Постанова

від 22.02.2011 по справі 12/8/2016

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

12/8/2016

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" лютого 2011 р.                                                           Справа № 12/8/2016  

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого  судді                         Савченко Г.І.

судді                                                   Тимошенко О.М. ,

 судді                                                   Грязнов В.В.   

при секретарі судового засідання   Новак Р.А.

за участю представників сторін:

Від позивача - не з"явився

Від органу прокуратури - не з"явився

Від відповідача - не з"явився   

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу  відповідача  ТзОВ "Зінмар" на  рішення  господарського суду Хмельницької області від 17.09.10 р. у справі № 12/8/2016 (суддя Шпак В.О.).

за позовом Заступник прокурора м. Хмельницького в інтересах держави в особі регіонального фонду підтримки підприємництва по Хмельницькій області, м.Хмельницький

до  ТзОВ "Зінмар"

про стягнення заборгованості за договором про фінансово-кредитну підтримку

ВСТАНОВИВ:

          Рішенням господарського суду Хмельницької області від 17 вересня 2010 року у справі № 12/8/2016 Позов Заступника прокурора м.Хмельницького в інтересах держави в особі регіонального фонду підтримки підприємництва по Хмельницькій області м. Хмельницький до   товариства з обмеженою відповідальністю „Зінмар” м. Хмельницький про стягнення заборгованості по фінансово-кредитній підтримці в сумі 46 500 грн., по відсотках - 8 256,39 грн., пені по відсотках –1 455 грн. та пені по кредиту –4 233грн. задоволено.

          Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Зінмар” (м. Хмельницький, вул.. Подільська, 109/1, код 14354368) на користь Регіонального фонду підтримки підприємництва по Хмельницькій області (м. Хмельницький, вул. Грушевського, 87/2, код 30788223) - 46 500 (сорок шість тисяч п'ятсот  гривень)грн. заборгованості по фінансово-кредитній підтримці, 8 256 (вісім тисяч двісті п'ятдесят шість гривень)39 коп. відсотків, 1 455 (одну тисячу чотириста п'ятдесят п'ять ) пені по відсоткам, 4 233 (чотири тисячі двісті тридцять три гривні ) пені по кредиту.

          Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Зінмар” (м. Хмельницький, вул.. Подільська, 109/1, код 14354368) в доход державного бюджету в доход державного бюджету України по коду бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095 через відділення державного казначейства (на рахунок 31112095700002 УДК у м. Хмельницькому, код 23565225, ГУ ДКУ у Хмельницькій області) –604грн. 44коп. (шістсот чотири гривні 44коп.) державного мита,  а в доход державного бюджету по коду бюджетної класифікації доходів 22050003, символ звітності 264, на р/р 31211264700002 УДК у м. Хмельницькому, код 23565225, ГУДКУ у Хмельницькій області, МФО 815013 витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236грн. (двісті тридцять шість гривень).

          Відповідач подав апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду. Просить його скасувати, в позові відмовити.

          Вважає, що рішення господарського суду Хмельницької області від 17.09.2010 року прийнято з порушенням норм матеріального права, судом неповністю з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені в рішенні господарського суду Хмельницької області, не відповідають обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи. Посилається на те, що:

          12 травня 2010 року між Регіональним фондом підтримки підприємництва по Хмельницькій області та ТОВ „Зінмар" був укладений додаток № 5 до Договору про фінансово-кредитну підтримку № 24/06 від 01 серпня 2006 року, що є предметом позову, згідно з яким сторони   домовились про умови та  порядок погашення існуючої заборгованості, відмову від нарахування пені і штрафних санкцій та розстрочку виконання зобов'язання протягом 9-ти місяців з моменту підписання угоди.

          В листі на ім'я заступника прокурора м. Хмельницького № 102/юр від 21 травня 2010 року товариство «Зінмар», враховуючи досягнуті між сторонами домовленості та відповідно до ч. 4 ст. 22, п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України, пропонувало відмовитись від заявленого позову з припиненням провадження у справі.

          У своїй відповіді від 18.06.2010 року № 68-2062-09 заступник прокурора міста Хмельницького Л.А. Леськів повідомила, що за наслідками розгляду матеріалів позовної заяви підстав для відмови в позові не вбачається.

          Суд відкинув і не взяв до уваги додаток № 5 до Договору про фінансово-кредитну підтримку № 24/06 від 01 серпня 2006 року, згідно з яким сторони домовились про умови та порядок погашення існуючої заборгованості, відмову від нарахування пені і штрафних санкцій та розстрочку виконання зобов'язання протягом 9-ти місяців з моменту підписання угоди, з правом дострокового погашення.

          Вищевказані домовленості підтверджуються листами Генерального директора Регіонального фонду підтримки підприємництва за вих. № 02-08/10-24/06 від 05.08.2010 р. та вих. № 02-09/10-24/06 від 07.09.2010 р.

          У першому абзаці позовної заяви зазначено, що „проведеною прокуратурою м. Хмельницького перевіркою встановлено, що 01  серпня 2006 року між Регіональним фондом підтримки підприємництва по Хмельницькій області та УЮСП „Зінмар" укладено договір про фінансово-кредитну підтримку № 25/06".

          Відповідно до статті 33 Господарського процесуального Кодексу України „кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень." При цьому, відповідно до статті 34 ГПК, докази повинні бути належними.

          В порушення вимог чинного господарсько-процесуального законодавства, будь-яких матеріалів вказаної перевірки позивачем до позову не долучено. Судом також не було витребувано матеріалів перевірки, посилання на яку містяться у позові, незважаючи на клопотання представника відповідача.

          Відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію та свого Статуту, Регіональний фонд підтримки підприємництва по Хмельницькій області (надалі Фонд) є юридичною особою - некомерційною установою, а саме організацією, створеною і зареєстрованою у встановленому  законом порядку,  яка в повному  обсязі наділена цивільною правоздатністю і дієздатністю, тобто такою, що може бути позивачем та відповідачем у суді і представництва своїх інтересів з боку інших державних органів не потребує.

          Крім цього, відповідно до пункту 6.2 Статуту, джерелами Фонду з яких формується його майно, крім коштів відповідних бюджетів, є внески його учасників, доходи від власної діяльності, добровільні внески та пожертвування юридичних та фізичних осіб, доходи від депозитних вкладів і цінних паперів, надходження від підприємств і організацій, благодійні внески та пожертвування, тощо. Таким чином, переважна більшість цих коштів не є державними.

          За цих умов, наявність порушень або їх загрози економічним інтересам держави, що потребує представництва її інтересів прокуратурою, не вбачається.

          Як зазначено у рішенні Конституційного Суду України від 08.04.99 № З-рп/99 (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді), прокурори та їхні заступники подають до суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій, незалежно від їх підпорядкування і форм власності. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. На думку Вищого Арбітражного (на той час) суду України, „інтереси держави не можна ототожнювати з майновими інтересами зазначених суб'єктів господарювання. Державу мають представляти уповноважені нею державні органи, наприклад Фонд державного майна України, податкові адміністрації, міністерства."

          20 жовтня 2008 року Спільне Українсько-Югославське підприємство „Зінмар" шляхом реорганізації було перетворено у Товариство з обмеженою відповідальністю „Зінмар" (копії Свідоцтво про державну реєстрацію та довідки з ЄДРПОУ знаходяться в матеріалах справи). Незважаючи на те, що представник відповідача неодноразово звертав на це увагу суду, вказана обставина була судом проігнорована, що призвело до неправильного вирішення справи, а саме до прийняття рішення відносно неіснуючої юридичної особи.

          Таким чином, господарський суд прийняв рішення про права та обов'язки осіб, які не були долучені до участі у справі, що відповідно до пункту 3 частини 3 статті 104 Господарського процесуального кодексу України „є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду".

          В судове засідання Рівненського апеляційного господарського суду представники сторін не з"явились. В установленому порядку були повідомлені про час і місце судового засідання. Явка судом обов"язковою не визнавалась. Матеріали справи дозволяють розглянути апеляційну скаргу без їх участі.

          Дослідивши докази у справі Рівненський апеляційний господарський суд встановив.

          01 серпня 2006 року між Регіональним фондом підтримки підприємництва по Хмельницькій області та УЮСП ”Зінмар” укладено договір про фінансово-кредитну підтримку № 24/06.

          За умовами даного договору УЮСП ”Зінмар” за рахунок коштів бюджету Хмельницької області згідно рішення 21 сесії Хмельницької обласної ради від 01.02.2006 р. № 8-21/2006 ”Про обласний бюджет на 2006р” та згідно рішення Інвестиційної ради (протокол №6/06 від   26.07.2006р.) надано фінансово-кредитну підтримку на загальну суму 50000,00 грн. для придбання обладнання для вирощування свиней строком на 12 місяців з датою погашення кредиту до 01.08.2007р.

          Додатком №3 встановлено графік погашення кредиту, яки встановлено термін погашення до 01.08.2007р.

          Вказані кошти надавались частинами: 30000,00грн. були надані 10.08.2006  р., а 20000,00грн. - 25.09.2006 р., що підтверджується копіями платіжних доручень №2 від 10.08.2006р. та №14 від 25.09.2006р.

          12 травня 2010 року між Регіональним фондом підтримки підприємництва по Хмельницькій області та ТОВ „Зінмар” був укладений додаток №5 до Договору про фінансово-кредитну   підтримку  № 24/06  від  01 серпня 2006 року.

          В додатку сторони погодили, що ТОВ „Зінмар” зобов'язується повністю погасити заборгованість, нараховану, але не сплачену ним до 01.01.2010 року у термін до 9 (дев'яти) місяців з моменту укладання цього додатку з правом дострокового погашення.

          Відповідно до пункту 9.1 Договору, в Договір про фінансово-кредитну підтримку № 24/06 від 01.08.2006 р. вносяться наступні зміни:

          1. Пункт 2.6 Договору доповнити абзацом наступного змісту: „Пеня за порушення Позичальником строків сплати відсотків та повернення одержаної фінансової підтримки після 01 січня 2010 року не нараховується".

          2. Пункт 4.5 Договору доповнити абзацом наступного змісту: „Після 01 січня 2010 року штрафні санкції не нараховуються".

          3. Пункт 4.7 Договору доповнити абзацом наступного змісту: „Після 01 січня 2010 року штрафні санкції не нараховуються".

          4. Пункт 4.8 Договору доповнити абзацом наступного змісту: „Після 01 січня 2010 року штрафні санкції не нараховуються".

          5. Пункт 4.11 Договору доповнити абзацом наступного змісту: „Після 01 січня 2010 року пеня не нараховується".

          6. Пункт 4.14 Договору доповнити абзацом наступного змісту: „Після 01 січня 2010 року комісійні не нараховуються".

          7. Пункт 5.2 Договору доповнити абзацом наступного змісту: „Після 01 січня 2010 року штрафні санкції не нараховуються".

          8. Пункт 7.4 Договору доповнити абзацом наступного змісту: „Після 01 січня 2010 року комісійні та штрафні санкції не нараховуються".

          9 вересня 2010року позивачем на адресу суд направлено заяву в якій Регіональний фонд підтримки підприємництва по Хмельницькій області вважає за необхідне розірвати Додаток № 5 до Договору про фінансово-кредитну підтримку № 24/06 від 01.08.2006 р., укладений 12 травня 2010 р. з ТОВ „Зінмар”, оскільки відповідачем не вжито ніяких заходів щодо виконання зобов'язань за умовами укладеної мирової угоди; відповідачем не подано до Фонду пропозицій щодо графіка погашення нарахованої, але не сплаченої заборгованості по фінансово-кредитній підтримці до 01.01.2010 р. не здійснено жодних заходів щодо повернення боргу; фондом помилково порушено порядок укладення мирової угоди.

          Виходячи з вищенаведеного, просить суд визнати мирову угоду недійсною і зобов'язати Відповідача повернути заборгованість, яка складає борг разом з неповерненої фінансово-кредитної підтримки - 55 991,80 грн., з них:

          - Сума заборгованості по фінансово-кредитній підтримці - 46 500,00 грн.

          - Заборгованість по відсотках - 8 256,39 грн.

          - Заборгованість пені по відсотках -1 235,41 грн.

          В судовому засіданні 16 вересня 2010р. представник позивача і прокуратури подали заяву в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України про уточнення позовних, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача:

          - Суму заборгованості по фінансово-кредитній підтримці - 46 500,00 грн.

          - Заборгованість по відсотках - 8 256,39 грн.

          - Заборгованість пені по відсотках -1 455 грн.

          - заборгованості пені по кредиту –4 233грн.

          Оскільки, вказане клопотання відповідає вимогам чинного законодавства, воно задоволено місцевим господарським судом.

          Заступник прокурора м. Хмельницького звернувся з позовом в інтересах держави в особі регіонального фонду підтримки підприємництва по Хмельницькій області м. Хмельницький до Українсько-югославського спільного підприємства „Зінмар" м. Хмельницький про стягнення 68668грн. 03коп. заборгованості.

          В обгрунтування вимог посилається на невиконання відповідачем зобов'язань за договором про фінансово-кредитну підтримку №24/06 від 01.08.2006р.

          Місцевим господарським судом позов задоволено.

          Давши оцінку доказам у справі, Рівненський апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

          За змістом ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

          Як передбачено ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених   законом, але таких, які йому не суперечать.

          Згідно з ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання  господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених  цим Кодексом.

          Відповідно до ст. 220  Господарського кодексу України  боржник, який прострочив виконання господарського зобов'язання, відповідає перед кредитором (кредиторами) за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення.                     Відповідно до ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, а згідно ч. 1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

          Відповідно до Додатку №3 (графіку погашення кредиту) відповідач зобов'язався погасити кредит до 01.08.2007р.

          В порушення умов договору відповідач розрахунків в повному обсязі не провів.

          На даний час основна сума боргу становить 46500,00 грн.

          Пунктами 2.4 договору передбачено, що Позичальник сплачує за користування кредитом відсотки. Додатком №2 сторони погодили графік погашення відсотків.

          На час прийняття рішення за відповідачем рахується заборгованість по сплаті відсотків в сумі 8 256грн.39коп., що підтверджується розрахунком.

          Крім цього, позивач нарахував відповідачу пеню на заборгованість по кредиту та по відсоткам за користування кредитом.

          Стаття 230 Господарського кодексу України передбачає, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка,  штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської  діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.                     Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

          Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше  не  встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

          В п.2.6 Договору передбачено, що за порушення строків сплати відсотків та повернення одержаної фінансів підтримки Позичальник сплачуватиме Фонду пеню за кожний день прострочення платежу, яка  обчислюється  від  суми  простроченого  боргу  за  подвійною  обліковою  ставкою Національного банку України, що діє у період, за який обчислюється пеня, із розрахункової кількості днів у році 365 днів.

          Згідно до ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік  застосовується,  зокрема,  до вимог:  1) про стягнення неустойки (штрафу, пені);

          Статтею 267 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна  давність  застосовується  судом  лише  за  заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

          Суд не застосовує позовну давність до позовної вимоги про стягнення пені, оскільки сторони відповідної заяви не подавали.

          З розрахунку вбачається, що позивачем обгрунтовано нараховано 4 233грн. пені по заборгованості по кредиту за період з 02.08.2007р. по 02.02.2008р.

          Крім того, позивачем правомірно нарахована пеня на заборгованість по сплаті відсотків станом на 01.01.2010року в сумі 1 455грн.

          Місцевим господарським судом обгрунтовано не прийняття до уваги посилання відповідача на укладений додаток №5 до договору про фінансово-кредитну підтримку №24/06 від 01 серпня 2006 року, як на підставу відмови у позові.

          Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України  договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

          Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

          Із укладеного додатку №5 вбачається, що сторони погодили не нарахування штрафних санкцій по договору з 01. 01.2010року.

          Місцевий господарський суд, з чим погоджується судова колегія, оцінивши положення додатку до договору від 01.08.2006 року, прийшов до правильного висновку, що сторони не дійшли до згоди щодо розстрочення заборгованості, оскільки в додатку сторони не зазначили конкретну суму заборгованості, яка підлягає розстроченню. Не вказано також якими частинами і у які строки вона підлягає сплаті.   

          Таким чином, доводи відповідача про досягнення згоди з позивачем стосовно розстрочення суми основної заборгованості є безпідставними.

          Рівненським апеляційним господарським судом, не приймаються доводи скаржника про те, що суд прийняв рішення про права і обов"язки осіб, які не були залучені до участі в справі, а саме, місцевий господарський суд не врахував реорганізацію спільного підприємства у товариство з обмеженою відповідальністю.

          Як вбачається з рішення місцевого господарського суду, суд на підставі ст.24 ГПК України допустив заміну первісного відповідача належним відповідачем.

          Таким чином, місцевим господарським судом повно з"ясовані обставини, що мають значення для справи. Висновки, викладені в рішенні місцевого господарського суду, відповідають обставинам справи. Судом не порушені та правильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

          Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ТзОВ "Зінмар" на рішення господарського суду Хмельницької області від 17 вересня 2010 року по справі № 12/8/2016 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Хмельницької області від 17 вересня 2010 року по справі № 12/8/2016 залишити без змін.

3. Матеріали справи №12/8/2016 повернути в господарський суд Хмельницької області.

        4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                                       Савченко Г.І.  

Суддя                                                                                              Тимошенко О.М.  

Суддя                                                                                              Грязнов В.В.