Рішення

від 04.03.2011 по справі 5015/146/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

  79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

  РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.03.11                                                                                           Справа№ 5015/146/11

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Галицька здоба», м. Львів

до відповідача: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Львів

про   стягнення   5590,63 грн.

Суддя  Кітаєва С.Б.                                                          

При секретарі Стасів І.І.

Представники:

від позивача: не з»явився

від відповідача : не з»явився

  Суть спору:   Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю “Галицька здоба”, м. Львів до Фізичної особи підприємця “ОСОБА_1”, м. Львів про стягнення 5590,63 грн. заборгованості.

Ухвалою суду від 12.01.11р. порушено провадження у справі. Розгляд судової справи призначено на 09.02.11р. Вимоги до сторін по підготовці справи до розгляду в судовому засіданні висвітлено в зазначеній ухвалі, в тому числі  визнано обов”язковою явку повноважних представників сторін в судове засідання. Наявні в матеріалах справи документи свідчать про отримання сторонами ухвали про порушення провадження у справі.

В судовому засіданні з підстав наведених в ухвалі від 09.02.11р. розгляд справи відкладався на  23.02.11р., суд  зобов”язував сторін повторно виконати вимоги ухвали суду від 12.01.11р.про порушення провадження у справі  в повному обсязі та забезпечити явку повноважних представників.

В канцелярію господарського суду Львівської області 21.02.11р. за вих. № 99 від 18.02.11р. поступив від позивача супровідний лист з переліком поданих документів.

В судове засідання 23.02.2011р. позивач явку повноважного представника забезпечив,   позовні вимоги підтримав.

Відповідач в судове засідання 23.02.11 не з”явився, відзиву та  витребуваних документів ухвалами суду не подав, причини неявки суду не повідомив.

За таких обставин, з метою недопущення порушення змагальності і рівності сторін перед законом та судом, створення сторонам необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи, а також для правильного вирішення спору, суд вважав за необхідне відкласти розгляд справи.

В судовому засіданні 23.02.11р. розгляд справи відкладався на 04.03.11.р.

Сторони в судове засідання 04.03.11р. явку повноважних представників не забезпечили.

Із долученого позивачем до супровідного листа з переліком поданих документів за вх.. № 99 від 18.02.11р. витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій (ЄДРПОУ) за Серії АЕ № 698051 від 09.02.11р.  судом встановлено, що відповідач по справі,  Фізична особа підприємець ОСОБА_1, включена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців як юридична особа, індивідуальний податковий номер якої НОМЕР_1, місцезнаходженням відповідача за даними ЄДР є адреса : 79032, АДРЕСА_1, тобто адреса, яка вказана позивачем у позовній заяві і на яку господарським судом Львівської області надсилались відповідачу ухвали по справі № 5015/146/11..

Законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов»язує сторону у справі, зокрема позивача, з»ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із ст.93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах. В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи –учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої відповідальності покладаються на цю юридичну особу.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб-учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що відповідач належним чином і своєчасно повідомлявся судом про дату судового засідання по справі, час і місце його проведення.

Оскільки відзиву на позов та витребовуваних документів відповідач суду не надав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив,  то справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України,  за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи в порядку ст. 75 ГПК України, суд  встановив наступне:

01 квітня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Галицька здоба »(Позивачем у справі) та Фізичною особою –підприємцем ОСОБА_1 був укладений договір за № 1 про постачання хлібопродуктів, відповідно до п. 1.1. якого, продавець зобов»язувався поставляти та передавати у власність Покупцю товар, а Покупець зобов»язувався  прийняти товар на умовах цього договору.

Сторонами узгоджено, що поставка товару здійснюється згідно заявок покупця, на умовах, що викладені в даному договорі. (п.1.2.).

Ціна товару, що постачається визначається згідно діючого на момент поставки прас-листа продавця (п. 3.1.).

Відповідно до п. 4.1. продавець постачає товар покупцю на вказану адресу згідно замовлення покупця.  

Поставкою вважається фактична передача товару продавцем покупцю, яка оформляється накладними.(п.4.2.)

Поставка продукції здійснюється за рахунок Продавця, або самовивозом за власний рахунок покупця.(п.4.3.)

Сторонами узгоджено, що оплата за відвантажену партію товару проводиться  з відтермінуванням 3 банківських днів від моменту отримання товару. (п.4.4.).

Відповідно до п. 5.1. договору за порушення розрахунків за товар, покупець сплачує на користь продавця пеню в розмірі 0,5 % від суми заборгованості за кожен день прострочки, включаючи день оплати.

Згідно договору постачальник поставляє в період з 01 квітня 2007 року, а покупець приймає і оплачує товар згідно поданих заявок.

Станом на 01.01.10р. заборгованість за поставлений продавцем товар становила 7072,39 грн. Виконуючи умови договору продавець продовжував постачати товар, а покупець приймати товар.

Починаючи з 03 січня 2010 поставка товару здійснювалась відповідно до видаткових накладних:  РН-0000016 від 03.01.10 р. на суму 146,06 грн.; РН-0000101 від 05.01.10 р. на суму 179,80 грн.; РН –0000346 від 06.01.10 на суму 219,05 грн., РН-0000195 від 10.01.10 р. на суму 100,94 грн.; РН-0000284 від 12.01.10 р. на суму 164,40 грн.; РН-0000346 від 13.01.10 р. на суму 155,50 грн.; РН-0000385 від 14.01.10 р. на суму 145,50 грн.; РН-0000428 від 15.01.10 р. на суму 148,18 грн.; РН-0000459 від 16.01.10 р. на суму 152,47 грн.; РН-0000484 від 17.01.10 р. на суму 152,47 грн.; РН-0000582 від 21.01.10 р. на суму 173,51 грн.; РН-0000633 від 22.01.10 р. на суму 135,40 грн.; РН-0000660 від 23.01.10 р. на суму 158,54 грн.; РН-0000676 від 24.01.10 р. на суму 159,95 грн.

Претензій щодо асортименту, кількості, якості та ціни товару відповідачем позивачу не заявлено.

Загальна сума поставленого товару на суму в період з 03.01.10р. по 24.01.10р. становить  2 191,77 грн.

Відповідачем частково було здійснено оплату поставленого товару, а саме на суму 68 34,55 грн., що підтверджується прихідними касовими ордерами, а саме: за № 213 від 27.01.10р. на суму 200,00 грн., за № 337 від 05.02.10р. на суму 1300,00 грн., за № 358 від 08.02.11р. на суму 200,00грн., за № 414 від 11.02.10р. на суму 1300,00 грн., за № 521 від 19.02.11р. на суму 400,00 грн., за № 553 від 22.02.10р. на суму 150,00 грн., за № 714 від 10.03.10р. на суму 150,00 грн., 15.04.10р. на суму 334,55 грн., що підтверджується випискою з банку; за № 1872 від 10.06.10р. на суму 2 800,00 грн.

Вказані проплати позивачем  зараховані на погашення боргу, який існував відповідачем до 01.01.2010р.

Станом на 02.01.2010р. борг становив 237,84 грн. (7072,39 грн. - 6834,55= 237,84. )  

На момент звернення позивача з позовом до суду сума боргу становить 2429,61 грн. (237,84+ 2 191,77 грн.).

10 грудня  2010 року за вих.. № 141 від 10.12.10р. відповідачем була отримана вимога про оплату поставленої продукції, про що свідчить підпис та дата про отримання  відповідача на претензії, в якій позивач вимагав провести розрахунок за поставлену продукцію до 15 грудня 2010 року.

Вимога відповідачем залишена без відповіді.  

На день звернення Позивача з позовом до суду, сума боргу становить 2429,61 грн.

Крім стягнення основного боргу позивач просить стягнути з відповідача 51,12 грн.- 3 % річних  відповідно до ст.625 ЦК України та 3109,90 грн.-пені , відповідно до п. 5.1. договору за № 1 від 01.04.2007 року.  Розрахунок пені позивачем проведено за період з 27 січня 2010 року по 06 січня 2011 року ( за 256 днів протермінування); застосовано розмір пені за кожний  прострочений день -0,5%; сума заборгованості -2429,61 . Формула , за якою розраховано пеню наступна : 2429,61 грн х0,5% :100 х 256 днів = 3109,90 грн.

Розглянувши матеріали справи,суд вважає, що позовні вимоги  в частині стягнення суми основного боргу  2429,61 грн,підлягають до  задоволення  з тих мотивів, що відповідно до статті ст. 526 ЦК України, 193 Господарського кодексу України зобов‘язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок – відповідно  до звичаїв ділового обороту або інших вимог,  що звичайно ставляться.

У відповідності до ст.11 ЦК України, цивільні права та обов»язки виникають, зокрема, із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов»язки.

Статтею 174 ГК України визначено, що господарські зобов»язання виникають,зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, а також з угод не передбачених законом,але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов»язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Згідно ст.175 ГК України майнові зобов»язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених , передбачених Господарським кодексом України.

Частиною 1 ст.181 ГК України встановлено, що господарський договір за загальним правилом  викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.  Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, зокрема, шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договору.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, відповідач отримав від позивача замовлений товар,  претензій не пред»являв, однак оплату за отриманий товар провів частково.

За змістом ст.530 ЦК України,  зобов»язання повинно бути виконано у строк , встановлений договором.

Якщо строк (термін) виконання  боржником обов»язку  не встановлений або визначений моментом пред»явлення вимоги, кредитор  має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов»язок у семиденний строк від дня пред»явлення вимоги, якщо обов»язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Заявлену позивачем вимогу про погашення боргу у вказані у вимозі терміни, відповідач не розглянув і не задоволив.

Відповідач не здійснив оплати за отриманий товар. Отже, відповідач  не  виконав свої зобов”язання щодо оплати отриманого товару від позивача  на суму 2429,61 грн.

Відповідач в судові засідання не  з»являвся, доказів погашення заборгованості не подав, вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в розмірі 2429, 61 грн.  не заперечив і не спростував належними  та допустимими доказами.

Оглянувши та дослідивши подані сторонами документи, оцінивши їх в сукупності, суд прийшов до висновку, стягнути з відповідача на користь позивача 2 429 грн. 61 коп. основного боргу.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов»язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов»язання (неналежне виконання). Боржник вважається  таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов»язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України)

Позивачем правомірно заявлено вимогу , відповідно до ст.625 ЦК України, про стягнення 3 % річних в  розмірі 51 грн. 12 коп. В цій частині заявлених вимог позов теж підлягає задоволенню.

Суд погоджується з доводами позивача щодо  наявності підстав  для  стягнення з відповідача пені за прострочення оплати поставленого товару, оскільки її нарахування передбачено  п.5.1 договору, ч.ч.1,2 ст.193,217,230-231 ГК України, ст.ст.549-551 ЦК України, ст.ст.1,3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань».

За положеннями статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань»розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла за період, за який  сплачується пеня.

Як вбачається зі змісту ухвал у справі, з моменту порушення провадження у справі (ухвала від 12.01.2011 року) і станом на даний час суд витребовував від позивача   уточнений, обґрунтований нормативно, розрахунок пені із врахуванням зазначених вище норм чинного законодавства.  Поскільки позивачем не виконано вимог суду і не подано витребовуваного, обґрунтованого розрахунку пені,  поважність причин суду не повідомлена і не доведена,  суд дійшов висновку  про наявність підстав для залишення позову в частині вимоги про стягнення пені без розгляду.

Відповідно до ст.ст.33,34 ГПК України кожна сторона повинна довести і підтвердити належними і допустимими доказами ті обставини, на яких грунтуються заявлені вимоги, чи заперечення на позов.              

Судові витрати покладаються повністю  на відповідача ,  оскільки спір виник з його вини. Стягненню з відповідача на користь позивача підлягає : 102,00 грн.   державного мита та  236,00 грн витрат на інформаційно-технічне  забезпечення судового процесу покладаються на відповідача повністю.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.1,2,21,22,32,33,34,36,43,44,49,75,78, п.5 ст.81,ст.ст.82,84,85 ГПК України, суд,-  

Вирішив :

1.    Позов задоволити  частково.

2. Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, індивідуальний податковий номер покупця НОМЕР_1) на користь стягувача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Галицька здоба” (79015, Львівська область, м. Львів, Франківський район, вулиця Антоновича, буд. 102 В, код ЄДРПОУ 32409127) 2 429 грн.61 коп. –основного боргу,   51,12 грн.- 3% річних, 102,00 грн.   державного мита та  236,00   грн . витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. В частині вимоги про стягнення 3 109,90 грн.  пені, позов залишити без розгляду .

    Повний текст рішення ( із врахуванням вихідних та святкових днів : з 05.03.11 р –по 08.03.11 р) складено 10.03.2011 року.

Суддя