Рішення

від 01.03.2011 по справі 4/861-14/127

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

  79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

  РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.03.11                                                                                           Справа№ 4/861-14/127

За позовом: Військового прокурора Львівського гарнізону, м.Львів, в інтересах держави в особі Міністерства Оборони України та Будинкоуправління №2 Львівської КЕЧ району, м.Львів, як органу уповноваженого здійснювати функції у спірних відносинах.

До відповідача   :    Житлово-будівельного кооперативу №99,м.Львів

Про:  стягнення  49 307,09  грн.                                             

Суддя   Кітаєва С.Б.

Секретар: Стасів І.І.

Представники:  

від прокуратури: ОСОБА_1- ст.пом. війс. прокурора (посвід. № 38)      

від позивача: ОСОБА_2-представник ( довіреність за № 26 від 17.02.11р.)

від відповідача: ОСОБА_3- представник

  Суть спору:   Позов заявлено Військовим прокурором Львівського гарнізону, м.Львів, в інтересах держави в особі Міністерства Оборони України та Будинкоуправління №2 Львівської КЕЧ району, м.Львів, як органу уповноваженого здійснювати функції у спірних відносинах, до відповідача ,  Житлово-будівельного кооперативу №99,м.Львів, про :  стягнення  49 307,09  грн заборгованості за надані послуги з теплопостачання за договором про постачання теплової енергії №10 від 07.09.2000 року.

Провадження у справі було зупинено ухвалою суду від 04.04.2006 року до вирішення господарським судом Львівської області справи №4/3706-13/477.      

Ухвалою суду  від 19.01.11р. суд поновив  провадження у справі, розгляд справи призначив на 09.02.11р.

З підстав наведених в ухвалі від 09.02.11р. розгляд справи відкладався на 17.02.11р.

В судове засідання 17.02.11р. прокуратура та сторони явку повноважних представників забезпечили.

Представником відповідача подано в судовому засіданні за вих.. № 1261 від 17.02.11р. заяву з додатками: копіями платіжних доручень № 9 від 03.01.2003 року, № 159 від 03.12.2004 року, № 148 від 16.11.2004 року, № 160 від 16.12.2004 року, № 170 від 05.01.2005 року, № 172 від 17.01.2005 року, № 185 від 03.02.2005 року, № 186 від 16.02.2005 року, № 197 від 16.03.2005 року.

В судовому засіданні прокуратурою та сторонами подано спільне клопотання про відкладення розгляду справи, у зв»язку з необхідністю проведення взаємозвірки між позивачем та відповідачем,  та про продовження строків вирішення спору терміном на 15 календарних днів.

Клопотання судом у судовому засіданні задоволено.   

В судовому засіданні 17.02.11р. строки вирішення спору продовжувались терміном на 15 календарних днів  та розгляд справи відкладався на 01.03.2011р.

01.03.11р. представником відповідача подано в канцелярію господарського суду Львівської області за вих. № 1264 від 28.02.11р. заяву, відповідно до якої просить долучити до матеріалів справи копії платіжних доручень, як доказів часткового погашення заборгованості (перелік платіжних доручень наведено у заяві).

В судове засіданні 01.03.11р. прокуратура, сторони явку повноважних представників забезпечили.

В судовому засіданні  представниками сторін подано акт звірки взаєморозрахунків станом на 01.03.11р. між БУ-2 Львівської КЕЧ району та ЖБК № 99, за яким виведено суму заборгованості – 9 891,09 грн. Акт підписаний  керівником ЖБК № 99  та головними бухгалтером БУ-2 Львівської КЕЧ району, завірений  печатками юридичних осіб.

У своєму відзиві та у судовому засіданні 01.03.11р.  голова ЖБК № 99 станом на 01.03.11р.заборгованість в сумі  9891,09 грн визнає. Стверджує, що решта суми заборгованості  була погашена відповідачем в період знаходження справи в суді.

Зазначені обставини  підтвердили письмово на звороті відзиву представники позивача та прокуратури.      

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши документи і матеріали справи, заслухавши представників прокуратури, позивача та відповідача, з»ясувавши фактичні обставини справи, на яких грунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

07 вересня 2000 року між Будинкоуправлінням № 2 Львівської КЕЧ району - постачальник  (позивачем у справі)  та Житлово-будівельним кооперативом № 99- споживач  (відповідачем у справі)  був укладений договір № 10 про відпуск та споживання теплової енергії гарячій воді.

Відповідно до умов договору від 07 вересня 2000 року № 10 постачальник  брав на себе зобов”язання відпускати споживачеві (відповідачу) енергію в гарячій воді , а споживач зобов”язувався оплачувати одержану  теплову енергію на основі щомісячних рахунків, які виписуються постачальником споживачу для оплати до 25 числа поточного місяця. (п.12)

Користування тепловою енергією допускається тільки на основі договору між постачальником і споживачем (п.3. договору № 10 від 07.09.2000р.)  

Відповідно до п.4 договору відповідальність постачальника і споживача за стан і обслуговування теплового устаткування визначається їх балансовою незалежністю.

Сторонами узгоджено, що подача теплоносія відбувається після подання споживачем актів про промивання, гідро випробування і готовності системи опалення до прийняття теплоносія. (п.5.)

Акти повинні подаватися до 15 вересня щорічно.   

Постачальник несе відповідальність за технічний стан і експлуатацію теплотехнічного устаткування, яке знаходиться на його балансі і обслуговуванні і забезпечує безперервне постачання теплом споживача згідно договору і температурного графіка з відхиленням не більше 3 грн. (п. 6.)

Споживач несе матеріальну відповідальність перед постачальником у випадку несплати пред»явлених йому рахунків в 3-денний термін. На суму неоплаченого рахунку за теплоенергію нараховується пеня в розмірі 0,5 % на добу.

Термін дії договору встановлений в п.17 Договору  ( з дня його підписання та діє  строком на один рік).

Договір   вважається продовженим на наступний  рік, якщо за місяць до закінчення строку договору не надійде заява однієї з сторін про відмову від цього договору або його перегляд   ( п.18).

Відповідно до ст.ст.33,34 ГПК України кожна сторона повинна довести і підтвердити належними доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги чи заперечення.

Жодного доказу про те, що в процесі виконання умов Договору № 10 від 07.09.2000 р між сторонами виникали (у встановленому договором порядку з”ясовувались чи вирішувались) розбіжності щодо здійснених позивачем нарахувань, застосованих тарифів, обсягів поставленої позивачем відповідачу теплової енергії у вигляді гарячої води, а тим  паче, щодо підстав таких нарахувань ( поскільки очевидно, що є предметом цього  договору)  в процесі розгляду даної справи суду не подано жодною із сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, ЖБК № 99  здійснювало проплати за спожиту теплову енергію; проводило з позивачем взаємозвірки розрахунків .

Станом на 01.03.2011 року заборгованість відповідача перед позивачем за договором №10 від 07.09.2000 року складала 9891,09 грн., що підтверджується Актом  звірки взаєморозрахунків між сторонами станом на 28.02.2011 року за договором № 10 від 07.09.2000 року.  

Акт підписаний  керівником ЖБК № 99  та головними бухгалтером БУ-2 Львівської КЕЧ району, завірений  печатками юридичних осіб.

Станом на даний час відповідач визнає  заборгованість в сумі 9891,09 грн.

Представник позивача підтвердив суму заборгованості в сумі 9891,09 грн., станом на час розгляду справи.  Сторони, прокурор підтвердили , що в решті суми заборгованість погашена відповідачем в період знаходження справи в провадженні суду.    

Підставами виникнення цивільних прав та обов»язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст.11 ЦК України).

У відповідності до ст.509 ЦК України  зобов”язанням є правовідношення, в якому одна сторона ( боржник) зобов”язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію ( передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов”язку.

Статтею 174 ГК України визначено, що господарські зобов”язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, а також з угод не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов”язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Згідно ст.175 ГК України майнові зобов”язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст.525 ЦК України , одностороння відмова від зобов”язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст.526 ЦК України зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.      

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов»язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін)

Згідно ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України зобов»язання припиняється його виконанням , проведеним належним чином.

Позов підлягає задоволенню в сумі  9891,09 грн. заборгованості.

В решті  суми провадження підлягає припиненню, у зв»язку із відсутністю предмету спору.       

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно до задоволених вимог, а саме :  493,07 грн. держмита та 69,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.          

Згідно з пунктом 2 статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках визначених законом.

За рішенням  Конституційного Суду України №3-рп/99 від 08.04.1999 року під поняттям “орган, упоноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах” потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження виконавчої влади.

В контексті  пункту 2 статті 121 Конституції України приписи пункту 3 частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України треба розуміти так, що прокурори та їх заступники подають до господарського суду позови саме  в  і нтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ та організацій незалежно від їх підпорядкування та форм власності.

Оскільки “інтереси держави” є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному  конкретному  випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних чи інших  інтересів держави, обгрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, і ця заява, за статтею 2 Господарського процесуального кодексу України, є  підставою для порушення справи в господарському суді.                 

Отже, виходячи з вищенаведеного стягненню з Відповідача на користь Позивача  підлягає 9 891,09 грн. заборгованості; в доход бюджету:  493,07 грн. держмита  та 69,00 грн

витрат на  інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст.32,33,36,38,43,44,49,75,80,82,83, 84,85 ГПК України, суд,-                       

В И Р І Ш И В :

1.Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу № 99  ( 79031, м. Львів, вул. Стрийська, 49, код ЗКПО 20850597) :

а)на користь Будинкоуправління № 2 Львівської КЕЧ району  (79031, м. Львів,  вул. Гашека, 17 , код ЗКПО 24964240)  –9891,09 грн. заборгованості;

б)  в доход державного бюджету України    493,07   грн. державного мита; 69,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3 . Накази видати  відповідно до ст.116 ГПК України.

4.   Припинити провадження в решті суми  заборгованості.

  В судовому засіданні 01.03.11р. оголошено вступну та резолютивну частині рішення. Повний текст рішення складено ( із врахуванням вихідних та святкових днів :з 05.03 по 08.03.2011 р включно) 09.03.11р.

    Суддя