Постанова

від 07.02.2008 по справі 26/379а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

26/379а

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                                             ПОСТАНОВА

                                                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

07.02.08 р.                                                                                 Справа № 26/379а

Постановлена у нарадчий кімнаті 07 лютого 2008 р. о 15 год. 15хв.

Господарський суд Донецької області  у складі судді  Наумової К.Г.

При секретарі судового засідання – Мосєєвій О.О.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду адміністративну справу №       26/379а

За позовом    Державного підприємства „Донецький обласний радіотелевізійний передавальний центр” (м. Донецьк, Донецької обл.)

До                        Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя (м. Маріуполь, Донецької обл.)

Про              визнання недійсним податкового повідомлення – рішення ДПІ віл 08.04.05р. №0000332342/0

Державне підприємство „Донецький обласний радіотелевізійний передавальний центр” (м. Донецьк) звернулось до господарського суду Донецької області з позовом  до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя (м. Маріуполь), далі за текстом „ДПІ”, про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 08.04.2005 р. №0000332342/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з земельного податку у сумі 35808грн. та застосовані фінансові санкції у сумі 27904грн., загальній сумі 63712грн.

Заявою від 07.02.2008 р. позивач доповнив позовні вимоги вимогами про визнання  недійсними податкових повідомлень-рішень ДПІ № 0000332342/1 від 06.05.05р., яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на землю у сумі 35808грн. та застосовані фінансові санкції у сумі 27904грн., у загальній сумі 63712грн., № 0000332342/2 від 06.07.05р., яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на землю у сумі 35808грн. та застосовані фінансові санкції у сумі 27904грн., у загальній сумі 63712грн., № 0000332342/3 від 10.09.05р., яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на землю у сумі 27904грн. та застосовані фінансові санкції у сумі 13952грн., у загальній сумі 41856грн.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги наступним.

Статтею 5 Закону України „Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів” передбачено, що розмір плати за землю державними підприємствами зв'язку, які займаються розповсюдженням друкованої продукції, теле- і радіопрограм, не може перевищувати розміру плати за землю закладами  культури.

Відповідно до п.4 ст.12 Закону України „Про плату за землю” вітчизняні заклади культури, науки, освіти, охорони здоров'я, соціального забезпечення, фізичної культури та спорту, спортивні споруди, що використовуються ними за цільовим призначенням, звільнені від сплати земельного податку. Таким чином, позивач як державне підприємство зв'язку, яке займається розповсюдженням теле- і радіопрограм, у 2003р. було звільнено від сплати земельного податку, як і вітчизняні заклади культури.

Згідно статуту позивача, основним напрямом його діяльності є розповсюдження теле- та радіопрограм та інше, таким чином, на думку позивача, він також звільняється від земельного податку.

Позивач зазначає, що норма, закріплена у ст.1 Закону України „Про систему оподаткування” стосовно того, що ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування, носить декларативний характер.

Позивач також посилається на п.п. 4.4.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, відповідно до якого, у даному випадку, рішення приймається на користь платника податку.

ДПІ проти позову заперечує, посилаючись на наступне.

Під час позапланової перевірки позивача, 07.04.05р. було встановлено заниження податку на землю у зв'язку з безпідставним зазначенням у зведених розрахунках земельного податку на 2002 та 2003 роки пільги з земельного податку.

За наслідками перевірки складено акт від 07.04.2005р. № 61/23-111-1/01183712, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000332342/0 від 08.04.05р., яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на землю у сумі 35808грн. та застосовані фінансові санкції у сумі 27904грн., у загальній сумі 63712грн.

Позивач оскаржив дане рішення до ДПА у Донецькій області, за наслідками розгляду скарги, рішенням ДПА у Донецькій області від 06.09.05р. № 14415/10/250135 податкове повідомлення-рішення ДПІ було частково скасовано, ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000332342/3 від 10.09.05р., яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на землю у сумі 27904грн. та застосовані фінансові санкції у сумі 13952грн., у загальній сумі 41856грн.

Порядок сплати земельного податку визначений Законом України „Про плату за землю”. Відповідно до ст.12 Закону України „Про плату за землю” державні підприємства зв'язку, які займаються розповсюдженням друкованої продукції, теле-  і радіопрограм не включені до переліку платників, яким надана пільга щодо сплати земельного податку.

Статтею 12 Основ законодавства України про культуру, діяльністю у сфері культури є створення, розповсюдження і популяризація творів літератури та мистецтва, збереження та використання культурних цінностей, естетичне виховання, організація спеціальної освіти, відпочинку і дозвілля громадян.

Як вбачається зі статуту позивача, підприємство створено з метою забезпечення народного господарства та населення України засобами радіомовлення, радіозв'язку та телебачення.

Таким чином, на думку відповідача, позивач є підприємством, що забезпечує лише технічну експлуатацію обладнання, призначеного для трансляції програм технічними засобами мовлення, за допомогою яких такі програми та передачі доводяться до споживачів, та не є закладом культури ні за організаційно–правовою формою, ні за метою створення.

Закон України „Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів”, на який посилається позивач, не є законом про оподаткування, тому не може встановлювати пільги щодо оподаткування.

Дослідивши наявні в матеріалах справи  докази та заслухавши пояснення представників сторін суд –

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство „Донецький обласний радіотелевізійний передавальний центр” – є суб'єктом підприємницької діяльності, свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності–юридичної особи видано виконавчим комітетом Донецької міської ради, про що 29.02.96р. зроблено запис у журналі обліку реєстрації.

Згідно статуту позивача, який затверджено Концерном радіомовлення та телебачення 13.12.95р. та зареєстровано розпорядженням Ленінської районної ради народних депутатів м. Донецька від 29.02.96р. за №126р, Донецький обласний радіотелевізійний передавальний центр є державним підприємством. Основними напрямами діяльності позивача є – розвиток, вдосконалення та експлуатація технічних засобів телебачення і радіомовлення на базі найновіших досягнень науки і техніки, передового виробничого досвіду; розповсюдження телевізійних та радіопрограм, телефонної, телеграфної, комп'ютерної та іншої інформації через різні передавальні засоби згідно договорів з телерадіокомпаніями, підприємствами, установами та організаціями, а також з іншими замовниками, які мають ліцензії на такі види діяльності та на право користування каналом мовлення у відповідності з чинним законодавством; виконання технологічних функцій з визначеною нормативною якістю; та інші (п.2.2 Статуту).

Згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.03.05р. №64-р „Про проведення перевірки фінансово–господарської діяльності підприємств державного сектору економіки”, ДПІ здійснила позапланову перевірку фінансово-господарської діяльності позивача, за наслідками якої складено акт від 07.04.2005р. №61/23-111-1/01183712 „Про результати тематичної перевірки з питання правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету плати за землю та комунального податку Донецьким обласним радіотелевізійним передавальним центром код за ЄДРПОУ 01183712 за період з 01.01.2002р. по 31.12.2004р.”

Перевірку здійснено на підставі посвідчення на перевірку від 28.03.2005 р. № 647 та направлення на перевірку від 28.03.2005 р.  № 48.

На підставі даного акту ДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення від 08.04.05р. № 0000332342/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на землю у сумі 35808грн. та застосовані фінансові санкції у сумі 27904грн., у загальній сумі 63712грн.

За наслідками адміністративного оскарження, ДПІ прийняла податкові повідомлення-рішення:

№ 0000332342/1 від 06.05.05р.,

№ 0000332342/2 від 06.07.05р.

на такі-саме суми податкового зобов'язання та фінансової санкції.

Рішенням про результати розгляду повторної скарги від 06.09.05р. № 14415/10/250135, ДПА у Донецькій області скасувала податкове повідомлення-рішення  № 0000332342/0 від 08.04.05р. (№ 0000332342/1 від 06.05.05р.) у частині донарахування податкового зобов'язання з податку на землю у сумі 7904грн. та фінансових санкцій у сумі 13952грн., та у зазначеній частині скасувала рішення Жовтневої МДПІ м. Маріуполя від 06.05.05р. № 11117/10/25-013-3 про результати розгляду первинної скарги та рішення ДПІ у м. Маріуполі від 06.07.05р. № 11452/10/25-013 про результати розгляду повторної скарги. Рішення обґрунтовано тим, що у порушення вимог п.п. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 ЗУ „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, визначено податкове зобов'язання з податку на землю за 2002р., тобто після закінчення встановленого цією статтею строку 1095 днів.

На підставі прийнятого ДПА у Донецькій області рішення про результати розгляду повторної скарги від 06.09.05р. № 14415/10/250135, Жовтневою МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000332342/3 від 10.09.05р., яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на землю у сумі 27904грн. та застосовані фінансові санкції у сумі 13952грн., у загальній сумі 41856грн.

Підставою для визначення податкового зобов'язання з земельного податку, згідно акту перевірки, стало те, що у порушення ст.ст. 2, 12 Закону України „Про плату за землю”, позивач не сплатив податок на землю за період з січня 2002 р. по грудень 2003р. за користування земельною ділянкою площею 21968,12кв.м., розташованою за адресою: м. Маріуполь, вул. Кленова балка, б.3, оскільки позивач безпідставно визначив наявність у нього пільги, яка звільняє його від сплати цього податку.

Згідно розрахунку фінансових санкцій за результатами перевірки позивача (до податкового повідомлення-рішення № 0000332342/3 від 10.09.05р.) від 12.12.05р., позивачу донарахований податок у сумі 27904грн. за 2003 рік.

Фінансові санкції застосовані на підставі п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Позивач 30.01.03р. подав до ДПІ зведений розрахунок земельного податку на 2003р., де зазначав, що земельний податок не підлягає сплаті. У Додатку 2 до зазначеного розрахунку позивач вказав, що користується пільгою щодо сплати земельного податку на підставі п.4 ст.5 Закону України „Про плату за землю” у розмірі 100% до загальної суми на земельну ділянку площею 21968,12кв.м.

Згідно довідки №2014/03 від 27.01.03р., виданої Маріупольським міським управлінням земельних ресурсів, про земельну ділянку кадастрового номеру 1412300000:02:000:000 за адресою: вул. Кленова балка, 3, користувачу – Державному підприємству „Донецький обласний радіотелевізійний передавальний центр” виділено земельну ділянку площею 21968,12кв.м., з грошовою оцінкою – 127грн. 02коп./кв.м., категорія – землі транспорту та зв'язку, цільове призначення – громадське використання.

Частиною 5 ст. 5 Закону України „Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів” встановлено, що розмір плати за землю державними підприємствами зв'язку, які займаються розповсюдженням друкованої продукції, теле- і радіопрограм, не може перевищувати розміру плати за землю закладами культури.

Згідно п. 4 ст. 12 Закону України „Про плату за землю”, від земельного податку звільняються вітчизняні заклади культури.

Ч. 3 ст. 1 Закону України „Про систему оподаткування”, встановлено, що ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Закон України „Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів” - не є спеціальним законом у сфері оподаткування.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 92 Конституції України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

Закони є актами єдиного органу законодавчої влади - Верховної Ради України. Конституція України не передбачає пріоритетності застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Відсутній також закон, який би регулював питання подолання колізій норм законів, що мають однакову юридичну силу.

У п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 03.10.1997р. № 4-зп (справа про набрання чинності Конституцією України), зазначено, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний в часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

Преамбула Закону України „Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів” визначає правові, економічні, організаційні засади державної підтримки засобів масової інформації та соціального захисту журналістів і, як складова частина законодавства України про свободу слова та інформаційну діяльність, посилює систему правового регулювання в інформаційній сфері.

У ч. 1 ст. 1 цього Закону державна підтримка засобів масової інформації визначена як сукупність правових, економічних, організаційних та інших заходів державного сприяння зміцненню і розвитку інформаційної галузі, її інфраструктури. Визначаючи сферу дії цього Закону, законодавець поширив його норми також на телерадіоцентри та підприємства поліграфії і зв'язку тією мірою, наскільки вони забезпечують діяльність засобів масової інформації (частина друга статті 2).

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України „Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів”, державна підтримка засобів масової інформації здійснюється шляхом протекціоністської політики зниження споживчої вартості інформаційної продукції,  включаючи податкове, тарифне, митне,  валютне та господарське регулювання, відшкодування збитків, подання фінансової допомоги. Питанням податкового, митного, валютного, тарифного регулювання присвячена ст. 5 цього Закону, ч. 5 якої встановлено, що розмір плати за землю державними підприємствами зв'язку, які займаються розповсюдженням друкованої продукції, теле- і радіопрограм, не може перевищувати розміру плати за землю закладами культури.

Таким чином, системний аналіз норм Закону України „Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів”, дає підставу для висновку щодо наявності зв'язку між змістом ст. 4 стосовно організації фінансово-економічної та іншої державної підтримки засобів масової інформації і ст. 5, положення якої забезпечують цю підтримку.

При цьому, ч. 5 ст. 5 Закону України „Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів” не встановлює пільги щодо плати за землю, яка справляється зазначеними в ній державними підприємствами зв'язку, а передбачає граничний рівень такої плати, який не може перевищувати розмір плати за землю закладам культури. Тим самим законодавець запровадив однаковий підхід при визначенні обов'язків щодо плати за землю до суб'єктів господарювання, які діють в інформаційній сфері та потребуть державної підтримки. Відповідно до п. 1, п. 2 розділу VI „Прикінцеві положення” Закону України “Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів”, цей закон введено в дію з 01.01.1998 р. та передбачено, що до приведення інших законодавчих актів у відповідність з цим Законом вони застосовуються і діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Таким чином, у спірних правовідносинах повинен бути застосований однаковий підхід при визначенні обов'язків щодо плати за землю державними підприємствами зв'язку та закладами культури, які звільняються від сплати земельного податку згідно до ст. 12 Закону України „Про плату за землю”.

Крім цього п.п. 4.4.1 п. 4.4 ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, встановлено, що у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

У даному випадку норми різних законів по-різному визначають права та обов'язки платника податку, відповідно, рішення повинно прийматись на користь платника податку.

Як зазначалось, податкові повідомлення-рішення №0000332342/0 від 08.04.05р., №0000332342/1 від 06.05.05р., були скасовані рішенням ДПА у Донецькій області від 06.09.05р. № 14415/10/250135 у частині визначення податкового зобов'язання з податку на землю у сумі 7904грн. та фінансових санкцій у сумі 13952грн.

На підставі рішення ДПА у Донецькій області від 06.09.05р. № 14415/10/250135 позивачу було направлено податкове повідомлення-рішення від 10.09.05р. № 00000332342/3, якими позивачу визначено податкове зобов'язання з земельного податку у сумі 27904грн. та фінансові санкції у сумі 13952грн., у загальній сумі 41856грн.

Відповідно до п.п. 6.4.1. п. 6.4. Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, податкове повідомлення від 16.07.05р. № 00000332342/2 у частині визначення податкового зобов'язання з податку на землю у сумі 7904грн. та фінансових санкцій у сумі 13952грн. вважається відкликаним.

З огляду на зазначене, позовні вимоги у частині скасування податкових повідомлень-рішень від 08.04.05р. № 00000332342/0, від 06.05.05р. № 00003323342/1, від 06.07.05р. № 0000332342/2, якими позивачу визначено податкове зобов'язання з земельного податку у сумі 35808грн. та застосовані фінансові санкції у сумі 27904грн., загальній сумі 63712грн. у частині визначення податкового зобов'язання з податку на землю у сумі 7904грн. та фінансових санкцій у сумі 13952грн. задоволенню не підлягають.

Позовні вимоги у частині визнання недійсним податкових повідомлень-рішень від 08.04.05р. № 00000332342/0, від 06.05.05р. № 00003323342/1, від 06.07.05р. № 0000332342/2, якими позивачу визначено податкове зобов'язання з земельного податку у сумі 35808грн. та застосовані фінансові санкції у сумі 27904грн., загальній сумі 63712грн. у частині визначення податкового зобов'язання з податку на землю у сумі 27904грн. та фінансових санкцій у сумі 13952грн., у загальній сумі 41856грн., та податкове повідомлення-рішення від 10.09.05р. № 00000332342/3, якими позивачу визначено податкове зобов'язання з земельного податку у сумі 27904грн. та фінансові санкції у сумі 13952грн., у загальній сумі 41856грн., є обґрунтованими т підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 87 Кодексу адміністративного судочинства судові витрати складаються з судового збору, а також  витрат на правову допомогу.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Позивач під час подачі позовної заяви сплатив судовий збір у сумі 3грн. 40коп., що підтверджується квитанцією від 16.01.2006 р. № 124.

Враховуючи те, що позов задоволено частково, витрати по сплаті судового збору у сумі 1грн. 17коп. присуджуються позивачу, а витрати у сумі 2грн. 23коп. підлягають стягненню з коштів Державного бюджету на користь позивача.

Враховуючи викладене та, керуючись Конституцією України, рішенням Конституційного Суду України від 03.10.1997р. № 4-зп,  Законами України „Про плату  за землю”, „Про систему оподаткування”, „Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів”, „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”,

ст. ст. 2, 7 –12, 69-72, 94, 122-163 та прикінцевими та перехідними положеннями   Кодексу адміністративного судочинства, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя від 08.04.05р. № 00000332342/0, від 06.05.05р. № 00003323342/1, від 06.07.05р. № 0000332342/2, якими позивачу визначено податкове зобов'язання з земельного податку у сумі 35808грн. та застосовані фінансові санкції у сумі 27904грн., у загальній сумі 63712грн. у частині визначення податкового зобов'язання з податку на землю у сумі 27904грн. та фінансових санкцій у сумі 13952грн., у загальній сумі 41856грн. та податкове повідомлення-рішення від 10.09.05р. № 00000332342/3.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути з коштів Державного бюджету України на користь Державного підприємства „Донецький обласний радіотелевізійний передавальний центр” (м. Донецьк) витрати по сплаті судового збору   у сумі 2 грн. 23 коп.

Зазначена постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Дана постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.  

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Заява та скарга подається на ім'я Донецького апеляційного адміністративного суду через Господарський суд Донецької області.

Постанову підписано   12 лютого 2007 р.

Суддя                                                                                                Наумова  К Г.