Постанова

від 03.03.2011 по справі 12/187/10

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

12/187/10

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"03" березня 2011 р. Справа № 12/187/10

 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів Л.І. Бандури, В.Б. Туренко,

при секретарі судового засідання –Л.В. Подуст,

за участю представників сторін:

від прокуратури: К.Я. Будзул-Лавренюк,

від позивача: не з'явився,

від відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Науково-дослідного фермерського господарства «Аетіт»

на рішення господарського суду Миколаївської області від 27.01.2011 р.

у справі № 12/187/10

за позовом Прокурора Баштанського району Миколаївської області в інтересах держави в особі Баштанської районної державної адміністрації

до Науково-дослідного фермерського господарства «Аетіт»

про відшкодування шкоди,          

встановив:

У листопаді 2010 р. Прокурор Баштанського району Миколаївської області в інтересах держави в особі Баштанської районної державної адміністрації звернувся з позовом до Науково-дослідного фермерського господарства  «Аетіт»про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки площею 100 га (кадастровий номер 482061000:09:000:0396) та стягнення 82 513,20 грн. шкоди, заподіяної внаслідок такого зайняття.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач використовував спірну земельну ділянку шляхом засівання насінням соняшнику за відсутності правовстановлюючих документів на землю, що згідно із статтею 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» є самовільним зайняттям земельної ділянки та підлягає звільненню на підставі статті 212 Земельного кодексу України. Внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки відповідач заподіяв шкоду, яка повинна бути відшкодована на підставі статті 156 Земельного кодексу України.

В ході розгляду справи від прокурора надійшло клопотання, яке підтримано позивачем, про прийняття відмови від позову в частині звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, оскільки згідно інформації Баштанської райдержадміністрації відповідачем звільнено спірну земельну ділянку.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 27.01.2011 р. позовні вимоги в частині стягнення шкоди, завданої самовільним зайняттям земельної ділянки, задоволено та стягнуто з відповідача 82 513,20 грн. шкоди, розрахованої відповідно до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України № 963 від 25.07.2007. В частині позовних вимог щодо звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки суд в описовій частині рішення прийняв відмову від позову та припинив провадження на підставі статті 78, пункту 4 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Науково-дослідне фермерське господарство «Аетіт»звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати, в позові відмовити. В обґрунтування своїх вимог скаржник зазначив, що акт обстеження земельної ділянки від 24.06.2010 р. № 7 складений з порушенням норм чинного законодавства України, а тому не є належним доказом у справі. Фермерське господарство не є таким, що самовільно зайняло спірну земельну ділянку, оскільки Баштанською райдержадміністрацією прийнято рішення про передачу відповідачу земельної ділянки в оренду, що вбачається з протоколу № 1-Б-О від 26.02.2009 р. та довідки від 29.12.2010 р.      № 2363-02-63. Висновок суду про те, що відповідач використовував земельну ділянку безоплатно не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки ним сплачено до бюджету орендну плату в сумі 21 288,40 грн.

Баштанська районна державна адміністрація листом від 01.03.2011 р. повідомила, що підтримує позовні вимоги прокурора у повному обсязі і просила розглянути апеляційну скаргу без участі її представника.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник прокуратури просив рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Заслухавши представника прокуратури, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

26.02.2010 р. Баштанською райдержадміністрацією був проведений аукціон з продажу права оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення розташованої за межами населеного пункту площею 100га (кадастровий номер 482061000:09:000:0396) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва терміном на 49 років.

Згідно із протоколом проведення аукціону № 1-Б-О від 26.02.2010 р. переможцем аукціону стало НДФГ «Аетіт».

Судом першої інстанції встановлено, що 24.06.2010 р. державним інспектором сектору Державної інспекції контролю за використанням та охороною земель відділу Держкомзему у Баштанському районі Миколаївської області проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства України при використанні земель сільськогосподарського призначення на території Баштанської міської ради.

За результатами проведеної перевірки складено акт обстеження земельної ділянки № 7 від 24.06.10 р., в якому зазначено, що навесні 2010 року посадовими особами науково-дослідного фермерського господарства «Аетіт»оброблено та засіяно насінням соняшника земельну ділянку площею 100 га (кадастровий номер 482061000:09:000:0396) на території Баштанської міської ради Баштанського району за відсутності договору оренди землі та здійснення його державної реєстрації.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки є самовільним зайняттям земельної ділянки.

Чинним законодавством України встановлена відповідальність за самовільне зайняття земельної ділянки. Статтею 211 Земельного кодексу України передбачено, що за самовільне зайняття земельної ділянки громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства. Порядок визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, визначений Методикою визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару грунту) без спеціального дозволу, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України № 963 від 25.07.2007.

Згідно з пунктом 3.1 наказу Державного агентства земельних ресурсів України та Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель від 12.09.2007 р. № 110 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо застосування Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару грунту) без спеціального дозволу, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 № 963»підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним чи фізичним особам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, є матеріали справи про адміністративне правопорушення, які підтверджують факт вчинення цього правопорушення, а саме:

-          акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства;

         -          протокол про адміністративне правопорушення;

         -          припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства);

         -          акт обстеження земельної ділянки.

Отже, підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним чи фізичним особам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, є вказані документи в їх сукупності, оскільки саме такі документи можуть підтвердити сам факт самовільного зайняття земельної ділянки, розмір зайнятої ділянки та період часу, протягом якого вона використовується без належних правових підстав (пункт 4.2.3 Рекомендацій президії ВГСУ від 02.02.2010 р. № 04-06/15).

Однак в матеріалах справи міститься лише акт обстеження земельної ділянки № 7 від 24.06.10 р. та відсутні інші матеріали справи про адміністративне правопорушення, внаслідок чого відсутні підстави для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія доходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 82 513,20 шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки.

Водночас апеляційна інстанція зазначає, що місцевий господарський суд, вказавши в мотивувальній частині рішення про прийняття відмови від позовних вимог в частині звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки і припинення у зв'язку з цим провадження у справі в цій частині на підставі пункту 4 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, не вирішив це питання в резолютивній частині рішення, а також не прийняв з цього приводу ухвалу.

Відповідно до частини 4 статті 78 Господарського процесуального кодексу України про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі. Згідно із пунктом 4 частини 1, частиною 4 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом; про припинення провадження у справі виноситься ухвала.

Проте питання про припинення провадження у справі в частині позовних вимог, а так само про залишення позовних вимог у певній частині без розгляду можуть бути вирішені господарським судом в єдиному процесуальному документі, яким закінчується розгляд справи, - рішенні суду (пункт 31 Інформаційного листа ВГСУ від 18.03.2008 р. № 01-8/164).

За таких обставин, апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення 82 513,20грн. шкоди –скасувати, провадження в частині позовних вимог щодо звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки - припинити на підставі статті 78, пункту 4 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 99, п.4 ст. 80, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу

України, суд –

постановив:

Рішення господарського суду Миколаївської області від 27.01.2011 р. у справі № 12/187/10 скасувати, апеляційну скаргу –задовольнити.

В позові про стягнення шкоди у сумі 82 513,20 грн. відмовити.

Провадження у справі в частині звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки припинити.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.

Головуючий суддя                                                            Л.В. Поліщук

          Суддя                                                                                Л.І. Бандура

Суддя                                                                                В.Б. Туренко

Повний текст постанови підписано 04.03.2011 р.