Постанова

від 24.01.2011 по справі 6/185-10

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

6/185-10

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" січня 2011 р.                                                           Справа № 6/185-10  

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Тимошенко О.М., суддя Савченко Г.І. ,  суддя Грязнов В.В.

при секретарі Новак Р.А.

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився

від відповідача 1 -  не з'явився

від відповідача 2 - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Вінниця" на рішення господарського суду Вінницької області від 15.11.10 р. у справі № 6/185-10

за позовом Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії "Відділення ПАТ "Промінвестбанк в м. Вінниця"

до Приватна агрофірма "Колос"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницька промислова група"

про визнання недійсним договору про спільну діяльність

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 15.11.2010 року у справі № 6/185-10 (головуючий суддя Говор Н.Д., судді Банасько О.О., Лабунська Т.І.) в позові відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу у якій просить його скасувати з викладених у скарзі підстав та прийняти новий судовий акт, яким позовні вимоги задоволити. Зокрема вказує, що після укладення між відповідачами договору про спільну діяльність банк фактично втратив можливість звернути стягнення на заставне майно.

Відповідач-1 приватна агрофірма "Колос" відзиву на апеляційну скаргу не подала. Відповідач-2 ТзОВ "Вінницька промислова група" у надісланих до апеляційного господарського суду запереченнях вважає доводи апелянта безпідставними та необгрунтованими. Просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а а пеляційну скаргу без задоволення.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, причини неявки суду не повідомили. Про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими повідомленнями про вручення рекомендованої кореспонденції адресатам.

Враховуючи, що додаткові докази апеляційним господарським судом не вимагались та явка сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась, колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду скарги без участі представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та заперечення на неї, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду Вінницької області від 15.11.2010 р. у справі № 6/185-10 залишити без змін виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 28 січня 2008 р. АК Промінвестбанк (ЗАТ) (Банк), правонаступником якого є позивач, та Приватна агрофірма "Колос" (Позичальник) уклали Кредитний договір про відкриття кредитної лінії №06-2.1/64, з подальшими змінами, за умовами якого Банк зобов'язався надати, а позичальник зобов'язався повернути банку до 25.12.2010 р. кредит у сумі 4 000 000 грн., сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 26 % річних, при порушенні терміну користування 46% річних, сплатити неустойку, а також відшкодувати всі збитки, понесені ним внаслідок невиконання позичальником умов Кредитного договору. (т.1 а.с.10-17)

В забезпечення виконання Кредитного договору №06-2.1/64 від 28.01.2008 Банк (Заставодержатель) та Позичальник (Заставодавець) уклали Договір застави № 04-3.1/85 від 02.03.2010. Предметом застави даного Договору є:

- майбутній урожай пшениці врожаю 2010 р. в кількості 3150 тон з площі 1050 га засіяних на території Каришківської сільської ради Барського району заставною вартістю 1 875 000 грн.;

- майбутній урожай пшениці врожаю 2010 р. в кількості 1035 тон з площі 350 га засіяних на території Носківецької сільської ради Жмеринського району заставною вартістю 625 000 грн.;

- майбутній урожай ріпака врожаю 2010 р. в кількості 390 тон з площі 230 га засіяних на території Каришківської сільської ради Барського району заставною вартістю 1 875 000 грн.;

За умовами п. 4.1.3 вказаного Договору Заставодавець зобов'язаний не відчужувати, не надавати майно під заставу, а також не обтяжувати його іншими зобов'язання на користь третіх осіб без отримання попередньо письмової згоди на це від Заставодержателя.

20 квітня 2010 р. Приватна агрофірма "Колос" (Сторона 1) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Вінницька промислова група" (Сторона 2) уклали договір про спільну діяльність № 20/4/10 від 20.04.2010, предметом якого є спільна діяльність Сторін у сфері сільськогосподарського виробництва для досягнення наступних господарських та комерційних цілей: вирощування сільськогосподарських культур; реалізація вирощеної продукції рослинництва; одержання прибутку.

Відповідно до п.2.1. ,2.2. Договору № 20/4/10 для досягнення цілей визначених у пункті 1.1. цього договору Сторона 1 використовує у спільній діяльності :

- земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 4700 га, яка знаходиться на території Копайгородської, Каришківської, Попівської селищної ради Барського району, та Кацмазівської, Носківецької сільської ради Жмеринського району Вінницької області;

- трудову участь (адміністративні роботи) .

Сторона 2 використовує у спільній діяльності :

- техніку, посівний матеріал, мінеральні добрива, гербіциди та інші роботи та послуги, які використовуватимуться для здійснення всього комплексу сільськогосподарських робіт, що входять до предмету спільної діяльності , фінансування, придбання необхідних товарно - матеріальних цінностей, робіт та послуг сторонніх організацій включаючи охорону об'єктів, земельних ділянок, врожаю, окремі сільськогосподарські роботи;

- трудову участь;

- перерахування помісячних сум для покриття адміністративних витрат та податків, на банківський рахунок Сторони 1.

Обгрунтовуючи позовні вимоги та доводи апеляційної скарги позивач зазначає, що договір про спільну діяльність укладено між відповідачами з порушенням норм чинного законодавства та без врахування тієї обставини, що в заставі банку перебуває майбутній урожай пшениці врожаю 2010 року в кількості 3150 тон, засіяних на площі 1050 га території Каришківської сільської ради Барського району та майбутній урожай пшениці врожаю 2010 року в кількості 1035 тон, засіяних на площі 350 га території Носківецької сільської ради Жмеринського району. Вказуючи на невідповідність оспорюваного договору чинному законодавству,  позивач зазначив ст. 17 Закону України "Про заставу", ч.2 ст. 586 ЦК України , ст. 50 Закону України "Про заставу", ч.2 с.13 ЦК України, ст. 589 ЦК України.

Правове регулювання визнання правочинів недійсними здійснюється на підставі ст.ст.203, 215 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частинами 1-3, 5, 6 ст.203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про заставу" заставодавець зберігає право розпорядження заставленим майном, якщо інше не передбачено законом чи договором. Заставодавець може відчужувати заставлене майно тільки за згодою заставодержателя.

Відповідно до ст. 50 Закону України "Про заставу" при заставі прав, якщо інше не передбачено договором, заставодавець зобов'язаний:

виконувати дії, необхідні для забезпечення дійсності заставленого права;

не здійснювати уступки заставленого права;

не виконувати дій, що тягнуть за собою припинення заставленого права чи зменшення його вартості;

вживати заходів, необхідних для захисту заставленого права від посягань з боку третіх осіб;

надавати заставодержателю відомості про зміни, що сталися в заставленому праві, про його порушення з боку третіх осіб та про домагання третіх осіб на це право.

Відповідно до ч.2 ст. 586 Цивільного кодексу України Заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 589 Цивільного кодексу України У разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Договір про спільну діяльність № 20/4/10 від 20.04.2010, укладений між Приватною агрофірмою "Колос" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вінницька промислова група" не суперечить вказаним нормам права з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 576 ЦК України предметом застави може бути майно, яке заставодавець набуде після виникнення застави (майбутній урожай, приплід худоби тощо).

Предметом договору застави № 04-3.1/85 від 2.03.2010 є майбутній урожай 2010 року пшениці та ріпака, що буде зібраний з площ на території Каришківської та Носківецької сільських рад.

Договором не визначено конкретних земельних ділянок, на яких засіяний майбутній урожай пшениці та ріпака, їх планів та схем із зазначенням меж та координат.

За таких обставин помилковим є твердження позивача, що у заставу передані земельні ділянки із засіяним на них майбутнім урожаєм.

Майбутній урожай є рухомим майном, яке може бути втрачене або пошкоджене, та за умовами договору замінене іншим майном.

Земельна ділянка є нерухомим майном , яке може бути передане у заставу (іпотеку) за умови дотримання спеціальних законодавчих норм, що регулюють правовідносини, пов'язані із окремими видами застав.

Як вбачається з договору застави № 04-3.1/85 від 2.03.2010, він не є договором іпотеки земельних ділянок, отже положення ст. 17 Закону України "Про заставу", ч.2 ст. 586 ЦК України, щодо обов'язкової згоди заставодержателя на розпорядження заставодавцем заставним майном не можуть бути застосовані до даних правовідносин.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач не довів, що Договором про спільну діяльність № 20/4/10 від 20.04.2010 порушене право Банку на реалізацію його права Заставодержателя за договором застави № 04-3.1/85 від 02.03.2010, а саме можливість вимагати від Заставодавця зібрання урожаю 2010 р., заміни його у випадку втрати, звернення стягнення на заставлене майно у порядку, передбаченому чинним законодавством, для задоволення вимог за кредитним договором №06-2.1/64 від 28.01.2008 р.

З огляду на викладене вище, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Вінницької області від 15.11.2010 року відповідає матеріалам справи, грунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає. Зазначені в апеляційній скарзі інші доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, не базуються на законодавстві, що регулює спірні правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні апеляційної скарги ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Вінниця" відмовити.

2. Рішення господарського суду Вінницької області від 15.11.2010 року у справі № 6/185-10 залишити без змін.

3. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Матеріали справи скеровуються в господарський суд Вінницької області.

Головуючий суддя                                                                       Тимошенко О.М.  

Суддя                                                                                              Савченко Г.І.  

Суддя                                                                                              Грязнов В.В.