Рішення

від 21.02.2011 по справі 12/235пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

21.02.11 р.                                                                                    Справа № 12/235пд                               

Господарський суд Донецької області у складі колегії суддів

Головуючий суддя -  Склярук О.І.

Суддя – Сковородіна О.М.

Суддя – Татенко В.М.

при секретарі судового засідання Здоренко В.В.

за участю

прокурора – Зінченко С.В.

представників сторін

від позивача – не з»явився

від відповідача –не з»явився

від третіх осіб – ОСОБА_1 за довір.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Військового прокурора Донецького гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України м.Київ, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Луганськ

до приватного підприємства «Марта», м. Донецьк

за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2

про визнання угоди № 5 від 24.11.2003 р. та додаткової угоди №1 від 11.02.2004 року недійсними

СУТЬ СПОРУ

  Військовий прокурор Донецького гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України м.Київ, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Луганська звернувся до господарського суду з позовною заявою до приватного підприємства «Марта», м. Донецьк

та просив суд:

- визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк для звернення військовим прокурором Донецького гарнізону до господарського суду Донецької області із позовною заявою про визнання угоди № 5 від 01.12.2003 р. та додаткової угоди № 1 від 11.02.2004 р. недійсними

-  визнати угоду № 5 від 24.11.2003 р. «Про передачу у власність ПП «Марта» від військової частини А4491 списаних будівель та споруд, а саме № 39-казарма, 1960р. будування, загальною площею 842 кв.м.,  № 2-казарма, 1953р. будування загальною площею 1349 кв.м., №1 – казарма 1953р. будування, загальною площею 1302 кв.м.  , № 6 кухня, їдальня 1953 р будування загальною площею 452 кв.м., розташованих за адресою: м. Донецьк,  вул. Стратонавтів, військове містечко № 12, додаткову угоду № 1 від 11.02.2004 р. укладені між військовою частиною А 4491 та ПП «Марта» недійсними

 Прокурор вважає зазначені угоди недійсними, оскільки військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних сил України на праві оперативного управління (ст. 2 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних силах України"). Згідно ст. 6 цього Закону, відчуження військового майна здійснюється Міністерством оборони України через уповноважені Кабінетом Міністрів України підприємства та організації відповідно до Положення про порядок відчуження та реалізацію військового майна Збройних сил України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2000р. №1919.

  Представник позивача позовні вимоги підтримав.

  Відповідач жодного разу своїх представників до суду не направив, відзив на позовну заяву не надав. Розгляд справи неодноразово відкладався у зв»язку з відсутністю представників відповідача. Про час та місце судового засідання сторони повідомлялися шляхом надсилання на їх адреси відповідних ухвал рекомендованими листами. Справу розглянуто згідно ст. 75 ГПК України.

  Ухвалою суду до розгляду справи було залучено в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2, який на цей час є власником спірних  об»єктів нерухомості.

   Представник третьої особи проти задоволення позову заперечував,  посилаючись на пропуск строку позовної давності, а також, що третя особа є добросовісним набувачем.

    Дослідивши обставини справи,  вислухав пояснення представників сторін господарський суд встановив

       01.12.2003р. між військовою частиною А4491 (далі –замовник) та  ПП “Марта” ( підрядник) була укладена угода № 5 про передачу  ПП “Марта”  від військової частини А4491 будівель та споруд:  № 39-казарма, 1960р.  будування, загальною площею 842 кв.м.,  № 2-казарма, 1953р. будування загальною площею 1349 кв.м., №1 – казарма,  1953р. будування, загальною площею 1302 кв.м.  ,  № 6 кухня, їдальня 1953 р  будування загальною площею 452 кв.м., розташованих за адресою: м.Донецьк,  вул. Стратонавтів, Військове містечко № 12. Зазначені споруди зняти з обліку Міністерства Оборони  України в зв»язку з розформуванням військової частини та відмови місцевих органів влади м.Донецька від безкоштовного прийняття в комунальну власність на підставі листа № 01/11-3468 від 03.07.1998 р. «Відсутність пропозицій по їх освоєнню для інших цілей».

       Згідно п. 1.1 угоди,  замовник передає, а підрядник приймає у власність у відповідності з умовами угоди споруди № 39, 2, 1, 6 військової частини А4491 розташовані за адресою м.Донецьк вул. Стратонавтів військове містечко № 12 з ціллю розбирання будівель на будівельні матеріали або подальшої експлуатації підрядником.

Виконавець доставляє матеріали після можливого розбирання споруд військової частини А4491, власним транспортом та складує на складі КЕС військової частини в м. Маріуполі, або перераховує грошові кошти за приміщення у сумі не більше чим вказано ,  в акті зняття з обліку будівель та споруд  (п. 1.2 Договору).

Пунктом 3.3. угоди встановлено, що у разі перерахування коштів за будівлі та споруди: № 39, № 2, № 1, № 6військової частини А4491 військового містечка № 12 дані споруди та будівлі переходять у власність  підрядника.

Згідно п. 4.5 угоди, залишкова вартість списаних приміщень згідно актів на списання складає  11 000грн.

11.02.2004 р. сторони підписують  додаткову угоду за № 1 до вище зазначеної  угоди за № 5 , якою  фактично оформлюють факт передачі спірних приміщень у власність відповідача.

Як зазначалося вище, прокурор  просить суд визнати недійсними вище зазначені угоди.

 Розглядаючи зазначений спір суд виходить з наступного.

        Спірна угода та додаткова угода до неї  за своїм змістом згідно ст. 628 ЦК України містять елементи різних правочинів: 1) підряду на виконання робіт щодо розбирання списаних будівель та споруд, інших робіт; 2) купівлі-продажу будівельних матеріалів після розбирання будівель та споруд (у разі неможливості або нерентабельності їх перевезення та складування на території військової частини ); 3) купівлі-продажу об’єктів нерухомого військового майна.

       Вище зазначеною  нормою ЦК України передбачено, що до відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору. Будь-яких особливостей в цій частині оспорювана угода та додаткова угода до неї  не передбачали, тому до спірних правовідносин сторін підлягають застосуванню акти цивільного законодавства, якими регулюються правовідносини підряду та купівлі-продажу військового майна.

   Щодо спірних правочинів про виконання робіт по розбиранню військових будівель та споруд, а також про купівлю-продаж будівельних матеріалів, які повинні залишитися від розбирання об’єктів нерухомості, то на підставі матеріалів даної справи суд дійшов висновку про відсутність спрямованості вказаних правочинів на реальне настання правових наслідків, які ними були обумовлені. Предметом підрядних робіт у спірному правочині було розбирання військових будівель та споруд, перевезення та складування матеріалів, які залишаться після розбирання, на території військової частини; предметом купівлі будматеріалів було отримання матеріалів та перерахування грошових коштів за вказані матеріали у сумі не більше, ніж вказано в акті про списання будівель та споруд.  

Сторонами даної справи не представлено жодного доказу про реальні наміри сторін в дійсності виконувати умови спірних правочинів стосовно розбирання будівель та споруд на матеріали, купівлю-продаж саме цих матеріалів. Такі наміри повинні бути підтверджені відповідним кошторисом вартості виконання підрядних робіт, графіком виконання таких робіт, актами виконання підрядних робіт установленої форми, довідками вартості виконаних робіт, актами прийому-передачі будівельних матеріалів після розбирання спірних будівель та іншими документами, які складаються між сторонами при наявності наміру здійснити правовідносини, направлені на реальне виконання підрядних робіт та купівлю-продаж матеріалів.

Відсутність у сторін наміру реального настання правових наслідків спірних правочинів підтверджено ще також тим, що замовник в особі військової частини фактично передав у власність підряднику за кошти замість матеріалів, які залишилися від розбирання, нерозібрані будівлі та споруди, що підтверджено змістом спірної угоди.

Щодо спірних правочинів про купівлю-продаж матеріалів, які повинні були залишитися після розбирання військових будівель та споруд, а також про купівлю-продаж об’єктів нерухомого майна, то при укладанні таких правочинів сторонами не були додержані вимоги чинного законодавства стосовно встановленого порядку відчуження військового майна, яким безумовно є не тільки об’єкти нерухомості, а й будівельні та інші матеріали. Рішення про відчуження військового майна за кошти за оцінкою остаточної вартості списаних об’єктів нерухомості на користь суб’єктів підприємницької діяльності Кабінет Міністрів України не приймав, доручення або дозвіл на таке відчуження командування військової частини та Донецька КЕЧ району від Міністерства оборони України не отримували, будь-які конкурси (тендери) з питань реалізації вказаного майна не проводилися, що свідчить про те, що зміст спірного правочину суперечить актам цивільного законодавства з питань реалізації військового майна.

Згідно ст. 4 ЦК України до актів цивільного законодавства відносяться Конституція України, Цивільний кодекс України, інші закони України, постанови Кабінету Міністрів України. Цивільні відносини регулюються однаково на всій території України.

Вищевикладене вказує на наявність підстав, передбачених ст.ст. 203, 215 ЦК України, для визнання спірних правочинів недійсними в судовому порядку.

В той же час третя особа посилалася на пропуск строку позовної давності та просила його застосувати.

Як свідчать матеріали справи та пояснення прокурора, про існуючи порушення інтересів держави військова прокуратура Донецького гарнізону дізналася 04.10.2010 р. під час ознайомлення у Господарському суді Донецької області з матеріалами справи № 18/38в.

Безпосередньо військова прокуратура Донецького гарнізону не є стороною за договором, а тому не мала можливості дізнатися про існування спірної угоди. Усі військові юридичні особи, які піднаглядні військовій прокуратурі Донецького гарнізону зобов”язані надавати договори для їх перевірки та прийняття рішення щодо їх законності. В той же час а ні КЕВ м. Донецька, а ні військова частина А 4491  спірну угоду для перевірки не надавали, а тому прокурор не мав можливості дізнатися про існуюче порушення Закону.  На час звернення прокурора з позовом,  військова частина  А4491 розформована.

За таких обставин, суд вважає, що прокурором строк позовної давності не пропущено.

           На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 33,43,49, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд

                                                           ВИРІШИВ

          Позов задовольнити.

           Визнати угоду № 5 від 24.11.2003 р. про передачу у власність ПП «Марта» від військової частини А4491 списаних будівель та споруд,  а саме:  № 39- казарма,1960 р. будування, загальною площею 842 кв.м.,  № 2 - казарма, 1953 р. будування загальною площею 1349 кв.м., №1 – казарма 1953 р.  будування, загальною площею 1302 кв.м.  , № 6 кухня, їдальня 1953 р будування загальною площею 452 кв.м., розташованих за адресою: м.Донецьк,  вул. Стратонавтів,  Військове містечко № 12, та  додаткову угоду № 1 від 11.02.2004 р. , укладені між військовою частиною А 4491 та ПП «Марта» недійсними.

Стягнути з Приватного підприємства “Марта” ( м.Донецьк пр. Тітова,15, ЄДРПОУ 30838661)  на користь державного бюджету України державне мито у сумі 85 грн та витрати по сплаті за інформаційне-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн.

Головуючий суддя                                                               Склярук О.І.                               

Суддя                                                                                                   О.М.Сковородіна

Суддя                                                                                                    В.М. Татенко

Повний текст рішення   складено та підписано 25.02.2011 р.