Постанова

від 22.02.2011 по справі 16/6-11

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

16/6-11

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"22" лютого 2011 р. Справа № 16/6-11

м. Одеса

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді М.В. Сидоренко

суддів Л.О. Будішевської, М.А. Мишкіної   

при секретарі судового засідання  Романів О.В.

за участю представників сторін

від позивача – не з'явився

від відповідача –не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю фірми „Гемма ЛТД”

на рішення господарського суду Херсонської області від 18.01.2011 р.

у справі № 16/6-11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Бісет”

до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми „Гемма ЛТД”

про стягнення 79678 грн. 32 коп.

В С Т А Н О В И Л А :

          Рішенням господарського суду від 18.01.2011 р. (суддя Немченко Л.М.) позовні вимоги задоволенні в повному обсязі, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю „Гемма ЛТД” (далі –ТОВ „Гемма ЛТД”) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Бісет” (далі –ТОВ „Бісет”) заборгованість в сумі 78720 грн. 78 коп., 3%  річних в сумі 155 грн. 28 коп., пеню в сумі 802 грн. 30 коп., а також 796,78 грн. в рахунок відшкодування витрат по сплаті державного мита, 4000 грн. витрат на адвокатські послуги та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. При цьому, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову, а відповідачем не надано доказів добровільної сплати заборгованості. Щодо стягнення витрат на адвокатські послуги, суд, з посиланням на приписи ст. 44 ГПК України та інформаційний лист Вищого господарського суду України від 14.12.2007 р. № 01-8/973 „Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права”, зазначив, що витрати на оплату послуг адвоката покладаються на відповідача, так як останній своєчасно не виконав договірні зобов'язання.

Частково не погоджуючись з вказаним рішенням ТОВ „Гемма ЛТД” звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить його (рішення) скасувати в частині відшкодування витрат на послуги адвоката в розмірі 4000 грн. та постановити в цій частині нове рішення, яким відмовити позивачу у стягненні зі скаржника витрат на адвокатські послуги у розмірі 4000 грн.  При цьому, скаржник вважає, що квитанція до прибуткового касового ордеру № 23/12 від 23.12.2010 р. не може бути доказом понесених позивачем витрат, т. я. відповідно до умов п. 2.1 договору № 23/12-10 квитанція про сплату адвокату послуг повинна бути видана після 18.01.20011 р., тобто після надання адвокатом послуг. Також, скаржник вважає витрати на послуги адвоката завищеними та „фіктивними”, тому що, відповідно до акту виконаних робіт від 18.01.2011 р., адвокатом 18.01.2011 р. вже нібито виконані роботи по веденню справи стосовно стягнення з відповідача заборгованості по цій справі.

Розглянувши матеріали справи, судова колегія, приходить до наступного.

Відповідно до приписів ст. 101 ГПК України апеляційна інстанція не зв'язана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, а згідно до приписів ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.

Оскаржуваним рішенням господарського суду позовні вимоги задоволені з мотивів, викладених в описовій частині даної постанови. Судова колегія вважає, що висновки суду, в тому числі й щодо стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката, відповідають чинному законодавству та матеріалам справи, а тому підстави для зміни чи скасування оскаржуваного рішення відсутні. Наведений вище висновок судової колегії базується на наступному.

Так, відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за послуги адвоката при задоволенні позову покладаються на відповідача. В свою чергу, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, входять до загального поняття складу судових витрат, питання про відшкодування яких вирішується та вказується у резолютивній частині рішення. За звичай, адвокати, з метою відшкодування витрат, пов'язаних з їх правовою допомогою під час одного судового провадження, включають ці витрати до загальних позовних вимог, а позивач проводить з ними розрахунки ще на стадії подання позовної заяви.

Таким чином, сплата позивачем послуг адвоката 23.12.2010 р. не суперечить вимогам Закону України „Про адвокатуру” та умовам п. 2.1. договору № 23/12-10, в якому зазначено, що ТОВ „Бісет” сплачує адвокату винагороду саме в момент підписання зазначеного договору.

Посилання скаржника про завищення та фіктивність  вартості витрат послуг адвоката до уваги судової колегії не приймаються, оскільки ці посилання носять характер припущень і ніякими доказами, у відповідності до приписів ст. ст. 33, 34 ГПК України, взагалі не доводяться.

З огляду на викладене, апеляційна інстанція приходить до висновку, що доводи скаржника, вказані в його апеляційній скарзі, ніяким чином не спростовують висновків, наведених в оскаржуваному рішенні господарського суду, а тому в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду Херсонської області від 18.01.2011 р. у справі № 16/6-11 без змін.

Головуючий суддя                                                                       Сидоренко М.В.          

                     Суддя                                                                                       Будішевська Л.О.          

          Суддя                                                                                               Мишкіна М.А.

Постанова підписана 23.02.2011 р.