Рішення

від 29.10.2007 по справі 8446.1-2006

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

8446.1-2006

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

29.10.2007Справа №2-15/8446.1-2006

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Югсевморсервіс» (99001 АР Крим, м. Севастополь,  вул. Героїв Севастополя, 13, ідентифікаційний код 30120850)

До відповідача Приватного підприємства «ЮБК-2000» (98670, АР Крим, м. Ялта, смт. Кореїз,                вул. Южна, 19, ідентифікаційний код 30484202)

Про стягнення 109049,08 грн.

За зустрічним позовом Приватного підприємства «ЮБК-2000» (98670 АР Крим, м. Ялта, смт. Кореїз, вул. Южна, 19, ідентифікаційний код 30484202)

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Югсевморсервіс» (99001 АР Крим, м. Севастополь,  вул. Героїв Севастополя, 13, ідентифікаційний код 30120850)

Про стягнення 103962,00 грн.

Суддя ГС АР Крим Іщенко І.А.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача (відповідача за зустрічним позовом)  – Власенко В.В., довіреність б/н від 22.10.2007 р., у справі

Від відповідача  (позивача за зустрічним позовом) – Чупріна Г.М., довіреність б/н. від 04.10.2005 р., у справі

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Югсевморсервіс»  звернулося до Господарського суду АР Крим із позовом до Приватного підприємства «ЮБК-2000» про стягнення 109049,грн., в тому числі 103963,00 грн. збитків, 1031,52 грн. 3% річних, 4054,56 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не було сплачено вартість отриманих від позивача путівок загальною вартістю 103963,00 грн., чим самим позивачу були спричинені збитки у розмірі 103963,00 грн., що і стало приводом для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Югсевморсервіс» з позовом до суду про стягнення вказаної суми збитків в примусовому порядку. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 1031,52 грн. річних та 4054,56 грн. інфляційних втрат.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, посилаючись на виконання з боку Приватного підприємства «ЮБК-2000» своїх зобов'язань по оплаті отриманих путівок, просить суд у позові відмовити.

Рішенням Господарського суду АР Крим від 19.06.2006 р. позов було задоволено, з Приватного підприємства «ЮБК-2000» стягнено 103963,00 грн. збитків, 1031,52 грн. річних, 4054,56 грн. інфляційних втрат.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду АР Крим від 23.08.2006 р. рішення господарського суду АР Крим від 19.06.2006 р. було скасовано, справа передана до господарського суду АР Крим для розгляду її по суті вимог первісного та зустрічного позову.

Резолюцією першого заступника голови господарського суду АР Крим Л.О. Ковтун справа передана у провадження судді І.А. Іщенко з привласненням № 2-15/8446.1-20076

Ухвалою господарського суду АР Крим від 26.09.2006 р. справа прийнята у провадження судді І.А.Іщенко.

З урахуванням вказівок, які містяться в Постанові Севастопольського апеляційного господарського суду, ухвалою господарського суду  АР Крим від 23.10.2006 р. господарські справи № 2-15/8446.1-2006 та №20-2/172 об'єднані в одне провадження як первісний та зустрічний позов відповідно з привласненням номеру справи № 2-15/8446.1-2006.

За зустрічним позовом Приватне підприємство «ЮБК-2000» просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Югсевморсервіс» заборгованість у розмірі 103962,00 грн.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Югсевморсервіс» не виконав у повному обсязі свої зобов'язання щодо надання відповідачу путівок, оскільки не передав відповідачу Приватному підприємству «ЮБК-2000» сплачені ним путівки на суму 103962,00 грн., отже Товариство з обмеженою відповідальністю «Югсевморсервіс» повинно повернути сплачену суму грошових коштів.

Представник відповідача за зустрічним позовом проти зустрічного позову заперечує з мотивів, викладених у відзиві на зустрічний позов. Посилається на те, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Югсевморсервіс» правомірно, виходячи з умов Договору № 63 від 20.12.2004 р.,  була зарахована суму у розмірі 103962,00 грн. в рахунок виконання зазначеного договору. Таким чином, у зустрічному позові слід відмовити.

Ухвалою господарського суду від 16.03.2007 р. провадження у справі було зупинене у зв'язку з призначенням  по справі за клопотанням відповідача судової бухгалтерської експертизи, проведення якої доручено Кримському науково-дослідницькому інституту судових експертиз ( АР Крим,  м. Сімферополь, вул. Чехова, 55-а).

06.07.2007 р.   до Господарського  суду АР Крим були повернуті  матеріали контрольної справи з висновком судової економічної експертизи № 1014 від 20.06.07  р.

Ухвалою ГС АР Крим від 30.07.2007 р. провадження по справі було поновлено.

У судовому засіданні 28.08.2007 р. представником позивача (відповідача за зустрічним позовом) були надані письмові пояснення стосовно висновку експертизи, згідно до яких представник  Товариства з обмеженою відповідальністю «Югсевморсервіс» вніс сумніви стосовно доказової сили висновку, а також заявив клопотання про виклик судового експерта у судове засідання для дачі пояснень стосовно висновку, а також стосовно питань, поставлених позивачем.

          Вказане клопотання було судом задоволене.

          Представник відповідача (позивача за зустрічним позовом) надав письмові пояснення щодо висновків судового експерта, в яких погодився з висновком судової економічної експертизи № 1014 від 20.06.2007 р.

          У судовому засіданні 24.09.2007 р. представником позивача за зустрічним позовом (відповідача за первісним) надана заява в порядку статті 22  Господарського процесуального кодексу України, про зміну позовних вимог, згідно до якої  Приватне підприємство «ЮБК-2000» просить стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Югсевморсервіс» збитки у розмірі 371978,00 грн. за недоотримані путівки.

          Вказана заява прийнята судом до розгляду.

          Представник відповідача за зустрічним позовом (позивача за первісним) проти задоволення заяви про зміну зустрічних позовних вимог заперечував, мотивуючи тим, що всупереч вимогам статті 22 Господарського процесуального кодексу України  Приватне підприємство «ЮБК-2000» змінило позовні вимоги у повному обсязі, змінивши предмет, підставу та ціну зустрічного позову.

          23.10.2007 р. до канцелярії господарського суду надійшло клопотання від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) про залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Товариство з обмеженою відповідальністю «Туристичне агентство «Паспорт Плюс» (м. Донецьк, вул.. Маяковського, 18), мотивуючи тим, що вказана особа має документи, які підтверджують факт отримання Приватним підприємством «ЮБК-2000» путівок по накладним № № 79, 89.

          Судом було відмовлено у задоволенні вказаного клопотання, оскільки вказана особа не є стороною у зобов'язанні, яке виникло між Приватним підприємством «ЮБК-2000» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Югсевморсервіс» з приводу продажу путівок, та яке  є предметом розгляду у даній справі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

                                                         ВСТАНОВИВ :

20.12.2004 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Югсевморсервіс»  (Центр) та Приватним підприємством «ЮБК-2000»  (Товариство) був укладений договір № 63 (а.с. 9-10 Т.1).

Згідно пункту 1.1 Договору Товариство направляє, а Центр приймає на оздоровлення дітей в літній сезон 2005 р.

Відповідно до пункту 2.1.1. Договору Центр зобов'язується  надати путівки в ДОК    ім.  Комарова у кількості:

500 путівок за ціною 1320,00 грн. без ПДВ на суму 660000,00 грн.;

500 путівок за ціною 1250,00 грн. без ПДВ на суму 625000,00 грн.;          

Пунктом 2.1.2 Договору сторони визначили, що  загальна вартість путівок за даною угодою складає 1285000,00 без ПДВ.

Відповідно до пункту 2.1.6 Центр зобов'язується після отримання коштів на розрахунковий рахунок Центру видавати Товариству путівки за давіреністю.

Товариство зобов'язується провести передплату - завдаток від загальної

суми вартості путівок в наступні терміни: до 20.03.05 р. в сумі 50000,00 грн. без

ПДВ. Оплату залишку вартості путівок на кожну зміну провести не пізніше 10

днів до початку заїзду. (пункт 2.2.1 Договору)

Згідно до пункту 4.1 Договору особам, які прибули в "Центр" по напряму Товариства із запізненням, термін перебування в Центрі не продовжується і не відновлюється.

За осіб, що убули з Центру достроково, а також у випадку не заїзду в строк  клієнтів Товариства, вартість путівок не повертається.

Згідно доповнення № 1 від 15.03.05 р. до договору № 63 від 20.12.04 р. (а.с. 11 Т.1) були внесені зміни в пункт 2.1.1 Договору, який викладений у наступній редакції: надати путівки в ДОК ім. Комарова в кількості:

500 путівок за ціною 1420,00 грн. без ПДВ на суму 710000,00 грн.;

500 путівок за ціною 1350,00 грн. без ПДВ на суму 675000,00 грн..

Відповідно до пункту 2.1.2 Договору в редакції Доповнення загальна вартість путівок за даною угодою складає 1385000,00 грн. без ПДВ.

Відповідно до пункту  2.2.1 Товариство зобов'язано здійснити передплату - завдаток від загальної суми вартості путівок в наступні терміни до 10.04.05 р. – 35000,00 грн.

          Так, в обґрунтування позовних вимог та у підтвердження факту надання відповідачу та отримання відповідачем путівок, представником позивача були представлені наступні документи:

-          № 79 від 21.07.2005 р. (а.с. 17 Т.1) на суму 286344,00 грн. без ПДВ (кількість

путівок - 216 шт.).

-          № 89 від 10.08.2005 р. (а.с. 18 Т.1) на суму 85634,00 грн. без ПДВ (кількість

путівок - 66 шт.).

-          № 42 від 17.06.2005 р. (а.с. 15 Т.1) на суму 277608,00 грн. без ПДВ (кількість

путівок - 210 шт.).

-          № 60 від 06.07.2005 р. (а.с. 60 Т.1)) на суму 269476,00 грн. без ПДВ (кількість путівок - 200 шт

-          № 21 від 31.05.05 р. (л.д. 50) на суму 150610 грн. без ПДВ (кількість

путівок - 107 шт.).

          Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.01.2006 р. по справі № 2-9/13205-2005 встановлено, що загальна сума грошових коштів, яка надійшла на рахунок позивача на придбання відповідачем путівок за договором № 63 від 20.12.2004 р. складає 1069672,00 грн. з ПДВ. (а.с. 19-22 Т.1), вказане також підтверджується доданими до матеріалів справи реєстром платіжних документів (а.с 48-55 Т.1)

          Позивач посилається на той факт, що частина путівок, які були отримані за вищезгаданими накладними, не були передбачені Договором № 63 від 20.12.2004 р., а саме путівки вартістю по 1191,00 грн. та по 1002,00 грн. кожна, загалом на суму 103962,00 грн. Однак відповідачем вказана сума вартості отриманих путівок не була оплачена, що і стало приводом для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Югсевморсервіс» з позовом про стягнення вказаної суми збитків у розмірі 103962,00 грн. в примусовому порядку.

          Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов  не допускається,  якщо  інше  не   встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо  строк  (термін)  виконання  боржником  обов'язку  не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від  дня  пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. (частина 2 статті 530 Цивільного кодексу України).

Так, позивачем на адресу відповідача була направлена претензія вих. № 304-620 від 09.11.2005 р. з вимогою про спалту 103963,00 грн. вартості отриманих не за Договором № 63 путівок.  (а.с. 26). Вказана претензія була отримана Приватним підприємством «ЮБК-2000» 14.11.2005 р. (а.с. 25), про що свідчить підпис його представника у карточці поштового повідомлення. Однак вказана претензія була залишена відповідачем без задоволення.

Розглянувши представлені сторонами докази та оцінивши їх в сукупності, судом не вбачається обґрунтованих правових підстав для задоволення первісного позову.

          Відповідно до вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІV із змінами та доповненнями підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені при здійсненні господарської операції, а якщо це неможливо — безпосередньо після її завершення. (пункт 1)

Згідно пункту 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати наступні обов'язкові реквізити:

назва документа (форми);

дату і місце складання;

назва підприємства, від імені якого складений документ;

зміст і об'єм господарської операції, одиницю вимірювання господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дозволяють ідентифікувати особу, що брала участь в здійсненні господарської операції.

Відповідно до вимог пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 р. № 88 первинні документи для надання їм юридичної сили та сили доказів  повинні мати наступні обов'язкові реквізити: найменування підприємства,  установи  від імені  яких складений документ; найменування документа (форми); код форми; дата складання; місце складання; зміст господарської операції; вимірники   господарської   операції   (у   натуральному і вартісному вигляді); посада,   прізвища   і   підписи   осіб,   відповідальних   за дозвіл господарській операції; посада, прізвища і підписи осіб, відповідальних за здійснення господарської операції; посада,   прізвища   і   підписи   осіб,   відповідальних   за складання первинного документа.

Відповідно до пункту 2 Інструкції про порядок реєстрації виданої, поверненої і використаної довіреності на отримання цінностей, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 16.05.96 р. №99  сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби і інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безкоштовно тільки за дорученням одержувачів.

Згідно пункту  12 зазначеної Інструкції забороняється відпускати цінності у випадках:

а)          представлення  довіреності,   виданої  з  порушенням  встановленого

порядку заповнення або з незаповненими реквізитами;

б)          представлення  довіреності,   яка   має  виправлення  і   помарки,

які не підтверджені підписами тих же осіб, які підписали довіреність;

в)          відсутності у довіреної особи вказаного в довіреності паспорта або

іншого документа, що засвідчує довірену особу;

г)          закінчення терміну дії довіреності;

ґ)          отримання     повідомлення     підприємства-одержувача       цінностей     про

анулювання довіреності;

Пунктом  13 Інструкції встановлено, що довіреність, незалежно від терміну її дії, залишається у постачальника при першій відпустці цінностей.

Відповідно до пункту 15 Інструкції відповідальність за дотримання постачальником встановленого порядку відпустки за довіреністю цінностей покладається на посадовців підприємства-постачальника, що має право підписувати первинні документи на відпустку цінностей.

          Щодо накладної № 42 від 17.06.2005 р., то отримання за вказаною накладною путівок на суму 277608,00 грн. без ПДВ (кількість путівок - 210 шт.) Юхненко Н.А., підтверджується доданою до матеріалів справи довіреністю серії ЯЗХ № 149992  від  17.06.2005  р.,   (а.с. 14, Т.1); щодо накладної № 60 від 06.07.2005 р., то отримання за вказаною накладною путівок на суму 269476 грн. без ПДВ (кількість

путівок - 200 шт.) Юхненко Н.А., підтверджується доданою позивачем до матеріалів справи довіреністю серії ЯЗХ № 149972 від  06.07.2005  р. (а.с. 12 Т.1)

          Крім того, у представлених до матеріалів справи накладних № 42 від 17.06.2005 р., № 60 від 06.07.2005 р. не вказано за яким договором (його № і дата) ПП "ЮБК-2000" отримало путівки від ТОВ "Югсевморсервіс" в літньому сезоні 2005 р. Тому згідно представлених документів не суду не можливо зробити висновок, що ПП "ЮБК-2000" отримувало від ТОВ "Югсевморсервіс" в літньому сезоні 2005 р. путівки саме передбачені договором № 63 від 20.12.04 р., або не передбачені договором № 63 від 20.12.04 р.

          Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не представлено суду довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей (путівок) відповідачем по накладним № 79 від 21.07.2005 р. на суму 286344,00 грн. без ПДВ (кількість путівок - 216 шт.), а також № 89 від 10.08.2005 р. на суму 85634,00 грн. без ПДВ (кількість путівок - 66 шт.), через що суду не можливо зробити висновок, чи були отримані Приватним підприємством «ЮБК-2000» путівки за вищезгаданими накладними.

          В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на статті 224, 225  Господарського кодексу України, тобто визначає та обґрунтовує стягувану з відповідача суму (вартість несплачених відповідачем путівок) у розмірі 103963,00 грн. як збитки.

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина 1 статті 22, стаття 611, частина 1 статті 623 Цивільного кодексу України).

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

          З огляду на викладене, можна зробити висновок, що відшкодуванню підлягають завдані збитки, тобто збитки, причиною яких є порушення зобов'язання, якого припустився боржник. Отже, між порушенням та збитками має бути причинний зв'язок.

 Згідно зі статтею 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності,  повинен відшкодувати  завдані  цим  збитки  суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені  управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи,   які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 25 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

    - вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

     - додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів  тощо), понесені   стороною,  яка  зазнала  збитків  внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

    - неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона,  яка зазнала   збитків,  мала  право  розраховувати  у  разі  належного виконання зобов'язання другою стороною;

    - матеріальна   компенсація   моральної   шкоди   у   випадках, передбачених законом.

Згідно з частиною 2 статті 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

          З огляду на викладене, можна зробити висновок, що відшкодуванню підлягають завдані збитки, тобто збитки, причиною яких є порушення зобов'язання, якого припустився боржник. (в даному випадку відповідач Приватне підприємство «ЮБК-2000»).

Отже, між порушенням та збитками має бути причинний зв'язок. За відсутністю такого зв'язку збитки не відшкодовуються. При вирішенні питання про наявність чи відсутність причинного зв'язку слід враховувати, що необхідно виявляти зв'язок між саме між порушенням зобов'язання та шкідливими наслідками (збитками), а не між діями (бездіяльністю) боржника взагалі та збитками.

          Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Аналогічне положення міститься в статті 173 Господарського кодексу України, якою передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав,  передбачених  цим  Кодексом,  в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру  на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

          Як вбачається з матеріалів справи вказана сума у розмірі 103963,00 грн. за своєю правовою природою та в розумінні статті 22 Цивільного кодексу України не є збитками.

В Роз'ясненнях №02-5/215 від 01.04.1994 р. „Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди” Вищий арбітражний суд України зазначив, що для правильного вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, важливе значення має розподіл між сторонами обов'язку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач. За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (стаття 33 Господарського процесуального Кодексу України).

Виходячи з цього, позивач повинен довести факт сричинення та розмір шкоди,  заподіяної відповідачем, безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та заподіянням шкоди.

Частиною 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Однак, всупереч вимогам статті 33 Господарського процесуального кодексу України позивач не довів суду безперечних доказів заподіяння збитків Приватним підприємством «ЮБК-2000» у розмірі 103963,00 грн., не довів протиправності дій відповідача та причинного зв'язку між цими діями та спричиненою шкодою, через що у суду відсутні правові підстави для задоволення первісного позову в цій частині.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму інфляційних втрат у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань у розмірі 4054,56 грн. та 3% річних у розмірі 1031,52  грн.

Суд також вважає за необхідне відмовити позивачу за первісним позовом в цій частині з огляду на наступне.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України щодо встановлення обов'язку боржника по сплаті на користь кредитора 3% річних від простроченої суми суд вважає таким, що кореспондується зі статтею 536 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти.

Так, відповідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, вказані види відповідальності застосовуються до боржника, що порушив зобов'язання, та нараховуються на суму простроченого боргу.

Статтю 625 Цивільного кодексу України суд вважає спеціальною щодо статей 623 і статті 22 Цивільного кодексу України, що встановлюють відповідальність у вигляді відшкодування збитків. Тому при порушенні грошового зобов'язання не може пред'являтись вимога про відшкодування збитків. Інше може бути передбачено тільки договором відповідно до частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України. Вказане стосується і господарських зобов'язань.

Крім того, як вже було встановлено вище, позивачем всупереч вимогам частини 2 статті 623 Цивільного кодексу України, не було доведено суду факту спричинення та розміру завданих відповідачем ПП «ЮБК-2000» збитків.

Таким чином, у суду відсутні обґрунтовані правові підстави для задоволення первісного позову у повному обсязі.

З урахуванням вказівок, які містяться в Постанові Севастопольського апеляційного господарського суду, ухвалою господарського суду  АР Крим від 23.10.2006 р. господарські справи № 2-15/8446.1-2006 та №20-2/172 об'єднані в одне провадження як первісний та зустрічний позов відповідно з привласненням номеру справи № 2-15/8446.1-2006.

За зустрічним позовом Приватне підприємство «ЮБК-2000» просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Югсевморсервіс» заборгованість у розмірі 103962,00 грн.

          У судовому засіданні 24.09.2007 р. представником позивача за зустрічним позовом (відповідача за первісним) надана заява в порядку статті 22  Господарського процесуального кодексу України, про зміну позовних вимог, згідно до якої  Приватне підприємство «ЮБК-2000» просить стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Югсевморсервіс» збитки у розмірі 371978,00 грн. за недоотримані від Товариства з обмеженою відповідальністю «Югсевморсервіс» путівки.

Суд вважає за можливе вказану заяву задовольнити, прийняти зміну позовних вимог,  оскільки це не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси та не суперечить  частині 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідно якої позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Суд не може погодитися з посиланнями відповідача за зустрічним позовом стосовно того, що всупереч вимогам статті 22 Господарського процесуального кодексу України  Приватне підприємство «ЮБК-2000» змінило позовні вимоги у повному обсязі, змінивши предмет, підставу та ціну зустрічного позову.

Предмет позову – це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову кореспондує зі способами захисту права.

Частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України визначені способи захисту цивільних прав та інтересів.

Відповідно до норм статті 20 Господарського процесуального кодексу України держава   забезпечує  захист  прав  і  законних  інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та  споживач  має  право  на захист своїх прав і законних інтересів.  Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом:

    визнання наявності або відсутності прав;

    визнання  повністю  або  частково  недійсними  актів  органів державної  влади та органів місцевого самоврядування, актів  інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси   суб'єкта   господарювання  або   споживачів;   визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом;

    відновлення  становища, яке існувало  до  порушення  прав  та законних інтересів суб'єктів господарювання;

    припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення;

    присудження до виконання обов'язку в натурі;

    відшкодування збитків;

    застосування штрафних санкцій;

    застосування оперативно-господарських санкцій;

    застосування адміністративно-господарських санкцій;

    установлення, зміни і припинення господарських правовідносин;

    іншими способами, передбаченими законом.

          Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачений перелік способів захисту цивільних прав та інтересів судом, серед яких, зокрема, передбачено відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Таким чином, обраний Приватним підприємство «ЮБК-2000» спосіб захисту свого права та майнового інтересу відповідає вимогам діючого законодавства.

Підстава позову, у свою чергу, - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача.

Так, як встановлено Севастопольським апеляційним господарським судом у Постанові від 23.08.2006 р. по вказаній справі, підставою стягнення 103962,00 грн. заборгованості за зустрічним позовом (до зміни в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України) є невиконання ТОВ «Югсевморсервис» умов договору № 63 від 20.12.2004 р. У якості обґрунтування своїх змінених зустрічних позовних вимог ПП «ЮБК-2000» посилається на відповідні накладні, докази, які містять посилання на ті ж накладні, які покладені в обґрунтування позову до змін в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем за зустрічним позовом було змінено предмет позову, в той час як підстави, фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна вимога, залишені без змін.

У відповідності до вимог статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинно бути виконано належним чином відповідно умов Договору.

Як вже було встановлено судом, пунктом 2.2.1 Договору № 63 від 20.12.2004 р. (з урахуванням доповнень № 1 від 15.03.2005 р.) ПП «ЮБК-2000» зобов'язалося здійснити передплату – завдаток від загальної суми путівок у наступні терміни : до 10.04.2005 р. – 35000,00 грн.

          Також, судом встановлено, що загальна сума грошових коштів, яка надійшла на рахунок позивача на придбання відповідачем путівок за договором № 63 від 20.12.2004 р. складає 1069672,00 грн. з ПДВ. (а.с. 19-22 Т.1), вказане також підтверджується доданими до матеріалів справи реєстром платіжних документів (а.с 48-55 Т.1)

ПП «ЮБК - 2000» за літній 2005 року отримані від відповідача ТОВ «Югсевморсервіс» за вищезгаданим договором № 63 від 20.12.2004 року путівки на загальну суму 697694,00грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи відповідними накладними № 42 від 17.06.2005 року, № 60 від 06.07.2005 року, № 21 від 31.05.2005 року, на підставі довіреностей серії ЯЗХ № 149992 від 17.06.2005 року, № 149972 від 06.07.2005 року, № 149958 від 30.05.2005 року.

Проте, Позивачем по стрічному позову ЧП «ЮБК - 2000» за літній 2005 року не отримані від відповідача ООО «Югсевморсервіс» за вищезгаданим договором за № 63 від 20.12.2004 року путівки на загальну суму 371978,00грн (триста сімдесят одна тисяча дев'ятсот сімдесят вісім гривень, 00 копійок): 1069672,00грн. - 697694,00грн. = 371978,00грн., а, отже, відповідач має вказану суму заборгованості перед ЧП «ЮБК-2000».

Зазначене також підтверджується висновком судової економічної експертизи № 1014 від 20.06.2007 р. по вказаній справі. (а.с. 1-4 Т.3).

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються зокрема таким засобом як висновки судових експертів.

          Згідно до частини 5 статті 42 Господарського процесуального кодексу України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

          Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. (частина 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті  527 Цивільного кодексу України, боржник зобов'язаний виконати своє зобов'язання.

На адресу відповідача ТОВ «Югсевморсервіс» позивачем за зустрічним позовом була  спрямована претензія від 31.05.2006 року. (а.с. 36 Т.2) Вказана претензія була отримана ТОВ «Югсевморсервіс» 06.06.2006 р., про що свідчить підпис представника останнього у картці поштового повідомлення. (а.с. 37 Т.2)

ТОВ «Югсевморсервіс» була надіслана відповідь на претензію від 31.05.2006 року, згідно якої грошові кошти не можуть бути повернені оскільки грошова сума у розмірі 103962,00 грн. у загальному порядку прийнята і зарахована в рахунок виконання договору.

Проте, в Договорі № 63 від 20.12.2004 року умови «ухвалення і зарахування в рахунок виконання договору» грошових коштів, на які не отримані путівки, відсутні.

Пунктом 4.3. Договору № 63 передбачено, що за осіб, що убули з Центру достроково, а також у разі не заїзду в строк клієнтів Товариства вартість путівок не повертається.

Терміни заїзду клієнтів в договорі не встановлений, путівки на суму 371978,00 грн, в яких указується термін заїзду і убування особи в літньому сезоні 2005 року, ТОВ «Югсевморсервіс» Приватному підприємству «ЮБК-2000» не надані, а відповідно,  Приватним підприємством «ЮБК-2000» не отримані.

Відповідно до частини 1 статті 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, що порушив господарське зобов'язання або встановлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати нанесені цим збитки суб'єктові, права або законні інтереси якого порушені.

Судом вже було зазначено, що відповідно до частини 2 статті 224 Господарського кодексу України, під збитками розуміються витрати, проведені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не отримані нею доходи, які управнена сторона отримала б у разі належного виконання зобов'язання або дотримання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до статті 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається недоотриманий прибуток (втрачена вигода), на який сторона, що зазнала збитки, має право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Аналогічне право вимоги відшкодування збитків, що зазнали, зокрема доходів, яке особа могла б реально отримати при звичайних обставинах, якби його право не було порушене (упущена вигода), передбачено статтею 22 Цивільного кодексу України.

Як вже було встановлено вище, відшкодуванню підлягають завдані збитки, тобто збитки, причиною яких є порушення зобов'язання, якого припустився боржник. Отже, між порушенням та збитками має бути причинний зв'язок.

Прямий причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідача ТОВ «Югсевморсервіс», і спричиненням збитків позивачеві ПП «ЮБК - 2000», на суму 371978,00 грн., виражений в тому, що неповернення відповідачем позивачеві вищезгаданої суми позбавило позивача ЧП «ЮБК - 2000» наступного: можливості позивачем використання даних грошових коштів на свій розсуд; можливості придбання на дану суму інших путівок у третіх осіб.

Збитки, понесені позивачем ПП «ЮБК - 2000», складаються з фактично понесених витрат у розмірі 371978,00 грн., оскільки на дану суму позивач не

отримав від відповідача путівки на оздоровлення дітей в літньому сезоні 2005 року згідно до пункту 1.1. Договору № 63 від 20.12.2004 року.

Розмір спричинених відповідачем позивачу збитків, який складає 371978,00 грн., підтверджується також висновком  експерта № 1014  від  20.06.2007 року : «згідно

первинних бухгалтерських документів ПП «ЮБК-2000» не отримані в літньому сезоні 2005 року путівки від ТОВ «Югсевморсервіс» на суму 371978,00 грн.» (пункт 4 висновку).

Згідно до статті 229 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення їм грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності зважаючи на неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, нанесені невиконанням зобов'язання.

Отже, позовні вимоги позивача за зустрічним позовом підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на позивача за первісним позовом відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні за згодою представників сторін були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 29.10.2007 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 43, 49, 82-85  Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          У первісному позові відмовити.

2.          Зустрічний позов задовольнити.

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Югсевморсервіс» (99001 АР Крим, м. Севастополь,  вул. Героїв Севастополя, 13, ідентифікаційний код 30120850)  на користь  Приватного підприємства «ЮБК-2000» (98670 АР Крим, м. Ялта, смт. Кореїз, вул. Южна, 19, ідентифікаційний код 30484202) 371978,00 грн. збитків,   3719,78 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Іщенко І.А.