кодексу застосовуватися не може.

Аналогічна правова позиція щодо застосування статті 534 ЦК України викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.12.2019 у справі № 911/2630/19.

Отже, отримувач коштів, якщо інше не передбачено договором, не вправі самостійно визначати порядок зарахування коштів, якщо платник чітко визначив призначення платежу.

Аналогічну правову позицію викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 904/12527/16, від 26.09.2019 у справі № 910/12934/18.

Аналіз умов Договору №31/07/24-1 свідчить про відсутність будь-яких застережень, які б надавали КУА право ігнорувати призначення платежу, визначене Фондом, або самостійно змінювати черговість зарахування коштів.

Відтак, як вірно зазначив суд першої інстанції, позивач не вправі був самостійно, визначати порядок зарахування коштів та спрямовувати їх на погашення пені у розмірі 29953,90 грн., якщо платником чітко визначено призначення платежу.

Щодо розрахунку пені.

Договір укладений між позивачем та відповідачем не містить чітко визначених строків сплати винагороди, що не дає можливості визначити момент з якого відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання перед позивачем, а позивач жодним чином не обгрунтував, яким чином та у який спосіб ним визначався момент прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання за кожною сумою заборгованості та чому саме з відповідної дати ним проводилося нарахування пені.

Відповідно до положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язок доказування тих обставин, на які сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечений, покладається безпосередньо на цю сторону. Належними та допустимими доказами у спорах про стягнення чи утримання грошових сум (зокрема неустойки) є первинні документи та чіткий, математичний розрахунок із зазначенням бази нарахування, періоду прострочення та застосованої ставки.

Таких докумнетів суду надано не було, за наведених обставин суд позбавлений можливості перевірити твердження позивача про існування відповідної заборгованості.

Підсумовуючи все вищевказане, колегія суддів зазначає, що доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують фактів, покладених в основу рішення Господарського суду Львівської області від 23.06.2026 у справі №9114/1188/25.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, у господарському процесі обов`язок сторін довести ті обставини, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог чи заперечень, коригується (співвідноситься) з правом суду прийняти чи не прийняти докази в контексті їхнього значення для справи, що і є предметом оцінки господарського суду.

Відповідно до ч.ч.1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 23.06.2026 у справі №914/1188/25 відповідає матеріалам справи, ґрунтується на вимогах чинного законодавства, прийняте з дотриманням норм процесуального та правильним застосуванням норм матеріального права, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення немає.

Відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Інвест-Тандем» від 27.07.2026 (вх. № ЗАГС 01-05/2487/26 від 27.07.2026) залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 23.06.2026 у справі №914/1188/25 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишити за скаржником.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, визначені ст.ст. 287-288 ГПК України.

5. Справу повернути до Господарського суду Львівської області.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Повний текст постанови складено 15.10.2026.

Головуючий суддя Галушко Н.А.

суддя Желік М.Б.

суддя Орищин Г.В.

СудЗахідний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення06.10.2026
Оприлюднено20.10.2026
Номер документу140697573
СудочинствоГосподарське
КатегоріяГосподарське судочинство / Справи позовного провадження / Справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, з них

Судовий реєстр по справі —914/1188/25

Постанова від 06.10.2026

Господарське

Західний апеляційний господарський суд

Галушко Наталія Анатоліївна

Ухвала від 27.08.2026

Господарське

Західний апеляційний господарський суд

Галушко Наталія Анатоліївна

Ухвала від 04.08.2026

Господарське

Господарський суд Львівської області

Бургарт Т.І.

Ухвала від 03.08.2026

Господарське

Західний апеляційний господарський суд

Галушко Наталія Анатоліївна

Ухвала від 07.07.2026

Господарське

Господарський суд Львівської області

Бургарт Т.І.

Рішення від 23.06.2026

Господарське

Господарський суд Львівської області

Яворський Б.І.

Ухвала від 22.06.2026

Господарське

Господарський суд Львівської області

Яворський Б.І.

Ухвала від 30.03.2026

Господарське

Господарський суд Львівської області

Яворський Б.І.

Ухвала від 03.03.2026

Господарське

Господарський суд Львівської області

Яворський Б.І.

Ухвала від 24.02.2026

Господарське

Господарський суд Львівської області

Іванчук С.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2026Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні