Постанова

від 16.02.2011 по справі 05/62-78

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

05/62-78

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" лютого 2011 р.                                                                Справа № 05/62-78  

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий  суддя                                                      Мельник О.В.

суддів                                                                             Огороднік К.М. ,

 суддів                                                                             Коломис В.В.

при секретарі судового засідання  Турович Н.С.

розглянувши  апеляційну скаргу прокурора міста Луцька в інтересах громади міста Луцьк в особі Луцької міської ради на рішення господарського суду Волинської області від 06.12.10 р. у справі № 05/62-78

за позовом  прокурора міста Луцька в інтересах громади міста Луцьк в особі Луцької міської ради

до Товариства з відповідальністю "Кадар Техно"

про внесення змін до договору оренди земельної ділянки

за участю представників сторін:

прокурора - Криворучко А.О.,

позивача - Михальчук В.О.,

відповідача -  Панкевич В.М.,

 ВСТАНОВИВ:

Прокурор міста Луцька в інтересах держави та територіальної громади м. Луцька в особі Луцької міської ради звернувся з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Кадар Техно»про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, в якому просить внести зміни до договору оренди землі № 209 від 20.07.2004 року, виклавши п. 5 в наступній редакції : «Нормативна грошова оцінка земельної ділянки на 04.06.2008 року становить 1989335,32 грн.»та виклавши п. 9 договору оренди землі в наступній редакції : «Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та встановлюється у розмірі трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю»та становить 59680 гривень 06 копійок з 04.06.2008 року.

Рішенням господарського суду Волинської області від 6 грудня 2010 року (суддя Бондарєв С.В.) у задоволені позову відмовлено.

В обґрунтування свого рішення, суд першої інстанції послався на дію ст. 1, ст. 21, ст. 30 Закону України «Про оренду землі», ст.2, ст.7, ст.8, ст.19, ст.24 Закону України «Про плату за землю», ч. 1 ст.651, ч. 1 ст. 652 ЦК України. При цьому, судом прийнято до уваги те, що правовідносини по оренді землі визначаються умовами договору й зміна або розірвання договору допускаються лише за згодою сторін. Відповідно до ст.24 Закону України «Про плату за землю»грошова оцінка застосовується для економічного регулювання земельних відносин при укладенні цивільно-правових угод. Отже, грошова оцінка землі передує укладенню цивільно-правових угод в тому числі договорів оренди землі, а тому встановлення нової грошової оцінки земель породжує правові наслідки стосовно договорів оренди землі, укладених після її встановлення, та не є обов'язковою підставою для внесення до договору оренди земельної ділянки змін в частині розміру орендної плати. При прийнятті рішення судом першої інстанції прийнято до уваги положення ст. 58 Конституції України та також зроблено висновок про те, що наведені позивачем обставини, зокрема, прийняття органом місцевого самоврядування рішення щодо впорядкування орендної плати за землю, не є підставами для зміни розміру орендної плати, оскільки вони не передбачені, ані умовами укладеного договору, ані чинним законодавством.

Прокурор з прийнятим рішенням господарського суду не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та постановити нове рішення, яким позов задоволити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки, що викладені в рішенні не відповідають обставинам справи.

Апелянт зокрема вказує, що на підставі ст. 21 Закону України "Про оренду землі" та відповідно до ст. 188 ГК України, Луцькою міською радою 29.01.2009 року за вих. № 1.1-30/581 на адресу відповідача була надіслана пропозиція про зміну договору оренди земельної ділянки в частині визначення розміру орендної плати, яку останнім було отримано 12.02.2009 року. Вважає, що суд не прийняв до уваги положення п. 12, п. 35 договору оренди землі та ст. 30 Закону України "Про оренду землі" в частині права орендодавця переглядати розмір орендної плати.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача - без задоволення. Відзив обґрунтований положенням п. 35 договору оренди землі про те, що зміна його умов можлива лише за взаємною згодою сторін, а також порушенням процедури внесення змін до основного договору, оскільки станом на 29.01.2009 року, тобто на момент отримання листа № 1.1-30/581 міського голови з пропозицією про сплату орендної плати за 2008 рік з розрахунку трикратного розміру земельного податку, рішення Луцької міської ради "Про врегулювання орендної плати за землю" - не існувало. Таке рішення було прийняте лише 24.06.2009 року. Вважає, з урахуванням положень ст. 58 Конституції України, таке рішення органу місцевого самоврядування не має зворотної дії в часі. В додаткових запереченнях на апеляційну скаргу відповідач вказує на недотримання позивачем визначеної ст. 188 ГК України обов'язкової досудової процедури внесення змін до господарських договорів.

У судовому засіданні прокурор та представник позивача з указаних підстав підтримали апеляційну скаргу, просили рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Представник відповідача підтримала свої письмові заперечення на апеляційну скаргу та просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Розглянувши апеляційну скаргу та відзив на неї, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення господарського суду Волинської області від 06.12.2010 року скасуванню з винесенням нової постанови. При цьому апеляційний господарський суд виходив з наступного.

Апеляційним судом встановлено, що 20.07.2004 р. на підставі рішення Луцької міської ради від 10.06.04 року № 17/16.9 між Луцькою міською радою та ТзОВ «Кадар Техно»було укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 2254 кв. м. по вул. Єршова, 11 у м. Луцьку терміном на 7 років, який зареєстрований у Волинській регіональній філії підприємства "Центр державного земельного кадастру" за № 209.

Згідно п. 15 договору цільове призначення земельної ділянки відноситься до земель житлової та громадської забудови.

Відповідно до п. 5 договору оренди земельної ділянки, станом на січень 2004 року її нормативна грошова оцінка становила 597428,37 коп..

Пунктом 9 договору оренди земельної ділянки визначено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та встановлюється у розмірі 1,5 % від грошової оцінки земельної ділянки на рік.

Відповідно до п.10, п. 11 договору оренди земельної ділянки обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, вноситься щомісячно орендарем рівними частинами.

Відповідно до п. 12 договору оренди земельної ділянки № 209 розмір орендної плати переглядається, зокрема, у разі : зміни розмірів земельного податку та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з п. 36 договору, зміна його умов здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 року внесено зміни до частини 4 статті 21 Закону України "Про оренду землі" ( набули чинності з 01.01.2008 року), згідно з якими річна орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю», для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю».

22.05.2008 року Рішенням КСУ N 10-рп/2008 визнані неконституційними положення Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», тому зміни до частини 4 статті 21 Закону України «Про оренду землі" у тій самій редакції повторно були внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 03.06.2008 року і набули чинності 04.06.2008 року.

За змістом ст. 2, ст. 23 Закону України «Про плату за землю»(чинного на момент прийняття спірного рішення), орендна плата за земельні ділянки визначається залежно від грошової оцінки земель, яка проводиться за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Грошова оцінка земельної ділянки щороку за станом на 1 січня уточнюється на коефіцієнт індексації, порядок проведення якої затверджується Кабінетом Міністрів України.

Як встановлено судом, у період з 04.06.2008 року і по даний час нормативна грошова оцінка земельної ділянки уточнювалась лише на коефіцієнт індексації й станом на час звернення з позовом до суду становить 1989335,32 грн.

Проте, станом на 04.06.2008 року нормативна грошова оцінка земельної ділянки становила 1511098,1 грн., що встановлено з витягу з технічної документації про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки від 19.05.2008 року № 458.

Згідно з приписами статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування, в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території, а тому в разі прийняття відповідним органом рішення про внесення змін щодо ставок орендної плати за земельні ділянки та затвердження нових коефіцієнтів, які застосовуються в розрахунку орендної плати за земельні ділянки, ці обставини можуть бути не взяті судом до уваги лише у разі скасування такого рішення органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку.

29.01.2009 року Луцькою міською радою орендарю була надіслана пропозиція за вих № 1.1-30/581 про укладення додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки в частині визначення розміру орендної плати, зокрема, запропоновано сплатити орендну плату за користування земельною ділянкою за 2008 рік з розрахунку трикратного розміру земельного податку. 12.02.2009 року відповідачем було отримано проект додаткової угоди та розрахунок орендної плати з врахуванням трикратного розміру податку.

Листом від 27.02.2009 року № 10, відповідач висловив свої заперечення щодо внесення змін до умов договору.

24.06.2009 року Луцькою міською радою було прийняте рішення № 42/20 «Про впорядкування орендної плати за землю», яким встановлено річний розмір орендної плати за землю у відсотках від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Статтею 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

У відповідності до ст.2 Закону України «Про плату за землю», що діяв на час виникнення спірних правовідносин, використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.

Згідно з ст.21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може бути меншою для інших категорій земель, а ніж землі сільськогосподарського призначення - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю», а також не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки.

Зі змісту статті 19 Закону України «Про плату за землю»та ст.21 Закону України «Про оренду землі»вбачається, що розмір орендної плати встановлюється за угодою сторін у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Таким чином, правовідносини щодо оренди землі полягають у оплатному користуванні земельною ділянкою на умовах, передбачених договором.

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Статтею 30 Закону України «Про оренду землі»передбачено, що зміна умов договору оренди  землі  здійснюється  за  взаємною згодою сторін.

У разі  недосягнення  згоди  щодо  зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Отже, нормами чинного законодавства передбачено можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках встановлених договором або законом.

Оскільки сторонами в договорі оренди передбачена можливість збільшення розміру орендної плати (п. 12 договору), а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, слід вважати, що законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду  розміру орендної плати, встановленої умовами договору. 

Вказана позиція апеляційного господарського суду узгоджується з позицією Верховного Суду України, яка викладена у постанові від 06.12.2010 р. по справі № 2-1/10068-2008.

Статтею 111-28 ГПК України передбачено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

З огляду на положення ст. 7 Закону України «Про плату за землю» (чинного на час прийняття оскаржуваного рішення), ст. 21 Закону України «Про оренду землі», суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про те, що зміна розміру грошової оцінки землі має наслідком зміну земельного податку, що призводить до обов'язковості внесення змін до договору оренди землі у відповідній частині.

Окрім того, перелік підстав для зміни розміру орендної плати у п. 12 договору не є вичерпним.

Відповідно до статті 188 ГК зміна господарських договорів в односторонньому порядку не допускається. Сторона, яка вважає за необхідне змінити договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором, а при недосягненні згоди між сторонами щодо змін договору заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Аналогічне положення містить стаття 30 Закону України "Про оренду землі", згідно з якою зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін; у разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Поряд з тим, апеляційний господарський суд не може погодитись із наданими відповідачем запереченнями на апеляційну скаргу в частині обов'язкової досудової процедури врегулювання спору щодо внесення змін до господарських договорів (ст. 188 ГК України), як норми, яка встановлює загальний порядок укладання та зміни господарських договорів. Так, стаття 1 Господарського кодексу України, визначаючи предмет регулювання, встановлює, що цей кодекс регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

В той же час, відповідно до положень ч. 1 ст. 4 Господарського кодексу України не є предметом регулювання цього Кодексу, зокрема земельні, гірничі, лісові та водні відносини, відносини щодо використання й охорони рослинного і тваринного світу, територій та об'єктів природно-заповідного фонду, атмосферного повітря.

Таким чином, земельні відносини, в т.ч. і відносини щодо строкового платного володіння і користування земельною ділянкою, не входять в предмет регулювання Господарського кодексу України, а отже, стаття 188 ГК України, не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Згідно з п. 1 прикінцевих положень Закону № 309-VI від 03.06.2008 року, цей Закон набирає чинності з дня його опублікування та застосовується з дня втрати чинності відповідними положеннями розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 107, тобто з 22.05.2008 року - дати прийняття рішення Конституційним Судом України №10-рп, а тому з урахуванням положень ч. 3 ст. 101 ГПК України, колегія суддів прийшла до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню саме з 04.06.2008 року.

Поряд з тим, з витягу з технічної документації про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки  № 458 від 19.05.2008 року апеляційним господарським судом встановлено, що така оцінка станом на дату набрання чинності Законом № 309-VI складає 1511098,1 грн., а тому зміни в положення п. 5 договору оренди слід внести саме з урахуванням зазначеної величини нормативно-грошової оцінки земельної ділянки.

Окрім того, як слідує із розрахунку розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності, грошова оцінка яких проведена на травень 2010 року (а.с. 84), орендна плата в сумі 59680,06 грн., які просить у позовній заяві визначити позивач, внісши зміни в п. 9 договору оренди, розрахована, виходячи з нормативної грошової оцінки земельної ділянки станом на травень 2010 року, яка складає 1989335,32 грн., а не розміру цієї величини станом на 04.06.2008 року. З урахуванням положень Закону № 309-VI, розмір орендної плати з 04.06.2008 року підлягає перерахунку та складає 45332,94 грн. (1511098,1 грн. х 3% (трикратний розмір земельного податку, який становить 1% нормативної грошової оцінки земельної ділянки), у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції дав помилкову юридичну оцінку обставинам справи, висновки, викладені в рішенні місцевого господарського суду не відповідають обставинам справи, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, є підставою для скасування прийнятого у справі рішення та часткового задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,  

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу прокурора міста Луцька в інтересах громади міста Луцька в особі Луцької міської ради –задоволити частково.

2. Рішення господарського суду Волинської області від 06.12.2010 року по справі № 05/62-78 скасувати і прийняти нове рішення.

3. Позов задоволити частково.

4. Внести зміни до договору оренди земельної ділянки № 209 від 20.07.2004 року виклавши його умови в наступній редакції :

- п.5: «Нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 04.06.2008 року становить 1511098 гривень 10 копійок ;

- п.9 «Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та встановлюється у розмірі трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю»та становить 45332 гривень 94 копійки з 04.06.2008 року.

5. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Кадар Техно» в дохід бюджету держмито в сумі 42 гривні 50 копійок за розгляд скарги в апеляційному господарському суді.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Рівненський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий  суддя                                                                      Мельник О.В.

Суддя                                                                                              Огороднік К.М.  

Суддя                                                                                              Коломис В.В.